Виконала Учениця 7-А класу ХЗОШ 26 Мальцева Олена
ХарактеристикаПоказники Площа14,75 млн км2 Середня глибина1225 м Максимальна глибина5527 м Обєм води18,3 млн км3 Це найменший океан з усіх
Уперше як окремий океан його визначив голландський учений-географ Б. Вареніус у 1650 р., і назвав його Гіперборейським. Уперше як окремий океан його визначив голландський учений-географ Б. Вареніус у 1650 р., і назвав його Гіперборейським. У 1845 р. Лондонське географічне товариство перейменувало його на Північний Льодовитий. У 1845 р. Лондонське географічне товариство перейменувало його на Північний Льодовитий. Північний Льодовитий океан розташований між Євразією та Північною Америкою. Межа між Північним Льодовитим та Атлантичним океанами пролягає південними окраїнами Гудзонової, Девісової та Датської проток, через Фарерські й Шетландські острови до мису Стад на Скандинавському півострові. Межею з Тихим океаном вважається Беринґова протока від мису Дежньова через острови Демидова до мису Принца Уельського. Північний Льодовитий океан розташований між Євразією та Північною Америкою. Межа між Північним Льодовитим та Атлантичним океанами пролягає південними окраїнами Гудзонової, Девісової та Датської проток, через Фарерські й Шетландські острови до мису Стад на Скандинавському півострові. Межею з Тихим океаном вважається Беринґова протока від мису Дежньова через острови Демидова до мису Принца Уельського. Розташований океан переважно за полярним колом. Середню його частину займає Арктичний, або Центральний, полярний басейн. Ця частина океану практично завжди вкрита кригою. Через складні кліматичні та льодові умови океан є важкодоступним для дослідження. Містить наступні моря: Баффіна, Ґренландське, Норвезьке, Баренцове, Карське, Лаптєвих, Східносибірське, Чукотське та Гудзонову затоку; 16,4 млн. км2, у т.ч млн. км2 під покривом криги товщиною 2-5 м; глибина до 5527 м (середня 1225 м). Розташований океан переважно за полярним колом. Середню його частину займає Арктичний, або Центральний, полярний басейн. Ця частина океану практично завжди вкрита кригою. Через складні кліматичні та льодові умови океан є важкодоступним для дослідження. Містить наступні моря: Баффіна, Ґренландське, Норвезьке, Баренцове, Карське, Лаптєвих, Східносибірське, Чукотське та Гудзонову затоку; 16,4 млн. км2, у т.ч млн. км2 під покривом криги товщиною 2-5 м; глибина до 5527 м (середня 1225 м). Глибоководна частина океану поділяється на три розділених порогами басейни Арктичний, Ґренландський і Баффіна. Глибоководна частина океану поділяється на три розділених порогами басейни Арктичний, Ґренландський і Баффіна.
Головна його особливість великий обєм льоду (загальний об'єм близько 26 тис. км3), який зберігається декілька років і досягає товщини 3-5 м. Головна його особливість великий обєм льоду (загальний об'єм близько 26 тис. км3), який зберігається декілька років і досягає товщини 3-5 м. Взимку 90% площі океану (крім південної частини Баренцевого моря) замерзає, до вересня крижане покривало сильно скорочується. При несприятливій льодовій обстановці масиви багаторічного льоду влітку блокують протоки Вількицького і Де-Лонга. Взимку 90% площі океану (крім південної частини Баренцевого моря) замерзає, до вересня крижане покривало сильно скорочується. При несприятливій льодовій обстановці масиви багаторічного льоду влітку блокують протоки Вількицького і Де-Лонга. Льоди поділяють на припай, пов'язаний з островами і побережжям материка, і дрейфуючий лід. Протягом декілька років дрейфують так звані крижані острови (товщиною м). Їх використовують для базування дрейфуючих станцій. Для Баффіна і Ґренландського морів характерні айсберги. Середня швидкість дрейфу льоду в океані 7 км/добу, максимальна до 100 км/добу. Льоди поділяють на припай, пов'язаний з островами і побережжям материка, і дрейфуючий лід. Протягом декілька років дрейфують так звані крижані острови (товщиною м). Їх використовують для базування дрейфуючих станцій. Для Баффіна і Ґренландського морів характерні айсберги. Середня швидкість дрейфу льоду в океані 7 км/добу, максимальна до 100 км/добу.
Дослідження Північного Льодовитого океану складні й небезпечні. Наприкінці XVIII ст. за результатами плавання російської експедиції Вітуса Беринга була складена достовірна карта західної частини океану. Перші відомості про природу навколополярних областей були отримані лише наприкінці XIX ст. під час дрейфу судна норвезького дослідника Фрітьофа Нансена, пізніше плавання російського полярного дослідника Георгія Сєдова. У 1932 р. російський учений Отто Шмідт очолив експедицію на криголамі "Сибіряков", у ході якої були проведені заміри глибини, встановлено товщу льодового покриву в різних частинах океану, здійснювались спостереження за погодою. Нині для дослідження океану використовують авіацію і космічні апарати, з яких надходить інформація про зміни стану атмосфери над Арктикою та про переміщення криги. Дно Північного Льодовитого океану має досить складну будову: океанічні хребти тут чергуються з глибоким розломами. Характерна особливість океану – великий шельф, який займає понад 1/3 його площі, великі глибини в центральній частині, що чергуються з підводними хребтами Гекеля, Ломоносова, Менделєєва.
