У Лозанському університеті він наполегливо вивчає хімію і медицину, потім продовжує вчення в Марбурзком університеті, де 1904 р. отримує міру в області хімії, а через чотири роки і міру в області медицини.

Після лікарської практики в 1909г.Ханс Фішер проводить експерименти по хімії в першому Берлінському інституті, досліджуючи комплексні структури цукрів і пептидів.

1913г.Ханс Фішер стає лектором курсу фізіології в Мюнхенському інституті фізіології,а через три роки профессором- медичної хімії університеті Інсбрукськом. В кінці війни Фішер обіймає посаду професора кафедри органічної хімії у Віденському університеті через три роки – професором медичної хімії в університеті Інсбрукськом.

Окрім Нобелівської премії, Ханс Фішер був удостоєний медалі Лібіха Німецького хімічного товариства (1929), медалі Деві Лондонського королівського товариства (1937),а також був почесним доктором Гарвардського університету.

1927 г. - синтез порфірину; 1929 г. – синтез гемину; 1931 г. – синтез білірубіну; 1931 г. - гемоглобін крові складається із білка глобіна та комплексної сполуки заліза - геміну; 1940 г. - встановив будову хлорофілів а та b.