Виконала студентка БДМП Гончарова К. О.

Загальні засади відповідальності в ЗЕД визначені у ст. 32 Закону України " Про зовнішньоекономічну діяльність ", яка встановлює, що : Україна як держава і всі суб ' єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб ' єкти господарювання несуть відповідальність за порушення цього або пов ' язаних з ним законів України та / або своїх зобов ' язань, які випливають з договорів ( контрактів ), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України. 1. Загальні засади та форми відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

Україна як держава не несе відповідальності за дії суб'єктів ЗЕД, а суб'єкти ЗЕД не несуть відповідальність за дії України як держави; Якщо і Україна бере участь у ЗЕД як суб'єкт такої діяльності згідно з ч. 2 ст. З Закону "Про зовнішньо- економічну діяльність", то вона несе відповідальність на загальних та рівноправних засадах з іншими суб'єктами ЗЕД.

Так, відповідно до ст. 34 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" Україна як держава несе майнову відповідальність у повному обсязі перед суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарювання за всі свої дії, що суперечать чинним законам України і спричиняють збитки (прямі, побічні), моральну шкоду цим суб'єктам та призводять до втрати ними вигода, а також за інші свої дії, в тому числі й ті, які регулюють ЗЕД і прямо не передбачені в цьому Законі, що спричиняють зазначені збитки (шкоду) та призводять до втрати вигоди, крім випадків, коли такі дії зумовлені неправомірними діями зазначених суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарювання. Україна як держава відповідає за зазначені дії всім своїм майном.

1) Невиконання або неналежне виконання зобов ' язань за зовнішньоекономічними договорами ( контрактами ). 2) Порушення законодавчо встановлених правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності. У такому разі суб ' єкти ЗЕД несуть відповідальність у формі адміністративно - господарських санкцій. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність за:

відшкодування збитків (передбачено відшкодування збитків у повному обсязі, а також моральної шкоди, - ст. 33 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність); штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня); оперативно-господарські санкції (одностороння відмова сторони договору від виконання свого зобов'язання за договором; одностороння відмова сторони від прийняття подальшого виконання за договором або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за договором тощо). Форми договірної відповідальності суб'єктів ЗЕД :

Адміністративно-господарські санкції - це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються уповноваженими органами державної влади у передбачених законом випадках Адміністративно- господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення ЗЕД, мають легальну назву спеціальних санкцій за порушення законодавства про ЗЕД. Перелік та підстави застосування таких санкцій встановлений у ст. 37 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Так, за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів ЗЕД або іноземних суб'єктів господарювання можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:. накладення штрафів у вішалках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарювання своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаними з ним законами України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;. застосування до конкретних суб'єктів ЗЕД господарювання індивідуального порушення такими Закону;

. встановлюють певні заборони на порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій. тимчасове зупинення ЗЕД у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Зазначені спеціальні санкції застосовуються Міністерством економіки України за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України, або за рішенням суду. Ці санкції можуть бути застосовані до суб'єктів ЗЕД або іноземних суб'єктів господарювання протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

З метою контролю за зовнішньоекономічної діяльністю суб'єктів, що допустили порушення у цій сфері, оформляється разова (індивідуальна) ліцензія, яка видається Мінекономіки чи уповноваженими ним органами. Оформляється разова (індивідуальна) ліцензія у порядку, затвердженому наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 р. 47. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення окремої зовнішньоекономічної операції суб'єктами ЗЕД, до яких застосована спеціальна санкція - індивідуальний режим ліцензування.

Санкції у вигляді тимчасового зупинення ЗЕД можуть застосовуватися Мінекономіки до суб ' єктів ЗЕД в разі проведення ними таких дій у сфері зовнішньоекономічних відносин : які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки; які призводять до порушень міжнародних зобов'язань України; якщо суб'єкт ЗЕД, до якого раніше була застосована санкція - індивідуальний режим ліцензування, протягом року після її застосування не вжив заходів щодо приведення у відповідність своєї діяльності з вимогами чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічних відносин.

Спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарювання у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово- промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України (ст. 38 Закону У країни "Про зовнішньоекономічну діяльність"). Спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності

Будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.

Міждержавні спори, які можуть виникнути в результаті дій України при застосуванні цього Закону, вирішуються у погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права (ст. 39 Закону). Відповідно до ст. 74 Закону України "Про міжнародне приватне право", процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). Згідно з ст. 13 Закону "Про міжнародне приватне право", документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Інвестиції є фундаментальною економіко-правовою категорією. З точки зору економічної сутності інвестиції являють собою вкладення капіталу в усіх його формах у різноманітні об'єкти (інструменти) господарської діяльності з метою отримання прибутку, а також досягнення іншого економічного чи позаекономічного ефекту, здійснення яких базується на ринкових принципах і пов'язане з факторами часу, ризику та ліквідності. Іноземні інвестори

Суб'єкт, який здійснює вкладення інвестицій (інвестування) є інвестором. Залежно від державної належності інвестора інвестиції поділяються на національні та іноземні. Іноземне інвестування є діяльністю у сфері господарювання, яка має транскордонний характер, а відтак являє собою різновид ЗЕД.

Основи правового режиму іноземних інвестицій на території України визначаються: законами України, а саме: главою 38 "Іноземні інвестиції" ГК, Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також спеціальним Законом України від 19 березня 1996 р. "Про режим іноземного інвестування"; двосторонніми міжнародними угодами про взаємне заохочення та захист інвестицій за участю України; багатосторонніми міжнародними угодами (конвенціями), як-от: Конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами (Вашингтон, 1965 р.), Конвенція про заснування багатостороннього Агентства з гарантій інвестицій (Сеул, 1985 р.), Угода про співробітництво в галузі інвестиційної діяльності (Ашгабат, 1993 р.), Конвенція про захист прав інвестора (Москва, 1997р.).

У разі, якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору (ст. 400 ГК). Іноземними інвестиціями визнаються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефект}' (ст. 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування"). Таким чином, кваліфікуючою ознакою іноземних інвестицій є здійснення їх спеціальним суб'єктом - іноземним інвестором.

Правовим інститутом, в рамках якого держава перебирає деякі риси правового статусу приватного іноземного інвестора, є інститут суброгацїі. Положення про суброгацію вимог інвестора на користь держави є характерною рисою двосторонніх інвестиційних угод. Суброгація дає можливість державі, з якої походить інвестор, стати правонаступником по вимогах інвестора, що випливають з гарантій чи страхових схем для іноземних інвестицій, які забезпечує ця держава. Інститут суброгації, тим не менше, не перетворює державу на приватного інвестора, оскільки є інститутом міжнародного публічного права (хоч і запозиченим з цивільного права), який регулює відносини між державами і не стосується сфери безпосереднього господарювання.

До інших іноземних суб'єктів інвестиційної діяльності за змістом укладених Україною двосторонніх інвестиційних угод слід передусім віднести: організації, створені відповідно до іноземного законодавства, що не визнаються юридичними особами згідно з цим законодавством. Так, п. б) ч. 2 ст. 1 Угоди між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про сприяння та взаємний захист інвестицій визначає інвестором Договірної Сторони, зокрема, будь-яку організацію осіб, що не має статусу юридичної особи, проте розглядається як компанія її законами.

Основною правовою формою, що опосередковує відносини між продавцем ( експортером ) і покупцем ( імпортером ), є зовнішньоекономічний договір ( контракт ). 2. ФАКУЛЬТАТИВНІ УМОВИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ДОГОВОРІВ ( КОНТРАКТІВ ): ВИДИ, ОСОБЛИВОСТІ, ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та його іноземним контрагентом, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Ознаками зовнішньоекономічного договору (контракту) є різновид господарського договору та місцезнаходження контрагентів в різних країнах. Сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту) є суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності відповідної країни та їх іноземні контрагенти, які знаходяться в різних країнах.

