Мігель де Сервантес 29 вересня квітня 1616

Міґе́ль де Серва́нтес Сааве́дра (ісп. Miguel de Cervantes Saavedra; *29 вересня квітня1616) іспанський новеліст, драматург і поет, класик світової літератури («Галатея», «Дон Кіхот» (ісп. El ingenioso hidalgo don Quixote de la Mancha), «Мандри Персилеса і Сигізмунди»). Повсюдно відомий, передусім, написанням твору «Дон Кіхот», який багато критиків називають першим сучасним романомта одним із найкращих творів світу.ісп.29 вересня квітня1616іспанський«Дон Кіхот»ісп.«Мандри Персилеса і Сигізмунди»«Дон Кіхот»романом

Дитинство і юність Вважається, що Міґель де Сервантес Сааведра народився в місті Алькала-де-Енарес. Припускається, що він народився 29 вересня, у день Архангела Михаїла, і за традицією отримав ім'я святого. Міґель де Сервантес був хрещений у місті Алькала-де-Енарес, у парафіяльній церкві святої Марії. Його батька звали Родріґо де Сервантес, за походженням із Кордови, він працював хірургом. Його мати звали Леонор де Кортінас, про яку відомо мало. У Сервантеса були брати Андрес, Родріґо і Хуан, сестри Андреа, Луїса і Маґдалена. Слід звернути увагу, що прізвище «Сааведра» не з'являється в жодному ранньому документі Сервантеса. Це прізвище не використовується і його братами й сестрами. Від народження Сервантес мав би носити ім'я «Міґель де Сервантес Кортінас». Він почав використовувати прізвище «Сааведра» лише після того, як повернувся з алжирського полону, можливо для того, щоб відрізнятися від Міґеля де Сервантеса де Кортінас, якого вигнали з королівського двору. У 1551 році Родріґо де Сервантес зі своєю сім'єю переїхав до Вальядоліда. Через борги він був ув'язнений на декілька місяців. У 1556 році він направився до Кордови, щоб отримати спадок Хуана де Сервантеса, дідуся майбутнього письменника, а також щоб втекти від кредиторів. Не існує точної інформації щодо перших років навчання Міґеля де Сервантеса. Скоріше за все, він мав навчатися у Вальядоліді, Кордові абоСевільї. Також можливо, що він навчався у товаристві єзуїтів, вже в романі «Бесіда собак» він розповідає про єзуїтську школу, що здається алюзією на його роки навчання. У 1566 році, переїздить до Мадрида.Алькала-де-Енарес29 вересняАлькала-де-ЕнаресКордови1551 роціВальядоліда1556 роціВальядолідіКордовіСевільїєзуїтівМадрида

