Марина Іванівна Цвєтаєва (26 вересня серпня 1941)

Творчість Творчості Цвєтаєвої притаманні романтичний максималізм, мотиви самотності, трагічна приреченість кохання, несприйняття і капіталістичної, і сірої радянської повсякденності, конфлікт побуту і буття, неприємної щоденності та духовного життя. Інтонаційно-ритмічна експресивність, парадоксальна метафоричність.

Вірш «Мне нравится»

Характеристика вірша «Мне нравится» У цьому вірші Цветаєва звертається до всього світу. При тому, як говорила вона сама, «Безмерность моих слов – только слабая тень безмерности моих чувств» : Мне нравится, что Вы при мне Спокойно обнимаете другую, Не прочите мне в адовом огне Гореть за то, что я не Вас целую. Лірична героїня Марини Цвєтаєвої перераховує свої почуття спокійно і виважено. За її словами дійсно криються теплі і відкриті відносини. Навіть несподіване зіткнення не викликає в ній звичайного юнацького трепету і збентеження. Слова ліричної героїні звучать просто і щиро.

Характеристика вірша Мне нравится У 2 строфі письменниця починає перераховувати все, що їй подобається, однак напруженысть зростає: В кінці кінців ми дочитуємо до кульмінаційного моменту: …і тема здається закритою…немає кохання,але в 3 стовбці авторка висловлює подяку коханій людині: Мне нравится ещё, что вы при мне Спокойно обнимаете другую… Что никогда в церковной тишине Не пропоют над нами: аллилуйя! Спасибо вам и сердцем и рукой За то, что вы меня не зная сами! - Так любите…

Очевидний парадокс! У попередніх строфах героїня каже про нелюбов: «негулянье под луной», « редкость встреч»… І раптом «так любете». Як можна любити не знаючи цього? Авторка пише: «За то, что вы больны увы! не мной, За то, что я больна увы! не вами!» Можливо, все могло бути по-іншому, якби вони жили вдруге… Весь вірш - як загадка. Він пронизаний якоюсь неточністю, недомовленістю, і в той самий час і є досить зрозумілим. Вірш здається дуже яскравим завдяки великій кількості епітетів: «тяжёлый шар земной», «удушливая волна», «адовый огонь», «церковная тишина», «ночной покой», «закатные часы»

Вірш «Уж сколько их упало в эту бездну»

Характеристика вірша «Уж сколько их упало в эту бездну» Лірична героїня, дуже красива (це ми бачимо з характеристики її зовнішності за допомогою метафор «зелень очей», «золото волосся» ), сумує про свідомість зумовленості своєї долі, звертається «з вимогою віри» і просить про любов. Марина Цвєтаєва протягом усього вірша використовує одну «загальну» антитезу, протиставляючи смерть молодості.

Характеристика вірша «Уж сколько их упало в эту бездну» Сама по собі смерть не лякає 20-річну Цвєтаєву, якїй вже довелося зіткнутися з цією незваної гостею. Поетеса переживає лише про те, що близькі й дорогі їй люди йдуть з цього життя, і з часом пам'ять про них стирається. Тих, хто помер, Цвєтаєва порівнює з дровами в каміні, яка «стає золою». Вітер розносить її по землі, і ось вже вона змішується із землею, перетворюючись на порох, який, можливо, стане основою для нового життя.

Молодість і краса ще чіткіше вимальовуються на тлі страхітливого і страшного. Настрій - сумний, навіює тугу. Але, тим не менш, цей твір притягує до себе легким стилем і такою, що запам'ятовується римою. Вірш запам'ятовується і великою кількістю епітетів: «зелень глаз», «нежный голос», «золото волос», «гордый вид».