ПРЕДМЕТОМ регулювання зовнішньоекономічного договору ( контракту ) є : зобов'язання продавця передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (роботи, послуги); зобов'язання покупця прийняти замовлений товар (роботи, послуги) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зовнішньоекономічний договір ( контракт ) укладається у письмовій формі. У зв ' язку з тим, що в зовнішньоекономічній сфері продавець і покупець товару знаходяться в різних державах, де сформовані і діють притаманні лише цим країнам суспільні, економічні та правові системи, які часто бувають діаметрально протилежними, процес передачі товару від продавця до покупця потребує застосування уніфікованих норм і правил щодо змісту зовнішньоекономічного договору ( контракту ).

В Україні структура зовнішньоекономічного договору ( контракту ) визначена Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів ( контрактів ), що затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (2001 p.). Умови зовнішньоекономічного договору ( контракту ) поділяються на обов ' язкові та додаткові ( факультативні ). Обов ' язковими (condition) умови зовнішньоекономічного договору ( контракту ) називаються тому, що якщо одна із сторін не виконує їх, то інша сторона має право розірвати контракт і вимагати відшкодування збитків.

Додаткові (warranty) або ж факультативні умови зовнішньоекономічного договору ( контракту ) передбачають, що при порушенні їх однією із сторін інша не має права розірвати угоду, проте може вимагати виконання контрактних зобов ' язань і застосувати штрафні санкції, якщо це передбачено контрактом.

ОСОБЛИВІСТЬ * - Факультативні умови мають на меті захист інтересів сторін і зазначаються за бажанням і які залежать від виду господарської операції та інших особливостей.

До додаткових умов зовнішньоекономічного договору ( контракту ) належать : страхування - одна з форм охорони майнових й особистих інтересів застрахованих, які сплачують внески до страхових організацій і дістають відшкодування втрат, що виникають у наслідок стихійного лиха і нещаснних випадків ( страхування від недуг, страхування від вогню, крадіжок, страхування тжиття та ін.).

гарантії якості ;

умови залучення субвиконавців договору ( контракту ), агентів, перевізників ;

визначення норм навантаження ( розвантаження );

умови передачі технічної документації на товар ;

збереження торгових марок ;

порядок сплати податків, митних зборів ;

різного роду захисні застереження ;

з якого моменту договір ( контракт ) починає діяти ;

кількість підписаних примірників договору ( контракту );

можливість та порядок внесення змін до договору ( контракту ).

Продовольча і сільськогосподарська організація ООН ( ФАО ) ( англ. Food and Agriculture Organization, FAO). 3. ФАО ЩОДО ВПЛИВУ НА РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ТА ЗОВНІШНЬОГО ТОРГОВЕЛЬНОГО ОБОРОТУ

Організація була заснована на конференції в Квебеку 16 жовтня 1945 р. Девіз організації : « допомагаємо побудувати світ без голоду » * ФАО діє як провідна установа що займається проблемами розвитку сільських регіонів і сільськогосподарського виробництва в системі ООН.

Генеральний директор : ЖАК ДІУФ. Дата народження : 1 серпня 1938 Місце народження : Saint-Louis, Сенегал Національність : синегальська Сімейний стан : одружений

Штаб - квартира ФАО Viale delle Terme di Caracalla Rome, Italy Телефон : (+39) Ел. пошта : Крім штаб - квартири в Римі, існує велика мережа регіональних, субрегіональних, країнових відділень і бюро по зв ' язку.

Зменшення гостроти проблеми бідності і голоду в світі шляхом сприяння розвитку сільського господарства, поліпшенню харчування і рішення проблеми продовольчої безпеки - доступності всім і завжди харчування, необхідного для активного і здорового життя. Завдання ФАО :

Спеціальні програми ФАО допомагають країнам готуватися до можливого виникнення кризового положення з продовольством і, у разі необхідності, передбачають надання допомоги. Реалізовані за допомогою ФАО проекти щорічно привертають більше 2 мільярдів доларів пожертвувань від установ і держав, що вкладаються в розвиток села і сільського господарства. Сфери діяльності ФАО

1.Забезпечення доступності інформації ФАО діє як інформаційна мережа. Вони використовують досвід персоналу - фахівців в галузі агрономії, лісового господарства, рибальства, а також тваринництва, харчування, соціальних наук, економіки, статистики та інших спеціальних галузей - для збору, аналізу та поширення інформації з метою сприяння розвитку.

