Передракові стани жіночих статевих органів. Етіологія, патогенез, клінка, діагностика, методи лікування передракових станів. Профілактика. Кафедра акушерства та гінекології 1 професор Лакатош В.П.

Всім Вам добре відомо, що своєчасна діагностика злоякісних пухлин в основному і визначає успіх лікування. Так, за даними літератури, 80-90% хворих з початковими стадіями рака після радикального лікування переживають 5-річний термін.

Термін «передрак» був запропонований 100 років назад і тільки тепер отримав широке визнання та вагомий зміст. Нині передрак або дисплазія в широкому онкологічному змісті визначається як порушення диференціювання тканин з появою атипових клітин.

Характерна ознака передракових станів Як свідчать численні клінічні та експериментальні дані, злоякісній трансфор-мації попереджує тривалий період тканинних змін, повязаних з підвищенням хронічної проліферації, яка викликає ембріоналіазцію тканини. Це відноситься до таких фонових та передракових станів як: ерозія, дисплазія, гіперплазія та іншим захворюванням, які впливають на посилення проліферативаного режиму тканини. Багато онкологів звертають увагу на характерний признак передракових станів – прискорену тривалу проліферацію, яка йде попереду пухлиноутворення.

Причини прискореної тривалої проліферації д дії, які викликають підвищену загибель клітин, м мітогенний вплив, п підвищена функціональна загрузка, які стимулюють проліферацію.

Приклад, у хворих з дисплазією шийки й раком шийки матки (Бохман, 1989) в якості зовнішніх патогенних факторів відмічається патогенний вплив спірохет, гонококів, трихомонад, мікоплазм, хламідій, цитомегаловірусів, папіломавірусів, які викликають хронічні запальні процеси. у хворих з дисплазією шийки й раком шийки матки (Бохман, 1989) в якості зовнішніх патогенних факторів відмічається патогенний вплив спірохет, гонококів, трихомонад, мікоплазм, хламідій, цитомегаловірусів, папіломавірусів, які викликають хронічні запальні процеси. Для гормонозалежних пухлин прослідковується роль ендокринно-обмінних порушень, які обумовлюють виникнення гіпрепластинчих змін, а в подальшому – неопластичної трансформації. Для гормонозалежних пухлин прослідковується роль ендокринно-обмінних порушень, які обумовлюють виникнення гіпрепластинчих змін, а в подальшому – неопластичної трансформації.

Клінічний аспект проблеми існує в можливості профілактики гормонозалежних пухлин шляхом нормалізації порушених функцій і компенсації метаболічних порушень (лікування загального ожиріння, корекція гіперглікемії та гіперліпідемії).

Передракові стани зовнішніх статевих органів В області зовнішніх статевих органів жінки можуть розвиватися доброякісні пухлини, доброякісні пухлини, передракові стани, передракові стани, рак і саркома. рак і саркома.

До доброякісних пухлин відносять: фіброму, фіброму, міому, міому, ліпому, ліпому, міксому, міксому, гемангіому, гемангіому, лімфангіому, лімфангіому, гідраденому. гідраденому.

До передракових захворювань відносять гострокінцеву кондилому, гострокінцеву кондилому, лейкоплакію, лейкоплакію, крауроз крауроз хвороби Боуена і Педжета. хвороби Боуена і Педжета.

Гострокінцева кондилома ГКК вульви – це обмежена або множинна епітеліальна пухлина, іноді зливного характеру, зовнішня поверхня якої нагадує кольорову капусту. Переважна більшість авторів цю пухлину відносять до передракового стану, поскільки вона може малігнізуватися в плоскоклітинний рак вульви.

Велика папілома на вульві

Етіологічні фактори та локалізація уражень Сьогодні доведено, що етіологічним фактором ГКК є вірус папіломи людини типу 6 і 11. ГКК є неспецифічним екзофітним проявом ПВІ. Вони як і бородавки без ніжки можуть локалізуватися в області вульви, промежини, анального отвору, вагіни і рідко на ШМ.