Алжирський полон Під час свого повернення з Неаполя до Іспанії на борту галери Сонце (Sol)турецька флотилія під командуванням Арнаута Мамі взяла у полон Міґеля і його брата Родріґо. Це відбулося 26 вересня 1575 року. Їх захопили на вершину Кадакес де Росас або Паламос, яку зараз називають Коста Брава, і відправили до міста Алжира. Сервантеса зробили рабом грецького зрадника Далі Мамі. Той факт, що у Сервантеса знайшли рекомендаційні листи від Хуана Австрійського і герцога Сесси, дав підстави полонителям Сервантеса вважати, що він є дуже важливою персоною, і вони могли вимагати за нього хороший викуп. Вони вимагали п'ятсот золотих ескудо за свободу Сервантеса. Під час п'яти років ув'язнення Сервантес, чоловік сильний духом та із сильною мотивацією, намагався втекти чотири рази. Щоб уникнути покарання своїх товаришів по втечі, він взяв відповідальність за все, що робив проти своїх ворогів. Він надавав перевагу тортурам понад зрадою. Дякуючи офіційній інформації та книзі ченця Дієґо де Аедо «Топографія та загальна історія міста Алжира», ми володіємо важливими знаннями про полоненого. Ці події з його життя доповнюються його комедіями «Алжирські угоди», «Алжирські курорти» і розповіддю про Полоненого, яка входить до першої частини Дон Кіхота, між 39 і 41 розділами. Без сумніву, з плином часу стало відомо, що твір, опублікований ченцем Дієґо де Аедо, не був ним написаний. Еміліо Сола вважає, що автором цього твору був Антоніо де Соса, товариш по полону Міґеля де Сервантеса. Даніель Айзенберґ припустив, що автором твору не є Еміліо Соса, який не був письменником, а твір написаний великим алжирським полоненим, з творами якого твір Аедо показує надзвичайну подібність.НеаполяІспаніїтурецька26 вересня1575 рокуАлжираХуана Австрійського Перша спроба втечі не вдалася тому, що мавр, який мав вести його разом із товаришом по біді до Орана, зрадив їх у перший день. В'язні були змушені повернутися до Алжира, де їх забили у кайдани. Тим часом мати Сервантеса домоглася зустрічі з великою кількістю високопоставлених осіб з надією викупити своїх дітей. У 1577 році підписали угоди, але суми не вистачало, щоб викупити обох. Міґель надав перевагу, щоб на волю випустили його брата Родріґо, який повернувся до Іспанії. В Родріґо був план, створений його братом, направлений на визволення Міґеля та його чотирнадцяти або п'ятнадцяти товаришів. Сервантес зустрівся з іншими в'язнями в секретній печері, чекаючи іспанську галеру, яка мала їх забрати. Галера дійсно прийшла і спробувала наблизитися до берега два рази, але була захоплена. Християни, що знаходилися в печері також були знайдені, завдяки зраднику, який отримав прізвисько Позолотник (el Dorador). Сервантес проголосив себе єдиним орґанізатором цієї спроби втечі. Бей (турецький ґубернатор) Алжиру, Азан Баха, ув'язнив його в своїй резиденції, забивши в кайдани, де Сервантес провів п'ять місяців.маврОранаАлжира1577 роціІспаніїАлжиру Третю спробу Сервантес запланував в сподіванні втекти сухопутним шляхом до Орана. Він послав туди вірного мавра з листом для Мартіна де Кордоби, в якому пояснював план і просив провідників. На жаль, посланець був ув'язнений і знайшлися листи. На листах було видно, що вони належать Міґелю де Сервантесу, який усе і спланував. Його засудили до двох тисяч ударів палицею. Це рішення не відбулося, тому що багато хто за нього поклопотався.Орана

Остання спроба втечі відбулася завдяки гарній сумі грошей, яку Сервантесові дав один валенсійський купець, що знаходився в Алжирі. Сервантес придбав судно, здатне транспортувати шістдесят полонених християн. Перед тим як усе мало реалізуватися, один із тих, хто мав би бути звільненим, екс-домініканець доктор Хуан Бланко де Пас розповів увесь план Азанові Баха. В нагороду зрадник отримав щит і глечик масла. Азан Баха перемістив Сервантеса у свій власний палац на жорсткіших умовах ув'язнення. Потім він вирішив відвезти його до Константинополя, де втеча навряд чи могла б здійснитися. Знову Сервантес узяв на себе усю відповідальність.АлжиріКонстантинополя У травні 1580 року до Алжира приїхали отці з ордену Трійці (цей орден займався угодами щодо визволення полонених) брат Антоніо де ла Белья і брат Хуан Хіль. Брат Антоніо відправився з експедицією визволених. Брат Хуан Хіль, у якого було лише триста ескудо, намагався визволити Сервантеса, за якого вимагали п'ятсот. Чернець почав збирати у християнських купців суму, якої не вистачало. Чернець здобув її коли Сервантес, зв'язаний «двома ланцюгами і цвіркуном», вже знаходився на галерах, які Азан Баха вже направляв до Константинополя. Дякуючи 500 ескудо, Сервантес був визволений 19 вересня 1580 року. 24 жовтня він повернувся до Іспанії з іншими визволеними. Він приїхав до міста Денія, звідки переїхав до Валенсії. У листопаді-грудні Сервантес повернувся зі своєю родиною до Мадрида.1580 рокуАлжираКонстантинополя19 вересня1580 року24 жовтняВаленсіїМадрида

Повернення до Іспанії У травні 1581 року Сервантес переїхав до Португалії, де в той час знаходився двір Філіпа ІІ, з метою знайти щось, з чим переробити своє життя і заплатити борги, які отримала його сім'я з метою викупу Сервантеса з Алжира. Йому довірили секретне завдання в Орані, через те, що він мав багато знань про культуру і звичаї північної Африки. За цю роботу він отримав 50 ескудо. Сервантес повернувся до Лісабона, а наприкінці року повернувся до Мадриду.1581 рокуПортугаліїФіліпа ІІАлжираОраніЛісабонаМадриду

Літературна діяльність Мігеля почалася доволі пізно, коли йому було 38 років. Після першої новели «Галатея»(1585) він написав чимало драматичних творів, які користувалися невеликим успіхом.«Галатея»1585 Тож заради насущного хліба майбутній автор «Дон Кіхота» змушений поступити на інтендантську службу; йому доручають закуповувати провіант для «Непереможної Армади». Та ці обов'язки приносять йому самі невдачі, він навіть потрапляє під суд і якийсь час сидить у в'язниці.інтендантську«Непереможної Армади» Проте він не припиняє своєї письменницької діяльності, спершу нічого не друкуючи. Особисті поневіряння фактично стають матеріалом для його майбутньої письменницької праці. З 1598 до 1603 років немає майже жодних звісток про життя Сервантеса. У 1603 році він з'являється вВальядоліді, де займається дрібними приватними справами, що дають йому убогий заробіток, а в 1604 році виходить в світ перша частина роману «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський», що мала величезний успіх в Іспанії (за кілька тижнів розійшлося перше видання і в тому ж році чотири наступних) і за кордоном (переклади багатьма мовами). Проте матеріальне становище автора не змінилося, лише посилилося вороже ставлення до нього, що виразилося в глузуваннях, наклепах, переслідуваннях Вальядоліді1604«Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський» Від цього часу й до самої смерті літературна діяльність Сервантеса не припинялася: в проміжку між 1604 і 1616роками з'явилися друга частина «Дон Кіхота», всі новели, багато драматичних творів, поема «Подорож на Парнас» і роман «Мандри Персілеса і Сигізмунди», що був надрукований уже після смерті автора.1616«Подорож на Парнас»«Мандри Персілеса і Сигізмунди» Майже на смертному одрі Сервантес не переставав працювати; за кілька днів до смерті він постригся в ченці. 23 квітня 1616 року він помер від водянки. 23 квітняводянки Літературна діяльність

