Інфляція Підготувала: Савицька Анастасія Учениця 11 класу

o Інфляція тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей oРозмір множини товарів, ціни на які зростають, та довжина процесу зростання цін є важливими характеристиками поняття інфляції. Наприклад, слід вирізняти відносне зростання цін, за якого ціни на окремі товари (послуги) зростають значно швидше (нафта, наприклад), ніж інші, або ж останні можуть залишатися постійними. Відповідно, зростання цін в одному періоді та відсутність або ж надто слабке зростання в наступних не є інфляцією. oОсновними негативними наслідками інфляції є падіння рівня життя населення. Найбільше страждають групи населення з фіксованим доходом наприклад, особи, що отримують заробітну плату або ж соціальну допомогу від держави. Відбувається також погіршення очікувань щодо макроекономічної ситуації в майбутньому, що приводить, зокрема, до зниження ділової активності (через інвестиційну складову). o«Інфляція це податок, що може вводитися без прийняття закону», зазначив засновник монетаризму Мілтон Фрідман. Зростання цін призводить до зменшення реальної вартості утримуваних грошей (наприклад, зростання цін на 10% має той же ефект як і додатковий податок при купівлі даного товару). В той же час Уряд здобуває вигоду від інфляції, оскільки відбувається збільшення доходів внаслідок зростання номінальних значень вартості товарів (бази оподаткування). oІнфляція є протилежністю дефляції, котра проявляється в падінні рівня цін, що, в свою чергу, є підвищенням купівельної спроможності грошей.

Рівень інфляції у світі на 2007 рік

Показники інфляції

oТемпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін, що, в свою чергу, є вираженням вартості набору товарів (послуг) в певний період часу, %. Найпоширенішим показником для розрахунку інфляції є: oіндекс споживчих цін (ІСЦ, англ. CPI Consumer Price Index) oіндекс цін виробників (ІЦВ, англ. WPI Wholesale Price Index, PPI Production Price Index); oдефлятор ВВП (англ. GDP deflator). oЗручність використання ІСЦ полягає насамперед у використанні досить великої кількості товарів (Державний комітет статистики (ДКС) України використовує споживчий кошик з 296 компонентів (Посібник ДКС України з ІСЦ)) та висока частота оновлення даних статистичними органами (зазвичай місяць), тоді як дані щодо дефлятора ВВП, що хоча й охоплює більшу кількість товарів, однак розраховується лише щоквартально.

Типи oЗа величиною темпів розрізняють такі типи інфляції : oповзуча інфляція яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін; oгалопуюча інфляція зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі; oгіперінфляція з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі). oФормула для гіперінфляції oСпоживчу інфляцію можна розподілити на такі складові: oбазова інфляція (є мірою інфляції попиту, наприклад, може обумовлюватися перевищенням сукупного попиту свого довгострокового рівноважного рівня); oвузька базова інфляція зміна цін імпортованих товарів, що відображає таким чином вплив зміни обмінного курсу. oнебазова інфляція (відображає вплив факторів пропозиції), остання включає в себе зміну цін, що регулюються адміністративно, зміну цін на товари з малою ступінню обробки (сирі овочі, фрукти та ін.), а також зміну цін на паливо.

Причини виникнення інфляції: oнадмірне збільшення пропозиції грошей (класичний приклад монетизація дефіциту державного бюджету (причина гіперінфляції в Україні в 90-х роках ХХ-го сторіччя)); oобмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти; oнадлишковий споживчий попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто м'які кредитні умови та ін.; oінфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари; oдевальвація національної валюти (збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування); oзростання очікувань щодо зростання цін в майбутньому. oнадмірне збільшення пропозиції грошей (класичний приклад монетизація дефіциту державного бюджету (причина гіперінфляції в Україні в 90-х роках ХХ-го сторіччя)); oобмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти; oнадлишковий споживчий попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто м'які кредитні умови та ін.; oінфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари; oдевальвація національної валюти (збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування); oзростання очікувань щодо зростання цін в майбутньому.

Наслідки інфляції o Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету) o Наслідки для економічного зростання. Інфляція є прихованим податком (див. інфляція як податок), зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей як нерухомість, дорогоцінності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва. Таким чином, виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій. o Політичне середовище. Інфляція негативно впливає на сприйняття громадськістю влади. Наприклад, прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для вирішення невідкладних завдань найчастіше лише прискорює інфляцію. Знижується довіра до діяльності Уряду, до запланованих програм та реформ. [ o Вплив інфляції на зовнішньоекономічні зв'язки. Найбільш узагальненим наслідком її є падіння курсу національної валюти відносно валют країн, де інфляція відсутня чи розвивається нижчими темпами. Падіння курсу відбувається нерівномірно і неадекватно зниженню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується кілька ринкових курсів тощо. Усі ці явища дезорганізують зовнішньоекономічні зв'язки, вносять до них значний спекулятивний елемент (див. спекуляція), стримують приплив іноземного капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції на світовому ринк

Динаміка інфляції в Україні oВ період рр. Україна пройшла крізь період гіперінфляції. У 1992 році найвищим номіналом була купюра в 100 купонокарбованців. До 1995 року найбільшим номіналом став мільйон купонокарбованців. oУ 1992 році новий український карбованець обмінювався на кол oишній радянський рубль за курсом один до одного. У 1996 році, в період переходу від купонокарбованця до гривні, обмінний курс складав купонокарбованців за одну гривню. Знецінення купонокарбованців за період їх обігу становив приблизно 140% в місяць.

