Тема: Становлення соціології як самостійної науки. План. 1. Етапи становлення соціології. 2. Розвиток соціологічної думки у 19 ст. 3. Розвиток соціологічної думки у 20 ст. Семінарське заняття на тему: Зародження соціологічної думки в Україні.
Історію соціології прийнято розподіляти на три великих етапи: протосоціологічний протосоціологічний академічний академічний новітній. новітній.
Перший етап - протосоціологічний - триває, починаючи з часів Стародавнього світу до середини XIX століття (фактично до виникнення соціології як науки). Виникнення соціології - довготривалий процес накопичення знань про суспільство, який нараховує тисячі років. Найбільш знані представники цього етапу: Платон, Арістотель, Сократ, Августін, Аквінський, Броцій, Руссо, Локк, Гоббс,.Кант, Гегель, Сен-Сімон та інші. Цими мислителями у широкий обіг введені ключові поняття соціології: -суспільство, соціальна реальність, соціальний рух, соціальний детермінізм, соціальний закон, прогрес, регрес, циклічний та маятниковий розвиток та інші.
В цей період чітко сформувалися два протилежних підходи щодо розуміння суспільства. Перший - тлумачить суспільство як природне явище. Відповідно держава також розглядається як природний витвір, тому що вона є різновидом суспільства. Людина першопочатково соціальна за своєю сюттю. Класичний представник такого підходу - Арістотель, який визначав людину як "політичну тварину". Його погляди поділяли римський філософ Сенека, французькі мислителі Боден і Монтеск'є. Другий підхід - полягає у тлумаченні суспільства як штучного утворення, вигаданого, монархами задля блага людей. Таке розуміння суспільства є характерним для Платона. Серед його послідовників - прибічники теорії суспільного договору - Дж. Локк, ТГоббс, Ж.Ж.Руссо та ін. Таке розуміння суспільства є характерним для Платона. Серед його послідовників - прибічники теорії суспільного договору - Дж. Локк, ТГоббс, Ж.Ж.Руссо та ін.
Другий етап - академічний, який починається із середини XIX століття, представлений плеядою відомих вчених, таких як Конт, Спенсер, Маркс, Дюркгейм та інших. Зусиллями цих мислителів у загальних рисах був окреслений предмет соціології, сформульовані її закони, пояснені фундаментальні категорії соціології. Особлива увага вчених зосереджувалася на аналізі понять соціальний організм, соціальна система, соціальна статика, соціальна динаміка, позитивна наука, індустріальне суспільство, еволюція, природний відбір, суспільна гармонія, суспільно-економічна формація, базис та надбудова, соціальна революція, матеріалістичне розуміння історії тощо.
Основні ідеї західноєвропейської соціології (ХІХХХ ст.) АвториОсновні соціологічні ідеї Огюст Конт ( ) Франція Засновник соціології позитивізму як особливого методу дослідження соціальних процесів, що тяжіє до такого знання, яке засноване на спостереженні та експерименті і пов'язане з використанням математичних методів. «...Соціологія мусить бути точною наукою, як і природничі науки» (пояснювальна соціологія) Нова наука має два розділи - соціальна статика, яка вивчає анатомію суспільства, його структуру, будову тощо, -та соціальна динаміка, яка вивчає закони руху та розвитку суспільства, його прогрес. Існує три стадії становлення людська свідомість: теологічна, коли світ пояснюється дією надприродних сил, метафізична (абстрактна), коли світ пояснюється за допомогою пізнання сутності речей, та позитивна (наукова), коли формується науковий світогляд, основу якого складає позитивне знання. Був противником революційних форм боротьби. Конфлікт між власниками і робітниками кваліфікував як результат неефективної організації праці. Надавав великого значення моралі, вихованню людей
