Основні хвороби зернових та зернобобових сільськогосподарських культур Розробила: викладач професійно-теоретичної підготовки ДНЗ «Чортківське ВПУ» Візнюк Світлана Євгенівна

2 1Загальні відомості про хвороби с/г культур та заходи боротьби з ними.4 2Основні хвороби зернових колосових культур5 3Борошниста роса6 4Бура листова іржа9 5Карликова іржа ячменю12 6Жовта іржа15 7Септоріоз листя18 8Темно-бура плямистість21 9Ринхоспоріоз24 10Смугаста плямистість ячменю27 11Фузаріоз колосу30 12Церкоспорельозна гниль33 13Основні хвороби кукурудзи36 14Пухирчаста сажка37 15Летюча сажка кукурудзи40 16Почорніння судинних пучків (цефалоспоріооз)43 17Фузаріоз кукурудзи46 18Біла гниль стебел кукурудзи49

3 19Червона гниль качанів52 20Нігроспороз55 21Біль58 22Сіра гниль61 23Гельмінтоспоріоз стебел, листя та качанів64 24Іржа67 25Кільцеподібна бактеріальна плямистість на листі70 26Основні хвороби рису73 27Пірикуляріоз74 28Фузаріоз рису77 29Гельмінтоспоріоз або коричнева плямистість рису80 30Основні хвороби зернобобових культур83 31Аскохітоз84 32Антракноз квасолі87 33Бактеріальний опік гороху90 34Жовта мозаїка квасолі та гороху93 35Фузароз (коренева гниль зернобобових)96 36Сіра гниль99

4 Хвороби рослин – процеси, які протікають в рослині під впливом різних причин, збудників хвороб і несприятливих умов середовища. Вони виявляються в порушенні функцій (фотосинтезу, дихання, синтезу пластичних і ростових речовин, поступання води, (живильних речовин), будови організму і викликають передчасну загибель рослини або пошкодження окремих її органів. Для боротьби з хворобами рослин застосовуються різні заходи: агротехнічні спрямовані на те, щоб знешкодити розвиток збудників хвороб і посилити стійкість до них рослин (біологічно обґрунтовані сівозміни, додержання строків садіння і сівби, правильне використання органічних добрив та ін.); селекція і впровадження у сільськогосподарське виробництво сортів, рослин, стійких проти хвороб і шкідників; біологічні знищення чи придушування розвитку збудників хвороб за допомогою інших живих організмів (ентомофагів) чи продуктів їх життєдіяльності (використання паразитів другого порядку, мікробів-антагоністів, антибіотиків, антибіотичних властивостей вищих рослин (фітонцидів); біофізичний і фізико-механічний вплив на збудників хвороб (використання радіаційного випромінювання, струму високої частоти, ультразвуку, високих і низьких температур тощо); хімічні використання пестицидів, різних токсичних речовин, їх сполук або сумішей речовин хімічного чи біологічного походження, призначених для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини. карантин це правовий режим, який передбачає систему державних заходів, спрямованих на захист рослин, продукції їх переробки, сировини, окремих вантажів тощо, від карантинних об'єктів.

5

6

Поширена хвороба пшениці, ячменю, жита та дикорослих злакових культур. Особливо прогресує в останні роки в зв'язку з інтенсифікацією виробництва зерна. Збільшення доз азотних добрив, підвищення норми висіву створюють винятково сприятливі умови для її розвитку. Борошниста роса проявляється у вигляді білого павутинного нальоту і ватоподібних подушок. Хвороба уражує листки, стебла, листкові піхви, іноді колосся. Оптимальні умови для проростання спор і зараження рослин є 15-20° С та відносна вологість повітря %. Як правило, більше уражуються цією хворобою ранні посіви озимої пшениці. Борошниста роса дуже шкідлива. За сильного ураження зменшується кущистість, листя передчасно відмирає, послаблюється склеренхіма стебел, що призводить до вилягання. В уражених рослин порушується фотосинтез, руйнується хлорофіл і в результаті знижується їх продуктивність та якість зерна. При сильному ураженні восени пшениця нерідко гине взимку або навесні. Втрати врожаю в окремі роки можуть перевищувати 40%. 7

Знищення злакових бур'янів та падалиці зернових. Уникати надмірно ранніх посівів озимих культур,та навпаки – ярі зернові висівати раніше. Дотримуватись сівозміни та просторової ізоляції озимих та ярих колосових культур. Вирощувати відносно стійкі сорти. Не допущення загущених посівів та обґрунтоване внесення азотних добрив. Протруєння насіння рекомендованими фунгіцидами. (для попередження поширення та інтенсивного розвитку хвороби, рекомендується обробляти посіви не пізніше ніж при 1-4% уражені рослин, враховуючи метеорологічні умови).

9

Поширена хвороба пшениці та жита 3 усіх видів іржі вона найбільш поширена, особливо в Поліссі та Лісостепу. Характерною ознакою цієї хвороби є іржаво-бурі, безсистемно розміщені на листках овальні пустули. Пізніше утворюються чорні пустули. Розвитку хвороби сприяє стійка тепла погода (15-20° С) з високою вологістю повітря. Навесні хвороба розвивається слабо. Тільки починаючи з фази колосіння вона інтенсивно розвивається і досягає максимуму в фазах цвітіння - молочної стиглості. Значне ураження верхнього листка призводить до зниження врожайності на 40% і більше. Основним джерелом інфекції є уражені бурою іржею посіви пшениці та дикі злаки. 10

Знищення злакових бур'янів, падалиці зернових та заорювання поживних решток. Дотримання сівозміни. Підбір відносно стійких сортів. Збалансоване мінеральне живлення. Обробка фунгіцидами протягом вегетації при появі перших пустул іржі.