Причини інфляції o Австрійська школа та вільний ринок oЗа визначенням Мюррея Ротбарда, випуск банками (нині, центральним банком банкнот в обсягах, більших за накопичений резерв «твердої валюти» (золото, срібло, монети з коштовних металів) може називатись інфляцією.Друк нових грошей може призводити до зростання цін, однак, через складну природу ціноутворення, співвідношення між кількістю надрукованих грошей та цінами не лінійне. Зростання цін може бути викликане багатьма іншими чинниками окрім інфляції. oЗа визначенням Йорга Гюльсмана, інфляція це збільшення номінальних обсягів будь-якого засобу обміну більше, за те, яке б відбулось в умовах вільного ринку. Оскільки вільний ринок має широке тлумачення, то інфляцію можна звузити до «збільшення пропозиції грошей через порушення прав власності». [ [ oРозширення кредитів також впливає на пропозицію грошей і може спричинити інфляцію. Відповідно до Австрійської теорії, штучне заниження облікової ставки центральним банком є основною причиною виникнення економічних циклів. Державні позики у банків також спричиняють інфляцію, оскільки створюють «замінники грошей». oЗбільшення пропозиції грошей не приносить користі суспільству, корисне для одних, за рахунок інших. Ті, хто першими отримують новостворені гроші, виграють, останні втрачають. Підприємства та клієнти банку виграють (принаймні, в короткій перспективі), оскільки першими отримують нові гроші. Споживання товарів у тих, то виграє від інфляції буде змінене новоствореними грошима, тому нові ціни, після завершення стабілізації, збільшаться не рівномірно. Купівельна спроможність грошової одиниці впаде, але не пропорційно для всіх товарів на ринку. Оскільки ціни на деякі товари зростуть більше за інші, дехто отримає постійний прибуток від інфляції, а дехто постійні збитки. o Випуск сертифікатів на неіснуючі резерви, тобто, інфляція, на вільному ринку вважається шахрайством, що тягне за собою покарання. В країнах з паперовими грішми та центральним банком, що має монопольне право на створення грошей, інфляція вважається одним з інструментів централізованого впливу та керування економікою (див. монетарна політика). Відповідно, урядові заходи з «подолання інфляції», «послаблення інфляційного тиску» тощо, абсурдні за своєю природою. «Оподаткування споживання з метою послаблення надлишкового попиту» є подвійним тягарем для громадян: спочатку, знецінюючи заощадження через здуття пропозиції грошей, вдруге, через оподаткування та перерозподіл ресурсів. o Австрійська школа та вільний ринок oЗа визначенням Мюррея Ротбарда, випуск банками (нині, центральним банком банкнот в обсягах, більших за накопичений резерв «твердої валюти» (золото, срібло, монети з коштовних металів) може називатись інфляцією.Друк нових грошей може призводити до зростання цін, однак, через складну природу ціноутворення, співвідношення між кількістю надрукованих грошей та цінами не лінійне. Зростання цін може бути викликане багатьма іншими чинниками окрім інфляції. oЗа визначенням Йорга Гюльсмана, інфляція це збільшення номінальних обсягів будь-якого засобу обміну більше, за те, яке б відбулось в умовах вільного ринку. Оскільки вільний ринок має широке тлумачення, то інфляцію можна звузити до «збільшення пропозиції грошей через порушення прав власності». [ [ oРозширення кредитів також впливає на пропозицію грошей і може спричинити інфляцію. Відповідно до Австрійської теорії, штучне заниження облікової ставки центральним банком є основною причиною виникнення економічних циклів. Державні позики у банків також спричиняють інфляцію, оскільки створюють «замінники грошей». oЗбільшення пропозиції грошей не приносить користі суспільству, корисне для одних, за рахунок інших. Ті, хто першими отримують новостворені гроші, виграють, останні втрачають. Підприємства та клієнти банку виграють (принаймні, в короткій перспективі), оскільки першими отримують нові гроші. Споживання товарів у тих, то виграє від інфляції буде змінене новоствореними грошима, тому нові ціни, після завершення стабілізації, збільшаться не рівномірно. Купівельна спроможність грошової одиниці впаде, але не пропорційно для всіх товарів на ринку. Оскільки ціни на деякі товари зростуть більше за інші, дехто отримає постійний прибуток від інфляції, а дехто постійні збитки. o Випуск сертифікатів на неіснуючі резерви, тобто, інфляція, на вільному ринку вважається шахрайством, що тягне за собою покарання. В країнах з паперовими грішми та центральним банком, що має монопольне право на створення грошей, інфляція вважається одним з інструментів централізованого впливу та керування економікою (див. монетарна політика). Відповідно, урядові заходи з «подолання інфляції», «послаблення інфляційного тиску» тощо, абсурдні за своєю природою. «Оподаткування споживання з метою послаблення надлишкового попиту» є подвійним тягарем для громадян: спочатку, знецінюючи заощадження через здуття пропозиції грошей, вдруге, через оподаткування та перерозподіл ресурсів.

Дякую за увагу!