Карл Маркс ( ) Німеччина Завдання полягає в тому, щоб не тільки пояснити світ, а змінити його шляхом революції Критикуючи О. Конта, К. Маркс справедливо підкреслював, що необхідність емпіричного, достовірного, конкретного знання про суспільство не повинна принижувати значення теоретичного пізнання. К. Маркс є автором вчення про матеріалістичне розуміння історії, згідно з яким суспільне буття (а саме суспільне виробництво) є первинним, а також таким, що визначає собою суспільну свідомість. Ні ідеї, ні цінності, ні релігія, а саме економіка є головним рушієм суспільних процесів, суспільного розвитку та суспільних Маркс розробив спеціальний категоріальний апарат. суспільно-економічна формація - певний історичний тип суспільства, що засновується на відповідному способі виробництва. виробничі відносини, відносини власності,продуктивні сили, економічний базис - сукупність продуктивних сил та виробничих відносин даного суспільства; надбудова-сукупність політичних, ідеологічних, правових, релігійних, філософських та інших форм суспільної свідомості, які є відображенням економічного базису; класова боротьба - стан відносин, що складається між різними класами, інтереси яких є полярними, непримиренними (антагоністичними). За К. Марксом, класова боротьба є рушійною силою історичного процесу. К. Маркса належить вчення про комуністичне майбутнє людства, повязане з безкласовим суспільством, з відсутністю експлуатації найманої праці, де свобода кожного громадянина стане умовою свободи усіх, де зникне соціальна нерівність та приватна власність, а з часом - і держава як механізм здійснення влади.
Герберт Спенсер ( ) Великобри- танія Шлях розвитку: суспільна еволюція поступові зміни… На думку вчених, на сім років раніше Ч.Дарвіна висунув ідею еволюції. Найбільш значними його творами є: "Основні начала", "Основи біології", "Основи психології", "Основи соціології", "Основи етики". Він - визнаний у світі теоретик органіцизму, еволюціонізму як напрямків у соціології та один із фундаторів структурно-функціонального підходу до аналізу суспільних явищ. Як засновник органіцизму, вчений вдався до аналогій між біологічним організмом і суспільством, підкреслюючи, що суспільство, як і біологічний організм, з часом кількісно збільшується в об'ємі, ускладнюється його структура, посилюється залежність його складових частин між собою. Разом з тим, як і організм людини, суспільство, втрачаючи окремі свої одиниці, продовжує існувати як цілісність, постійно самовідтворюючись Обстоюючи засади структурно-функціонального аналізу Г.Спенсер створив власне вчення про державу. Він розглядав державу як складно структуроване явище, окремі одиниці якого мають власні функції. У дусі ліберальних поглядів він вважав, що держава, як соціальна інституція, повинна слугувати індивідам, а не навпаки. Предметом дослідження Г.Спенсера стало вивчення таки) соціальних інститутів, як сім'я, політика, економіка та релігія Досліджуючи окремі соціальні інститути суспільства, їх функції, ролі у суспільстві, він розуміє саме суспільство як цілісну структуровану систему, що підпорядкована об'єктивним законам еволюційного розвитку. Не втратили своєї актуальності дотепер його міркування та висновки про рівновагу, гармонію, стабільність у суспільстві, а також зворотні суспільні процеси: розпад суспільства, регрес, дисгармонія, деструкція тощо
Еміль Дюркгейм ( ) Франція Основне завдання соціології ретельне вивчення соціальних фактів Здійснюючи аналіз суспільних процесів, Е.Дюркгейм вводить у науковий обіг цілу низку нових понять. Серед них особливе значення має поняття аномія - стан у суспільстві, який характеризується відсутністю норм та правил регуляції поведінки індивідів, наявністю ціннісно-нормативного вакууму, коли старі норми вже не спрацьовують, а нові ще не народилися. Такий стан є характерним для перехідних суспільств (у тому числі і для сучасної України). Е. Дюркгейм дав глибокий соціально-філософський аналіз моралі та релігії, пояснення яких запропонував шукати у самому суспільстві; здійснив також цілісний аналіз інституту сім'ї, висунувши ідею про еволюцію останньої у майбутньому через поступове відмирання її функцій внаслідок розвитку самого суспільства. Аналізуючи якісно різні суспільства, Е.Дюркгейм створив вчення про солідарність у суспільстві. Вона буває двох типів: механічна, яка властива до індустріальному суспільству, та органічна, притаманна індустріальному суспільству.
