лауреат Нобелівської премії (1957) філософ письменник представник екзистенціалізму драматург режисерактор

Я був десь на півдорозі між злиднями і сонцем. Злидні не дозволяли мені повірити, нібито все гаразд в історії та під сонцем; сонце навчало мене, що історія це ще не все. Змінити життя так, але тільки не світ, який я обожнював. Альбер Камю

Альбе́р Камю́ (фр. Albert Camus; *7 листопада 1913, Мондова 4 січня 1960, Вільблевен) визначний французький романіст, філософ, публіцист, один з лідерів філософсько- мистецького напрямку екзистенціалізму.фр.7 листопада1913 Мондова4 січня 1960Вільблевен екзистенціалізму

Альбер Камю народився 7 листопада 1913 року в містечку Мондові в Алжирі, який на той час був французькою колонією, у сім'ї найманого сільськогосподарського робітника, що через рік після народження сина помер від поранення на полі бою Першої світової війни. Мати, іспанка за походженням, працювала прибиральницею в багатих сім'ях. Дитина зростала у злиднях. Освіту пощастило здобути тільки завдяки допомозі одного з учителів ліцею, який виклопотав для хлопця стипендію. У рр. під час навчання в Оранському університеті (Алжир), Альберу доводилося тяжко працювати, що призвело до виснаження організму й він захворів на сухоти. Проте це не завадило йому бути життєрадісним, енергійним, жадібним до знань і розваг, чутливим і до краси середземноморської природи, і до глибин духовної культури.7 листопада 1913Алжирі Оранському університеті

А. Камю брав активну участь і в громадському житті. У 1934 році вступив до комуністичної партії, яку покинув через три роки, проводив антинацистську пропагандистську роботу, організував самодіяльний театр, співпрацював з незалежною лівою пресою. У цей час почалася його письменницька діяльність. Тоді, зокрема, були написані перший варіант роману «Сторонній» та нотатки до есе «Міф про Сізіфа». 1934

Камю в Парижі.

1957 р. Камю був нагороджений Нобелівською премією «за величезний внесок у літературу, у якій висвітлив значення людської совісті»

Камю, "Чума". Размова др. Ріє і Тарру.

Людина відчуває себе самотньою, коли вона оточена боягузами. *** Жоден геніальний твір ніколи не грунтувалося на ненависті *** Старіти - значить переходити від почуттів до співчуття. *** Філософія - сучасна форма безсоромності.

Президент Франции Николя Саркози выступил с предложением перезахоронить прах выдающегося французского писателя Альбера Камю в Пантеоне. Президент также отметил, что церемонию следует приурочить к 50-летию со дня смерти писателя 4 января 2010 года.

звязок з екзистенціалістськими ідеями та концепціями; анатомічний аналіз абсурдних взаємин між особистістю й світом, створення моделей абсурдного світу й абсурдної людини; розкриття трагічного становища людини в світі без Бога; змалювання мужньої людини як своєрідного морального еталона сучасності; зображення межової ситуації, що вияскравлює абсурдність життя й ставить людину перед моральним вибором; тяжіння до притчевості, філософська насиченість сюжетів і образів, класицистичні за своєю ясністю композиція та стиль; Звернення до міфологічних сюжетів і образів, наявність міфотворчих тенденцій.

1913 р. – народився в Алжирі. Навчався в комунальній школі, Алжирському ліцеї, Алжирському університеті р. – організував Театр праці р. – перша збірка есе Виворіт і обличчя р. – перший роман Щаслива смерть р. – переїхав до Парижа, вчителював у Орані. Завершив повість Сторонній р. – написав есе Міф про Сізіфа, драму Калігула р. – оселився в Парижі р. – роман Чума р. – п'єси Стан облоги, Праведні р. – есе Бунтівна людина р. – повість Падіння р. – збірка Вигнання й царство, есе Своєчасні роздуми 1960 р. – загинув в автомобільній катастрофі.

Чума, 1947 роман-притча Боротьба людської спільноти проти конкретного зла чума – світове зло ( повсякчас присутнє в нашому житті ) людина - зло 1)хвороби; 2)війна; 3)смертні судові вироки; 4)Фанатизм церкви та політичних партій; 5)загибель невинної дитини в лікарні 1.Людина має зробити вільний вибір, щоб стати Людиною == бунт. 2.Людина може вклякнути навколішки == змиритися

А. Камю "Миф о Сизифе. Эссе об абсурде.

Из иллюстраций к повести А.Камю "Посторонний"

Перші нариси до роману "Чума" були зроблені Камю на початку 1941 року, коли він вчителював в Орані. І хоча роман було завершено 1943 року, робота над ним ще тривала, роман вийшов лише 1947 року. Вже самі дати вказують на справжню тему роману і його прихований смисл. З історії створення роману "Чума".

Хроніка вказує на дату рік. Відтак на думку спадає словосполучення - "коричнева чума", тобто фашизм. Так вимальовується картина політичної чуми. Боротьба європейського Опору проти фашизму - такий смисл має на увазі автор у назві роману "Чума". Смисл назви роману "Чума".

"Чума" - роман екзистенціалізму. Людина - центр буття, це і є ідея екзистенціалізму. Роман "Чума" поставив людину у центр не тільки подій, викладених у формі хроніки, але й роздумів роману-алегорії. Камю створив роман-притчу, роман-пересторогу і попередження проти втрати моралі як запоруки самого існування людства.

Експозиція твору. Початок твору. Чума – це хроніка тяжкого року в Орані. Пройшовши крізь міські ворота слідом за очевидцем того, як одного дня тут раптом вилізли з підвалі тисячі пацюків і спалахнула епідемія чуми, читач потрапляє в сумні квартали, випалені сонцем. Автор використав жанр хроніки, що викликає в читача довіру щодо подій, які відбуваються. Зав'язка. Вузловий епізод, де зав'язуються нитки роздумів літописця про істини, відкриті страшною хворобою – це суперечка доктора Ріє з колегами і чиновниками, які не бажають глянути правді в обличчя і визнати, що вони мають справу з чумою. Розвиток дії. Створення санітарних дружин, спроби Рамбера втекти з Орана, досягнення чумою своєї вищої точки. Кульмінація. Винахід вакцини і врятування перших хворих. Розв'язка. Зняття санітарних кордонів, прихід до Орана першого потягу, смерть дружини Ріє і він же біля помираючого Тарру. Фінал роману відкритий. Мабуть, через те, що знищити чуму неможливо, оскільки за певних умов вона знов повернеться.