Увічнення пам'яті У XX столітті уряди Іспанії різних політичних напрямків були заклопотані підвищенням міжнародного престижу власної держави. В черзі практичних кроків було створення музеїв Сервантеса та монументів героям його роману " Дон Кіхот " в місцях, згаданих в книзі.Дон Кіхот Сервантес ніколи не був багатою людиною. Після викупу з арабського полону він роками повертав гроші, витрачені за його звільнення. Музей письменника в одному з міст вразив своєю бідністю навіть диктатора Франко в 20 ст. і диктатор розпорядився зробити музей Сервантеса багатим. Бо непрестижно було мати уславленого національного письменника бідним.диктатор Наприкінці 20 ст. після угод між Мадридом та Москвою домовилися про обмін скульптурами відомих літераторів. Московська міська рада передала Мадриду скульптуру поета Олександра Пушкіна. Муніципалітет Мадриду у 1983 р. передав у Москву скульптуру Сервантеса. Це авторська копія монументу письменника в іспанській столиці, створена ще у 1835 р. (скульптор Антоніо Сола). Представник стилю класицизм, Сола теж створив з незаможного Сарвантеса елегантного і цілком безтурботного ідальго.Москвоюскульптурамипоета1835скульпторАнтоніо Солакласицизм Велетенських розмірів, пафосний монумент Сервантесу встановили також на площі де ла Плаза де Еспанья в Мадриді (скульптор Лоренцо Валера). А надзвичайна висотність монументу письменника підтримана сусіднімихмарочосами площі.Лоренцо Валерахмарочосами Іменем письменника названо один з астероїдів головного поясу «79144 Сервантес», відкритий 2 лютого 1992року. [1]астероїдівголовного поясу«79144 Сервантес»2 лютого1992 [1] Також ім'я Сервантеса носить один з кратерів Меркурія. [2] А двоє з кратерів, розташованих на астероїді «433 Ерос» носять імена літературних героїв Мігеля де Сервантеса «Дон Кіхот» і «Дульсінея». [3]один з кратерів Меркурія [2]кратерівастероїді [3] Окрім того іменем письменника названо цілу низку інституцій: Інститут СервантесаІнститут Сервантеса (заснований 1991 року) філії інституту по всьому світі є іспанськими культурними центрами, що сприяють вивченню іспанської мови і культури; Європейський університет імені Сервантеса (Вальядолід);Вальядолід Університет Мігеля де Сервантеса (Сантьяго-де-Чілі);Сантьяго-де-Чілі Acción Cultural Miguel de Cervantes (Барселона);Барселона Віртуальна бібліотека Мігеля де Сервантеса (ісп. Biblioteca Virtual Miguel de Cervantes);ісп. Кінотеатр імені Сервантеса в Севільї (Cine Cervantes de Sevilla);Севільї Іменем Сервантеса названо 14 театрів у 5 країнах світу. Іменем Сервантеса названа престижна літературна премія «Premio Miguel de Cervantes», заснована в 1976 році.