Макс Вебер ( ) Німеччина Засновник «розуміючої» соціології, основна ідея всезагальна раціональність Він є засновником "розуміючої соціології, яка вимагає від дослідника вивчення та пояснення внутрішніх суб'єктивних мотивів, намірів, прагнень, цілей людей, які вступають у соціальну взаємодію. На думку М.Вебера, природні речі повинні бути пояснені, а суспільні процеси - зрозумілі людиною. "Розуміючу соціологію" пізніше стали називати суб'єктивною, якісною, мікросоціологією або інтерпретивною соціологією. Соціолог -"якісник" якраз і намагається зрозуміти суб'єктивний сенс дій людей, вияснивши мотивацію, суб'єктивні наміри тощо. У руслі "розуміючої соціології" М.Вебер створює концепцію соціальної дії. Він розрізняє традиційну дію, засновану на традиції, афективну, що ґрунтується на почуттях, цілераціональну та ціннісно-раціональну, які засновані на раціональному розрахунку і є осмисленими. Саме два останніх типи соціальної дії є суто соціальними і підлягають вивченню. Раціоналізація соціальної дії розглядається вченим як ключова проблема суспільного розвитку. М.Вебер є засновником економічної соціології, яка починає займати домінуючі позиції у соціології вже після смерті вченого. За цією теорією провідну роль у появі капіталізму відігравали не лише суто економічні чинники, як вважав його опонент К.Маркс, а й значною мірою культурно-етнічні та релігійні. На думку вченого, протестантизм як релігія є тією ідеологічною основою, з якої пізніше з'являється "дух капіталізму". На відміну від О.Конта, Г.Спенсера та інших вчених, які не провели жодного емпіричного соціологічного дослідження, М.Вебер брав активну участь у шести дослідженнях, що були започатковані урядом Німеччини. Використовуючи методи статистики, спостереження, опитування, він досліджував умови праці, ціннісні орієнтації німецьких селян та промисловців, чинники напруженості між урядом і робітниками-соціалістами, причини еміграції у Прусію польських селян. Суттєвим є внесок М.Вебера у розробку низки галузевих соціологій: соціології права, соціології релігії, соціології праці, соціології музики тощо.
Основні наукові розробки американських соціологів Система, її авторПеріод розробкиОсновна сутність концепції Система Тейлора Ф. Тейлор ( ) Рубіж ХІХХХ ст. Для підвищення ефективності виробництва необхідні: раціоналізація управління; наукова організація праці; диференційоване матеріальне стимулювання Теорія людських відносин Е. Мейо ( ) Рубіж 2030-х років ХХ ст. Необхідні не тільки матеріальні, а й психологічні стимули: сприятливий моральний клімат; урахування інтересів робітника; задоволеність працею Теорія ієрархії потреб А. Маслоу ( ) Середина ХХ ст. При задоволенні різноманітних потреб людей існує певна черговість (ієрархія) потреб, поведінка індивіда в кожний даний момент визначається найбільш важливою потребою Структурний функціоналізм Толкотт Парсонс ( ) Середина ХХ ст. Соціальна система це система дій дійових осіб: соціальна дія можлива тільки за наявності іншої дійової особи; взаємна орієнтація дійових осіб на ґрунті спільних цінностей; соціальна система діє тоді, коли відбувається певна диферен- ціація соціальних ролей Біхевіоризм Дж. Уотсон ( ) Кінець ХІХХХ ст. Поведінка людини будується за схемою стимул реакція: змінюючи стимул, можна задавати певні реакції, управляти поведінкою людей, підтримувати гармонію у суспільстві
Третій етап - новітній. Він починається з перших десятиліть XX століття і триває дотепер. Імена-символи цього етапу: Вебер, Сорокін, Парсонс, Мертон, Мід, Парк, Знанецький, Гідденс, та інші. Саме у цей період стрімко розвиваються немарксистські концепції суспільного розвитку, зокрема, М. Вебером, П. Сорокіним. М. Вебер, на відміну від К.Маркса, обґрунтовує думку про зумовленість капіталізму не суто економічними чинниками, а й культурними, релігійними, організаційними. Розвиток капіталізму розуміється ученим як такий процес, що зазнає впливу науки та бюрократії і розуміється як раціоналізація соціальної дії. П. Сорокіним детально обґрунтовується концепція конвергенції - поступового зближення та вироблення схожих рис у різних способах виробництва - комуністичного та капіталістичного.
