Медицина античної Греції та Риму

Розквіт медицини стародавньої Греції припадає на перше тисячоліття до н.е. Головими джерелами вивчення медицини стародавньої Греції - письмові.

Богом медицини був Асклепій, внук Зевса і син Аполлона. Мав двох синів - Махаона і Подалірія та двох дочок - Гігією і Панакею. До нас дійшло зображення Асклепія з палицею, обвитою змією. Змія - давній символ мудрості. Знатаками лікувальних трав були богині Артеміда і Афіна.

Асклепій і Гігея. Антична скульптура. За L. Р. Еntralgo Рим. Ватикан

Панацея покровительниця медикаментозного лікування

Медичні емблеми ХVI ст.ХIХ ст.

Лікарів готовили в асклепіонах і в приватних сімейних школах. Мистецтво лікування передавалося з одного покоління до іншого. Самим видатним лікарем стародавньої Греції в 17-ому коліні був Гіппократ ( до н.е.).

Гіппократ. Бюст. Рим. Капітолій

Будь-яка хвороба, за Гіппократом, є наслідком боротьби між оздоровчими силами організму та шкідливими природніми причинами - розміщенням грунтових вод, станом повітря, кліматом, станом харчування, способом життя. Головне завдання лікаря - максимально можливо підвищити оздоровчі властивості організму.

Відповідно до вчення Гіппократа, людське тіло містить чотири соки: кров, слизь, чорну та жовту жовч. Переважання одного із соків визначає темперамент людини: сангвіністичний (кров), флегматичний (слиз), холеричний (жовта жовч), меланхолічний (чорна жовч). Благоприємне перемішування соків забезпечує ейкразію, неблагоприємне - дискразію.

Модель печінки, яка використовувалася для гадання в античному Римі. За R. Margotta

Хірургія Гіппократа (вправлення вивиху методом витягування).

Аппарат для розтяжки плеча конструкції Гіппократа

Терапія захворювань базувалася на такому принципі: протилежне лікувати протилежним (сontraria contrariis) - переповнення опорожнюванням, працю відпочинком, спокій рухом. При лікуванні рекомендувалось призначати засоби, які б підсилювали цілющі сили природи - Vis medicatrix naturae. Вважалось, що лікар повинен передусім не зашкодити хворому - Primum non nocere.

Медичні інструменти елліністичного періоду, з колекції Т. Мейер-Штейнега

Самим видатним лікарем античного Риму був Клавдій Гален ( ). Згідно теоретичним уявленням Гелена основу людського організму складає душа, яка є частиною всесвітньої душі - пневми. Ця пневма з повітрям поступає до легень, далі до серця, звідки розноситься по тілу артеріями. Кров утворюється в печінці.

Гален. Малюнок Рубенса. Відень. Національна бібліотека

Гален поклав початок експериментам на тваринах - свинях та мавпах, завдяки чому він зміг класифікувати кістки (плоскі та довгі), відкрити і описати чутливі та рухові нерви, відкрити сім черепно-мозкових нервів, описати мязи, сухожилки, будову стінок артерій, кишок, матки. Для збереження здоровя і при лікуванні хвороб Гален дотримувався гіппократових принципів.

Гален виготовляв та застосовував такі лікувальні форми: порошки, пілюлі, болюси, мазі, пластирі, гірчичники, настої, відвари, розчини, мікстури, рослинні соки, рослинні масла, ефірні масла, вина, оцет, компреси, примочки, припарки. Гален развинув лікувальний асортимент за рахунок сумішей і складних рецептів. Один із його рецептів складався із 23 інгредієнтів. Він застосував вагові та обємні співвідношення при виготовленні настоїв, екстрактів, відварів із рослин, які з тих часів отримали назву галенових препаратів.

Зубний протез етруссків. VII-VI ст. до н.е.

Дякую за увагу ! Підготувала Студентка 313 групи Іващук Іванна