2.Обмін досвідом у питаннях політики ФАО ділиться з державами-членами своїм багаторічним досвідом в області розробки сільськогосподарської політики, підтримки планування, розробки ефективного законодавства та національних стратегій для досягнення цілей з розвитку сільських районів і пом'якшення проблеми голоду.

3.Забезпечення форуму для нарад країн Щодня десятки працівників директивних органів і експертів з усіх країн світу збираються в штаб-квартирі або відділеннях на місцях для вироблення угод з основних питань, що стосуються продовольства і сільського господарства.

4.Передача знань на місця Накопичений багатий багаж знань проходить апробацію в рамках тисяч проектів, здійснюваних на місцях у всьому світі. ФАО забезпечує мобілізацію коштів і керування мільйонами доларів, що надаються промислово розвиненими країнами, банками розвитку та іншими донорами для забезпечення досягнення цілей цих проектів.

5. Надання країнам підтримки в попередженні та пом'якшення ризиків ФАО створює механізми з метою моніторингу та раннього попередження про ризики різноманітних стихійних лих і загроз для сільського господарства, продовольства та харчування. Ми в змозі надати країнам інформацію про успішно діючих заходи щодо зниження ризиків, які вони можуть включити в усі заходи політики, пов'язані з сільським господарством. При необхідності, ми забезпечуємо належну координацію планів реагування на стихійні лиха на всіх рівнях.

Сприяння боротьбі з голодом, відсутністю продовольчої безпеки і недоїданням. Підвищення продуктивності і стійкості сільського, лісового та рибного господарства. Стратегічні цілі :

Скорочення масштабів бідності в сільських районах. Забезпечення інклюзивності та ефективності агропродовольчих систем. Підвищення стійкості засобів до існування перед погрозами і кризами.

ФАО створює і поширює найважливіший глобальний суспільний товар - інформацію про продовольство, сільському господарстві та природних ресурсах. Однак це не односторонній процес. ФАО грає роль сполучної ланки між різними партнерами, що володіють авторитетними знаннями та досвідом, а також сприяє діалогу між тими, у кого є знання, і тими, хто їх потребує.

Трансформуючи знання в дії, ФАО сприяє : Встановленню взаємовигідних зв ' язків між місцевими, національними, регіональними та глобальними ініціативами. Об ' єднуючи зусилля, сприяє встановленню партнерських відносин у сфері продовольчої безпеки та безпеки харчування, сільськогосподарського та сільського розвитку між урядами, партнерами в галузі розвитку, громадянським суспільством і приватним сектором.

Глобалізація міжнародної господарської діяльності та зростаюча взаємозалежність держав об ' єктивно зумовлюють підвищення ролі багатосторонньої координації торговельно – економічних відносин і статусу відповідних міжнародних організацій у системі регулювання міжнародної торгівлі. Багатостороннє регулювання сприяє повнішому використанню переваг сучасного міжнародного поділу праці, здійснює вплив на гармонізацію урядових рішень з питань міжнародних торговельно – економічних відносин, не торкаючись національного суверенітету його учасників, але спрямовуючи їх дії на динамічний і справедливий розвиток міжнародної торгівлі.

Торговельна політика і проблеми світової торгівлі є об ' єктом діяльності багатьох регіональних, галузевих, глобально – універсальних інститутів, як міжурядових, так і неурядових. Усі ці інститути утворюють систему міжнародних організацій, пов ' язаних з координацією і регулюванням про. есів міжнародної торгівлі

Україна член багатьох робочих органів цієї організації й бере участь у заходах ФАО. Наша держава є членом 5 комітетів ФАО та 2 комісій. * Україна та ФАО

Організація співпрацює з Держветмедслужбою України. За кошти організації були проведені різні семінари та заходи на території України.