На цей період припадає розквіт "малих соціологій" - соціологій середнього рівня: соціології міста, соціології індустріального суспільства, соціології культури, соціології політики, соціології конфліктів, соціології девіацій, соціології адаптацій, соціології інтимності, гендерної соціології та багатьох інших. Бурхливого розвитку набуває прикладна соціологія. Удосконалюється методика та техніка конкретних соціологічних досліджень. З'являються і швидко поширюються ефективні методики здійснення емпіричних досліджень. Започатковуються ґрунтовні електоральні дослідження. Соціологія сприяє розвиткові менеджменту та маркетингу, вивчається громадська думка, досліджуються нові тенденції у міждержавних відносинах в умовах глобалізму.
Пітирим Сорокін як найвизначніший соціолог ХХ століття. Пітирим Сорокін як найвизначніший соціолог ХХ століття. Пітирим Сорокін ( рр.) -російсько-американський вчений, внесок якого у соціологію ототожнюють із внеском М. Коперніка у природознавство. Професор Міланського університету М. Паллавічіні стверджує: "Пітирим Сорокін володів полем зору у 360° і міг зрозуміти істинне значення всієї сукупності фактів і феноменів та виявити їх справжній зв'язок". Пітирим Сорокін ( рр.) -російсько-американський вчений, внесок якого у соціологію ототожнюють із внеском М. Коперніка у природознавство. Професор Міланського університету М. Паллавічіні стверджує: "Пітирим Сорокін володів полем зору у 360° і міг зрозуміти істинне значення всієї сукупності фактів і феноменів та виявити їх справжній зв'язок". Його перу належить багато фундаментальних праць з різних галузей соціологічної науки. Серед них: "Злочин і кара: подвиг та винагорода", "Система соціології", "Соціологія революції", "Соціальна і культурна динаміка", "Види любові та її сила", "Американська сексуальна революція", та інші. П. Сорокін подав власне тлумачення предмета соціології як генералізуючої науки, увага якої фокусується на вивченні соціально-типових, повторювальних, родових явищ, властивостей, притаманних людській взаємодії. Соціологію він визначив як науку, яка вивчає поведінку людини у середовищі собі подібних. Такі природничі науки, як хімія, фізика, біологія -це досоціальні науки, а соціологія, на думку вченого, - це надорганічна наука, оскільки вивчає світ над органіки, світ суспільності, який пов'язаний з мовою, наукою, релігією, політикою, соціальною організацією тощо. За П. Сорокіним, людина, щойно народившись, не є суб'єктом надорганіки. Стати такою можливо лише з часом, протягом тривалого процесу соціалізації, набуття навичок соціального життя, знань та умінь. Його перу належить багато фундаментальних праць з різних галузей соціологічної науки. Серед них: "Злочин і кара: подвиг та винагорода", "Система соціології", "Соціологія революції", "Соціальна і культурна динаміка", "Види любові та її сила", "Американська сексуальна революція", та інші. П. Сорокін подав власне тлумачення предмета соціології як генералізуючої науки, увага якої фокусується на вивченні соціально-типових, повторювальних, родових явищ, властивостей, притаманних людській взаємодії. Соціологію він визначив як науку, яка вивчає поведінку людини у середовищі собі подібних. Такі природничі науки, як хімія, фізика, біологія -це досоціальні науки, а соціологія, на думку вченого, - це надорганічна наука, оскільки вивчає світ над органіки, світ суспільності, який пов'язаний з мовою, наукою, релігією, політикою, соціальною організацією тощо. За П. Сорокіним, людина, щойно народившись, не є суб'єктом надорганіки. Стати такою можливо лише з часом, протягом тривалого процесу соціалізації, набуття навичок соціального життя, знань та умінь.