12

Поширена хвороба озимого та ярого ячменю. На ярому ячмені карликова іржа проявляється на початку молочної стиглості зерна, а на озимому на сходах. На листках і їхніх піхвах з'являються дрібні світло-жовті пустули, розміщені безладно. Пізніше з нижнього боку листків і листкових піхв формуються субепідермальні дрібні чорні пустули. Збудником хвороби є базидіальний дводомний гриб Puccinia hordei Otth. Інкубаційний період від ураження до прояву хвороби 7-8 діб. Після періоду спокою теліоспори проростають навесні, утворюють бази-діоспори, від яких починається зараження видів рястки. Гриб добре зимує на озимому ячмені і сходах падалиці, а навесні дає нове покоління урединіоспор. Карликова іржа порівняно з іншими видами іржі ячменю менш шкідлива. Недобір урожаю від цієї хвороби не перевищує 5-7%. Високостійких до карликової іржі сортів ячменю немає. 13

Дотримання сівозміни. Знищення падалиці ячменю. Дотримання рекомендацій при підборі сортів з урахуванням особливостей регіону. Збалансоване мінеральне живлення з підвищеними дозами калію та фосфору. Обробка фунгіцидами протягом вегетації при появі перших проявів хвороби.

15

3бyдник - гpиб Puccinia striiformis. Уpaжyє пшeницю, житo, ячмiнь, злaкoвi тpaви тa дикopocлi злаки. Зycтpiчaєтьcя пoвcюди, нaйчacтiшe в Лicocтeпy тa нa Поліссі. Xapaктepними cимптoмaми xвopoби є лiнiйнe poзтaшyвaння спор нa лиcткax, якi yтвopюють лимoннo-жoвтi дoвгacтi cмyги y виглядi пyнктиpниx ліній. Ocoбливo шкiдливe ypaжeння чacтин колоса. Зepнo нe нaливaєтьcя, пiдcиxaє, cтaє щyплим i легким. Пiзнiшe в мicцяx ypaжeння пiд eпiдepмicoм фopмyютьcя тeмнo-бypi, мaйжe чopнi, плями. Зимyє збyдник мiцeлiєм нa пociвax, пaдaлицi, дикopocлиx злaкax. Oптимaльнa тeмпepaтypa для пpopocтaння cпop °C. Poзвиткy cпpияє м'якa зимa, вoлoгa тa пpoxoлoднa пoгoдa нaвecні i в пepшій пoлoвині літа. Джepeлaми iнфeкції є ypaжeнi xвоpoбoю дикi злaки, пaдaлиця, пociви зepнoвиx колосових. Пpи cильнoмy poзвиткy xвopoби нeдoбopи вpoжaю мoжyть cтaнoвити 20% i більше. 16

Дотримання сівозміни. Знищення злакових бур'янів та падалиці зернових до появи сходів озимих культур. Дотримання рекомендацій при підборі сортів з урахуванням особливостей регіону. Збалансоване мінеральне живлення. Обробка фунгіцидами протягом вегетації при появі перших проявів хвороби.

18

Причиною появи даної хвороби є гриби Septoria. Найчастіше можна спостерігати таке явище, як септоріоз на пшениці, житі, ячменю. Септоріоз поширюється повсюдно. Симптомами появи такого захворювання, як септоріоз пшениці та інших рослин може бути поява сіро-коричневих або рожевих плям з жовтою облямівкою на листі. Як правило, такі плями мають неправильну форму. Якщо не вживати ніяких заходів боротьби з даним захворюванням, то плями можуть з часом зайняти всю поверхню листа рослини. У центрі плям найчастіше можна спостерігати чорні крапки, які є пікнідами гриба. Якщо зараження занадто сильне, то хворі листя і пагони можуть засихати, стебла стають бурого кольору, зморщуються і навіть можуть перегинатися. Волога погода - прекрасне середовище для поширення спор, саме тому в той час відбувається ураження рослин. 19

Зниження падалиці зернових культур. Дотримання чергування культур в сівозміні. Оптимальні строки висіву озимої пшениці. Вирощування відносно стійких сортів. Збалансоване мінеральне живлення. Обробка фунгіцидами протягом вегетації не пізніше за 5% ураження площі рослин.

21

Збудником хвороби є недосконалі гриби Bipolaris sorokiniana Shoem (ячмінь, жито) і Drechslera tritici-repentis (жито, пшениця). Зустрічається повсюди. Уражує пшеницю, жито, ячмінь. Найбільше шкодить у роки з теплим та дощовим літом. На листках спочатку з'являються жовто-бурі плями, дещо витягнуті вздовж листка. У центрі вони більш світлі з темно-бурою облямівкою. Плями виявляються і на міжвузлях, що призводить до вилягання рослин. У вологу погоду на уражених листках утворюється бурий або темно-сірий наліт, стебло вкривається чорним нальотом, що складається з конідіального спороношення гриба. При ураженні колосся колоскові лусочки (плівки) буріють, зародковий кінець зернівки стає коричневим або чорним, тоді хворобу називають "чорним зародком". Патогени під час вегетації поширюються за допомогою конідій. Зараженню сприяє підвищена вологість повітря (95-97%) та температура 22-26°С. Зберігаються збудники на рослинних рештках, зерні у вигляді міцелію та конідій. При інтенсивному розвитку хвороби втрати врожаю можуть становити 30-40%. 22

Ретельне переорювання післяжнивних решток, знищення злакових бур'янів. Дотримання сівозмін. Оптимальні строки висіву. Підбір стійких сортів та збалансоване мінеральне удобрення. Обробка фунгіцидами протягом вегетації не пізніше за 5% ураження площі рослин.

