Феномен Української Культури Підготувала стдентка 1 Курсу Групи 11АК Шевельова Кристина

Передмова Історія Історія української культури є невід'ємною складовою світової культури, її особливою гілкою. Витоки цього самобутнього явища сягають далекого минулого, а кристалізація його своєрідності, неповторності пов'язана з особливостями менталітету нашого народу. На На основі сучасних наукових напрацювань у підручнику "Історія української культури" висвітлюється багатоплановість української культури в контексті культури світової, розкриваються її особливості на кожному з етапів історико-культурного буття.

Феномен української культури Та Її генеза З давніх Часів До Середньовіччя Слово культура за походженням латинське слово (colo, col è re - зрощувати, обробляти землю, займатися землеробством), з латинської "cultura" означає оброблення. У Давній Греції з розумінням культури тісно пов'язувалося поняття "пайдея" (pais - дитина), яке позначало виховання, навчання, освіту, освіченість, просвітництво, те, що безпосередньо пов'язане з культурою. Греки створили систему освіти, яка була спрямована на формування особистості, її ціннісних орієнтацій. Саме ця спрямованість на людину стала основою античного розуміння культури та зумовила її гуманістичний зміст - реалізація ідеалу людини визначалася як мета культурного розвитку. Антична людина пишалася власною силою, розумом і здатністю жити "за природою", тобто природний порядок був гарантом стабільності, а життя "за природою" перетворювалося на мету культури, зокрема освіту. Слово культура за походженням латинське слово (colo, col è re - зрощувати, обробляти землю, займатися землеробством), з латинської "cultura" означає оброблення. У Давній Греції з розумінням культури тісно пов'язувалося поняття "пайдея" (pais - дитина), яке позначало виховання, навчання, освіту, освіченість, просвітництво, те, що безпосередньо пов'язане з культурою. Греки створили систему освіти, яка була спрямована на формування особистості, її ціннісних орієнтацій. Саме ця спрямованість на людину стала основою античного розуміння культури та зумовила її гуманістичний зміст - реалізація ідеалу людини визначалася як мета культурного розвитку. Антична людина пишалася власною силою, розумом і здатністю жити "за природою", тобто природний порядок був гарантом стабільності, а життя "за природою" перетворювалося на мету культури, зокрема освіту.

Філософське осмислення явища культури На На побутовому рівні слово культура вживається слово культура вживається в різних змістових контекстах: культура праці, культура відпочинку, культура мови, культура особистості тощо. Як одне Як одне з фундаментальних наукових понять гуманітарної сфери знань, поняття "культура" характеризує "культура" характеризує складний і багатогранний вимір людського буття.

Удобу Середньовіччя Середньовіччя не було теоретичних розробок, спеціально присвячених визначенню поняття "культура". Світоглядною "культура". Світоглядною основою цієї епохи були релігійні моральні настанови, Божі заповіді. Розкриваючи їх сутність, релігійний мислитель Августин мислитель Августин Блаженний Блаженний стверджував, що жити необхідно з Богом, який є ідеалом, підкреслював, що земна людина є гріховною і може лише прагнути наближення до ідеалу через богоугодні вчинки. Абсолютна перевага нематеріальної душі над тлінним тілом вимагала від людини аскетичного способу життя -відмови від спокус земного світу. Так сформувалося протиставлення природи і культури як благодаті - досконалості, якої повинна прагнути кожна людина і що виявляється у вірі в Бога, житті за християнськими ідеалами. Саме благодать Саме благодать поставала як сенс життя людини та людства середньовічної доби. В доби. В природі, і в самій собі людина повинна любити більше те, що наближає її до Бога. Це й породило ідею нескінченного самовдосконалення індивіда, розуміння індивіда, розуміння його буття як діалогу з універсальною системою моральних координат, утілених в абсолюті, яким є Бог.

У добу Відродження розпочинається добу Відродження розпочинається новий етап осмислення культури. На відміну від людини доби Середньовіччя, яка повністю вважала себе зобов'язаною Богові, самостійна, самодостатня людина Відродження виявляє схильність приписувати свої заслуги власним талантам. Мислителі Відродження, закликаючи до повернення античної традиції навчатися в природи, на перший план виводили саме людину. Вона повинна була не стільки наслідувати природу, скільки перевершити її завдяки власному талантові. Так утверджувалася одна з найважливіших ідей Ренесансу - ідея людини-творця, що творить світ, красу, саму себе. Таким чином, розуміння чином, розуміння культури наповнюється гуманістичним змістом, поступово асоціюється з досконалістю людини. Культура - не тільки перетворення людиною природи, а й перетворення людиною самої себе.