За прогнозом ФАО Україна буде серед лідерів виробництва продовольства, яке дорожчатиме.

СТАТИСТИКА ФАО ЩОДО ІМПОРТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРІВ УКРАЇНИ

1 Tobacco, unmanufactured Food Prep Nes Coffee Extracts Palm oil Bever. Dist.Alc Chocolate Prsnes Maize Bananas Tea Sugar Raw Centrifugal Pork Tangerines, mandarins, clem Food Wastes Fat Prep Nes Sunflower seed Wine Coffee Roasted Pet Food Cocoa Paste Cocoapowder&Cake Вид Кількість, т Вартість ( дол. США ) Вартість одиниці, т

4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОСЕРЕДНИЦЬКИХ ОПЕРАЦІЙ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

У сукупності ринкових процесів сучасного товарного ринку швидкими темпами розвивається торговельно - посередницька діяльність. Вона становить невід ємну частину господарсько - торговельної діяльності суб єктів інфраструктури товарного ринку. Під господарсько - торговельною діяльністю розуміють діяльність, що здійснюється суб єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямовану на реалізацію продукції виробничо - технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжну діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Сутність торговельно - посередницької діяльності : виконання на користь виробника ( продавця ) значного обсягу робіт щодо пошуку контрагентів з купівлі - продажу товару, підготовки та здійснення угоди, кредитування сторін, надання гарантій реалізації товару й отримання відповідних коштів продавцем, страхування товарів та ризиків під час транспортування, проведення рекламних заходів із просування товарів на ринки, надання організаційно - комерційних, консалтингових та інших послуг.

ПОСЕРЕДНИКИ - це фізичні особи та фірми, які сприяють обігу товарів і послуг на внутрішніх та зовнішніх ринках. Посередниками є юридичні або фізичні особи, які знаходяться поміж іншими контрагентами комерційної діяльності і виконують функцію їх зведення один з одним для обміну товарами, послугами, інформацією. Контрагентами, як правило, виступають виробники товарів, гуртові і роздрібні споживачі.

Посередницька діяльність інтегрує в собі численні функції і задачі, реалізація яких багато в чому забезпечує товарний обіг, а саме : 1) планування обсягів закупівлі та її організації, оскільки посереднику важливо визначити, що купити, в кого саме, в якій кількості, за якої ціни, в який час; 2) організацію перепродажу придбаних товарів з метою отримання запланованого обсягу прибутку; 3) пошук і вибір найкращого партнера серед виробників (постачальників) і покупців для здійснення угоди; 4) організацію і здійснення товаропросування і процесу торгівлі з врахуванням забезпечення ефективності угод; 5) виконання широкого кола послуг у царині підготовки комерційної інформації, організації сервісу при кінцевому споживанні товарів, а також щодо використання транспортних засобів, забезпечення фінансових, страхових та інших численних операцій в системі товаропросування.

Посередництво, будучи одним з видів господарської, економічної діяльності, вимагає для здійснення своєї діяльності залучення певних ресурсів : природних, трудових, основних засобів, інформаційних, фінансових. Крім цього необхідні також певні умови і чинники. Умовами здійснення посередницької діяльності є наявність засад ринкової економіки і відсутність загроз економічній безпеці країни.

Посередництво є складовою виробничого, сервісного, торговельного, фінансового підприємництва і тому можна виокремити посередництво у таких сферах : виробничо- сервісна торговельна фінансово- кредитна

Основними сферами підприємницької діяльності посередницьких організацій є наступні: ВИРОБНИЧО-СЕРВІСНІ - процеси, пов'язані з безпосереднім рухом вантажів до власних складів, забезпеченням їх зберігання, транспортуванням до покупця, фасуванням, підсортуванням, пакуванням, після продажним обслуговуванням тощо; КОМЕРЦІЙНІ (ТОРГОВЕЛЬНІ ЗА СУТТЮ) - це процеси, які пов'язані зі зміною форм власності, тобто з купівлею-продажем товарів. До комерційних процесів слід також віднести ті, які сприяють нормальному функціонуванню торговельного механізму, а саме: організацію маркетингових досліджень, оцінку кон'юнктури ринку, основних конкурентів, формування дійової реклами, ціноутворення тощо, тобто усе те, що відноситься до маркетингової діяльності.