24

Збyдник нeдocкoнaлий гpиб Rhynchosporium graminicola. літом. Уpaжyє ячмiнь, жито, дикi злаки. Bиявляєтьcя пpoтягoм ycьoгo пepioдy вeгeтaції, пiк poзвиткy cпocтepiгaєтьcя y фaзi мoлoчнoї cтиглocтi зерна. Ha лиcткax тa лиcткoвиx пixвax xвopoбa виявляєтьcя y виглядi cipo-зeлeниx плям, якi швидкo збiльшyютьcя i нaбyвaють нeпpaвильнoї фopми. Cпoчaткy плями вoдяниcтi, пiзнішe вoни пiдcиxaють, y цeнтpi cтaють cвiтлими, a пo пepифepії yтвopюєтьcя тeмнo-бypa oблямiвкa. У вoлoгy пoгoдy плями нaбyвaють cipo-гoлyбoгo кoльopy зaвдяки pяcнoмy кoнiдiaльнoмy cпopoнoшeнню патогенна. Пpи cyxiй пoгoдi cимптoми pинxocпopioзy cxoжi нa oпiки листків. Ha зepнi зa yмoв пiдвищeнoї вoлoгocтi xвopoбa виявляєтьcя y виглядi cвiтлo-кopичнeвиx плям. Пpopocтaють кoнiдiї зa yмoв нaявнocтi кpaпeльнoї вoди пpи тeмпepaтypi вiд +2 дo +30°C (oптимyм °C). Збepiгaєтьcя збyдник нa pocлинниx peшткax тa насінні. Bтpaти вpoжaю зepнa в poки eпiфiтoтiй cтaнoвлять дo 15% i більше. Kpiм тoгo, пoгipшyютьcя кopмoвi тa пивoвapнi якocтi зерна. Cтiйкиx copтiв ячмeню i житa пpoти pинxocпopioзy нeмaє. 25

Дотримання сівозмін. Заорювання післяжнивних решток,знищення падалиці та бур'янів злакових. Вирощування відносно стійких сортів. Уникати пізніх строків висіву. При обробці фунгіцидами особливу увагу слід приділяти посівам, що вирощуються після ячменю або поряд з ячменем, житом.

27

Спостерігається на ячмені від початку сходів до стиглості. На листках сходів утворюються блідо-жовті плями, які пізніше видовжуються, робляться світло-коричневими з вузькою пурпуровою облямівкою. На плямах утворюється оливково-бурий наліт. Плямистість особливо сильно проявляється під час цвітіння і наливання зерна. Смуги розтріскуються, листки розщеплюються уздовж на 2-3 частини, після чого всихають і відпадають. Смугаста плямистість проявляється і на насінні, зовні (у стійких сортів) й у межах зародка (у сприйнятливих сортів), коли зерно буріє. Збудником смугастої плямистості є незавершений гриб Drechslera graminea Shoem. порядку Hyphomycetales. завжди несе інфекцію біля основи зародка у вигляді грибниці, Уражене насіння тому при проростанні зерна майже повністю руйнуються зародкові корені. Підвищену стійкість до смугастої плямистості проявляють сорти ячменю: озимого Силует, ярого Харківський 74, Романтик та ін. 28

Ретельне переорювання післяжнивних решток, знищення злакових бур'янів. Дотримання сівозмін. Уникати ранніх строків висіву. Збалансоване мінеральне живлення. Підбір стійких сортів та збалансоване мінеральне удобрення. Обробка фунгіцидами протягом вегетації не пізніше за 5% ураження площі рослин.

30

Назва збудника: Fusarium graminearum Schwabe; Fusarium avenaceum Saccardo Захворювання виявляють на пшениці та інших зернових культурах. Особливо інтенсивно хвороба проявляється у вологі роки із зниженою температурою у другій половині вегетації рослин, що і стримує дозрівання зерна. Хворе колосся спочатку набуває блідо-рожевого відтінку, а потім на лусочках колосків формуються блідо-рожеві, оранжево- червоні або червоні подушечки, які поступово зливаються і утворюють наліт, що часто вкриває всю поверхню колосу. Іноді червонуваті подушечки утворюються на зерні. У вологу і теплу погоду на уражених колосках з'являються дрібні темно-сині або чорні перитеції. Збудниками хвороби є незавершені гриби роду Fusarium Link, порядку Hyphomycetales. Посилений розвиток спостерігається при підвищеній вологості і температурі повітря 28-30°С. Джерелом інфекції фузаріозу можуть бути заражений насіннєвий матеріал, уражені рештки зернових культур. Імунних сортів пшениці до фузаріозу колосу немає. 31

Ретельне заорювання післяжнивних решток. Дотримання чергувань культур в сівозміні. Вирощування відносно стійких сортів. Протруювання насіння. Зберігання зерна в умовах оптимальної вологості. Обробка фунгіцидами протягом фази цвітіння.

33

Відноситься до недосконалих грибів. Вражає такі культури як: жито, пшеницю, ячмінь. Відомі такі симптоми захворювання: хвороба виявляється наколеоптилі і основі стебла у вигляді еліпсоподібних поздовжніх світлих, з димчастим нальотом конідіального спорошення плям з темно-каштановою облямівкою; при сильному ураженні плями зливаються, оперізують стебло, згодом в центрі плями формуються чорні мікросклероції; тканина стебел руйнується під час наливання колосу, стебла переламуються, що призводить до вилягання посівів; на поздовжньому розрізі стебла часто відмічається сірий наліт – міцелій збудника. Хвороба проявляється пізньої осені або ранньою весною. Джерелом інфекції являється заражений ґрунт. Сприятливими для патогена умовами можна вважати температуру 5-9С, холодну дощову осінь, теплу зиму і ранню дощову весну. 34

Знищення злакових бур'янів, ретельне заорювання стерні. Дотримання чергувань культур в сівозміні. Вирощування відносно стійких сортів. Оптимальні (не ранні) строки висіву озимих культур. Протруювання насіння. Обробка фунгіцидами здійснювати протягом вегетації залежно від ураження рослин (10%) та погодних умов

