Роль хімії в збереженні здоровя

Хімія з давніх часів вторглася в життя людини і продовжує надавати йому різнобічну допомогу і зараз. Особливо важлива органічна хімія, яка розглядає органічні сполуки - граничні, неграничні циклічні, ароматичні та гетероциклічні. Лікарські речовини відомі з дуже давніх часів. Наприклад, у Стародавній Русі чоловіча папороть, мак та інші рослини вживалися як ліки. І до цих пір в якості лікарських засобів використовуються % різних відварів, настоянок і екстрактів рослинних і тваринних організмів. Останнім часом біологія, медична наука і практика все частіше використовують досягнення сучасної хімії. Величезну кількість лікарських сполук поставляють хіміки, і за останні роки в області хімії ліків досягнуті нові успіхи

Думка про те, що хімічні знання можуть бути використані для виготовлення ліків вперше висловив ще Абу Алі ібн Сіна ( , латинізоване ім'я Авіцена). Авіцена єдиний з алхіміків тієї епохи не вірив у можливість трансмутації металів, і вважав, що основне завдання хімії - служіння медицині

Іншим видатним лікарем був Парацельс. Він по праву вважається основоположником так званої ятрохімії: "Я ятрохімік, оскільки знаю і хімію і медицину". Він же створив досить оригінальну теорію, згідно з якою, людина складався з трьох начал - ртуті, сірки і солі. Коли баланс цих елементів порушується, виникає хвороба, протистояти якій можна тільки в тому випадку, якщо нормалізувати співвідношення цих «начал". Парацельс шукав еліксир життя (і навіть стверджував, що знайшов його). Крім того, він був переконаний, що відкрив металевий цинк, і іноді честь цього відкриття приписують саме йому «не добуванню золота, а захисту здоров'я повина служити хімія»

Цікавою є історія про німеця Йоганна Глаубера, чиє ім'я увічнене в назві "глауберова сіль". Ось як він зробив це відкриття: "Кілька оговтавшись від хвороби (1625 р Глаубер зліг з тифом), я прибув до Неаполісу. Там у мене знову почалися напади. Хвороба настільки ослабила мій шлунок, що він не міг перетравлювати ніякої їжі. Місцеві жителі порадили мені піти до джерела, що знаходиться в годині ходьби від міста. Вони сказали, що вода джерела поверне мені апетит. Прийшовши до джерела, я намочив хлібний м'якуш і з'їв його - причому з великим задоволенням, хоча перед цим не міг дивитися без огиди на самі вишукані ласощі. Взявши кірку хліба, я зачерпнув нею води з джерела і випив її. Це настільки порушило мій апетит, що врешті-решт я з'їв і саму кірку. Додому я повернувся значно зміцнілим ". У воді джерела містилася невідома сіль, що мала гірко-солоний смак. Глаубер розробив і штучний метод отримання цієї солі шляхом нагрівання солі і купоросного масла (концентрованої сірчаної кислоти). Сам Глаубер назвав її "sal mirabile" - "чудесна сіль", пізніше її назвали глауберовой сіллю. Перша назва закріпилася за природним сульфатом натрію, який називають мірабіліту

Величезне значення для розвитку медицини стало застосування антисептиків. Дуже часто після вдало проведеної операції люди помирають не від хвороби, а від зараження крові. Одним з перших лікарів хто застосував антисептик, був шотландський лікар Джозеф Лістер. У 1868 році він запропонував новий метод лікування ран: зважені в повітрі спори мікроорганізмів Лістер знищував із застосуванням розчину фенолу (у той час він називався карболової кислотою), розпорошуючи його пульверизатором. Цим же розчином він обробляв тампони і хірургічні інструменти. Пізніше стали використовувати більш ефективні препарати, такі як 4-хлор-3,5- діметилфенол або 4-н-гексілрезорцін

