Комети це тіла Сонячної системи, що рухаються по витягнутих орбітах.

При наближенні до Сонця комети утворять хвіст із газу та пилу, що іноді досягає в довжину мільйонів кілометрів.

Вважається, що джерелом багатьох комет є хмара Оорта, у якій перебувають мільйони кометних ядер.

Як правило, комети складаються з «голови» невеликого яскравого згустку-ядра, що оточена світлою туманною оболонкою (комою), яка складається з газу та пилу.

У комет з наближенням до Сонця утворюється «хвіст» слабка світна смуга, що у результаті дії сонячного вітру найчастіше спрямована у протилежну від Сонця сторону.

Хвости комет розрізняються довжиною й формою, не мають різких обрисів і практично прозорі крізь них добре видні зірки, тому що утворені з надзвичайно розрідженої речовини.

Комета Голмса в 2007 році

Комета Гейла Боппа.

Зіткнення великої комети з планетою призводить до великомасштабних наслідків в атмосфері, магнітосфері. Гарним і досить якісно дослідженим прикладом такого зіткнення було зіткнення уламків комети Шумейкер-Леві 9 з Юпітером в липні 1994 року.

Маси комет приблизно в мільярд разів менше маси Землі щільність речовини хвостів комет наближається до нуля. Хвости «небесних гостей» майже не впливають на планети Сонячної системи.

У травні 1910 Земля проходила крізь хвіст комети Галлея, ніяких пов'язаних з цім змін на планеті та в русі планети не відмічено.

Комети надзвичайно цікаві для науки космічні об'єкти. Віддаляючись на великі відстані від Сонця, що у 710 разів перевищують відстань Землі від нашого денного світила, комети зазнають фізичних впливів, що змінюють їх стан. Спостерігаючи ці зміни, можна визначати фізичні умови у просторі Сонячної системи. Отже, комети можуть бути своєрідними створеними самою природою зондами, які дають можливість дістати унікальну інформацію про фізичні процеси, що відбуваються у міжпланетному просторі.