Полімери

Полімер («складається з багатьох частин») природні та штучні сполуки, молекули яких складаються з великого числа повторюваних однакових або різних за будовою атомних угруповань, з'єднаних між собою хімічними або координаційними зв'язками в довгі лінійні або розгалужені ланцюги.

За походженням полімери поділяються на: природні або натуральні, до яких відноситься велика група (білки, крохмаль, целюлоза, натуральний каучук, природний графіт та ін.). синтетичні утворені синтезом з низькомолекулярних речовин мономерів (поліетилен з етилену, полістирол із стиролу). Це ведуча група, тому що синтез дозволяє цілеспрямовано регулювати склад і властивості. штучні утворюються з природних полімерів шляхом їхньої хімічної модифікації (наприклад, при взаємодії целюлози з азотною кислотою утворюється нітроцелюлоза).

Природні полімери утворюються в результаті життєдіяльності рослин і тварин й утримуються в деревині, вовні, шкірі. До природних полімерів відносять протеїн, целюлоза, крохмаль, шелак, лігнін, латекс.

Штучні полімери - натуральний каучук, виготовлений з латексу, целулоїд, що представляє собою нітроцелюлозу, пластифіковану камфорою для підвищення еластичності.

Фізичні властивості Здебільшого використовуються механічні властивості полімерів. При температурі вищій за температуру склування їх неважко пресувати в довільну форму, при застиганні вони зберігають форму й можуть слугувати для інкапсуляції та інших цілей. Проте спряжені полімери дедалі частіше використовуються як органічні напівпровідники.

Структура полімерів будову кінцевих груп, які відрізняються від будови основної ланки, яка повторюється ; неоднорідність хімічного складу (результат побічних реакцій при утворенні); неоднорідність за числом складових ланок, обумовлену статистичним характером протікання реакцій утворення; різне просторове розміщення ланок у макромолекулі; надмолекулярну структуру. При розгляді структури полімеру потрібно враховувати:

Застосування До основних переваг полімерів відносять: висока технологічність, завдяки якій з виробничого циклу можна вилучити трудомісткі та коштовні операції механічної обробки виробів; мінімальна енергомісткість обумовлена тим, що температура переробки цих матеріалів становить, як правило, 150–250 °C, що значно нижче ніж у металів та кераміки; можливість отримання за один цикл формування відразу декілька виробів, у тому числі складної конфігурації, а при виробництві погонажних виробів вести процес на великих швидкостях; практично всі процеси переробки автоматизовані.

Сировинна база виробництва полімерів Основною сировиною для виробництва полімерів є мономери вуглеводневі гази різних джерел (природні та попутні нафтові гази, гази нафтопереробки). парафінів метана, етана, пропана, бутана і пентанів; олефінів етилена, пропілена, бутилена; діолефінів; Ацетилена. Вони є продуктами основного органічного синтезу і відносяться до різних гомологічних рядів: