Дієслово може означати: процес мислення (аналізувати, думати, розмірковувати); процес мислення (аналізувати, думати, розмірковувати); процес мовлення (радити, говорити, розмовляти); процес мовлення (радити, говорити, розмовляти); конкретну фізичну дію (йти, будувати, вчитися); конкретну фізичну дію (йти, будувати, вчитися); переміщення у просторі (бігти, їхати, йти); переміщення у просторі (бігти, їхати, йти); сприйняття органами чуття (нюхати, бачити, чути); сприйняття органами чуття (нюхати, бачити, чути); бажання (воліти, хотіти, бажати); бажання (воліти, хотіти, бажати); стан, у якому перебуває особа або предмет (спати, стояти, журитися); стан, у якому перебуває особа або предмет (спати, стояти, журитися); ставлення особи до когось чи чогось (поважати, любити, шанувати); ставлення особи до когось чи чогось (поважати, любити, шанувати); зміни (розквітати, старіти, молодіти). зміни (розквітати, старіти, молодіти).

СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ДІЄСЛОВА У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю (напр., у реченні Над лісом раптом запанувала абсолютна тиша прикметник абсолютна- означення). У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю (напр., у реченні Над лісом раптом запанувала абсолютна тиша прикметник абсолютна- означення). Значно рідше прикметник виступає як іменна частина складенного присудка Значно рідше прикметник виступає як іменна частина складенного присудка

РОЗРЯДИ ДІЄСЛІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ Дієслова поділяються на: Дієслова поділяються на: 1.перехідні- неперехідні 1.перехідні- неперехідні 2.як окремий розряд серед неперехідих дієслів- зворотні дієслова 2.як окремий розряд серед неперехідих дієслів- зворотні дієслова

ПЕРЕХІДНІ ТА НЕПЕРЕХІДНІ ДІЄСЛОВА За своїм значенням і відношенням до різних частин мови дієслова поділяються на дві групи: перехідні і неперехідні: За своїм значенням і відношенням до різних частин мови дієслова поділяються на дві групи: перехідні і неперехідні: Перехідні дієслова означають дію, що переходить або спрямована на предмет, що виражений іменником або займенником (налити води, виконувати вправи, не читати книгу). Перехідні дієслова означають дію, що переходить або спрямована на предмет, що виражений іменником або займенником (налити води, виконувати вправи, не читати книгу). Предмет, на який спрямована дія, звичайно стоїть: Предмет, на який спрямована дія, звичайно стоїть: у знахідному відмінку без прийменника (написати лист, намалювати портрет); у знахідному відмінку без прийменника (написати лист, намалювати портрет); у родовому відмінку: у родовому відмінку: якщо перед дієсловом є заперечна частка не (не написати листа, не намалювати портрета); якщо перед дієсловом є заперечна частка не (не написати листа, не намалювати портрета); якщо дія переходить не на весь предмет, а лише на його частину (привезти піску, випити молока). якщо дія переходить не на весь предмет, а лише на його частину (привезти піску, випити молока). Неперехідні дієслова означають дію, що прямо не переходить на предмет (підготуватися до іспиту, їхати у метро). Такі дієслова не вимагають додатка (бігти, заплакати). Неперехідні дієслова означають дію, що прямо не переходить на предмет (підготуватися до іспиту, їхати у метро). Такі дієслова не вимагають додатка (бігти, заплакати). Деякі дієслова можуть бути як перехідними, так і неперехідними (зустрічати друзів і зустрічатися з друзями). Деякі дієслова можуть бути як перехідними, так і неперехідними (зустрічати друзів і зустрічатися з друзями).

