Червона Шапочка. Жила собі маленька дівчинка. Мати любила її до нестями, а бабуня - ще більше. На день народження бабуся подарувала онучці червону шапочку.

Презентация:



Advertisements
Похожие презентации
Вовк і семеро козенят Художник Клеопа Марина Брати Грімм.
Advertisements

Гаманець Художник Сергій Олена Жили собі чоловік і жінка, і мали вони пару волів. А в сусідів віз був. От як прийде неділя чи свято яке, беруть собі.
Життя ненародженої дитини Автор Гриценюк Наташа. 5 жовтня. Сьогодні почалося моє життя. Мої батьки ще цього не знають, але я вже є!!!
Історія п ро м алих жабок.... Жили –були малі жабки... … і вирішили вони зробити змагання з бігу. Хто ж з них швидше вибереться на вершечок вежі.
Одного разу людина попросила у Бога квіточку та метелик.
Сніжинка
Буває, часом сліпну від краси, Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, Оці степи, це небо, ці ліси Усе так гарно, чисто, незрадливо, Усе, як є - дорога, явори,
Колосок Художник Сергій Олена Жили собі двоє мишенят - Круть та Верть - i півник Голосисте Горлечко. Мишенята тільки й знали, що танцювати та співати.
Присвячується. Одного разу Бог вирішив створити маму... Тут щось стікає, сказав здивовано ангел. Так, це сльоза, відповів зі смутком Бог. А для чого вона?
Білосніжка Художник Сергій Олена Брати Грімм В одному стародавньому палаці мешкав король-удівець зі своєю донею, яку звали Білосніжка. Король вирішив.
Каша з сокири Художник Сергій Олена Йшов якось солдат через село. Постукав він в одну хату, привітався та й каже господині: - Господине, дай мені що-небудь.
Виконано вчителем сзш 168 Гусак Т.О.. Які з прочитаних раніше оповідань тобі найбільше сподобались? Хто їх автори?
Тато, мама, я – дружна сімя. Добрий день родинам всім! Раді вас вітати Разом час нам провести, Всім настрій гарний дати! Дружні сімї, браво вам! Час почати.
У блакитнім піджачку, В рожевій сорочці В нас зимою по садку Гуляють, як гості.
Останній шкільний урок Щасливий той, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватися. Г. Сковорода.
ПОРІВНЯННЯ Слон ВЕЛИКИЙ Мишки МАЛЕНЬКІ Неваляшка ДАЛЕКО, а мячик БЛИЗЬКО.
Я і Україна. Вже дзвінок нам дав сигнал: Працювати час настав! Тож і ви часу не гайте, Працювати починайте. Щоб урок минув не марно, Нам сидіти треба.
Моя майбутня професія - лікар. Лікар-педіатр Кожен обирає професію ту, яка йому найбільше до душі. Як щодо мене, то мені подобається професія лікаря-педіатра.
Давайте попрощаємося з героями А. П. Чехова і ще раз пригадаємо: заради чого він творив і писав, яку мету ставив перед своєю творчістю, якою хотів бачити.
Доброго ранку! Ось і настав самий головний для вас день у році – день вашого народження. Як би ви до нього не готувалися він чомусь завжди приходить несподівано,
Транксрипт:

Червона Шапочка

Жила собі маленька дівчинка. Мати любила її до нестями, а бабуня - ще більше. На день народження бабуся подарувала онучці червону шапочку. Дівчинка залюбки носила її, тож сусіди так і казали: «Ось Червона Шапочка йде!» Одного разу мати напекла пиріжків і попросила доню: - Сходи, Червона Шапочко, до бабусі, віднеси їй пиріжків і горщик масла, та й дізнайся, як вона почувається.

- Пішла Червона Шапочка до бабусі. Йде вона лісом, а назустріч їй – сірий Вовк. - Куди це ти йдеш, Червона Шапочко? - запитує Вовк. - До бабуні поспішаю, несу їй пиріжки й горщик масла. - А далеко живе твоя бабуся? - Далеко, - відповідає Червона Шапочка. – В лісі, за млином, у першому будиночку. - Гаразд, - каже Вовк, - Я також провідаю твою бабусю. Я піду цією стежкою, а ти йди тією. Подивимося, хто швидше прийде!

Сказав це Вовк і чимдуж помчав найкоротшим шляхом. А Червона Шапочка попрямувала тим, що був довшим. Йшла вона не поспішаючи, дорогою спинялася, квіти збирала. Не встигла вона ще й до млина дійти, як Вовк вже прибіг до бабусиного будиночка, та й постукав у двері: - Стук-стук!

Хто там? – спитала бабуся. - Це я, ваша онучка, Червона Шапочка, - відказав Вовк. - Я до вас у гості прийшла, пиріжки принесла і горщик масла. А бабуня хворою була і в той час саме у ліжку лежала. Вона подумала, що це справді онука її прийшла, тож гукнула: Смикни за мотузку, дитино, двері й відчиняться! Вовк смикнув за мотузку – двері розчинилися.

Кинувся Вовк на бабусю і враз проковтнув її. Потім зачинив двері, ліг у бабусину постіль і став чекати Червону Шапочку. Невдовзі вона прийшла і постукала: - Стук-стук! - Хто там? – спитав Вовк. А голос у нього грубий, хрипкий. Червона Шапочка спершу злякалася, але подумала, що бабуня застудилася, тож відповіла: - Це я, онучка ваша. Принесла вам пиріжки і горщик масла! Вовк відкашлявся і промовив вже не так грубо: - Смикни за мотузку, дитино, двері й відчиняться.

Червона Шапочка смикнула за мотузку – двері розчинилися. Увійшла дівчинка до будиночка, а Вовк сховався під ковдру і прикинувся бабусею. Червона Шапочка підійшла до Вовка та й запитує: - Бабуню, а чому у вас такі великі вуха? - Щоб краще чути тебе, дитино моя.

- Бабусю, а чому у вас такі великі очі? - Щоб краще бачити тебе, дитино моя. - Бабусю, а чому у вас такі великі зуби? - А це, щоб швидше зїсти тебе, дитино моя! Не встигла Червона Шапочка й зойкнути, як Вовк кинуся на неї та проковтнув.

Але, на щастя, неподалік проходили лісоруби з сокирами. Почули вони шум, забігли до будиночка і вбили Вовка. А потім розпороли йому живіт, і звідти вийшла Червона Шапочка, а за нею і бабуся – обидві цілі й неушкоджені.