Підготувала Петрухно Юлія

Аскаридові (Ascarididae) родина нематод. Представники родини паразитують в кишечнику всіх класів хребетних. Містить багато родів. Найвідоміші такі :Amplicaecum Angusticaecum Ascaris Baylisascaris Crossophorus Dujardinascaris Hexametra Lagaochilascaris Ophidascaris Parascaris Polydelphis Seuratascaris Toxascaris Toxocara Travassoascaris

Царство : Тварини (Animalia) Підцарство : Справжні багатоклітинні (Eumetazoa) - Двобічно - симетричні (Bilateralia) - Первиннороті (Protostomia) Тип : Круглі черви (Nematoda) Клас : Secernentea Підклас : Spiruria Ряд : Аскаридоподібні (Ascaridida) Родина : Ascarididae

Аскаридоз - гельмінтоз, який відомий з часів глибокої старовини у населення країн з помірним, теплим і жарким кліматом за умови достатньої вологості протягом усього року. Аскаридоз є найбільш частим гельмінтозів, поширеним по всій земній кулі. У країнах з сухим кліматом зустрічається рідко, відсутня за Полярним колом. Аскарида людська (Ascaris lumbricoides) паразитичний круглий черв, що викликає захворювання аскаридоз. Космополіт. Живе у просвіті тонкого кишечнику людини, живиться його вмістом або верхніми шарами слизової оболонки. Тривалість життя місяців. Етіологія. Збудником аскаридозу є круглий гельмінт - аскаріда людська (Ascaris lumbricoides). Дорослі особини мають веретено - подібну форму. Живі чи свежевиделівшіеся з кишечника аскариди червонувато - жовті, після загибелі стають білими. Самець помітно менше самки, довжина його см х 2-4 мм і задній кінець тіла загнутий гачком. Самка має пряме тіло завдовжки см і 3-6 мм в товщину ; розмір яєць 0,050- 0,106 х 0,40-0,050 мм.

Не має органів прикріплення, постійно рухається назустріч харчовим масам. Кутикула складається з 10 шарів. Кишечник трубкоподібний. Всмоктування поживних речовин відбувається в середній кишці. З органів чуття розвинені лише дотикові горбики ( папіли ) навколо ротового отвору. Розміри самиць до 44 см, самців 25 см. У самця задній кінець тіла загнутий на черевний бік. Органи розмноження мають вигляд звивистих тонких ниткоподібних трубочок. У самиць є два яєчники, у самця один сім ' яник.

Самиці аскарид за добу можуть виділяти понад 240 тис. яєць. Яйця вкриті товстою оболонкою, поверхня їх бугриста, легко чіпляється за різні предмети. В навколишньому середовищі яйця можуть зберігатися до 7 років і більше ( здатні заражати людину ). Весь цикл розвитку відбувається в одному хазяїні. Час міграції аскариди по організму людини триває близько 2, 5 місяців. Для організму хазяїна токсичні продукти обміну аскарид. Яйця аскарид виводяться в зовнішнє середовище з кишечнику людини. Вони повинні потрапити до вологого ґрунту. Для їх розвитку необхідні певна температура (12˚ С і вище ), вологість, доступ кисню. У середині яйця формується личинка ( при сприятливих умовах через 2-3 тижні можуть заразити людину ). До організму хазяїна потрапляють із немитими овочами, ягодами, фруктами, водою. У кишечнику личинки виходять та іммігрують проникають до кровоносних судин, потрапляють до печінки, звідти до серця, з серця через легеневу артерію до легень, потім до повітроносних шляхів, до глотки і заковтуються знов у кишечник, де стають статевозрілими. У легенях личинки кілька разів линяють, а також руйнують стінки пухирців, легеневих капілярів, у кровоносних судинах стінки судин, а в інших органах тканини цих органів. Зараження відбувається при ковтанні зрілих яєць. Епідеміологічне значення мають переважно овочі, на поверхні яких є частинки грунту. В даний час велику небезпеку для поширення аскаридозу мають садово - городні ділянки, де часом відбувається використання незнешкодженою фекалій людини для удобрення грунту.

Зараження людей аскаридами відбувається зазвичай у разі вживання овочів, ягід ( садової суниці, полуниці ), фруктів, зелені, забруднених яйцями паразита з дозрілими личинками. Забруднення овочів і ягід яйцями гельмінтів найчастіше відбувається при удобрюванні грунту городів, садів і ягідників не знезараженими людськими фекаліями. З зрілих яєць, проковтнув людиною, у тонкій кишці виходять личинки, впроваджуються в стінку кишки і проникають в кровоносні капіляри, потім гематогенно мігрують в печінку і легені. Крім кишечнику, печінки і легенів личинок аскарид знаходили в мозку, оку та інших органах. Вони інтенсивно харчуються сироваткою крові і еритроцитами. У легенях личинка активно виходить в альвеоли і бронхіоли, просувається по дрібним і великим бронхах за допомогою миготливого епітелію до ротоглотки, де відбувається заковтування мокротиння з личинками. Потрапляючи в кишечник, личинка протягом діб досягає статевої зрілості. Тривалість життя дорослої аскариди досягає року, після чого відбувається її загибель і разом з калом вона видаляється назовні.

Джерелом розповсюдження аскариди людської є хворі люди. Хвора людина відчуває гострі болі в животі, розлад функцій кишечнику, порушення сну тощо. Для профілактики захворювання їх треба лікувати, не вживати в їжу немитих овочів, ягід, мити руки перед їжею. Клінічні прояви аскаридозу залежать від локалізації паразитів і інтенсивності інвазії. У клінічному перебігу аскаридозу виділяють дві фази - ранню ( міграційну ) та пізню ( кишкову ). Перша фаза збігається з періодом міграції личинок, тоді як друга обумовлена паразитуванням гельмінтів в кишечнику і можливими ускладненнями. Аскарида є найпоширенішим паразитом людини. Особливо часто вона трапляється у дітей.

Часте ускладнення аскаридозу - непрохідність кишечнику, яка обумовлена закриттям просвіту кишечника клубком з аскарид або внаслідок порушення нервово - м ' язової регуляції тонусу кишки. При пальпації живота у хворих з подібними ускладненнями можна прищепити округлу, тестоватой консистенції пухлина - клубок з аскарид, який може локалізуватися в будь - якому відрізку кишечника. У деяких випадках при тонкої черевній стінці можна промацати тіла окремих гельмінтів в просвіті кишки.

Аскарида