Карта зоряного неба проекція небесної сфери на площину. На карті вказується положення зірок, сузір'їв та інших астрономічних об'єктів.

Розрізняють графічні зоряні карти фотографічні зоряні карти

У 1515 р. побачили світ перші друковані зображення сузір'їв, створені художником А. Дюрером. Примітно, що зіркові карти Дюрера дзеркальні, тобто небо зображено так, як його можна бачити на зоряному глобусі.

В 1603 р. з'явилася «Уранометрія» І. Байєра. Це атлас зоряного неба, перший атлас сучасного типу. Він включає 48 карт.

В даний час всі професійні астрономи користуються в основному електронними каталогами зірок. Візуальні зображення різних областей зоряного неба з їх сучасними кордонами також будуються на екрані комп'ютера за допомогою спеціальних графічних редакторів.

Серед професійних атласів, виданих в останні роки, особливо виділяється "Millennium Star Atlas", що складається з трьох книг. Карти цього атласу містять всі зірки до 11-ї величини.

Системи небесних координат Системи небесних координат використовують в астрономії для опису положення світил на небі або точок на уявній небесній сфері. Координати світил або точок задаються двома кутовими величинами (або дугами), які однозначно визначають положення об'єктів на небесній сфері. Небесні координати, числа, за допомогою яких визначають положення світил і допоміжних крапок на небесній сфері.

Горизонтальна система координат - одна з систем небесних координат. У цій системі основною площиною є площина математичного горизонту. Однією координатою при цьому є або висота світила над горизонтом h, або його зенітна відстань z.Іншою координатою є азимут A.

Екваторіальна система координат одна з систем небесних координат. В цій системі основною площиною є площина небесного екватору. Однією з координат при цьому є схилення δ.

Екліптична система координат. У цій системі основною площиною є площина екліптики. Однією координатою є екліптична широта β, а іншою екліптична довгота λ.

Галактична система координат система небесних координат із центром у Сонці, основною площиною у якій є площина галактичного диску.

Вивчення небесних координат допомагає вирішувати задачі вимірювання часу, визначати географічні координати земної поверхні, досліджувати нерівномірності обертання нашої планети. Широке використання знаходять небесні координати при складанні різних зоряних каталогів, при вивченні істинних рухів небесних тіл як природних, так і штучних в небесній механіці та астродинаміці і при вивченні просторового розподілу зірок в проблемах зоряної астрономії.