Хвороби нервової системи Підготувала Учениця 9-Б класу Брикова Ганна

Нервові хвороби - захворювання нервової системи, які можуть бути обумовлені органічними (судинними, травматичними, токсичними і ін.) або функціональними (невротичними) розладами.

Походження нервових хвороб також може бути зв'язане і з генетичними (спадковими) чинниками. Виявляються симптомами випадання (паралічі, втрата чутливості), роздратування (болі ін.) і порушення інтеграційної функції нервової системи, коли можуть переважати розлади психіки.

ОСНОВНІ СИНДРОМИ ПОРАЗКИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ Біль Запаморочення і порушення рівноваги Підвищення внутрішньочерепного тиску Вегетативні розлади (Порушення: потовиділення, слиновиділення, слізовиділення ) Порушення свідомості (сплутана свідомості, смерть мозку, кома, синдром «замкнутої людини») Та інші

Хвороба Паркінсона Хвороба Паркінсона хронічне захворювання, характерне для осіб старшої вікової групи. Викликано прогресуючим руйнуванням і загибеллю нейронів чорної речовини середнього мозку і інших відділів центральної нервової системи.

Характерні: 1. Рухові порушення: тремор, гіпокінезія, м'язова ригідність, постуральна нестійкість, 2. Вегетативні і психічні розлади- результат зниження гальмівного впливу блідої кулі. Пошкодження нейронів паллідума приводить до «гальмування» периферичних рухових нейронів.

«Поза манекена» характерна для хвороби Паркінсона

На даний момент хвороба невиліковна, проте існуючі методи консервативного і оперативного лікування дозволяють значно поліпшити якість життя хворих.

Своєю назвою хвороба зобов'язана французькому неврологові Жану Шарко. Він запропонував назвати її на честь британського лікаря і автора «Есе про тремтливий параліч» Джеймса Паркінсона, чия праця не була належним чином оцінена за життя.

Хвороба Альцгеймера Вражається «сіра речовина» мозку, що призводить до втрати пам'яті і прогресуючого слабоумства. Це порушення мозкових процесів, не фізичних функцій. Воно зумовлене накопиченням ß-амілоїду (продукту розпаду білка), здатного до утворення волоконних структур. Вчені, які займаються вивченням цієї хвороби, поділилися на два табори: одні відстоюють важливу роль тау білка, а інші-ß-амілоїду і його різновидів у розвитку і перебігу хвороби.

Головний мозок людини похилого віку в нормі (ліворуч) і хворої на хворобу Альцгеймера (праворуч)

Хвороба Альцгеймера є найбільш поширеною причиною недоумства в західній цивілізації. Це захворювання частіше поражає жінок, чим чоловіків. Чим молодше людина, в якої воно виявлене, тим більше тяжкими будуть наслідки для його здоров'я.

Дослідники продовжують шукати причини розвитку цього захворювання і ліки від нього. У 20% пацієнтів з хворобою Альцгеймера це захворювання є в родинному анамнезі. У 3-5% випадків одним з можливих тригерів стає травма голови.

Афазія Брока Афазія Брока визначається як втрата або порушення здатності використовувати або розуміти слова, зазвичай унаслідок пошкодження головного мозку.

Пацієнти з афазією Брока зазвичай здатні розуміти значення слів, але їм самим дуже важко вживати навіть знайомі слова. Залежно від міри пошкодження рухового мовного центру (або центру Брока) симптоми можуть варіюватися від м'яких (кіркова дізатрія), із збереженням здатності розуміти і спілкуватися, принаймні, за допомогою листа, до важких, з повною втратою здатності відповідати іншим людям.

Анорексія Анорексія - захворювання, що характерізується критичним зниженням маси тіла, часто небезпечним для життя, втратою апетиту. Це розлади харчування, які можуть мати доволі подібні прояви і різне походження (іноді ендокринологічне,психологічно- психіатрічне або терапевтичне). У основі усього знаходиться спотворене уявлення про власне тіло та змінене ставлення до процесу харчування.

