Планети земної групи- Меркурій, Венера, Земля і Марс у порівнянні з планетами- гігантами мають відносно невеликі розміри, тверду поверхню та значну густину( близько 5г/см3), бо складаються переважно з важких хімічних елементів. Ці планети мають гаряче металеве ядро, яке оточене мантією із силікатних порід. Верхній шар планет- кора, формується під дією як внутрішнього тепла, так і зовнішніх ( космічних) факторів.
Меркурій є найменшою планетою Сонячної системи, яку рідко кому випадало спостерігати неозброєним оком, тому що вона розташована близько від Сонця. Радіус0,38 Маса0,06 Густина5,4г/см3 Прискорення вільного падіння0,38 Орбітаа=0,39 а.о. Рік88 з. діб Сонячна доба176 з. діб Температура, С: Вдень+430 Вночі-170
На поверхні Меркурія були виявлені також величезні рівнини, які заповнені застиглою базальтовою лавою. Це свідчить, що планета була колись розігріта, внаслідок чого в той час відбулася інтенсивна вулканічна діяльність.
Радіус0,95 Маса0,8 Густина5,2 г/см3 Прискорення вільного падіння0,9 Орбітаа=0,72 а.о. Рік225 з. діб Сонячна доба 117 з. діб Атмосфера:СО2, N2, H2O Атм. тиск90 атм. Температура поверхні,С: Вдень+480 Вночі+480
Венера привертає увагу людей тим,що на нашому небі її яскравість у десятки разів перевищує блиск зір першої зоряної величини. Українська народна назва цієї планети- Вечірня або Вранішня зоря, бо вона першою зявляється на вечірньому небосхилі й останньою гасне на світанку.
На перший погляд, Венера дуже схожа на Землю, бо ці планети мають майже однакові розміри та масу. Але ці пленети мають і свої відмінності.
Уперше в історії людства АМС серії Венера (СРСР) зробили мяку посадку на поверхню іншої планети і передали на Землю телевізійне зображення поверхні Венери.
Панорама поверхні Венери, яку передала АМС Венера-14. Небо вдень тьмяне, як на Землі перед дощем. Колір хмар і поверхні червоний, бо атмосфера поглинає сонячне проміння у синій частині спектра.
У хмарах на Венері крім пари води утворюються краплини сірчаної кислоти, але до поверхні ці кислотні дощі не долітають, бо під хмарами температура різко підвищується (на поверхні +480) і краплі випаровуються. Хмари на Венері, скоріше, нагадують слабку імлу, в якій видно предмети на відстані до 1 км.
Карти Венери Астрономи створили детальну карту Венери, на якій позначено сотні кратерів, більшість з яких колись були вулканами, бо майже 80% поверхні Венери вкриті вулканічною лавою.
Названий колись за свій червоний колір на честь бога війни, кривавий Марс під час протистоянь за яскравістю поступається тільки Венері. Радіус0,53 Маса0,11 Густина3,9 г/см3 Прискорення вільного падіння 0,37 АтмосфераСО2,N2 Тиск0,006 атм Орбітаа=1,52 а.о. Рік687 зем. діб Доба24 год 37 хв Температура поверхні,С: вдень максимальна+22 вночі -60 вночі мінімальна (на полюсі)-133
Марс привернув особливу увагу людей після того, як у 1877 р. італійський астроном Д. Скіапареллі відкрив канали. Тоненькі, ледве помітні лінії, які зєднували темні ділянки поверхні Марса, нагадували людству зрошувальні системи на Землі, тому фантасти висунули ідею про високий інтелект марсіанської цивілізації. Д.Скіапарелл і
Червоний колір марсіанського грунту пояснюють значним вмістом (до 16%) оксидів заліза (звичайної іржі).
Вулкан Олімп, розташований недалеко від екватора Марса,- найвища гора Сонячної системи. Діаметр вулканічної платформи сягає 700 км, вершина має висоту 27 км, а діаметр жерла вулкана-75 км.
На поверхні Марса теж треба одягати скафандри, але досвід космічних експедицій на Місяць показує, що люди зможуть працювати на цій планеті.
Кідонія- регіон в північній півкулі Марсу, що містить низку столових гір(пагорбів з пласким верхом і крутими схилами). Названий на честь давньогрецького полісу Кідонія, що містився на північно-західному узбережжі Криту. В областях Кідонія міститься Марсіанський сфінкс- утворення на поверхні Марса вивітрений пагорб, яке на перших фотографіях зі станції Вікінг-1 виглядало схожим на величезне камяне обличчя людини.
The Face -фотографія області Кідонія зроблена станцією Вікінг-1 в 1976 році.
Виконали роботу учениці 11-А класу Черевична Ганна Совгира Олександра