36

37

Уражує качани, стебла і репродуктивні органи (рудиментарні качани), кореневу шийку у вигляді характерних жорстких пухлин різної величини (до 15 см у діаметрі). Найбільших розмірів мають пухлини на качанах і стеблах. На качанах найчастіше уражуються окремі зернівки у верхній частині, в суцвіттях окремі квітки чи гілки, на листках утворюються невеликі пухлини у вигляді шорстких морщин. Органи рослин здатні уражуватися у будь-який період їх росту. Хламідоспори з пухирчастого наросту зберігаються у грунті та на його поверхні до 12 міс, а в незруйнованих пухлинах до 22 міс. Найбільш шкодочинним є ураження рослин у молодому віці, інколи у фазі паростків. При насіннєвій інфекції дифузний міцелій може поширитися до шостого міжвузля і викликати лише захворювання стебел. Рослини, заражені через колеоптіле, гинуть. Уражені стебла і коренева шийка втрачають міцність, ламаються від вітру. Залежно від періоду уражених органів та розміру пухлин втрати врожаю можуть становити 1060%. 38

Протруювання насіння фунгіцидами. Видалення і знищення здуттів до їх дозрівання. Дотримання сівозміни. Глибока зяблева оранка або перекопування. Видалення з ділянок, а також знищення післязбиральних решток. Висівати сорти і гібриди кукурудзи із підвищеною стійкістю до пухирчастої сажки.

40

Збудник: Базидіальний гриб Sorosporium reilianum McApl.f.zeae Geschele. Поширена скрізь, де вирощують кукурудзу. Збудник уражує лише суцвіття, волоть, качани. Волоть у період цвітіння перетворюється в чорну летючу масу, качани в чорний, сухий конусоподібний клубок, з укороченими обгортками, які спочатку зелені, згодом жовтіють, висихають, розкриваються в період молочної стиглості. Сажковий клубок розпилюється повільно до фази повного достигання кукурудзи. Уражені рослини відстають у рості, надмірно кущаться, листя дуже розростається, схильне до фастіації. При сильному розвитку летючої сажки недобір урожаю кукурудзи може становити 15-20%. Відносно менше збудником летючої сажки уражуються гібриди кукурудзи: Колективний 225МВ, Дніпровський 284МВ та ін. 41

Правильне чергування культур у сівозміні. Сівба насіння в оптимальні строки, коли температура ґрунту сягає +9-12°С. Правильна глибина загортання насіння. Для степової і лісостепової зон кукурудзу зазвичай рекомендують висівати на глибину 8 см, у більш зволожених зонах, на важких за механічним складом ґрунтах – 4-5 см, на легких – 6-8 см..

43

Збудник - несправжній гриб Cephalosporium acremonium Corda. Захворювання виявлено на півдні України. Шкідливість хвороби залежить від фази та ступеня ураження. При пізньому ураженні значного зниження урожаю не спостерігається. У рослин же, що були уражені до фази викидання волоті, утворюється щупле насіння, урожай знижується. Особлива шкідливість цефалоспоріозу полягає в тому, що рослини, вирощені з ураженого насіння, не формують качанів. Симптоми хвороби з'являються, коли кукурудза досягає молочної стиглості зерна. Однією з перших і досить характерною ознакою ураження є поява пурпурового або червоного забарвлення листкових піхв, стебел і листя, яке спочатку з'являється вздовж центральної жилки, а потім поширюється на всю листкову пластину. Зміна кольору листя починається з верхнього листка і поступово розповсюджується на нижні. Іншими візуальними симптомами хвороби є надмірна кущистість, потовщення стебла, стерильність рослин або утворення дефектних качанів з незначною кількістю зернівок. Але найбільш характерною ознакою цефалоспоріозу є почорніння судинних пучків стебла, яке охоплює декілька міжвузль. Потемніння судин підсилюється під час посухи чи при недостатній кількості фосфору в грунті. У вологу погоду на уражених хворобою піхвах з'являється білувато-рожевий, ніжний, бархатистий наліт спороношення.

Видалення уражених рослин на насіннєвих ділянках до початку збирання врожаю. Протруєння насіння. Видалення післяжнивних решток з поля. Обов'язкова зяблева оранка. При сильному поширенні хвороби забороняється посів кукурудзи в монокультурі.

46

Збудник - несправжній гриб Cephalosporium acremonium Corda. Поширений скрізь, де вирощують кукурудзу, особливо в районах надмірного зволоження. Уражені качани мають на поверхні один або кілька осередків нальоту гриба майже білого кольору. В центрі такого осередку зернівки (1530 шт.) зруйновані, легко ламаються і кришаться. Осторонь від центру осередку зернівки (4060 шт.) цілі, зверху вкриті рожевуватою грибницею, а ще далі з початковою стадією ураження. На них грибниця не помітна неозброєним оком. У червонозерних сортів і гібридів ці зернівки тьмяніють, а в білозерних набувають тьмяно-рожевого забарвлення. З часом уражений осередок збільшується, охоплює весь качан, який руйнується. При обмолоті уражених качанів зернівки подрібнюються. Основне джерело збудника рослинні рештки, насамперед, обгортки качанів, на яких гриб зберігається взимку, але заорані в грунт обгортки розкладаються, а збудник фузаріозу гине. Насіння кукурудзи дуже уражене фузаріозом, не утворює сходів. Ураженню качанів сприяє пошкодження їх шкідниками. Високу стійкість до фузаріозів мають гібриди: Харківський 195МВ, Харківський 294МВ, Харківський 295МВ, Харківський 311МВ, Харківський

Добір здорового насіннєвого матеріалу. Правильний режим зберігання насіннєвих качанів (вологість їх не повинна перевищувати 16%, а зерна 13%). Калібрування насіння. Сівба гібридного насіння першого покоління. Очищення поля від післязбиральних решток. Зяблева оранка. Дотримання ротації в сівозміні. Оптимальні строки посіву. Застосування оптимальних доз добрива. Протруювання насіння. Вирощування стійких гібридів кукурудзи.