СПОСОБИ ДІЄСЛІВ Дієслова можуть вживатися у дійсному, умовному чи наказовому способі. Спосіб дієслова вказує на відношення дії до дійсності:Дійсний спосіб дієслова означає дію, яка відбувалася, відбувається чи буде відбуватися (ходив, люблю, одягатимеш). Дієслова можуть вживатися у дійсному, умовному чи наказовому способі. Спосіб дієслова вказує на відношення дії до дійсності:Дійсний спосіб дієслова означає дію, яка відбувалася, відбувається чи буде відбуватися (ходив, люблю, одягатимеш). Дієслова дійсного способу змінюються за часом (грав- граю- гратиму) і можуть вживатися із заперечною часткою не (не ходитиму, не гріє, не називатиму). Дієслова дійсного способу змінюються за часом (грав- граю- гратиму) і можуть вживатися із заперечною часткою не (не ходитиму, не гріє, не називатиму). Дієслова дійсного способу змінюються за часами, числами і особами (у теперішньому і майбутньому часах) та за родами (у минулому часі). Дієслова дійсного способу змінюються за часами, числами і особами (у теперішньому і майбутньому часах) та за родами (у минулому часі). Умовний спосіб дієслова означає дію бажану або можливу за певних умов (полетіти б, казала б). Умовний спосіб дієслова означає дію бажану або можливу за певних умов (полетіти б, казала б). Дієслова умовного способу утворюються від дієслів минулого часу за допомогою частки б (після голосних: привезла б, співала б) або би (після приголосних: намалював би, підібрав би), які завжди пишуться окремо і можуть стояти як беспосередньо після дієслова, так і після інших частин мови (якби дали мені скуштувати хоча б одну крапельку цього чарівного напою). Дієслова умовного способу утворюються від дієслів минулого часу за допомогою частки б (після голосних: привезла б, співала б) або би (після приголосних: намалював би, підібрав би), які завжди пишуться окремо і можуть стояти як беспосередньо після дієслова, так і після інших частин мови (якби дали мені скуштувати хоча б одну крапельку цього чарівного напою). Дієслова умовного роду змінюються за числами (малював би- малювали б), а в однині- і за родами (малював би малювала б малювало б). Дієслова умовного роду змінюються за числами (малював би- малювали б), а в однині- і за родами (малював би малювала б малювало б).

Наказовий спосіб дієслова через наказ, прохання, побажання чи пораду закликає до виконання дії (приходь, навчайся, привітай). Наказовий спосіб дієслова через наказ, прохання, побажання чи пораду закликає до виконання дії (приходь, навчайся, привітай). Дієслова наказового способу не мають форм часу, але змінюються за особами в однині і множині: в однині вони мають форму 2-ої особи (стань), а в множині- 1-ої і 2-ої (станьте, станьмо). 2- особа однини має закінчення -и (сиди, веди, сади) або чисту основу (ляж, зіграй, святкуй); 1-а особа множини має закінчення -імо (рідше -ім), -мо (зіграймо, ведімо, святкуймо), 2-а особа множини- -іть (-іте), -те (зіграйте, ведіть, святкуйте). Дієслова наказового способу не мають форм часу, але змінюються за особами в однині і множині: в однині вони мають форму 2-ої особи (стань), а в множині- 1-ої і 2-ої (станьте, станьмо). 2- особа однини має закінчення -и (сиди, веди, сади) або чисту основу (ляж, зіграй, святкуй); 1-а особа множини має закінчення -імо (рідше -ім), -мо (зіграймо, ведімо, святкуймо), 2-а особа множини- -іть (-іте), -те (зіграйте, ведіть, святкуйте). Спеціальної форми 3-ої особи наказовий спосіб не має. Для того, що б передати наказ або прохання у 3-й особі, вживаються частки хай (нехай) і форма 3-ї особи дійсного способу (хай працюють; нехай завжди буде сонце). Спеціальної форми 3-ої особи наказовий спосіб не має. Для того, що б передати наказ або прохання у 3-й особі, вживаються частки хай (нехай) і форма 3-ї особи дійсного способу (хай працюють; нехай завжди буде сонце).

ЧАСИ ДІЄСЛІВ Минулий час означає дію, яка колись відбувалася або вже відбулася. Минулий час означає дію, яка колись відбувалася або вже відбулася. Теперішній час означає дію, яка відбувається в час мовлення або постійно. Теперішній час означає дію, яка відбувається в час мовлення або постійно. Майбутній час означає дію, яка відбуватиметься у майбутньому. Майбутній час означає дію, яка відбуватиметься у майбутньому.