Анорексія часто виникає на нервовому ґрунті, особливо в дівчат і молодих жінок, одержимих бажанням схуднути. Анорексію часто супроводжує підвищене почуття голоду, булімія.

Людині здається, що її вага надмірна, і така особа починає багато часу присвячувати різним дієтам. Часто виникають вкрай патологічні типи поведінки, наприклад провокування блювання, приховування їжі, надмірні виснажливі фізичні вправи, навіть зловживання проносними, сечогінними та засобами, що пригнічують апетит.

Етапи розвитку нервової анорексії 1. Ззовні часто все розпочинається з невинного бажання схуднути. Для початку - легка дієта, яка з першого разу може завершитися невдачею. Відтак дитина замикається в собі, їй здається, що батьки не розуміють її, друзі глузують, а той, хто їй подобається, не звертає уваги.

2. Під час другої спроби схуднути підліток психологічно готує себе до того, що доведеться боротися з неабияким фізичним бажанням з'їсти щось. Потім з'являється інший план. Він полягає в тому, що дівчинка починає виснажувати організм надмірними фізичними навантажуваннями, а також викликати блювоту після їжі. Зазвичай батьки неправильно поводяться, помітивши, що з їхньою дитиною щось. Таким чином хворий бачить у батьках перших ворогів на своєму шляху.

3. Згодом у хворого на нервову анорексію порушується обмін речовин, відбуваються гормональні зміни, сильно випадає волосся, в дівчат припиняється менструальний цикл. Незважаючи на те, що відмова від їжі стає небезпечною для життя, дитина не змінює своєї поведінки та не визнає себе хворою.

Параліч Белла Параліч Белла неврит лицьового нерва; Ідіопатична, найпоширеніша форма паралічу лицьового нерва. Він зустрічається приблизно у 23 чоловік на щорік або у 1 людини на впродовж всього життя. Патогенез захворювання невідомий.

Параліч Белла починається раптово, максимальна виражена слабкість, як правило, досягає через 48 годин. За 1-2 дні до розвитку паралічу пацієнт може відчувати болі позаду вуха. Інколи втрачається смакова чутливість і присутній гіперакузія.До 80 % хворих видужують протягом декількох тижнів або місяців.

Корисні Поради

Якщо у вас нервовий зрив Якщо відчуваєте, що нервовий зрив неминучий, то краще насолодитися істерикою повністю, переживши її до кінця. Не варто пригнічувати в собі емоції, це приведе до розвитку серйозних хвороб, а вони, як правило, від нервів.

2. Поки ви на стадії близької до зриву, необхідно відволіктися, причому, чим сильніше внутрішня напруга, тим потужніше має бути спосіб відвернення. 3. Будь-яку внутрішню напругу краще знімати фізично – займіться спортом, прогуляйтеся, пробіжіться – краще розтратити енергію, що накопичилася, щоб організм втомився і не було сил про щось думати.

4. Під час емоційних зривів ізолюйте себе від суспільства, щоб не було наслідків погіршення стосунків, вимкніть телефони і вийдіть з соцсетей.

1.Психологи радять облити холодною водою людину у якої істерика. 2.Ляпаси також можуть привести у відчуття того, що з'їхав з глузду.

3. Якщо у перших двох випадках потрібно бути обережним, виходити з ситуації, то в третій варіант підійде для всіх: залишатися незворушно спокійним і терпляче вислухати істерика, подавши стакан води, проте, ріжучі предмети, краще заховати подалі.

4. Підійде відповідна агресія або істерика, відобразте того, що бунтує, його це бентежитиме, проте будьте обачні, адже не на кожного це подіє.

Після нервового зриву людина приходить в свідомість і не завжди пам'ятає, що натворив, він може бути спустошеним і переживати почуття сорому або розгубленості. Не треба нагадувати йому про те, що сталося, залишайтеся незворушним. Минулому істерикові варто дати заспокійливе або теплий чай, потім укласти спати.

«Когда заводят часы, они идут. Когда заводится человек, время в нём - останавливается.» Леонід С. Сухоруков

Використана література nson/parkinson_1.shtml