49

Збудник - сумчастий гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) d By. Хвороба виявлена на посівах кукурудзи в Україні, Молдові та на Північному Кавказі. Ознаки ураження поява на нижній частині стебла великих темних мяких плям, що за умов вологої погоди вкриваються білим пухнастим або ватоподібним нальотом грибниці. На грибниці та в тканинах уражених стебел можна бачити темнокоричневі зовні і білі всередині склероції (видозмінення грибниці), різні за формою, розміром до 1 см. Стебло в місці ураження загниває, втрачає пружність. Збудник хвороби дуже поширений у природі поліфаг (уражує рослини багатьох видів). Проникаючи у рослину, вбиває клітини у місці проникнення і живиться вже мертвими тканинами. В циклі свого розвитку формує склероції, за допомогою яких гриб зимує і може зберігатися у грунті до 810 років. Навесні склероції проростають грибницею, яка уражує рослини, або ж формують плодові тіла статевої стадії апотеції, що мають вигляд блюдцеподібних чи воронковидних утворень на циліндричних ніжках висотою до 5 см. В апотеціях продукуються циліндричні сумки розміром Ч810 мкм, у кожній з яких містяться по 8 еліпсоїдних безбарвних сумкоспор, розміром 712Ч46 мкм. Сумкоспори та склероції є джерелами інфекції.

Правильне чергування культур у сівозміні. Воно сприяє зменшенню інфекції хвороби, оскільки частина збудників гине, не знайшовши рослини- живильника, а деякі відмирають унаслідок появи іншої мікрофлори в ризосфері рослин. Ретельне збирання з поля всіх уражених рослин й їхнє спалювання. Глибока осіння оранка. Дотримання сівозміни з поверненням кукурудзи на колишнє місце через кілька років. Відбір здорових насінних качанів. Заміна сприйнятливих сортів стійкими й урожайними. Зберігання качанів у сухих приміщеннях при гарній вентиляції.

52

Збудник - сумчастий гриб Giberella saubinetti Sacc. Уражує качани в період молочно-воскової стиглості. Розвиток хвороби починається з верхівки качана, на якій утворюється щільний яскраво-рожевий наліт грибниці, що поступово поширюється зверху вниз і часто суцільно охоплює весь качан. Обгортки на ньому внаслідок пронизування грибницею щільно прилягають одна до одної та качана. Уражені зернівки стають червоно-коричневими і крихкими. Усередині них утворюються порожнини, заповнені грибницею. При ранньому ураженні зернівки не розвиваються, а стрижні качанів руйнуються. Після достигання качанів на відмерлих обгортках і ніжці качана та стеблах біля вузлів утворюються групами плодоношення справжньої стадії гриба перитеції у вигляді чорно-синіх, округлих, дрібних, злегка випуклих цяточок. Узимку і наступного літа перитеції зберігаються на післяжнивних рештках і є основним джерелом поширення хвороби. Другим джерелом є уражене насіння, разом з яким гриб потрапляє в ґрунт. Протягом вегетації розвивається коніаіальна стадія. Міцелій і конідії зберігають життєздатність протягом року, аскоспори у перитеціях понад два роки. Гриб відомий як паразит інших злаків. Уражує пшеницю, викликаючи захворювання колосу "п'яний хліб", гнилі сходів, кореневої шийки і коренів.

Добір здорового насіннєвого матеріалу. Правильний режим зберігання насіннєвих качанів (вологість їх не повинна перевищувати 16%, а зерна 13%). Калібрування насіння. Сівба гібридного насіння першого покоління. Очищення поля від післязбиральних решток. Зяблева оранка. Дотримання ротації в сівозміні. Оптимальні строки посіву. Застосування оптимальних доз добрива. Протруювання насіння. Вирощування стійких гібридів кукурудзи.

55

Збудник - Збудник гриб Nigrospora orizae (Berk. & Broome) Petch. Уражує качани і репродуктивні органи в листкових піфах, розташованих біля качана і рідше листкові піфи, у період достигання кукурудзи. Сильно уражені качани недорозвинуті, легковагі, стрижень пушистий, сіруватий із синім відтінком внаслідок утворення в ньому міцелію і спор. Качани легко розщеплюються вздовж та розламуються упоперек. Зернівки в качанах часто недорозвинуті, тьмяного, сіруватого кольору, сидять нещільно, а при натисненні на них вдавлюються у стрижень. Інколи на качанах у бороздках між рядами зернівок розвивається білий або сіруватий, легкий павутинний наліт грибниці. Слабке ураження виявляється в розмочалюванні основи стрижня і в потемнінні зернівок унизу качана. Зернівки мають понижену життєздатність. Біля основи качана помітні чорні купки спор на зернівках у місцях кріплення їх до стрижня. Інколи такі купки утворюються на сухих обгортках достиглих качанів біля їх основи та на піфах листків. Спори збудника здатні зберігатися впродовж року на обгортках, качанах, стрижнях, піхвах. Уражені качани втрачають господарську цінність, при зберіганні руйнуються. Насіння в них має понижену схожість і сильно пліснявіє у період проростання, дає ослаблені паростки, які гинуть до виходу їх на поверхню грунту.

Своєчасне збирання кукурудзи. Очищення полів від післязбиральних рештків. Осіння оранка. Добір здорових качанів. Калібрування та протруювання насіння.

58

Збудник - Збудник гриб Nigrospora orizae (Berk. & Broome) Petch. Непаразитарне захворювання, поширене скрізь. Проявляється на зернівках качанів у вигляді дуже розгорнутих тріщин з випинаючим з них крихким епідермісом, який вкритий борошнисто-білим нальотом. Найтиповіший прояв білі утворення на зернівці однієї рівної або кутасто-звивистої широкої тріщини, яка дуже спотворює форму зернівки. Часто спостерігаються розриви насіннєвої оболонки при загальному нормальному вигляді зернівки і її епідермісу. Іноді на епідермісі немає тріщин, але розростаючись в одному місці, він стирчить через тріснуту оболонку насіння, нагадуючи бородавку. Тріщини на зернівках з'являються наприкінці молочної на початку воскової стиглості, коли вміст зернівок починає затвердівати. Під кінець фази воскової стиглості утворення тріщин припиняється. Причиною білі качанів є невідповідність між швидкістю розростання в зернівці ендосперму та насіннєвої оболонки зумовлена зміною посухи надмірно вологим періодом. Біль качанів не дуже знижує врожаю кукурудзи, але погіршує його якість. На качанах, уражених біллю в полі, а ще більше під час зберігання, спостерігається посилений розвиток фузаріозу і плісеневих грибів, що призводить до їх повної загибелі.