Дієслова минулого часу змінюються за числами (хотів, хотіли), а в однині і за родами (хотів, хотіла, хотіло). Вони можуть бути як доконаного (покохав, приїхав), так і недоконаного виду (кохав, їхав). Дієслова минулого часу змінюються за числами (хотів, хотіли), а в однині і за родами (хотів, хотіла, хотіло). Вони можуть бути як доконаного (покохав, приїхав), так і недоконаного виду (кохав, їхав). У чоловічому роді виступає суфікс -в- (ходив, гуляв) і нульове закінчення або немає суфікса і нульове закінчення (віз, ніс); у жіночому, середньому роді і в множині- суфікс -л- і закінчення -а- (була, їла), -о- (хотіло, могло), -и- (росли, могли). У чоловічому роді виступає суфікс -в- (ходив, гуляв) і нульове закінчення або немає суфікса і нульове закінчення (віз, ніс); у жіночому, середньому роді і в множині- суфікс -л- і закінчення -а- (була, їла), -о- (хотіло, могло), -и- (росли, могли). Дієслова теперішнього часу завжди недоконаного виду і змінюються за особами і числами (чую, чуєш, чуємо, чуєте, чує, чують) Дієслова теперішнього часу завжди недоконаного виду і змінюються за особами і числами (чую, чуєш, чуємо, чуєте, чує, чують) Дієслова майбутнього часу мають три форми: просту доконаного виду (зберу, посаджу), просту недоконаного виду (збиратиму, садитиму) і складену недоконаного виду (буду збирати, буду садити). Дієслова майбутнього часу мають три форми: просту доконаного виду (зберу, посаджу), просту недоконаного виду (збиратиму, садитиму) і складену недоконаного виду (буду збирати, буду садити). Дієслова майбутнього часу змінюються за числами і особами (купуватиму, купуватимеш, купуватимете, купуватиме, купуватимуть). Дієслова майбутнього часу змінюються за числами і особами (купуватиму, купуватимеш, купуватимете, купуватиме, купуватимуть).

ДІЄВІДМІНИ ДІЄСЛІВ Зміна дієслів за особами, часами і числами називається дієвідмінюванням.За типом відмінювання дієслова поділяються на дієслова 1-ої і 2-ої дієвідмін:Практично 1-а і 2-а дієвідміни поділяються за закінченням 3-ої особи множини теперішнього часу, тобто до 1-ої дієвідміни належать дієслова, які у 3-ії особі множини мають закінчення -уть, -ють (думають, хочуть, переживають), до 2-ої дієвідміни- закінчення -ать, -ять (сушать, варять). Зміна дієслів за особами, часами і числами називається дієвідмінюванням.За типом відмінювання дієслова поділяються на дієслова 1-ої і 2-ої дієвідмін:Практично 1-а і 2-а дієвідміни поділяються за закінченням 3-ої особи множини теперішнього часу, тобто до 1-ої дієвідміни належать дієслова, які у 3-ії особі множини мають закінчення -уть, -ють (думають, хочуть, переживають), до 2-ої дієвідміни- закінчення -ать, -ять (сушать, варять). Голосні звуки [е], [є] та [и] (ї) в закінченнях дієслів, за якими розрізняються дієвідміни, називають тематичними голосними (шиєш, шиємо; стоїш, стоїмо). Голосні звуки [е], [є] та [и] (ї) в закінченнях дієслів, за якими розрізняються дієвідміни, називають тематичними голосними (шиєш, шиємо; стоїш, стоїмо).

До 1-ої дієвідміни належать дієслова: з основою на -оро-, -оло- (полоти, бороти, колоти); з односкладовою основою (бити, лити, пити); з суфіксами -ува-, -ну-, -і-, -а-, які в особових формах не випадають (крикнути, грати, перезимувати); з основою на приголосний (берегти, могти, нести); дієслова іржати, ревіти, сопіти, гудіти, хотіти. До 2-ої дієвідміни належать дієслова: з суфіксом -а- після шиплячих та [й], який випадає в особових формах (стояти, лежачи); з суфіксами -и-, -і- (-ї-)-, які в особових формах випадають (клеїти, сидіти); дієслова бігти, спати.

Окрему групу складають дієслова їсти, бути, дати і вісти (в сучасній мові вживається лише з префіксами: розповісти, відповісти та ін.):Від дієслова бути вживається лише форма є (втім, інколи в поетичній мові зустрічаються єсть- для першої і третьої особи однини, а також суть- для третьої особи множини) Окрему групу складають дієслова їсти, бути, дати і вісти (в сучасній мові вживається лише з префіксами: розповісти, відповісти та ін.):Від дієслова бути вживається лише форма є (втім, інколи в поетичній мові зустрічаються єсть- для першої і третьої особи однини, а також суть- для третьої особи множини)

ІНФІНІТИВ Інфінітив (початкова форма дієслова; неозначена форма)- це форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду (хотіти, йти, плакати). Інфінітив (початкова форма дієслова; неозначена форма)- це форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду (хотіти, йти, плакати). Неозначена форма дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли ("Мовчати!"- несподівано навіть для себе самої сказала Марія). Неозначена форма дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли ("Мовчати!"- несподівано навіть для себе самої сказала Марія). Інфінітів закінчується на -ти або -ть (Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну мати вибирати (В.Симоненко). Інфінітів закінчується на -ти або -ть (Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну мати вибирати (В.Симоненко). Дієслова у формі інфінітіва бувають недоконаного і доконаного виду (йти- дійти, стучати- стукнути). Дієслова у формі інфінітіва бувають недоконаного і доконаного виду (йти- дійти, стучати- стукнути).