Гігантська кондилома вульви (пухлина Бушке-Левенштейна) Деякі автори описують гігантську кондилому вульви (пухлина Бушке-Левенштейна). Це вельми рідкісна пухлина, головним чином вражає статевий член у чоловіків, однак на сьогоднішній день описані випадки ураження вульви у жінок. Доброякісна бородавка, під дією невідомих факторів, починає швидко розростатися, вражаю-чи сумісні органи, набуваючи гігантських розмірів. Клінічно вона протікає злоякісно, однак морфоло-гічно це доброякісна ГКК, яка не метастазує. Проте причини такої поведінки пухлини зовсім не зрозумілі. Вірусологічні дослідження, які провели L.Gisman та співав., встановили причетність до цього захворювання ВПЛ типу 6.

Мікробородавки вульви Часто за допомогою вульвоскопії можна виявити мікробородавкина вульв і та біля входу в піхву. На думку Meisels ці мікро бородавки є ініціатором генітального свербіння, або синдрому, який описаний в літературі як «синдром палаючої вульви», хоча в переважної більшості хворих вони безсимптомні.

Діагностика Клінічна діагностика ГКК в цілому не складна і ґрунтується на: візуальному огляді слизових оболонок вульви, візуальному огляді слизових оболонок вульви, вульвоскопії вульвоскопії морфологічному дослідженні. морфологічному дослідженні.

Методи лікування ГКК Методи лікування ГКК поділяють на : 1. консервативні, 2. хірургічні.

Консервативне лікування Консервативному лікуванню підлягають поодинокі ГКК не великих розмірів. Для їх лікування використовують: цитостатичні препарати рослинного походження -- подофілін 10-20% та 0,5% подофілотоксин (конділін), 5-фторурацилову мазь, ТХУК, солкодерм та інші препарати. Провідне місце серед препаратів для консервативного лікування посідають препарати інтерферонів, які вводять або внутрікондиломно, місцево або системно. На ринку лікарських препаратів України для внутрікондиломного введення сьогодні пропонується Інтрон А (інтерферон α-2β) фірми Шеренг-Плау (США) по 5 млн МД на тиждень протягом 3-8 тижнів, та роферон фірми Ля-Рош (Франція).

Хірургічні методи лікування: Серед хірургічних методів лікування провідне місце посідає кріодеструкція, кріодеструкція, СО2-лазерна ексцизія СО2-лазерна ексцизія діатермоексцизія діатермоексцизія просте хірургічне видалення. просте хірургічне видалення. Як правило з метою профілактики рецидивів після хірургічного лікування призначають противірусні та імуномодулюючі препарати.

Лейкоплакія Лейкоплакія – це передракове захворюваня, яке характеризується розвитком гіперкератозу та має вид білої з перламутровим блиском плями з гладким або зернистим релєфом.

Класифікація В залежності від вираженості гіперкератозу виділяють: 1. просту (плоску), 2. гіпертрофічну (підвищується над поверхністю шкіри) 3. бородавчату форму лейкоплакії. Бляшки лейкоплакії мають білосоватий, сірий або синьо-білий колір, що зумовлено накопиченням великої кількості кератогіаліна. Розміри бляшок різні від декількох міліметрів до декількох сантиметрів. Бляшки лейкоплакії мають білосоватий, сірий або синьо-білий колір, що зумовлено накопиченням великої кількості кератогіаліна. Розміри бляшок різні від декількох міліметрів до декількох сантиметрів.

Локалізація Локалізуються переважно в області малих та великих статевих губ, клітора. В залежності від поширеності процесу виділяють а)обмежену, б)дифузні форми захворювання. При дифузних формах вогнище як правило у вигляді плоских обмежених бляшок охватують клітор, малі і великі статеві губи. Гіпертрофічні і бородавчаті форми мають характер обмежених поодиноких потовщених бляшок, які можуть виразковуватися.

Гістопатоморфологія Гістологічно зміни при лейкоплакії відмічаються головним чином в епітелії слизової оболонки. Зявляються відсутні у нормі зернистий та роговий шари, а також гіпер-, пара- та акантоз.

Клініка У переважної більшості хворих захворювання супроводжується зудом. В 50-60% хворих захворювання поєднується із кроурозом вульви. У частини хворих захворювання протікає без будь-яких клінічних проявів.

Діагностика Діагностика базується на 1. Візуальному огляді наружних статевих органів, при якому вдається ad oculus виявити гіпертрофічні зміни на зовнішніх статевих органах. 2. Вульвоскопія. 3.Цитологія та гістологічне дослідження.