Добір здорового насіннєвого матеріалу. Правильний режим зберігання насіннєвих качанів. Сівба гібридного насіння першого покоління. Очищення поля від післязбиральних решток. Зяблева оранка. Дотримання ротації в сівозміні. Оптимальні строки посіву. Застосування оптимальних доз добрива. Протруювання насіння.

61

Збудник - гриб Rhizopus maydis Bruderl. Хвороба досить поширена у південних районах України та в інших країнах з теплим кліматом. Захворювання розвивається на качанах, починаючи з періоду воскової стиглості і пізніше. На верхній частині уражених качанів з'являється густий, інколи плівкоподібний наліт грибниці брудно- білого чи сірого кольору. Розростаючись між рядами зерен, наліт часто вкриває увесь качан, надаючи йому сірого відтінку. Грибниця збудника хвороби пронизує також внутрішні обгортки качана. Уражені зернівки бурі, напів-зруйновані, легко розкришуються, розпорошуючись з країв. Міцелій R. maydis з поодинокими або груповими спорангіями, з добре вираженими столонами та ризоїдами. Спори гладенькі, еліптичні, жовто-бурого кольору. Джерелом інфекції є грибниця на рослинних рештках. Насіння у розповсюдженні інфекції не має суттєвого значення. Сприяє розвитку гриба висока вологість (понад 60%) і температура ( °С). Шкодочинність. При ранньому ураженні кукурудзяні качани недорозвинені, насіння пліснявіє і втрачає схожість. В період зберігання качанів розвиток сірої гнилі майже не посилюється.

Очистка та калібрування насіння. видалення з поля післязбиральних решток кукурудзи. Осіння оранка. Протруєння насіння перед посівом.

64

Збудник - гриби Helminthosporium turcicum Pass., H. maydis Nisik., H. carbonum Ullstrup. В Україні поширений у більшості районів вирощування кукурудзи. Можлива підвищена шкодочинність у північних та західних районах. Крім кукурудзи, уражує сорго, суданську траву. На листках спочатку з'являються коричневі чіткі великі плями, які можуть сягати до 10 см завдовжки. Згодом тканина у них висихає і набуває кольору соломи, через що хворобу інколи називають "білою плямистістю". Плями обмежені широкою коричневою облямівкою, часто вони зливаються і ураженою стає значна частина листка. У вологу погоду з нижнього боку спочатку в центрі плям, а згодом далі утворюється сірувато-оливкове спороношення гриба. Спочатку уражуються листки нижнього ярусу і поступово хвороба охоплює листки верхнього. Сильно уражені листки в'януть, а потім засихають. Джерелом інфекції є рослинні рештки і насіння суданської трави.

Впровадження у виробництво стійких гібридів з генетичним захистом від хвороби. Очищення полів від післязбиральних решток та осіння оранка. На насіннєвих посівах, або полях, де вирощується цукрова кукурудза для ринків свіжої продукції, необхідно використовувати фунгіциди при перших ознаках ураження, починаючи з моменту появи однієї-двох плям.

67

Збудник - гриб Puccinia sorhi Schw. В Україні іржа розповсюджена переважно в західних областях, особливо у Закарпатті, де в окремі роки вона завдає значної шкоди. В степових областях це захворювання спостерігається наприкінці вегетації і до великих збитків не призводить. На листках з'являються жовтувато-бліді дрібні плями, згодом коричневі пустули, прикриті епідермісом. Після розриву епідермісу урединіоспори розпорошуються і уражують нові рослини. Збудник має повний цикл розвитку на кукурудзі (урединіо- та теліостадія гриба). Розвитку і розповсюдженню іржі на кукурудзі сприяють прохолодні температури ( °С) і висока відносна вологість повітря (80+100%) та крапельно+рідка волога. Мінімальною для проростання уредоспор є температура повітря +4°С, оптимум і максимум відповідно +17 і +32°С. Шкодочинність іржі проявляється в передчасному всиханні листя, внаслідок чого рослини слабнуть, качани виростають недорозвиненими, зерно щупле, з низькою схожістю. Значимих втрат урожаю слід очікувати, якщо спостерігається сильне ураження листя, розташованого вище місця прикріплення качанів.

Впровадження у виробництво стійких гібридів. Використання фунгіцидів від появи перших спорових мас на листі.

70

Збудник - бактерія Pseudomonas syringae pv. syringae van Hall. Хвороба досить поширена на кукурудзяних полях у Північній Америці та у країнах Європи, у тому числі в Україні, але шкідливість її, як правило, незначна. Перші симптоми ураження поява на листі невеликих округлих чи еліптичних маслянистих плям, добре помітних проти світла. З часом плями збільшуються в розмірі до 12 см. Центр плям світложовтого кольору, облямівка бура з тонкою хлоротичною зоною навколо. При сильному ураженні плями можуть зливатися, листя засихає. Температурний діапазон розвитку °С, оптимальною для росту бактерій є температура °С. Зараження рослин відбувається через продихи чи ранки. Розповсюджуються бактерії повітряними масами чи краплями дощу. Симптоми проявляються через кілька діб після випадання опадів. Основним джерелом інфекції є рослинні рештки до їх розкладання у грунті, у деяких випадках інфекція може зберігатися і на насінні. Важливу роль як резерватори збудника відіграють буряни. Розвитку хвороби сприяють загущеність посівів, порівняно висока (до +30°С) температура повітря, висока атмосферна вологість та дощі, особливо в першій половині вегетації.

Дотримання 2-3річної сівозміни. Забезпечення оптимальної густоти посівів та високого агрофону. Протруювання насіння чи оздоровлення його під прямим сонячним промінням.

