ЧОРНА ДІРА АСТРОФІЗИЧНИЙ ОБ'ЄКТ, ЯКИЙ СТВОРЮЄ НАСТІЛЬКИ ВЕЛИКУ СИЛУ ТЯЖІННЯ, ЩО ЖОДНІ, ЯК ЗАВГОДНО ШВИДКІ ЧАСТИНКИ, НЕ МОЖУТЬ ПОКИНУТИ ЙОГО ПОВЕРХНЮ,

Презентация:



Advertisements
Похожие презентации
ЧОРНІ ДІРИ Чорна діра може мати три фізичні параметри: масу, електричний заряд і момент імпульсу. Навколо чорної діри можна побудувати уявну поверхню,
Advertisements

Чорна діра астрофізичний об'єкт, який створює настільки велику силу тяжіння, що жодні, як завгодно швидкі частинки, не можуть покинути його поверхню,
Підготувала учениця 11-Б класу Нововолинського ліцею- інтернату Волинської обласної ради Федина Валентина.
Чорна діра Виконала: учениця 11-А класу ЗОШ 48 Куковинець Ольга.
Чорна діра астрофізичний обєкт, який створює настільки велику силу тяжіння, що жодні як завгодно швидкі частинки не можуть покинути його поверхню, в т.
Чорна діра це діра простору- часу, в якій гравітаційне поле настільки сильне, що ніщо, що потрапляє в неї, навіть світло, не може втекти.
Підготували: Ковальова Даря Книш Світлана. Підготували: Ковальова Даря Книш Світлана.
Чорна діра астрофізичний об'єкт, який створює настільки велику силу тяжіння, що жодні, як завгодно швидкі частинки, не можуть покинути його поверхню,
{ ЧОРНІ ДІРИ - кінцевий результат діяльності зірок, маса яких більша сонячної в п'ять або більше разів. Після використання всіх резервів ядерного пального.
Чорні діри – це щільні астрофізичні об єкти, які створюють настільки велику силу тяжіння, що ніякі як завгодно швидкі частинки не можуть відірватися з.
Чорні діри Підготувала учениця 10-а класу Біловол Дар'я.
Створення всесвіту,зокрема галактик,зір,чорних дір.Роль чорних дір у виникненні галактики Чумацький шлях.
Подвійні зорі. Подвійна зоря система двох гравітаційно пов'язані зір, які звертаються навколо спільного центру мас по екліптичних орбітах. Інколи трапляються.
Нейтронні зорі. Чорні діри.. Еволюція зір зміна фізичних характеристик, хімічного складу та внутрішньої будови зорі із часом.
Еволюція зір. Хмара міжзоряного газу з протозорями Коричневий карлик Субкоричневий карлик Головна послідовність Планетарна туманність Білий карлик Наднова.
Щоб милуватися зоряним небосхилом, зовсім не обов'язково описувати всі зірки і з'ясовувати їх фізичні та хімічні характеристики - вони гарні самі по собі.
В астрономічному значенні: небесні світила, що є джерелом променистої енергії, яка створюється в їх надрах і випромінюється в космічний простір. В зірках.
Подвійні зорі. Подвійна зоря система з двох гравітаційно пов'язані зір, які звертаються навколо спільного центру мас по екліптичних орбітах. Інколи трапляються.
Подвійна зоря система з двох гравітаційно пов'язаних зір, які обертаються навколо спільного центру мас по екліптичних орбітах. Інколи трапляються системи.
Зорі. Еволюція зір. 1 Звичайні зорі. Еволюція зір. 2 Подвійні зорі. 3 Фізично змінні зорі. 4 Нейтронні зорі. Чорні дірки.
Транксрипт:

ЧОРНА ДІРА АСТРОФІЗИЧНИЙ ОБ'ЄКТ, ЯКИЙ СТВОРЮЄ НАСТІЛЬКИ ВЕЛИКУ СИЛУ ТЯЖІННЯ, ЩО ЖОДНІ, ЯК ЗАВГОДНО ШВИДКІ ЧАСТИНКИ, НЕ МОЖУТЬ ПОКИНУТИ ЙОГО ПОВЕРХНЮ, В ТОМУ ЧИСЛІ СВІТЛО.

