до Дня української писемності та мови Рідна мова, калинова…

Читайте до болю знайомі рядки, Вклоняйтеся кожному слову. Кровю кляніться нести у віки Свою материнську МОВУ

Свято встановлено 6 листопада 1997 року, коли президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативі громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ 1241/97 Про День української писемності та мови. В Указі зазначено: Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування памяті Преподобного Нестора Літописця

У День української писемності та мови: покладають квіти до памятника Несторові Літописцю; відзначають найкращих популяризаторів українського слова; заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою; Стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика В бібліотеках презентують книжкові виставки до свята

Мова – то серце народу: гине мова, гине і народ, Хто цурається своєї рідної мови, той у саме серце ранить свій народ

В цьому році виконується 935 років (1076) Ізборника Святослава – одного з найдавніших у Київській Русі рукописних збірників літературних творів різного змісту, складених в Києві на основі рукописів бібліотеки Софійського собору, як перекладених, так і оригінальних

450 років ( ). Створення рукописної книги Пересопницьке Євангеліє – визначної памятки староукраїнської мови та мистецтва, одного з перших українських перекладів канонічного тексту із старословянського оригіналу, здійсненого Михайлом Василевичем та архімандритом Пересопницького монастиря (на Волині) Григорієм.

Книжка стала символом української державності, на ній президенти присягають на вірність народу України

Аркуш із зображенням євангеліста Луки

430 років (1581) Перше повне видання Острозької біблії, видрукованої староукраїнською мовою в Острозі друкарем Іваном Федоровим на кошти К.К.Острозького

Найдавніша з церковнословянських книг Київської Русі, що дійшла до нашого часу. Євангеліє написане кирилицею, 294 пергаментних аркуші мають 8 вершків завдовжки та майже 7 вершків завширшки (35 х 30 см) Сторінки прикрашені заставками та буквицями Текст у книзі написаний у 2 стовпчики по 18 рядків у кожному, крупним уставом. Заголовки писані середнім уставом, післямова – дрібним.

Слово о полку Ігоревім : давньоруський текст і ритмічний переклад/упоряд. та приміт. О.Мишанича- К.: Радянська, школа с.: іл.- Текст давньорус., укр. та рос. Слово о полку Ігоревім – справжній шедевр, своєрідна перлина давньоруської літератури, створене невідомим автором близько 1187р. За художнім рівнем цей твір не має аналогів у візантійській та європейській літературах.

Важливим джерелом для цього літературного шедевру стала усна народна творчість, що відображала цілий пласт художньої культури русичів. "Слово о полку Ігоревім" присвячено опису невдалого походу руських князів під проводом Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославича проти половців 1185 р. Автор твору яскравими фарбами змальовує образи князів Ігоря, Романа, Мстислава, Всеволода, Святослава, Ярослава Осмомисла та ін.

Найвидатнішим історичним твором Київської Русі і видатним вітчизняним літописом серед збережених є "Повість минулих літ", написана ченцем Києво- Печерського монастиря Нестором у 1113 р.

Це джерело є цінним пам'ятником староукраїнської літератури, написане на початку XII ст. Князь Володимир Мономах - одна з найвидатніших постатей княжих часів, син високоосвіченого князя Всеволода, який славився знанням п'яти мов. Про просвітлений розум Володимира Мономаха й істинно християнську його душу свідчить і написане ним у 1117 році «Повчання дітям», адресоване його синам Мстиславу, Ярополку, Вячеславу та Юрію. На щастя, цей древній матеріал зберігся в Лаврентіївському літописі і гідний зайняти місце в історії Київської Русі.

...Кому ж її покажу я, І хто тую мову Привітає, угадає Великеє слово? Всі оглухли похилились В кайданах... байдуже... Ти смієшся, а я плачу, Великий мій друже Т. Шевченко Гоголю

Котляревський, І. «Енеїда» У поемі класика української літератури сатирично зображено широку картину життя всіх верств феодально- кріпосницького суспільства кінця ХVIII початку XIX ст.

У пропонованому нарисі оглядається життєвий шлях, творчі принципи Г.Ф.Квітки- Основяненко, дається аналіз найвизначніших творів письменика: Марусі, Конотопської відьми, Сватання на Гончарівці та ін., розкриваються засоби їх художнього впливу на читача й глядача.

До книги великого українського поета й філософа ввійшли цикли Сад божественних пісень, Харківські байки, діалоги Нарцис, Розмова про стародавній світ та ін.

Всякому городу нрав і права; Всяка-бо має свій ум голова; Всякому серцю любов своя є, Всякому горлу смакує своє, Мені ж одна тільки в світі дума, Мені одне лиш не йде з ума… З Саду божественних пісень

Не бійтесь заглядати у словник, це пишний яр, а не сумне провалля, збирайте, як розумний садівник, достиглий овоч у Грінченка й Даля М. Рильський

Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бурян. Чистіша від сльози Вона хай буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям. Максим Рильський

Мова кожного народу неповторна і своя; в ній гримлять громи в негоду, в тиші трелі соловя. На своїй природній мові і потоки гомонять; зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять Соловїну, барвінкову, колосисту на віки українську рідну мову в дар мені дали батьки. Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас, бо ж єдина так, як мати, мова в кожного із нас! О.Забужко

Мова, наша мова, мова кольорова, В ній гроза травнева, тиша вечорова. Мова наша, мова - літ минулих повість, Вічно юна мудрість, сива наша совість Мова, наша мова - мрійнику - жар-птиця, Грішнику - спокута, спраглому - криниця. А для мене, мово, ти - як синє море, У якому тоне і печаль, і горе Мова наша, мова - пісня стоголоса: Нею мріють весни, нею плаче осінь. Нею марять зими, нею кличе літо, В ній криваві рими, сльози "Заповіту" Я без тебе, мово, - без зерна полова, Соняшник без сонця, без птахів діброва. Як вогонь, у серці я несу в майбутнє Незгасиму мову, слово незабутнє. Ю.Рибчинський

О мово моя ! О місячне сяйво і спів соловя, Півонії, мальви, жоржини! Моря брилі антів, це – мова моя, Це – мова моєї Вкраїни. Яка у ній сила – і кличе, й сія, Яка в ній мелодія лине В натхнення хвилини! О мово моя, Душа голосна України! Ти - сурми на сонці, ти – стягів гаї, Ти – вибухів огненних повна. Це – матері мова. Я звуки твої Люблю, наче очі дитини… О мово вкраїнська! Хто любить її, Той любить мою Україну. В.Сосюра

Презентацію підготувала учитель Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів 17 Вибір імені М. Г. Неленя