1) ТЕХНОЛОГІЧНІ - збереження, - підсортування, - фасування, - упакування, - маркірування, - експедирування Види посередницьких послуг

2) КОМЕРЦІЙНІ - реклама, - інформація, - торгово- посередницькі, - Комісійні послуги.

3) ОРГАНІЗАЦІЙНІ - консультації по формуванню асортименту, - якості, - організації продажу, - маркетингу.

Посередники спричинюють угоди : купівлі - продажу, поставки, підряду, розвитку орендних та лізингових операцій, забезпечення виробничої та збутової кооперації, надання страхових, транспортних, побутових та інших послуг. За даними міжнародних джерел 75-80% світового обороту товарів та послуг здійснюється за участю посередників.

Вид посередників, що надають послуги у сфері ЗЕД Динаміка використання посередницьких послуг в Україні, % Дилери Дистриб'ютори Джобери Комісіонери Агенти Брокери Комівояжери Маклери Торгові представники Торгові дома22 24

1) торгові посередники ; 2) організатори переміщення товарів ( експедитори, митні брокери, власники транзитно - перевалочних складів, в тому числі складів тимчасового зберігання і митних ліцензійних складів ); 3) агентства з надання маркетингових послуг ( маркетингові та інформаційно - комерційні центри, рекламні агентства ); 4) кредитно - фінансові організації ( банки, фондові і валютні біржі, брокери цих бірж, інвестиційні компанії, лізингові фірми і компанії, страхові агенти і брокери ). До посередників належать :

АгентПринципал Особа, яка діє від імені та в інтересах виробника чи покупця (споживача). Агент не бере на себе право власності на товари. Головна його функція це сприяння процесу купівлі- продажу. Особа, від імені і на користь якої діє агент. Ним може бути власник товару, який доручає агенту продати товар, або покупець (споживач) товару, який доручає агенту купити необхідну продукцію.

* Правовою основою здійснення агентських функцій є агентський договір ( угода ), укладений між принципалом і агентом. Агент зобов ' язується від імені принципала продати чи купити товар. При цьому ціна, розмір агентської винагороди й інших умов обумовлюються в договорі. Перевагою використання агента є те, що він дає можливість підприємству збільшувати обсяг збуту продукції, допомагає виводити нові товари на існуючі і нові географічні ринки, формувати широкі контакти з покупцями.

Нормативно - правове та договірне регулювання посередницьких операцій в Україні зародилося наприкінці ХХ ст. разом зі здобуттям Україною незалежності, що було спричинено економічними, соціальними та інтеграційними змінами у суспільстві.

Державний рівень характеризується регулюванням посередницьких операцій безпосередньо на внутрішньому ринку. Основними нормативними актами є : Конституція України, кодекси, закони та підзаконні нормативно - правові акти. Особливо важливими є вирізнення рівня підприємства у нормативно - правовому регулюванні, адже саме підприємства є суб єктами здійснення даних операцій. На рівні підприємства складаються накази, посадові інструкції, договори, що опосередковано регулюють діяльність посередника.

Найвищу юридичну силу має Конституція України, що забезпечує право громадянина на отримання життєво необхідних благ, в чому можуть сприяти посередники. Наступний рівень нормативно - правового регулювання забезпечується кодексами. Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Податковий кодекс України, Митний кодекс України визначають загальні аспекти діяльності посередників на ринку, положення щодо договірного регулювання та порядок оподаткування посередницьких операцій

Визначення поняття Договірне регулювання Оподаткування Порядок проведення розрахунків Агентські Фінансові Комісійні Управління майном Доручення Операції у ЗЕД 4 Разом _1+--_1 _++_2_++_ _1--+_1 Назва кодексу Питання, що регулюють Види посередницьких операцій 1 Госп. кодекс 2 Цив. кодекс Податк. кодекс 3 Митний кодекс _ _