Дон Кіхот Перед першим розділом роману автор помістив пролог, в якому просить пробачення за простий стиль свого твору та відсутності в ньому цитат.Сервантес починає перший розділ, розповідаючи про характер і звички дворянина Алонсо Кіхано з Ламанчі: «В однім селі у Ламанчі - а в якому саме, не скажу - жив собі не так давно ідальго, з тих, що то мають лише списа на ратищі, старосвітського щита, худу шкапину та хорта-бігуна».прологСервантесхарактер Головний герой («Літ нашому ідальгові до п'ятдесятка добиралося, статури був міцної, із себе худий, з лиця сухорлявий, зорі не засипляв і дуже кохався в полюванні» але «ідальго той гулящого часу - тобто замалим не цілий рік - водно читав рицарські романи з таким запалом і захватом, що майже зовсім занедбав не лише своє полювання, а й усяке господарювання») так любив читати лицарські романи, що говорив тільки про них і вірив кожному слову в них, попри те, що більшість подій там безсумнівно неможливі. Кіхот зрештою сходить з глузду через недосипання, нестачу їжі та багато читання. І він вирішує податися на пошуки пригод як мандрівний лицар. Він одягає старі лати, саморобний шолом, перейменовує себе в «Дона Кіхота ла-манчського», а свою хирляву шкапу називає Росинантом. Він назвав своєю коханою дівчину із сусідньої ферми Алонсу Лоренцо, давши їй ім'я Дульсінея Тобоська, в той час як вона нічого про це не знає. Дон Кіхот вирушив в дорогу рано вранці та заночував у заїжджому дворі, що здавався йому замком. Він просить власника, якого сприйняв за повелителя замку, посвятити його в лицарі. Дон Кіхот проводить ніч, стоячи на варті над своїми латами. Вранці, коли погоничі мулів спробували витягнути лати з води, щоб дати мулам напитися, Дон Кіхот почав з ними бійку. Тоді хазяїн заїжджого двору «посвятив його в лицарі», порадивши йому найняти собі зброєносця та послав його в дорогу. По дорозі, Дон Кіхот побився з толедськими торговцями, які «образили» уявну Дульсінею, і звільнив хлопчика, якого прив'язав до дерева його хазяїн за те, що хлопчик мав нахабство спитати про свою заробітну плату. Дон Кіхот повернувся додому із своїм сусідом, Педро Креспо. Повернувшись додому, Дон Кіхот почав складати план втечі. Тим часом його племінниця, економка, парафіяльний вікарій та місцевий перукар непомітно спалюють більшість лицарських романів і замикають бібліотеку, кажучи Дону Кіхоту, що бібліотеку прокляв чаклун. Дон Кіхот, тим часом, пропонує іншому своєму сусідові Санчо Пансі стати його зброєносцем і обіцяє подарувати селянину посаду губернатора острова. Скоріше безрадісно Санчо погоджується, і на світанку вони обидва утікають із села. З цього місця починається серія їхніх пригод, починаючи з битви Дона Кіхота з вітряками, які йому здавалися лютими велетнями.перукарбібліотекувітряками Хоча роман і жартівливий, друга частина серйозний філософський роздум на тему обману. Мрії Дона Кіхота стали об'єктом жорстоких глузувань. Навіть Санчо був змушений обманути його. Зброєносець, зустрівши з Доном Кіхотом трьох сільських дівчат, сказав йому, що одна з них Дульсінея, а інші дві її служниці. А коли Дон Кіхот побачив тільки сільських дівчат перед собою, то Санчо запевняв Дона Кіхота, що він зазнав жорстокого прокляття, яке не дозволяє йому бачити правду. Коли Санчо зрештою отримує своє губернаторство на острові, він несподівано виявляє великі здібності, хоча в кінці все ж таки стається лихо. Роман закінчується повним зреченням Доном Кіхотом ілюзій. Він з сумом повертається до нормального життя, відмовляється від лицарства і, врешті-решт, помирає. Сюжет

Літературні ознаки Роман має епізодичну структуру. Хоча роман і жартівливого характеру, друга частина серйозний філософський роздум на тему обману. Дон Кіхот служив джерелом натхнення не тільки в літературі, а й набагато пізніше в музиці і живописі, надихаючи Пабло Пікассо та Ріхарда Штрауса. Контраст між високим, худим, вигадливим та ідеалістичним Доном Кіхотом і товстим, присадкуватим, стомленим від життя Санчо Пансою лейтмотив, що наслідувався багато разів після публікації книжки. Мрії ідальго об'єкт образливих і жорстоких розіграшів у романі. Навіть вірний та простодушний Санчо ненавмисно був змушений обманювати його в деяких питаннях. Роман - сатира ортодоксальності, правдивості, точності та навіть патріотизму. В спробі вийти поза просту розповідь історії, щоб пояснити індивідуалізм своїх персонажів, Сервантес допоміг зменшити моду на літературно обмежені лицарські романи, які пародіював в своєму творі.Пабло ПікассоРіхарда ШтраусаСервантес Письменник застосовував подібну гру слів, що ще збільшувало комічність «Дона Кіхота». Світ простих людей, від пастухів до власників таверн, що фігурують в «Доні Кіхоті» був новаторським для тих часів. Персонаж Дона Кіхота став дуже відомим у світі, а слово «донкіхотський» перейняли багато мов. Фраза «боротьба з вітряками» стала синонімом марності зусиль. І через свій величезний вплив роман допоміг формуванню сучасної іспанської мови

Історія публікації Роман складається з двох частин, публікація яких розділена десятиліттям. Частина перша була надрукована в 1605 році, Частина друга - в 1615році, уже після того як перша частина була неодноразово перевидана в Європі й здобула велику популярність. У другій частині автор глибше розкриває характер свого персонажа, вона менше зосереджена на дії, а більше на роздумах та діалогах

