Презентація на тему: Патрік Зюскінд народився 26 березня 1949 року

Біографія Патрік Зюскінд виріс у невеликому баварському містечку Гольцгаузен. Кар'єра його розпочалася з роботи журналіста, одночасно він вивчав середньовічну та новітню історію в Мюнхенському університеті. Пізніше відвідував лекції «Аix-en- provence", щоб покращити свої знання французької. В подальшому вивчав англійську, іспанську, латинську, грецьку також політологію, мистецтво та теологію.

Його батько Вільгельм Емануель Зюскінд – письменник, перекладач, журналіст, мати – вчителька фізкультури, старший брат Мартін Е. Зюскінд працює також журналістом. Писав літературні тексти й працював у різних газетах, останньою була «Sueddeutsche Zeitung». Крім того, батько Патріка Зюскінда вів добропорядний спосіб життя і був відомий своєю гостинністю та своїми «чайними вечорами», на яких малий Патрік, розважаючи гостей, мав демонструвати своє вміння грати на піаніно. Зюскінд мав не тільки природний нахил до літературної творчості, але й генетичну схильність: його батько був знайомий з родиною Томаса Манна. Томас Манн (6 червня серпня 1955) німецький письменник, філантроп, есеїст.

Коли Зюскінд в «Історії пана Зоммера» через свого головного героя вимовляє знамените «Та облиште ж ви мене, нарешті, у спокої!», стає ясно, що це говориться так само палко й самим автором. Зюскінд охарактеризував своє письменство як відмову від «нещадного примусу до глибини», чого вимагала літературна критика. Патрік Зюскінд проживає зі своєю супутницею життя Тетяною Граф і спільним сином Якобом переважно в Мюнхені.

Зюскінд майже не дає інтервю, не виступає на публіці. Письменник навіть не зявився на світову презентацію екранізації його роману «Запахи» 7 вересня 2006 в Мюнхені. До того ж, майже немає зображень з Зюскіндом (офіційно в цілому світі є тільки три фотографії Зюскінда) році – у Франції Зюскінду приствоєна премія «За кращий дебют». Він відмовляється від нагороди році – Зюскінд публікує новеллу «Голуб» гоці – виходить автобіографічний твір «Істория пана Зоммера». За сценарій до фільму «Россіні, або питання хто з ким спав» письменник отримав премію Міністерства внутрішніх справ Німеччини. Це була єдина премія, яку він прийняв.

Контрабас Зюскінд пише свою першу п'єсу «Контрабас». Після премєрі в Мюнхені вона стала відомою на всю Європу. Не дивлячись на те, що письменник не грає на контрабасі йому вдалось створити те що не написав ні один композитор: меланхолічний твір для одного котрабаса як казав один німецький критик Дитер Шнабель. У одноактному монолозі "Контрабас", написаному в 1980 році, Зюскінд блискуче малює образ "аутсайдера, психічно неврівноваженого індивіда" (Вольфрам Кнорр), який тим не менш, майже відразу завойовує симпатії читачів. Це пояснюється трьома особливостями блискучого стилю Зюскінда - літератора: його "гумором, майже контрабандним насолодженням мовою і нагадує про Чехова слабкістю до невдах одиначок" (Марсель Райх-Раніцький)

Голубка Повість «Голубка» - одне із цікавих творів Патріка Зюскінда. Історія Іонатана Ноеля - це історія людини, який усвідомив абсурд і намагається знайти вихід із нього. Поява голубки у його двері - подія, що ламає звичні декорації. Його монотонне життя раптово опиняється під загрозою. Жах перед голубкою, який так чудово описаний у повісті - це наш загальний кошмар загубити положення в суспільстві. Голубка - символ хиткість і невизначеність нашого стану в світі. Це не птах в буквальному сенсі, це символ зовнішніх сил, які в одну мить легко руйнують всі підвалини нашого існування. І те, що герою повісті вдалося утриматися над прірвою: не зійти з розуму і не покінчити з собою, коли всі обставини виявилися не на його боці, і він навіть був готовий підірвати весь світ через порваних штанів, саме це додає мені впевненості в можливості людини, який здатний осмислити життя навіть при звичайній ходьбі по калюжах». «Голубка» Зюскінда - це повість-притча, яка нагадує, що все наше так зване благополуччя дуже вразливе, ми завжди знаходимося під загрозою, і до життя не можна приготуватися заздалегідь.

Зюскінд збираючи матеріал для майбутньої книги, об'їхав місця дії роману, простудіював величезна кількість книг з культурології і вивчав мистецтво парфумерії на фірмі «Фрагонард» році - Зюскінд у видавництві «Діоген» публікує роман «Парфумер» (оригінальна назва «Perfume» - «Аромат»), приніс йому світову славу. Про свій найвідоміший твір Зюскінд сказав: «Написати такий роман жахливо. Я не думаю, що я зроблю це ще раз». «Парфумер» був виданий на 45 мовах, включаючи латину. Парфумер

Існує історія публікації роману «Парфумер», хоча достовірність її залишається на рівні чуток. Коли на цюріхській сцені з успіхом йшов «Контрабас», на премєру потрапила секретар директора видавництва «Діоген». П'єса їй сподобалася, і на наступний день вона розповіла про неї своєму шефу. Шеф, прочитавши п'єсу, зацікавився і зустрівся з автором у Мюнхені. На питання, чи є у нього ще що-небудь з написаного, Зюскінд відповів, що є роман, який, можливо, навіть не варто читати. Він говорив про «Парфюмера». Директор «Діогена» теж поставився до майбутнього бестселера обережно, і перший тираж склав примірників. Зате через два місяці книга вже була випущена (в тому ж «Діогені» ) тиражем в примірників і перевидавалася щорічно.

Цікаві моменти У драмі "Контрабас" фестивальної прем'єрою "Золота Рейну" диригує, як "краще з кращого", Карло Марія Джуліні - в дійсності Джуліні Вагнера не любив, ніколи не диригував його операми, і навряд чи Зюскінд цього не знав. Бернд Айхінгер просив у Патріка Зюскінда права на екранізацію роману "Парфумер. Історія одного вбивці" на протязі 15 років. В автобіографічній "Повісті про пана Зоммера" Зюскінд пише, що у головного героя є брат, який старший за нього на 5 років. У Патріка дійсно є старший брат, який на 5 років старше нього – його звати Мартін Зюскінд, але нажаль він помер у 2009 році. Перше речення роману "Парфумер. Історія одного вбивці" схоже на перше речення з повісті Генріха фон Клейста "Міхаель Кольхаас. Зі старої хроніки".

Декілька фото письменника