У двоскладовому реченні неозначена форма дієслова може виступати у функції будь-якого члена речення: У двоскладовому реченні неозначена форма дієслова може виступати у функції будь-якого члена речення: підмета (Зробити це буде доброю справою); підмета (Зробити це буде доброю справою); означення (Навіть камні інколи можуть кричати); означення (Навіть камні інколи можуть кричати); частини складеного присудка (Прибули і стали виходити на берег); частини складеного присудка (Прибули і стали виходити на берег); обставини ("Як би не попастися"- раптом подумалося Сергію); обставини ("Як би не попастися"- раптом подумалося Сергію); додатка (Пора вже збиратися). додатка (Пора вже збиратися). У безособовому реченні неозначена форма дієслова найчастіше виступає у ролі головного члена речення (Повірити у це було неможливо; Нічого не можна вже повернути). У безособовому реченні неозначена форма дієслова найчастіше виступає у ролі головного члена речення (Повірити у це було неможливо; Нічого не можна вже повернути).

ДВІ ОСНОВИ ДІЄСЛОВА Дієслівні форми творяться за допомогою закінчень або граматичних суфіксів від двох основ. Дієслівні форми творяться за допомогою закінчень або граматичних суфіксів від двох основ. Основа інфінітива виділяється в неозначеній формі дієслова після відкидання -ти (виправда-ти, шука-ти, гукну-ти). Основа інфінітива виділяється в неозначеній формі дієслова після відкидання -ти (виправда-ти, шука-ти, гукну-ти). Основа теперішнього часу (а в дієсловах доконаного виду- майбутнього) виділяється у формі третьої особи множини теперішнього (або майбутнього) часу після відкидання закінчення -уть (-ють), -ать (-ять): вед-уть, гука-ють, леж-ать, сто- ять. Основа теперішнього часу (а в дієсловах доконаного виду- майбутнього) виділяється у формі третьої особи множини теперішнього (або майбутнього) часу після відкидання закінчення -уть (-ють), -ать (-ять): вед-уть, гука-ють, леж-ать, сто- ять.

БЕЗОСОБОВІ ДІЄСЛОВА Безособові дієслова- особлива форма дієслова, що означає дію без відношення до будь-якої особи (темніє, щастить, дніє). Безособові дієслова- особлива форма дієслова, що означає дію без відношення до будь-якої особи (темніє, щастить, дніє). Безособові дієслова означають фізичний або психічний стан людини та явища природи. Безособові дієслова означають фізичний або психічний стан людини та явища природи. Особливістю безособових дієслів є те, що вони утворюють не всі форми словозміни: Особливістю безособових дієслів є те, що вони утворюють не всі форми словозміни: - у дійсному способі мають одну форму 3-ої особи теперішнього часу (вечоріє) і майбутнього (буде вечоріти, вечорітиме); - у дійсному способі мають одну форму 3-ої особи теперішнього часу (вечоріє) і майбутнього (буде вечоріти, вечорітиме); - в умовному способі мають форму середнього роду (вечоріло б). - в умовному способі мають форму середнього роду (вечоріло б). У реченні безособові дієслова виступають присудком, при якому не може бути підмета (Пощастило як ніколи; Дихалося все легше і легше). Такі речення називаються безособовими. У реченні безособові дієслова виступають присудком, при якому не може бути підмета (Пощастило як ніколи; Дихалося все легше і легше). Такі речення називаються безособовими. Безособового значення можуть набувати і деякі безособові дієслова 3-ої особи однини або середнього роду (морозить, віє; загуло, повіяло). Безособового значення можуть набувати і деякі безособові дієслова 3-ої особи однини або середнього роду (морозить, віє; загуло, повіяло).

МОРФОЛОГІЧНИЙ РОЗБІР ДІЄСЛІВ Запишіть слово. Визначте частину мови цього слова. Запишіть слово. Визначте частину мови цього слова. Знайдіть початкову (неозначену) форму. Знайдіть початкову (неозначену) форму. Визначте розряд за значенням: перехідне чи неперехідне.. Визначте розряд за значенням: перехідне чи неперехідне.. Визначте морфологічні ознаки: вид, спосіб, час, особа (або рід) і число. Визначте морфологічні ознаки: вид, спосіб, час, особа (або рід) і число. Дієвідміна. Дієвідміна. Визначте синтаксичну роль слова. Визначте синтаксичну роль слова. Розберіться у правописі слова (як воно пишеться). Розберіться у правописі слова (як воно пишеться).