Структуруючи соціологічне знання, П. Сорокін дійшов висновку, що воно поділяється на чотири розділи: Структуруючи соціологічне знання, П. Сорокін дійшов висновку, що воно поділяється на чотири розділи: соціальна аналітика або соціальна анатомія, яка вивчає суспільну взаємодію як таку, закони, методи соціології тощо; соціальна аналітика або соціальна анатомія, яка вивчає суспільну взаємодію як таку, закони, методи соціології тощо; соціальна механіка, що вивчає перебіг соціальних процесів, їх закономірності та тенденції; соціальна механіка, що вивчає перебіг соціальних процесів, їх закономірності та тенденції; соціальна генетика, увага якої сконцентрована на вивченні еволюційних процесів у суспільстві; соціальна генетика, увага якої сконцентрована на вивченні еволюційних процесів у суспільстві; соціальна політика як суто прикладне знання, сфокусоване на вирішенні практичних завдань. Саме до соціальної політики він відносив соціальну медицину та вчення про щастя. соціальна політика як суто прикладне знання, сфокусоване на вирішенні практичних завдань. Саме до соціальної політики він відносив соціальну медицину та вчення про щастя.
П. Сорокін є автором теорії соціокультурної динаміки, яка пояснює процес історичних змін, історичного розвитку та прогресу. До соціокультурної системи він відносить увесь світ надорганіки, що створений людиною, і містить такі складові: мову, релігію, науку, філософію, право, літературу, живопис, скульптуру, тобто як елементи духовної, так і матеріальної культури. Підкреслюючи єдність надорганічного світу, належну роль у ньому вчений надавав засаді цінності. Саме цінності лежать в основі будь-якої культури. Вивчаючи цінності як фундамент культури, можна здобути знання про суспільство. Процес зміни цінностей, втрата старих та заміна їх новими зумовлює прогрес цивілізації. Тріада, що визначає розвиток суспільства за П. Сорокіним: особа - суспільство -культура. П. Сорокін є автором теорії соціокультурної динаміки, яка пояснює процес історичних змін, історичного розвитку та прогресу. До соціокультурної системи він відносить увесь світ надорганіки, що створений людиною, і містить такі складові: мову, релігію, науку, філософію, право, літературу, живопис, скульптуру, тобто як елементи духовної, так і матеріальної культури. Підкреслюючи єдність надорганічного світу, належну роль у ньому вчений надавав засаді цінності. Саме цінності лежать в основі будь-якої культури. Вивчаючи цінності як фундамент культури, можна здобути знання про суспільство. Процес зміни цінностей, втрата старих та заміна їх новими зумовлює прогрес цивілізації. Тріада, що визначає розвиток суспільства за П. Сорокіним: особа - суспільство -культура. Поєднуючи макро та мікро соціологічний підхід до пояснення суспільства, П. Сорокін створив теорію соціальної стратифікації та соціальної мобільності, яка дотепер не втратила своєї актуальності. Він піддає нищівній критиці пролетарське розуміння рівності як знищення класів. "Хоча у конституціях і записано, що "всі люди рівні", тільки абсолютно наївна людина може припустити відсутність у них соціальної стратифікації" - зауважує автор. Поєднуючи макро та мікро соціологічний підхід до пояснення суспільства, П. Сорокін створив теорію соціальної стратифікації та соціальної мобільності, яка дотепер не втратила своєї актуальності. Він піддає нищівній критиці пролетарське розуміння рівності як знищення класів. "Хоча у конституціях і записано, що "всі люди рівні", тільки абсолютно наївна людина може припустити відсутність у них соціальної стратифікації" - зауважує автор.