Історія перекладів Перший український переклад [4], чи, точніше, скорочений віршований переспів «Дон Кіхота» Сервантеса зробив Іван Франко. Цей переклад було опубліковано в 1891 році у Львові з передмовою Франка про творчість Сервантеса. Над перекладом всього «Дон Кіхота» довгий час працював український письменник Володимир Самійленко, проте його рукопис було втрачено (про цю втрату є згадка в сонеті Миколи Зерова «Самійленко»). У 1927 році з'явився скорочений український переклад «Дон Кіхота» Миколи Іванова, що перевидавався 1935 і 1936 року, а також [4]Іван Франко1891ЛьвовіВолодимир СамійленкоМиколи ЗероваМиколи Іванова У 1955 році був опублікований український переклад Василя Козаченка та Євгена Кротевича, але вадою цього перекладу була його вторинність. Перекладачі самі зазначили в передмові, що перекладали не з іспанської, а з російського перекладу Любимова. За свідченням Григорія Кочура, навіть прислів'я і приказки, якими так охоче сипле в романі Санчо Панса, були скальковані з російської. Вартісним, на думку Кочура, в цьому перекладі були хіба що поетичні вставки, які переклав Микола Лукаш.1955Василя КозаченкаЄвгена КротевичаГригорія КочураМикола Лукаш Повний переклад з оригіналу мав на меті здійснити видатний український перекладач Микола Лукаш, проте за життя не встиг довершити другий том роману, який згодом допереклав Анатоль Перепадя. Таким чином повний український переклад роману Сервантеса з мови оригіналу вперше було опубліковано лише в 1995 році у видавництві «Дніпро»(ювілейне перевидання 2005 р.). У 2008 році цей переклад був також виданий харківським видавництвом «Фоліо».Микола ЛукашАнатоль Перепадя1995видавництві «Дніпро»2008харківським«Фоліо»

Твори La Galatea (Галатея) El Ingenioso Hidalgo Don Quijote de la Mancha (1605): Перший том Дон КіхотаДон Кіхота Novelas Ejemplares (1613): «Повчальні новели» збірка з 12 новел: La Gitanilla (Циганка) El Amante Liberal (Щедрий коханець) Rinconete y Cortadillo (Рінконете і Кортадільйо) La Española Inglesa (Англійська іспанка) El Licenciado Vidriera (Ліценціат Відрієра) La Fuerza de la Sangre (Сила крові) El Celoso Extremeño (Ревнивець з Естремадури) Novela de las Dos Doncellas (Новела про двох дів) Novela de la Señora Cornelia (Новела про пані Корнелію) Novela del Casamiento Engañoso (Новела про виграшний шлюб) El Coloquio de los Perros (Діалог собак) Segunda Parte del Ingenioso Hidalgo Don Quijote de la Mancha (1615): Друга частина роману Дон Кіхот.Дон Кіхот Los Trabajos de Persiles y Sigismunda (1617): Персилес і Сигізмунда. Драми El gallardo español (Темпераментний іспанець), комедія La casa de los zelos y selvas de Ardenia (Дім ревнощів та ліси Арденії), комедія El rufián dichoso (Щасливий сутенер) La gran sultana Doña Catalina de Oviedo (Велика султанша Катаріна де Овієдо) El laberinto de amor (Лабіринт кохання) El juez de los divorcios (Суддя розлучень) El rufián viudo, llamado Trampagos (Овдовілий злодій) La elección de los alcaldes de Daganzo (Вибори алькальда Дагансо) La guarda cuydadosa (Пильний вартовий) El retablo de las maravillas (Вівтар чудес) La cueva de Salamanca (Саламанська печера), драматична інтермедія El viejo zeloso (Ревнивий старий)