73

74

Збудник - недосконалий гриб Piricularia oryzae Broome et Cavara. Поширений у всіх рисосіючих районах світу. Проявляється утворенням плям різної форми і забарвлення на листках, листових піхвах, стеблових вузлах, мітелках і насінні. Уражені листя відмирає, стебла ламаються, мітелки передчасно засихають або утворюють щуплі насіння. Найбільшої шкоди приносить п. р. під час колосіння-цвітіння. Втрати врожаю 15-40%. Значно знижується і якість зерна. При епіфітотії рослини гинуть. Збудник хвороби в період вегетації має кілька поколінь, поширюється за допомогою конідій, зимує у формі міцелію на післяжнивних рештках (1-3 роки) і в насінні. Розвиток Пірікуляріоз рису відбувається при високій вологості повітря (не нижче 88%) і температурі oC. Можлива передача інфекції з поливною водою. Резерватором збудника Пірікуляріоз рису можуть бути також дикі форми рису та ін злаки.

Вирощування стійких сортів. Заорювання поживних залишків. Спалювання стерні на ділянках з сильним розвитком хвороби. Обробка заражених посівів фунгіцидами.

77

Збудник - недосконалі гриби Fusarium Link: F. oxysporum Schlecht, F. cul-morum Sacc. Поширений в усіх районах рисосіяння. Уражуються паростки, сходи і дорослі рослини. Уражені паростки жовтіють, скручуються і засихають, часто не досягаючи поверхні грунту. На сходах спостерігається загнивання кореневої шийки, у таких рослин листя жовтіє і відмирає, основа стебла буріє, корені легко відриваються. Особливо часто ураження кореневої шийки сходів відзначається на бідних твердих грунтах. На дорослих рослинах хвороба викликає почорніння і загнивання вузлів, що призводить до надламування стебел, недорозвитку суцвіть і пустоверхості колосків. Насіння в уражених рослинах недорозвинуте, щупле, з брудно- сірими або бурими плодовими оболонками. Захворювання може знижувати урожай на 1015%. Зимує гриб у насінні грибницею, а на рослинних рештках і в грунті у вигляді склероціїв.

Вирощування здорового насіння. Протруювання насіння фундазолом (2-3 кг/т). Збалансована система добрив. Знищення післяжнивних рештків.

80

Збудник – гриб Helminthosporium огуzae v. В. de Haann. Виявляється на сходах і дорослих рослинах. Сходи в'януть, коренева шийка загниває з утворенням сірувато- оливкового нальоту. На листках, стеблах і колоскових лусках з'являються дрібні коричневі плями з сіро-оливковим бархатистим нальотом у центрі. При сильному розвитку хвороби листки засихають, а стебла ламаються, зерно формується недорозвинуте, щупле. Недобір урожаю від гельмінтоспоріозу становить 510%, але може досягати 3040%. Гриб зберігається у вигляді конідій на рештках рослин і зерні.

Дотримання сівозміни. Знищення рослинних решток. Протруювання насіння фундазолом, 50%-й з.п. (2-3 кг/т). У період вегетації оприскування рослин бенлатом або фундазолом.

83

84

Збудник – незавершені гриби з роду Ascochyta. При ураженні гороху збудником блідоплямистого аскохітозу на листках і бобах з'являються круглі або овальні світло-бурі плями з темною облямівкою. На стеблах тканини у місцях плям дещо вдавлені, а самі плями видовжені. У центрі їх утворюються темно- коричневі пікніди, в яких формуються спори гриба. Уражене насіння зморшкувате, світло-жовтого кольору, втрачає схожість або є джерелом наступного розвитку хвороби на сходах. На листках, стеблах і бобах гороху, ураженого збудником темноплямистого аскохітозу, виникають плями неправильної форми, різної величини, завжди темні у центрі й світліші по краях. На бобах виникають горбочки, а уражене насіння вкривається темними плямами. На сої, кормових бобах і нуті аскохітоз з'являється на листках, стеблах і бобах, на сочевиці головним чином на листках. Плями на листках сої та нуту округлі, сірі, на кормових бобах концентричні бурі, на сочевиці дрібні, світлі, з невеликою кількістю пікнід. У квасолі уражуються в основному листки та боби, рідше стебла. Розвитку аскохітозу сприяють опади, висока вологість і підвищена температура повітря. Основні джерела інфекційного початку насіння та рослинні рештки.

Своєчасне збирання врожаю. Видалення з поля післяжнивних решток. Завчасне протруювання насіння фундазолом (2-3 кг/т) Сівба в оптимальні строки неураженим насінням.

87

Збудник – гриб Colletotrichum lindemuthianum Br. et Cav. Хворобу виявляють в усіх районах вирощування квасолі. Уражуються рослини протягом вегетаційного періоду. Хвороба характеризується появою коричневих плям на сім'ядолях сходів, на підсім'ядольному коліні утворюються виразки. У дорослих рослин на листках виникають кутасті плями, на стеблах і черешках темні глибокі смужки. Черешки та стебла в місцях ураження часто надламуються. На бобах плями спочатку дрібні, бурі, пізніше досягають 1 см у діаметрі. У центрі вони вдавлені, блідо-бурі або червоно-оранжеві, при сильному розвитку хвороби зливаються. Зберігається збудник у насінні та рослинних рештках.

Дотримання сівозмін. Глибока зяблева оранка. Знищення рослинних решток. При появі антракнозу на сходах, а також у період утворення бобів рослини оприскують 1%-ною бордоською рідиною або 0,4%-ною суспензією хлорокису міді (40 г на 10 л води). Обробку такими речовинами закінчують за 20 днів до збирання врожаю.