Слово Слово культура постає як наукове поняття в добу Нового часу, позначену часу, позначену суттєвими зрушеннями в соціальному бутті людей (феодальні суспільні відносини змінили буржуазні, капіталістичні), глибокими змінами в процесі виробництва (промисловий переворот, пов'язаний з переходом від мануфактурного до машинного виробництва), змінами у ставленні людини до природи тощо. Завдяки науковій революції людство почало усвідомлювати себе силою, яка здатна протистояти природі - "натурі". Європейська людина Нового часу наділялася якостями, які значно відрізняли її від "природної" людини минулого і визначали її як людину культурну.

Не оминула аналізу поняття "культура", "світова культура", "національна культура" вітчизняна гуманітарна думка. Одним із перших вітчизняних мислителів, що звернувся до осмислення поняття "культура", був Г. Сковорода. Фундаментом його філософії була концепція трьох світів - природного Всесвіту (макрокосму), людини (мікрокосму) та символічного світу Біблії. Саме символічний світ для нього був узагальненням всієї духовної культури людства, через вивчення та засвоєння духовного змісту символічного світу "народжується людське в людині", власне культура. Не оминула аналізу поняття "культура", "світова культура", "національна культура" вітчизняна гуманітарна думка. Одним із перших вітчизняних мислителів, що звернувся до осмислення поняття "культура", був Г. Сковорода. Фундаментом його філософії була концепція трьох світів - природного Всесвіту (макрокосму), людини (мікрокосму) та символічного світу Біблії. Саме символічний світ для нього був узагальненням всієї духовної культури людства, через вивчення та засвоєння духовного змісту символічного світу "народжується людське в людині", власне культура. До питань, пов'язаних із сутністю культури, зверталися І. Котляревський, Т. Шевченко, І. Франка, Леся Українка та ін. Вагомим внеском у розуміння сутності української культури стали дослідження М. Костомарова "Книга буття українського народу", нарис /. Нечуя- Левицького "Світогляд українського народу", праці таких учених- українознавців, як Ф. Вовк, В. Гнатюк, Ф. Колесса, М. Возняк, С. Томашівський та ін., які гуртувалися навколоНаукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові, очолюваного М. Грушевським. До питань, пов'язаних із сутністю культури, зверталися І. Котляревський, Т. Шевченко, І. Франка, Леся Українка та ін. Вагомим внеском у розуміння сутності української культури стали дослідження М. Костомарова "Книга буття українського народу", нарис /. Нечуя- Левицького "Світогляд українського народу", праці таких учених- українознавців, як Ф. Вовк, В. Гнатюк, Ф. Колесса, М. Возняк, С. Томашівський та ін., які гуртувалися навколоНаукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові, очолюваного М. Грушевським.

Культура Культура інтегрує людей у суспільну цілісність, створює специфічний, невідомий природі механізм - духовну мотивацію поведінки людей.

Таким Таким чином, людина народжується людиною, але не особистістю. Нею вона стає завдяки залученню, "входженню" в культуру в процесі діяльності, спрямованої не тільки на задоволення матеріальних, суто утилітарних потреб. Вищою метою цієї діяльності є духовне вдосконалення. Вищі духовні цінності -добро, краса, істина, справедливість, свобода тощо свобода тощо - не мають конкретного практичного значення. Проте саме орієнтація на ці цінності називається духовністю, а людина, яка здатна поставити цінності добра, свободи, справедливості тощо над матеріально-практичними потребами, стає духовною особистістю.

По-перше, По-перше, культура - створена людиною "друга природа", світ, природа", світ, "надбудований" над природою. По- друге, культура - це атрибут людства. По-третє, культура є системою спільних цінностей, матеріальних і духовних. Цінність духовних. Цінність - це те, що має значущість для людини, яка і стає особистістю завдяки залученню, "уходженню" у світ цінностей, світ культури. Тому, культури. Тому, по-четверте, культура - це міра людського в людині й суспільстві, визначальна характеристика розвитку людини як суспільної істоти. Таким Таким чином, культура чином, культура - це історичний процес і результат людської діяльності, спрямованої на творення, збереження, розподіл, обмін і вживання цінностей, здатних забезпечити подальший процес удосконалення людини й людства.