Презентація на тему: Утворення та поширення боліт

Болото Болото – одна зі складових внутрішніх вод. Це ділянки земної поверхні, які характеризуються великим застійним, слабкопроточним зволоженням верхніх шарів грунтового покриву. Болота є регуляторами водного режиму і водного балансу території.

Вони уповільнюють і зменшують річковий стік, знижують висоту весняної повені і збільшують її тривалість, впливають на процеси грунтоутворення, розвиток рослинного покриву.

Формування боліт визначається кліматичною, геологічною будовою, історією розвитку території, особливостями рельєфу, характером рослинного покриву. Переважання опадів над випаровуванням, незначний нахил місцевості, мала водопроникність порід є причинами заболочення.

Залежно від способу живлення та характеру рослинності болота поділяються на низинні, верхові й перехідні.

Низинні(евтрофні) болота живляться за рахунок атмосферних опадів і грунтових вод, вони порівняно багаті на мінеральні солі. Їх рослинний покрив складається з зелених мохів, болотного різнотравя. З деревних порід тут поширені вільха та береза. Зароджуються в зонах надлишкового зволоження в будь-яких пониженнях рельєфу, на плоских міжрічкових просторах, в низовинах біля водосховищ, при заростанні озер і ставків.

Верхові(оліготрофні) болота в основному живляться за рахунок атмосферних опадів, бідні на мінеральні солі. Поширені переважно на вододілах і мають випуклу поверхню. В їх рослинному покриві переважає сфанговий мох. В зонах давнього зледеніння верхові болота утворюються також на виходах скельних порід, оминаючи стадію низинного і верхового боліт.

Перехідні(мезотрофні) за способом живлення і характером рослинності посідають проміжне місце між низинними і верховими.

Ступінь заболоченості території визначається насамперед співвідношенням елементів водного балансу, які залежать від клімату. Оскільки клімат зональний, то розподіл боліт також є зональним. Поряд із широтною зональністю у поширенні боліт і заболоченні земель добре виражені регіональні особливості, повязані з історією формування території.

Болота також поділяють за прохідністю: - прохідні болота – це болота зі щільним торфяним покривом, а також лісові сфангово-соснові на піщаних грунтах; -- важкопрохідні – осоково- вільшані у притерасних пониженнях пойм; -- непрохідні – утворилися при заростанні озер.

Найбільша кількість боліт зосереджена на континентах Євразія та Північна Америка. В арктичній тундрі знаходяться виключно низинні болота, ближче до півдня збільшується кількість верхових і перехідних боліт. Найбільш сприятливі умови для утворення боліт у зоні лісів, де міститься 80% всіх запасів торфу. В лісостепу, степу і вологих субтропіках на невеликих площах розвинуті заболочені землі і низинні болота. В пустелях і пониженнях рельєфу замість боліт утворюються солончаки. Площа одних лише торфяних боліт у світі складає більш ніж 1млн квадратних км. В 1967р. ЮНЕСКО була створена спеціальна міжнародна організація захисту боліт. Лише на Поліссі заповідними оголошено га боліт.