Принципи роботи ендокринної системи

Гуморальна регуляція – це регуляція функцій організму, яка здійснюється через рідинні середовища (кров, лімфу, тканинну рідину) за допомогою біологічно активних речовин та продуктів обміну речовин, або метаболітів кров лімфа тканинна рідина

Еволюція гуморальних регуляторних утворів: метаболіти – нейросекреторні клітини – ендокринні залози

Порівняльна характеристика нервової і гуморальної регуляції ОзнакиНервова регуляція Гуморальна регуляція Механізм впливуелектрофізіологічнагуморальний Швидкість передачі сигналів дуже високаповільна Чинники передачі сигналів нервові імпульсибіологічно активні речовини Шлях передачі сигналів нервові волокна і нерви внутрішнє середовище Характер впливукороткочасний і конкретний тривалий і загальний Тип контролюмісцевий контактнийдистантний

Способи здійснення нервової і гуморальної регуляції функцій організму 1.Стимул 2. Нерв 3. Залоза 4. Кровоносна судина 5. Чутлива тканина

Ендокринна система – це сукупність залоз внутрішньої секреції, які функціонально пов язані між собою і становлять єдину систему

Ендокриноло́гія (від грецьких коренів «ендон» всередину, «крино» виділяю, «логос» наука ) наука про будову та функції залоз внутрішньої секреції про речовини (гормони) та їх дію на організм людини про захворювання, що пов'язані з порушенням функції цих залоз

К. Бернар М. Броун - Секар Засновники вчення про ендокринну систему регуляції

Вивчення залоз внутрішньої секреції у 19 столітті

Ендокринна регуляція – це регуляція функцій організму, яка здійснюється через рідинні середовища (кров, лімфу, тканину рідину) за допомогою гормонів Усі залози внутрішньої секреції знаходяться в постійній взаємодії координаційним центром ендокринної системи є гіпоталамус

Основні принципи ендокринної регуляції цілісності організму: 1)Системна ієрархічність ( гіпоталамус – гіпофіз – ендокринні залози – клітини - мішені) 2) Взаємодія систем регуляції ( гіпоталамус – рилізинг – гормони - гіпофіз; гіпофіз – тропні гормони - ендокринні залози ) 3) Зворотний звязок (позитивний, негативний) 4) Взаємозв язок із зовнішнім середовищем (стрес - адреналін)

Гормони (інкрети) це біологічно активні речовини, які продукуються залозами внутрішньої секреції і здійснюють свій вплив далеко від місця синтезу. Термiн «гормон» (грец. hormao збуджую, стимулюю) був запропонований у 1905 р. Е. Старлiнгом та У. Бейлісом

Старлінг Ернест Генрі ( 1866 – 1927) англійський фізіолог Закінчив медичний факультет Лондонського університету (1886) В 1899–1923 – професор Лондонського університету Автор праць з крово - та лімфоутворенню, руху та інервації кишечника, функції нирок, секреції підшлункової залози В 1902 разом з У. Бейлісом відкрив секретин і ввели в науку термін «гормон» (1905)

Бейліс Уільям Меддок (1860–1924), англійський фізіолог Основні праці присвятив загальній фізіології та фізіології травлення Разом з Е.Старлінгом відкрив секретин - гормон людини, який виробляється дванадцятипалою кишкою і стимулює виділення панкреатина підшлункової залози (1902) Вивчав фізико – хімічні основи дії ферментів і процеси всмоктування

гормони стероїдні гормони ліпідної природи, які легко проходять плазматичні мембрани ; (андрогени, естрогени) ефекторні безпосередньо впливати на органи- мішені (тироксин) тропні регулюють синтез і виділення ефекторних гормонів (тиреотропний гормон) білково-пептидні взаємодіють з певним рецептором на мембранах клітин; (інсулін, глюкагон ) похідні амінокислот (адреналін, норадреналін); Хімічна природа гормонів

Значення гормонів обмін речовин та енергії (тироксин, інсулін); процеси росту і розвитку органів (соматотропін); статеве дозрівання (статеві гормони); фізичний і психічний розвиток (тропні гормони); реакцію організму на стрес у комплексі з нервовою системою (адреналін) Основні властивості гормонів: висока біологічна активність специфічність дії дистантність дії короткочасність дії різноманітність механізмів дії