Досліджуючи етичні проблеми, вчений створив цікаву теорію соціальної любові і творчого альтруїзму, наголошуючи на перетворюючій силі любові як рушія суспільного процесу. Любов, за П. Сорокіним, - це "сила, що уніфікує та гармонізує космічну силу, яка протистоїть хаосу, об'єднує те, що роз'єднане ворожнечею, будує те, що зруйноване бійкою, створює та підтримує великий порядок в усьому Універсумі. Енергія любові цементує суспільство і є позитивною для прогресу, умиротворює конфлікти та є "протиотруйним засобом для злочинних, патологічних, суїцидальних тенденцій, страху, психоневрозів". Досліджуючи етичні проблеми, вчений створив цікаву теорію соціальної любові і творчого альтруїзму, наголошуючи на перетворюючій силі любові як рушія суспільного процесу. Любов, за П. Сорокіним, - це "сила, що уніфікує та гармонізує космічну силу, яка протистоїть хаосу, об'єднує те, що роз'єднане ворожнечею, будує те, що зруйноване бійкою, створює та підтримує великий порядок в усьому Універсумі. Енергія любові цементує суспільство і є позитивною для прогресу, умиротворює конфлікти та є "протиотруйним засобом для злочинних, патологічних, суїцидальних тенденцій, страху, психоневрозів". П. Сорокін написав низку робіт із соціології екстремальних ситуацій: війни, революції, бідності. П. Сорокін написав низку робіт із соціології екстремальних ситуацій: війни, революції, бідності. Наприкінці власного життя він зацікавився проблемами конвергенції двох різних соціальних систем - капіталізму і соціалізму у єдиний соціокультурний тип. На думку вченого, майбутнє людства не за капіталізмом чи соціалізмом, а за специфічним, проміжним, змішаним або інтегральним типом, який "поєднає більшість позитивних цінностей і звільниться від серйозних дефектів кожного типу". Практика сьогодення свідчить, що прогнозований П. Сорокіним тип суспільства все більш утверджується у житті сучасних розвинутих держав світу. Наприкінці власного життя він зацікавився проблемами конвергенції двох різних соціальних систем - капіталізму і соціалізму у єдиний соціокультурний тип. На думку вченого, майбутнє людства не за капіталізмом чи соціалізмом, а за специфічним, проміжним, змішаним або інтегральним типом, який "поєднає більшість позитивних цінностей і звільниться від серйозних дефектів кожного типу". Практика сьогодення свідчить, що прогнозований П. Сорокіним тип суспільства все більш утверджується у житті сучасних розвинутих держав світу.
Американська соціологія на початку ХХ ст. На початку ХХ століття відбувається поступове переміщення географічного центру соціологічних досліджень із Західної Європи до США, а найбільш знаними соціологами стають американці. Такий процес зумовлений наступними обставинами. На початку ХХ століття відбувається поступове переміщення географічного центру соціологічних досліджень із Західної Європи до США, а найбільш знаними соціологами стають американці. Такий процес зумовлений наступними обставинами. По-перше, могутнє кадрове забезпечення американської соціології за рахунок масової еміграції вчених з країн Західної Європи, де формувались тоталітарні політичні режими. По-перше, могутнє кадрове забезпечення американської соціології за рахунок масової еміграції вчених з країн Західної Європи, де формувались тоталітарні політичні режими. Подальшому розвитку соціології в США сприяв демократичний політичний режим американського суспільства. Соціологам забезпечувалася свобода дій, творчості, вільний вибір тем досліджень, можливість відкритої публікації даних обєктивних досліджень незалежно від симпатій чи антипатій владі. Саме на американському континенті емпіричним шляхом підтверджувалась теза про те, що демократія і соціологія - співвідносні поняття. До соціології ставились як до науки, не вимагаючи від неї виконання від неї невластивих науці функцій - критичності чи аполог етичності щодо влади. Подальшому розвитку соціології в США сприяв демократичний політичний режим американського суспільства. Соціологам забезпечувалася свобода дій, творчості, вільний вибір тем досліджень, можливість відкритої публікації даних обєктивних досліджень незалежно від симпатій чи антипатій владі. Саме на американському континенті емпіричним шляхом підтверджувалась