Презентація на тему : Органічний світ Гімалаїв

Природа Гімалаїв живе по законам поясності. Слони живуть в нижньому поясі стадами, харчуються здебільшого листям дерев, травою, а також бананами. За розміром вони дещо менші за африканських слонів

У нижньому поясі також водяться тигри. Це небезпечні тварини. Вони харчуються переважно парнокопитними тваринами. Живуть невеликими родинами. Вони особливо небезпечні для людини.

В межах нижнього ярусу Сагарматхі проживає чорний гімалайський ведмідь. У нього на грудях є біла пляма у вигляді латинської букви v. Влітку вони проживають там, де є багато горіхів, меду і ягід. Ведмеді люблять поласувати термітами та іншими комахами і їх личинками. Взимку, зазвичай, спускаються в долини на висоту близько 1000 м. Чорні гімалайські ведмеді вирізняються своїм жахливим характером і тримають жителів гір в страху. Нерідко трапляються такі ситуації, коли вони нападають на людей без причини. Також завдають шкоди вівцям, козам, коровам нападаючи на них.

Основний ареал проживання барса знаходиться на висотному діапазоні між 3700 і 4000 м. За розмірами ця кішка поступаєтья леопарду : довжина тулуба десь 100 – 110 см, а довжина хвоста доходить до 90 см. Сніговий барс полює на гірських козлів і баранів : горала, кабаргу, не гидує навіть гризунами, зайцями, ховрахами. Іноді полює на домашніх тварин. Ця тварина занесена до Червоної книги.

Гімалайські вовки проживають в Індії, Китаї і Монголії. В дикій природі їх залишилось не більше 350 шт. Вони мають сіру, густу шерсть. Живуть невеликими зграями. Харчуються переважно дрібними тваринами.

Проживає на території Гімалаїв в широколистих лісах. Вона відрізняються від звичайних панд своїм рудим забарвленням шерсті на голові і спині, а також малими розмірами. Харчується переважно листям з дерев, проте в її раціоні є також горіхи, та ягоди. Нерідко для того щоб поласувати листям вона залазить на дерева.

Парнокопитні тварини з роду голубих баранів. Проживають в високій частині Гімалаїв на території Непалу, Китаю, Пакистану і Індії. Вони мають цікаве забарвлення шерсті – передня частина шиї і грудей яскраво чорні, така ж чорна смуга на боках, живіт білий, ноги чорно - білого кольору. У них дивовижні роги. Їх довжина досягає 80 см, на голові вони так низько посаджені, що здається, що баран в шапці, а далі роги закручуються майже горизонтально наверх розходячись сильно в сторони і вниз, і тільки трішки загострені кіньчики дивляться вниз.

Велика тварина бурого кольору. Висота см. Живе стадами на крутих схилах Гімалаїв, що покриті лісами. Ведуть тари такий же спосіб життя як і козли, самці мають такий же запах. Відрізняються продовгуватою, вузькою головою і прямою мордою. Роги порівняно невеликі, довжиною – 38 см, досить плоскі з боків. Вони близько розташовані один від одного, сильно закручуються назад. У самок роги маленькі. З домашніми козами схрещуються, але гібриди безплідні.

Він живе в лісах, які межують з субальпійськими чагарниками та альпійськими лугами. Діапазон проживання в Гімалаях 2200 – 4300 м.,. Під шкірою живота самця кабарги знаходиться секрет особливої залози – мускус, який здавна цінувався на Сході як основа парфумів, ліків і збуджуючих засобів. Тому на сьогодні існує велика загроза знищення цих тварин.

Найбільший серед оленів Південної Азії. Його середня висота досягає 140 см, дорослий самець має масу до 320 кг. Олень харчується різними плодами, травою, листям дерев і кущів.

Гірський кінь монгольського походження. Поширений в Бірмі, Непалі, Бангладеші і сусідніх районах. Ця порода тварин значно відрізняється від звичайних коней своїм розміром. Адже вона значно менша. Висота в холкі до 122 см. Масті : гніда, рижа, і сіра всіх відтінків.

Водиться в лісах Гімалаїв середнього ярусу. Розміри його невеликі, десь см ( без хвоста ). Колір хутра - коричневий. Харчується злаковим насінням та горіхами.

Водяться в мішаних лісах середнього поясу, біля річок. За розмірами вони невеликі см. Мають густу шерсть середньої довжини. Харчуються злаковим насінням та різними травами.

Ця тварина водиться в мішаних і хвойних лісах. Білка помічає свою територію і живе там одна. Розміри її невеликі 15 – 30 см. Двічі на рік линяє : літом – руда, взимку - сіра. Має великий пухнастий хвіст. Живуть білки на деревах в дуплах. Особливо активні навесні, влітку і восени, менш активні взимку. Харчуються ягодами, насінням, гіллям, горіхами, особливо люблять шишки сосни і ялини. Розмножуються два рази на рік. Через 4 тижні з ' являються від двох до семи дитинчат. Самостійними вони стають через 10 – 12 місяців. Тривалість життя білки 7 років.

Ця птиця із роду курячих. Постійно проживає в лісах біля річок, де багато вологи. Із харчів полюбляє насіння, ягоди, плоди, зелене листя і паростки багатьох видів диких рослин. Часто їсть також терен, шипшину, кукурудзу. Птах любить сидіти в чагарниках терну. Пересувається здебільшого пішки, уникаючи підійматися вгору.

Проживає у нижньому поясі Гімалаїв, в вологих широколистих лісах. Вона унікальна тим, що здатна переміщуватися в повітрі на досить значні відстані, планеруючи за допомогою шкірних перетинок, які знаходяться на її кінцівках.

Це дерево живе в середньому 1000 років. Діаметр стовбура може перевищувати 2 м. В Гімалаях дуб росте в широколистих і мішаних лісах. Деревина ядра дуба мертва і заповнена особливими отруйними речовинами – тілами, які консервують деревину і тим самим запобігають процесу гниття. Колір ядра - від світло - бурого до темно – бурого.

Висота деяких дерев досягає 10 – 15 м. Листя його мають темно – зелене забарвлення, більш світле з нижньої сторони, вони жорсткі, елептичні, края трішки хвилясті. Квітне дерево дрібними жовто - білими квітами, зібрані в пучки і розташовані в пазухах листя. В листопаді дозрівають плоди – чорно – сині яйцеподібні кістянки. Дерево ароматне, листочки і плоди використовують в якості прянощів з четвертого року життя, коли дерево начинає приносити плоди.

Дерево росте в східній частині Гімалаїв. Майже всі бамбуки досягають великих розмірів, висота до 38 м, діаметр 25 см, Цвіте дерево раз в 25 років. Для бамбука характерний швидкий ріст.

Ростуть в підніжжях гір. Вони зустрічаються в районах густих лісів з достатньою вологою і багатими на перегній грунтами. В висоту вони досягають до 20 м,. Магнолія має овальні і досить великі квіти. Зазвичай вони нагадують за формою бокал. Квіти мають від шести до дев ' яти пелюстків, а по центру розташований пестик.

Список використаної літератури 1. Воронов А. Г. и др. Биогеография мира. – М., Второв П. П., Дроздов М. М. Біогеография. – К., Герасимов И. П. Біосфера Землі. – М., Зедлаг У. Животный мир Земли. – М., Кобышев Н. М. География животных. - М., 1988