Кліматичні умови океану визначаються його полярним положенням. Протягом року над океаном панують арктичні повітряні маси. Більша частина сонячної енергії відбивається льодом. Внаслідок цього середня температура повітря влітку наближається до 0°С, а взимку змінюється від -20 до -40 °С. Істотно впливає на формування клімату океану тепла Північноатлантична течія, яка несе водні маси з заходу на схід. Від Берингової протоки до Гренландії відбувається рух води у зворотному напрямі: зі сходу на захід. Надлишок вод океан повертає в Атлантику у вигляді Трансарктичної течії, що починається у Чукотському і прямує до Гренландського моря. Крига вкриває взимку близько 9/10 поверхні океану. Вона утворилась внаслідок низької температури впродовж року і порівняно низької солоності поверхневих вод. У зв'язку з тим, що перенесення криги в інші океани досить обмежене, товща багаторічного льоду досягає від 2 до 5 м. Під дією вітрів і течій відбувається повільний рух криги, що призводить до утворення торосів - скупчення льодових брил у місцях їх зіткнен ня.
Норвезький дослідник Фрітьоф Нансен Російський мореплавець Георгій Сєдов
Північний Льодовитий океан за кількістю островів посідає друге місто. Проте типових океанічних островів тут немає. Усі вони розташовані в межах материкової обмілини й побудовані зі структур континентального типу. Лише острів Ісландія, що на межі Північного Льодовитого та Атлантичного океанів, має вулканічне походження. Загальна площа островів близько 4 млн км2. Серед них багато великих, площею понад км2, у тому числі найбільший острів світу Ґренландія. Дрібні острови океану також різноманітні, проте всі материкового походження. Моря океану мілководні, обмежені групами островів та умовними зовнішніми краями шельфу. Європу омивають Норвезьке і Ґренландське моря; далі на схід, на широкому шельфі Євразії, Баренцове море. За барєром Нової Землі Карське море, яке відокремлене архіпелагом Північна Земля від моря Лаптєвих. На схід від Новосибірських островів лежить Східносибірське море, а за островом Врангеля Чукотське море, що омиває береги Євразії та Північної Америки. Північноамериканський материк омивається морями Бофорта, Лінкольна, Баффіна та Гудзоновою затокою. Усі перелічені моря є окраїнними, і лише Біле море, що глибоко входить у суходіл і сполучається з Баренцовим морем, є внутрішньоматериковим.
Освоєння ресурсів ускладнено через суворі кліматичні умови. Ведеться вилов риби, промисел тюленів, моржів. Мінеральні ресурси розвідані слабо. Відкрито розсипні родовища олова, понад 50 родовищ нафти і газу. Північним Льодовитим океаном проходять транспортні магістралі, здебільшого сезонні. На материковому обрамленні відомі великі нафтогазоносні басейни, що продовжуються на його шельфи: Західносибірський, Печорський (шельф Баренцева м.), Північного схилу Аляски нафтогазоносний басейн (США), Свердруп (на арктичних островах Канади). Нафтогазоносні площі виявлені також на шельфі Норвезького моря і в прилеглій до Норвегії частині Баренцева м., а також на шельфі північно-східній Ґренландії. Надра за своїми термобаричними умовами сприятливі для утворення газогідратів (встановлені в м. Бофорта). На узбережжі морів Лаптєвих, Східносибірського і Чукотського відомі розсипи каситериту. Рифтові ущелини Серединно-Арктич. хребти перспективні на металоносні мули і поліметалічні гідротермальні родовища сульфідів.
Клімат Північного Льодовитого океану визначається його положенням у полярних широтах. Клімат Північного Льодовитого океану визначається його положенням у полярних широтах. У центральній частині впродовж року зберігається крижаний покрив. У центральній частині впродовж року зберігається крижаний покрив. Зима сувора з температурами–3 °С...–40 °С. Зима сувора з температурами –3 °С...–40 °С. Улітку температури коливаються від 0 °С до +10 °С. Хмарність переважає влітку (9095 %днів). Атмосферні опади випадають у вигляді снігу, дощ буває влітку і найчастіше зі снігом. Улітку температури коливаються від 0 °С до +10 °С. Хмарність переважає влітку (9095 %днів). Атмосферні опади випадають у вигляді снігу, дощ буває влітку і найчастіше зі снігом. Опадів випадає від 75 до 250 мм на рік. Опадів випадає від 75 до 250 мм на рік. Клімат у цілому холодний, але тепліший за антарктичний. Клімат у цілому холодний, але тепліший за антарктичний.
У Північному Льодовитому океані багато водоростей зелених, бурих і червоних. У Білому морі велика кількість морської трави зоостери. Тваринний світ багатий: моржі, тюлені, білі ведмеді, у приатлантичній зоні великі косяки північноатлантичних риб (оселедець, тріска, морський окунь тощо); на берегах островів птахи (кайри, чайки, топірці, баклани тощо) утворюють «пташині базари».
Моря Північного Льодовитого океану переважно окраїнні. Більшість островів зосереджена біля материків: Гренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа, Нова Земля, Новосибірські острови та інші. Північний Льодовитий океан сполучається широкими протоками з Атлантичним океаном. Зв'язок з Тихим океаном відбувається через вузьку Берингову протоку.