теза про те, що демократія і соціологія - співвідносні поняття. До соціології ставились як до науки, не вимагаючи від неї виконання від неї невластивих науці функцій - критичності чи аполог етичності щодо влади. У той же час В Західній Європі розпочався процес формування тоталітарних політичних режимів, які здійснювали власний диктат на єдино вірну політичну думку, забороняючи ті дослідження, які були невигідні владі. Фактично соціологія перетворювалась на прислужницю влади, а її функції як науки розглядалися як тотожні функціям ідеології. Такі процеси зумовили масову міграцію вчених-соціологів до США - найбільш мобільних, талановитих та перспективних. Так, з Росії, хоча й вимушено емігрував Сорокін, а з Австрії - П. Лазарсфельд, з Польщі - Ф. Знавецький, а з Німеччини -А. Щюц. У той же час В Західній Європі розпочався процес формування тоталітарних політичних режимів, які здійснювали власний диктат на єдино вірну політичну думку, забороняючи ті дослідження, які були невигідні владі. Фактично соціологія перетворювалась на прислужницю влади, а її функції як науки розглядалися як тотожні функціям ідеології. Такі процеси зумовили масову міграцію вчених-соціологів до США - найбільш мобільних, талановитих та перспективних. Так, з Росії, хоча й вимушено емігрував Сорокін, а з Австрії - П. Лазарсфельд, з Польщі - Ф. Знавецький, а з Німеччини -А. Щюц.
Американська соціологія на початку ХХ ст. По-друге, інституціоналізація соціології та швидке набуття нею статусу університетської науки. У Європі, де соціологія виникла як наука в середині XIXстоліття вже склалась система університетської освіти і новий предмет складно було втиснути у вже сформовані навчальні плани. З фундаторів соціології університетської кафедри не мали ні О.Конт, ні Г. Спенсер. Тільки Дюркгейм започаткував соціологію як предмет викладання. Тоді як у США відразу ж здобула статус університетської науки, зокрема в 1892 році був заснований Чикагський університет, де був створений факультет соціології; в 1894 році - Колумбійський університет, де також існував соціологічний факультет. По-друге, інституціоналізація соціології та швидке набуття нею статусу університетської науки. У Європі, де соціологія виникла як наука в середині XIXстоліття вже склалась система університетської освіти і новий предмет складно було втиснути у вже сформовані навчальні плани. З фундаторів соціології університетської кафедри не мали ні О.Конт, ні Г. Спенсер. Тільки Дюркгейм започаткував соціологію як предмет викладання. Тоді як у США відразу ж здобула статус університетської науки, зокрема в 1892 році був заснований Чикагський університет, де був створений факультет соціології; в 1894 році - Колумбійський університет, де також існував соціологічний факультет. А вже у 1901 році соціологія викладалася у 170 університетах та коледжах США. Процесу інституціоналізації соціології сприяло започаткування у 1898 році спеціалізованого наукового видання соціологічного журналу, на сторінках якого йшли дискусії між вченими з приводу актуальних проблем соціології. А вже у 1901 році соціологія викладалася у 170 університетах та коледжах США. Процесу інституціоналізації соціології сприяло започаткування у 1898 році спеціалізованого наукового видання соціологічного журналу, на сторінках якого йшли дискусії між вченими з приводу актуальних проблем соціології.
Американська соціологія на початку ХХ ст. По-третє проведення соціологічних досліджень вимагало значних фінансових витрат. У США - провідної країни капіталізму - вже на початку XXстоліття існували сприятливі можливості щодо цього. На проведення соціологічних досліджень витрачаються кошти як держави, так і приватного бізнесу на відміну від європейської соціології, американська соціологія відразу набула практичної (емпірично) спрямованості. По-третє проведення соціологічних досліджень вимагало значних фінансових витрат. У США - провідної країни капіталізму - вже на початку XXстоліття існували сприятливі можливості щодо цього. На проведення соціологічних досліджень витрачаються кошти як держави, так і приватного бізнесу на відміну від європейської соціології, американська соціологія відразу набула практичної (емпірично) спрямованості.