90

Збудник – Pseudomonas syringae pv. pisi Joumf et al. В Україні хвороба поширена повсюдно, особливо сильного розвитку набуває у вологі роки. Але здатність бактерій пристосовуватися до різних умов, в тому числі і до температурних, настільки велика, що бактеріози рослин зустрічаються у місцевостях з дуже різноманітними кліматичними умовами. Бактеріальне ураження гороху проявляється протягом всього періоду вегетації рослин. Загальною ознакою захворювання є ураження всіх надземних органів рослин гороху і утворення на них плям різної форми, величини та забарвлення. Перші ознаки бактеріозу можна спостерігати ще на сходах, отриманих з ураженого насіння. Верхівки молодих рослин в'януть і засихають. Як правило, такі рослини в подальшому гинуть. На листках, прилистках та бобах плями округлі, водянисті, спочатку жовтуваті, а пізніше оливково-коричневі з більш темним центром, облямовані маслянистим ореолом. З часом плями можуть зливатися і охоплювати всю поверхню листків. Найбільш сильно бактеріозом уражується молоде листя гороху. Сильний розвиток бактеріозу призводить до передчасного засихання листя. У вологу погоду з нижнього боку плям виділяються жовтуваті краплі бактеріального ексудату, при підсиханні якого утворюються тонкі плівочки. Як правило, плями спочатку з'являються на нижньому листі, потім хвороба поступово переходить на листя верхнього ярусу, стебла та боби. На стеблах ураження має вигляд штрихів червоно- коричневого кольору, витягнутих по довжині стебла але інколи з'являються і вологі плями. Згодом на плямах утворюються тріщини, що можуть кільцем охоплювати стебла і спричиняти засихання верхівок. При ураженні молодих бобів вони зморщуються і засихають, не утворюючи насіння, або воно недорозвинуте (при більш пізньому ураженні).

Дотримання сівозміни. Знищення рослинних залишків. Протруювання насіння фентіураму (4г на 1 кг насіння). Термічне знезараження насіння гарячим повітрям при температурі 50 0 С протягом 8 годин.

93

Ознаки захворювання на горосі сильно варіюють і проявляються у вигляді зеленої, жовтої або білої мозаїки листя. Хвороба починається з появи слабкої крапчастості, потім спостерігається посвітління жилок по периферії листків, що поступово охоплює і міжжилковий простір. Верхні листки та прилистки уражених рослин дрібніші, краї їх злегка хвилясті і закручені нагору. У стійких сортів мозаїка виражена слабкіше - у вигляді розсіяної хлоротичної плямистості, без деформації листя. Окрім мозаїки хвороба може проявлятися у вигляді загального хлорозу рослин. В результаті укорочування верхніх міжвузль рослини мають вигляд карликових, верхнє листя на них дрібне і деформоване, боби дрібні або зовсім не утворюються. Вірус зберігається в кореневищах багаторічних бобових трав, звідки переноситься на рослини гороху попелицями або передається інокуляцією соку хворих рослин. Віруси мають різні штами, тому ознаки ураження можуть сильно варіювати навіть у рослин одного і того ж сорту, що значно утруднює ідентифікацію вірусів. Встановлено, що ураження гороху вірусами призводить до значних змін фізіологічних процесів у хворих рослин (підвищується інтенсивність транспірації і дихання), зменшується в 1,5-4 рази площа листя та його маса. Шкодочинність. Недобір урожаю зерна у рослин, уражених вірусами, становить 14-20%, а зеленої маси %. Насіння, одержане з хворих рослин, має низьку схожість. Ранні посіви гороху уражуються в меншому ступені, ніж пізні.

Своєчасне збирання врожаю. Видалення з поля післяжнивних решток. Сівба в оптимальні строки неураженим насінням. Глибока зяблева оранка.

96

Виявляється у формах кореневої гнилі і в'янення рослин, що можуть спостерігатися одночасно. Коренева гниль виявляється протягом вегетаційного періоду. Особливо велику небезпеку становить для сходів, спричиняючи загнивання паростків, коренів і сім'ядолей. У молодих рослин спочатку буріє і потоншується підсім'ядольне коліно, а потім прикоренева частина стебла чи головний (стрижневий) корінь. Згодом місця ураження набувають темно- коричневого забарвлення, на них утворюються різної глибини виразки, тріщини. Пригнічені рослини часто засихають. Для уражених сходів сої характерне прилипання оболонки насіння та сім'ядолей. Такі сім'ядолі часто не розкриваються, і сходи гинуть. У кормових бобів на стрижневому і бічних коренях буріє тканина. Листки в'януть, чорніють і відмирають. На більш дорослих рослинах зернобобових культур темніє і відмирає коріння або основа стебла. В'янення виявляється у фазі сходів і в пізніші періоди розвитку рослин. Буріє та розтріскується тканина кореневої шийки, загнивають і відмирають головний і бічний корені. Листки, а потім і стебла жовтіють і засихають. Рослини легко вириваються з ґрунту. У період бутонізації та цвітіння у рослин поникає верхівка, в'януть, скручуються, а іноді й обпадають листки. Боби формуються в невеликій кількості з дрібним недорозвиненим насінням. Джерелами хвороби можуть бути рослинні рештки, грунт і уражене насіння.

Дотримання сівозміни з повторним висіванням зернобобових культур на одному й тому полі не раніше як через 4-5 років. Протруювання насіння. Руйнування ґрунтової кірки боронуванням.

99

Збудник: гриб Botrytis cinerea Fr. Хвороба з'являється переважно на стеблах і бобах. У вологу погоду уражуються й листки. Місця ураження набувають буро-зеленого забарвлення і загнивають. У посушливий період вони мають вигляд буруватих сухих виразок. Уражені органи рослин вкриваються сірим пушком міцелієм, конідієносцями та конідіями гриба. Стебло часто надламується, листки відпадають. Під час цвітіння велика кількість квіток і зав'язей обпадає, на бобах, що утворилися, виникають виразки. Насіння утворюється недорозвинене, із зниженою схожістю.

Вирощування стійких проти хвороб сортів. Ретельне очищення насіння від щуплих зернин та склероціїв. Видалення післязбиральних решток. Протруювання насіння фундазолом 50% з.п. (2-3 кг/т); вітаваксом 200ФФ в.с.к. (2,5 – 3 кг/т); максимом 025 FSт.к.с. (1,0 л/т). Оприскування рослин у період вегетації препаратом рекс Т, к.с. (0,5-1,0 л/га).