Постмодернізм – одне з найяскравіших літературних явищ другої половини ХХ століття
Вперше термін «постмодернізм» згадується у 1917 році в роботі німецького філософа Рудольфа Панвінца «Криза європейської культури», але поширився він лише наприкінці 1960-х років спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а пізніше – у літературі, малярстві та музиці.
Представники постмодернізму Письменники: Умберто Еко Крістоф Рансмайр Патрік Зюскінд Милорад Павич Йосип Бродський
Архітектура Танцюючий будинок Музей Гуггенгайма в Більбао В архітектурі стиль спрямований проти безликої стандартизації та програмового техніцизму
Малярство. Поп - арт Пітер Блек, Джо Тілсон і Річард Сміт – виконали перші роботи в стилі арту Карта 1961року Джаспер Джонс Карта 1961року Джаспер Джонс Зебра 1983р. Енді Уорхол Зебра 1983р. Енді Уорхол
Оп – арт (оптичне мистецтво) – художня течія другої половини ХХ століття, використовується різними оптичними іллюзіями, заснованих на особливостях сприйняття плоских і просторових фігур
«Новий реалізм» - обєднання художників у Парижі в першій половині 1960 – х рр., які орієнтувалися в своїй творчості на основні складові нової реальності
« Симуляція чогось, що ніколи у дійсності не існувало", – коріння гіперреалізму можна простежити у філософії Жана Бодрійяра. Гіперреалісти створюють хибну реальність, переконливу ілюзію. Вони відображають світ сучасного міста: вітрини магазинів і ресторанів, станції метро, світлофори, перехожих на вулиці; грають відображеннями на блискучих поверхнях, створюючи враження взаємопроникнення просторів; їхньою метою стає відбити світ не просто достовірно, а надреально. Інша назва гіперреалізму – фотореалізм. Фіксуючи й оголюючи сучасність, фотореалізм у своїх програмних роботах опинився на межі образотворчого мистецтва і трохи її не переступив у своєму змаганні з самим життям. Гіперреалізм (фотореалізм) Натюрморт. На початку весни. Прайор Скотт Натюрморт. На початку весни. Прайор Скотт
Геппенінг - найпоширеніший різновид мистецтва дії, спрямований на заміну традиційного художнього твору простим жестом, розіграною виставою чи спровокованою подією безпосередньо на вулиці.
Існує багато підходів у тлумаченні постмодернізму, є чимала кількість досліджень з теорії постмодернізму ( І. Ільїн, І. Скоропанова, Н. Маньковська, Д. Задонський, У. Еко, В. Страда, Т. Денисова та інші). Постмодернізм – це явище, що означає «певний стан душі», який характеризується критично – іронічним поглядом на життя. Постмодернізм заявляє про нетривалість і тимчасовість існування будь яких ідей, істини, способів пояснення світу, про ілюзорність існування самої людини. Він виступає проти насильства над людиною як духовного, так і фізичного, прагне до розмивання кордонів між елітарним та масовим, спрямований на інтерактивні форми спілкування з людиною. Найважливішою рисою постмодернізму є сумнів.
Постмодернізм – світоглядно – мистецький напрям, що в останні десятиліття ХХ століття, змінив модернізм. Цей напрям – продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем – світоглядно – філософських, економічних, політичних. Постмодернізм – світоглядно – мистецький напрям, що в останні десятиліття ХХ століття, змінив модернізм. Цей напрям – продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем – світоглядно – філософських, економічних, політичних.
Філософські засади Філософські засади постмодернізму полягають у запереченні існування єдиної універсальної істини, сприйманні світу як багатоликої моделі. Якщо світ множинний – то й істина множинна, відносна, сумнівна, законотворчий розум в цій системі мислення поступається інтерпретуючому. Адогматичність, роздвоєність, багатозначність, рухливість, відсутність кордонів, творче ставлення до традицій, відкритість стають основою світогляду постмодерної людини. Філософські засади постмодернізму полягають у запереченні існування єдиної універсальної істини, сприйманні світу як багатоликої моделі. Якщо світ множинний – то й істина множинна, відносна, сумнівна, законотворчий розум в цій системі мислення поступається інтерпретуючому. Адогматичність, роздвоєність, багатозначність, рухливість, відсутність кордонів, творче ставлення до традицій, відкритість стають основою світогляду постмодерної людини.