Чорна діра може мати три фізичні параметри: масу, електричний заряд, момент імпульсу. Навколо чорної діри можна побудувати уявну поверхню, з-під якої не може виходити випромінювання, така поверхня називається горизонтом подій. В надрах чорної діри кривина сили гравітації сягає нескінченності в області, яка називається сингулярністю. Для чорних дір, які не обертаються, сингулярність має форму точки. Сингулярність чорної діри, яка обертається, має форму кільця.

ОБЛАСТЬ ПРОСТОРУ-ЧАСУ ПОБЛИЗУ ЧОРНОЇ ДІРИ, РОЗТАШОВАНА МІЖ ГОРИЗОНТОМ ПОДІЙ І МЕЖЕЮ СТАТИЧНОСТІ НАЗИВАЄТЬСЯ ЕРГОСФЕРОЮ. ОБ'ЄКТИ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ В МЕЖАХ ЕРГОСФЕРИ, НЕМИНУЧЕ ОБЕРТАЮТЬСЯ РАЗОМ З ЧОРНОЮ ДІРОЮ ЗА РАХУНОК ЕФЕКТУ ЛЕНЗА ТІРРІНГА. ЕРГОСФЕРА МАЄ ФОРМУ СФЕРОЇДА, МЕНША ПІВВІСЬ ЯКОГО РІВНА РАДІУСУ ГОРИЗОНТУ ПОДІЙ, БІЛЬША.

Чорні діри зоряних мас спостерігаються у складі тісних подвійних систем. Речовина зорі-супутника перетікає на чорну діру по спіралі. При цьому утворюється акреційний диск, який випромінює в рентгенівському і гамма- діапазонах. Також чорні діри можуть бути виявлені завдяки явищу гравітаційного лінзування. Це явище також називають кільцями Ейнштейна.

З часу теоретичного передбачення чорних дір залишалося відкритим питання про їх існування, тому що наявність рішення типу «чорна діра» ще не гарантує, що існують механізми утворення подібних об'єктів у Всесвіті. З математичної точки зору відомо, що як мінімум колапс гравітаційних хвиль в загальній теорії відносності стійко веде до формування пасткових поверхонь, а отже, і чорної діри.

Перша чорна діра була відкрита в 1967 в сузір'ї Лебедя. До 2004 р. рентгенівський космічний телескоп RXTE достовірно виявив 15 чорних дір в подвійних зоряних системах в нашій галактиці.

Чорні діри зоряних мас утворюються як кінцевий етап життя зірки, після повного вигоряння термоядерного палива та припинення реакції зірка теоретично повинна почати охолоджуватися, що призведе до зменшення внутрішнього тиску і стиснення зірки під дією гравітації. Стиснення може зупинитися на певному етапі, а може перейти в стрімкий гравітаційний колапс.

З фізичної точки зору відомі механізми, які можуть призводити до того, що деяка область простору-часу буде мати ті ж властивості (ту ж геометрію), що і відповідна область у чорної діри.

В реальності через аккреції речовини, з одного боку,випромінювання Хокінга, з іншого, простір-час навколо колапсара відхиляється від наведених вище точних розв'язків рівнянь Ейнштейна. І хоча в будь-якій невеликій області метрика спотворена не надто сильно, глобальна причинна структура простору-часу може відрізнятися кардинально. Зокрема, даний простір-час може, за деякими теоріями, вже й не мати горизонту подій. Це пов'язано з тим, що наявність або відсутність горизонту подій визначається, серед іншого, і подіями, що відбуваються в нескінченно віддаленому майбутньому спостерігача.

Первинні чорні діри в даний час носять статус гіпотези. Якщо в початкові моменти життя Всесвіту існували достатньої величини відхилення від однорідності гравітаційного поля і щільності матерії, то з них шляхом колапсу могли утворюватися чорні діри. При цьому їх маса не обмежена знизу, як при зірковому колапсі їх маса, ймовірно, могла б бути досить малою. Виявлення первинних чорних дір представляє особливий інтерес у зв'язку з можливостями вивчення явища випаровування чорних дір.