Інші органічні речовини, що вбивають бактерії всередині організму, назвали антибіотиками. Перший представник цього важливого класу речовин - пеніцилін - був відкритий в 1928 році шотландським бактеріологом Олександром Флемінгом. Флемінг залишив на декілька днів відкритої культуру стафілококових бактерій, а потім виявив, що вона покрилася цвіллю. Уважно роздивляючись цвіль, Флемінг побачив, що навколо кожного плямочки цвілі розташовуються "чисті" зони, де культура бактерій загинула. Флемінг припустив, що цвіль виділила особливу антибактеріальну речовину. На час про дослідження Флемінга забули, але інтерес до них повернувся під час Другої світової війни

Групі вчених під керівництвом англійського біохіміка-патолога Говарда Уолтер Флорі ( ) та англійського біохіміка Ернста Бориса Чейна ( ) вдалося виділити пеніцилін в чистому вигляді і визначити його будову. До 1945 року була розроблена технологія отримання пеніциліну з цвілі, з виходом півтонни продукту на місяць. Однак цим хіміки не обмежилися. Замінюючи різні угруповання в пеніциліні, вони отримали його синтетичні аналоги, що значно перевершують пеніцилін по антибактеріальній дії. Пізніше були виділені інші природні ант ибіотики, зокрема стрептоміцин

Історія анестезії почалася ще з Парацельса. У XVI столітті стало відомо про те, що при нагріванні рівних частин спирту і купоросного масла було отримано легколетючю речовину зі специфічним запахом, яку Парацельс охрестив "сірою" (діетиловий ефір, tкип = +34,6 0С), свою нинішню назву речовина отримала від словосполучення "ефірний дух". Парацельс спостерігав, як від цієї речовини засипають кури, а потім прокидаються без якого або шкоди. Парацельс вперше застосував ефір для зменшення болю і страждання. Однак широкі можливості ефіру як анальгетика були продемонстровані триста років по тому, коли в 1842 році в Америці провели першу операцію під місцевим наркозом. Рік потому, з'явився термін "анестезія" - стан, що виникає в результаті припинення чутливості нервових волокон на шляху від периферії до центру, до кори головного мозку

Класифікація лікарських речовин снодійні та заспокійливі(седативні); серцево-судинні; анальгезуючі (болезаспокійливі), жарознижуючі та протизапальні; протимікробні (антибіотики, сульфаніламідні препарати тощо); місцево-анестезуючі; антисептичні; діуретичні; гормони; вітаміни та ін

. Давайте поглянемо на хімію з іншої сторони. Побутова хімія займає важливе місце в нашому житті – миття посуду і підлоги, прання і прибирання квартири, освіжувачі повітря тощо. З екрану телевізора, в магазинах, при спілкуванні зі знайомими ми часто чуємо, який засіб краще справляється під час прибирання квартири і який краще купувати. Проте дуже мало інформації ми чуємо про склад побутової хімії, про якість цих засобів, не знаємо, як впливає побутова хімія на нас і наших близьких

На думку лікарів, щоденне використання синтетичних миючих засобів призводить до таких захворювань: - депресія; - порушення зору; - захворювання шлунково-кишкового тракту; - гіпертонія; - проблеми зі шкірою: почервоніння, алергія, екзема, пухлини; - онкологічні захворювання

Небезпечні хімічні речовини в щоденному використанні побутової хімії Хлор є причиною захворювань серцево-судинної системи, сприяє виникненню атеросклерозу, анемії, гіпертонії, алергічних реакцій. Хлор руйнує білки, негативно впливає на волосся, шкіру, підвищує ризик захворювання на рак. Хоча хлор міститься в побутовій хімії в малих кількостях, він завдає шкоди організмові усім тим, хто знаходиться поруч, постійно його вдихають. Фосфати також приносять велику шкоду організму людини. Проникаючи через шкіру і слизові оболонки, ПАРи призводять до посиленого знежирення шкіри, і навіть до порушення властивостей крові, розвитку ракових клітин. Аніонні ПАР - це найбільш агресивні з поверхнево- активних речовин. Вони викликають порушення імунітету, алергію, можуть уражати мозок, печінку, легені. Найгірше те, що ПАРи здатні накопичуватися в органах

Отже, хімія суттєво допомагає людству у збереженні здоровя та є основою для усіх медичних досліджень. Але ми не маємо забувати про те, що вона може і наносити шкоду, тому нам потрібно сортувати хімічну продукцію

Дякуємо за увагу!