Особливості постмодернізму Інтерпретація - дослідницька діяльність, повязана з тлумаченням змістової, смислової сторони літературного твору на різних його структурних рівнях через співвіднесення з цілістю вищого порядку, творче сприйняття художнього твору, самостійне тлумачення виявлення шляхом аналізу компонентів художнього тексту.
Хаосмос – нестабільність, невизначеність. Поняття постмодерністської філософії, яке фіксує особливий стан середовища, що не ідентифікується однозначно ні в системі опозицій хаос – космос, ні в системі відліку сенс – нонсенс, але характеризується іманентним і безмежним потенціалом упорядкування – за відсутності оприявленого порядку. Це своєрідна модель світу, що накладається як матриця на будь – який рівень життя сучасного суспільства: соціум, економіку, політику, культуру, літературу: світ як тотожність хаосу, осмосу, та космосу; світ як множинне, рухливе, нелінійне, неієрархічне, безкінечне, неструктуроване, несистемне явище, в якому немає єдиної істини: є все відносне.
Ризома (фр. - кореневище)- 1) специфічна форма кореня, що не має стрижневого стебла; 2) метафора ризома – антипод структури (чіткої ієрархічної системи) – поняття філософії постмодернізму, що фіксує принципово позаструктурний і нелінійний спосіб організації певного цілого. Ризома (фр. - кореневище)- 1) специфічна форма кореня, що не має стрижневого стебла; 2) метафора ризома – антипод структури (чіткої ієрархічної системи) – поняття філософії постмодернізму, що фіксує принципово позаструктурний і нелінійний спосіб організації певного цілого.
Симулякр (фр. симуляція)- у контексті філософії постмодернізму тлумачиться як точна копія, оригінал який ніколи не існував; копія копії, пустий знак, псевдоріч; образ, знак, не співвіднесений із реальністю; нереальний синтетичний продукт, комбінаторна модель у безповітряному просторі.
Скриптор – той, хто пише. Протилежний категорії автор. Вважається, що автор епохи постмодернізму просто неспроможний створити щось нове. Художній текст літератури постмодернізму вирізняється яскраво вираженою інтертекстуальністю та іронічним пафосом. Скриптор – той, хто пише. Протилежний категорії автор. Вважається, що автор епохи постмодернізму просто неспроможний створити щось нове. Художній текст літератури постмодернізму вирізняється яскраво вираженою інтертекстуальністю та іронічним пафосом.
Інтертекстуальність (лат. Inter – між і textum – тканина, звязок, будова) – поняття постмодерної текстології, що тлумачить процес взаємодії тексту із широким культурним контекстом і є провідною художньою ознакою літератури постмодернізму.
Риси постмодернізму Культ незалежної особистості; потяг до архаїки, міфу, колективного, позасвідомого; прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;
бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу; суміш багатьох традиційних жанрових різновидів; використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати увагу на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя; сюжети творів – це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох;
зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний та сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний…); запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно – композиційному, а й на образному, мовному рівнях; присутність образу оповідача; іронічність та пародійність.
Використані джерела: 1.Н.Головченко Філософського –естетичні засади літератури постмодернізму// ж. Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.- 1, с.62 – Тлумачення терміну постмодернізм у довідковій літературі // ж. Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.- 5, с.13 – Паращич В.В. Світова література.11 клас (акад. рівень).- Х.: Вид. група Основа, – 144с. 4.Матеріали Вікіпедії. 5.sablony. rar – RAR Використані джерела: 1.Н.Головченко Філософського –естетичні засади літератури постмодернізму// ж. Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.- 1, с.62 – Тлумачення терміну постмодернізм у довідковій літературі // ж. Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.- 5, с.13 – Паращич В.В. Світова література.11 клас (акад. рівень).- Х.: Вид. група Основа, – 144с. 4.Матеріали Вікіпедії. 5.sablony. rar – RAR