лейкоплакія

Лікування Для лікування лейкоплакії використовується : 1. кріодеструкція, 2. СО2 лазерну ексцизію 3. діатермоекцизію

Крауроз вульви. Крауроз характеризується зморщуванням та атрофією тканин зовнішніх статевих органів. Слизова оболонка та шкіра втрачають еластичність, наступає депігментація, зменшується розтяжимість тканин. Різко витончена слизова оболонка набуває вигляду мякого пергаментного паперу. Прогресуюча атрофія веде до повного зникнення клітора, мализ та великих статевих губ зі склерозуючим та вираженим звуженням входа в піхву.

Гістопатоморфологія Гістологічно – в начальний період захворювання відмічається гіпертрофія епідерміса з явищами акантоза та запальною інфільтрацією підлягаючої сполучної тканини. В пізніх стадіях захворювання виявляється склерозування сполучної тканини, шкіра статевих губ атрофується та повністю зникає.

Етіологія і патогенез крауроза вульви Етіологія і патогенез крауроза вульви головним чином повязаний з нейроз-ендокринними порушеннями.

Клініка Оосновними скаргами хворих на крауроз є зуд вульви, який посилюється в нічний час, при фізичних нагрузках та перегріванні організма. Причинами зуда є зміни в нервових рецепторах вульви, дисфункція системи ацетилхолін- естерази, наявність в тканинах вульви дрібноклі- тинних інфільтратів, які є джерелом пуріногенних протеїназ. Скарги на біль виникають при наявності тріщин, виразкування та запальних процесів.

Діагностика Діагноз базується на клінічних даних. 1.Вульвоскопія. 1.Вульвоскопія. 2.Гістологічне дослідження 2.Гістологічне дослідження слизової вульви.

Дистрофія вульви з лейкоплакією ( «крауроз вульви»)

Лікування Лікування крауроза вульви комплексне – яке включає : 1. елементи патогенетичної терапії 2. місцевий вплив на патологічний процес

Місцеве лікування: 1.Вульву протирають оливковим або персиковим маслом. 2.За наявності запального процесу - ефективними є кортикостероїдні мазі (гідрокортизонова, преднізолонова, фторокортова інші). 3.Показані мазі і емульсії, які містять антибактеріальні препарати та естрогени.

Патогенетична терапія 1. При вираженій гіпофункції яєчників призначаються естрогени, переважно естріол, який викликає проліферативні процеси в нижньому відділі статевого тракту, но не оказує такого впливу на ендометрій. Естріол призначають по 0,5 мг 2 рази на день протягом 2- 3 тижнів з перервою 10 днів. Кількість циклів лікування складає Рекомендуються седативні препарати (препарати брома, валеріани, пустирника та інші), при необхідності призначаються транквілізатори, антигістамінні препарати, вітаміни А та С, фонофорез гідрокотризона в область вульви. 3. В останні роки широко використовують на область ураження гелій-неоновий лазер по 4-5 хвилин процедур.

Хвороба Педжета Хвороба Педжета є однією із форм інтраепітеліальної пухлини зовнішніх статевих органів. По частоті виявлення захворювання відноситься до рідких. До сьогоднішнього дня за період більше 100 років з моменту описання хвороби в літературі накопилось біля 250 спостережень. Хвороба вражає жінок в постменопаузальному періоді.

Макроскопічно Макроскопічно в області вульви виявляються обмежені світло- червоні утворення, зєднані острівками або мостиками білого кольору епітелія з явищами гіперкератозу.

Клініка хворі предявляють скарги на печіння в області ураження.

Діагностика Діагностика ґрунтується на цитоморфологічному дослідженні, за допомогою якого виявляються характерні клітини Педжета, які містять округле ядро з різним вмістом хроматина, чітко виявленим ядерцем та еозонофільною протоплазмою.

Хвороба Боумена Хвороба Боумена характеризується гіперкератозом і акантозом. Клінічно виявляються пласкі або припідняті плями з чіткими краями і інфільтрацією підлеглих тканин. На фоні хвороб Боумена та Педжета може розвиватись інвазивний рак. Лікування- хірургічне – вульвектомія.

Хвороба Боуена