Де пролилась козацька кров, там зацвітають маки

Пізно увечері 8 травня 1945 року о 22:43 за центральноєвропейським часом у берлінському середмісті представниками нацистської Німеччини, союзників та СРСР було підписано Акт про капітуляцію Німеччини. За московським часом це відбулося 9 травня о 0:43.

Під час бойових дій у полоні загинуло – 3-4 мільйони військових та підпільників; понад 5 мільйонів цивільних загинуло через окупаційний терор та голод в тилу; до 5 мільйонів українців були евакуйовані до Росії або примусово вивезені до Німеччини, значна частина з яких так і не повернулася. Загалом безповоротні втрати України становлять 8-10 мільйонів осіб

Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За Україну Воювали дві тоталітарні системи –Радянський Союз і Німеччина -, які однаково не рахувалися з ціною людського життя. З різних причин на німецькому боці воювало до 250 тис. українців та до 50 тисяч було мобілізовано до війська Німеччини.

Директор Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович підкреслив,що Друга світова війна – найбільш кривава сторінка в історії людства мільйонів вбитих – ціна цього безумства. Саме як страшну трагедію Другу світову пам'ятають і згадують в усьому світі. 8-9 травня – не свято, це день памяті та примирення.

Сергій Мішакін

Хоча існують різні версії того, що саме надихнуло автора написати його найвідоміший твір, «In Flanders Fields», найпоширенішою є думка про те, що МакКрей написав «У полях Фландрії» 3 травня 1915 року, за день після перебування на похороні його друга, лейтенанта Алекса Гелмера, вбитого у Другій битві під Іпром []. Вірш було написано, коли автор сидів у дворі польового шпиталю одразу на північ від Іпру. Дикий мак, який став центральним елементом вірша, ріс у великих кількостях на зіпсованих ґрунтах полів битв і кладовищ Фландрії. «In Flanders Fields» вперше вийшов друком анонімно у журналі 8 грудня 1915 року, однак у списку авторів за рік Мак-Крей був зазначений як його автор. Ці рядки швидко стали одним із найпопулярніших віршів на війні, вони використовувались у численних кампаніях по збору коштів та швидко були перекладені різними мовами«У полях Фландрії»Дикий макФландрії

Оригінал вірша зберігається в родині Джона Мак Крея

Джон Макрей. У полі Фландрії У полі Фландрії поміж хрестами Гойдає вітер мак рядами, Щоб знали місце, де ми є; Там жайвір ноту дістає Ледь чутно між гармат місцями. Нас більш нема. Хоч цими днями Жили, стрічали сонце з вами. А зараз ложе в нас он де У полі Фландрії. Забудьте свари з ворогами, Слабкими кИдаєм руками Вам факел, хай снаги стає. Без клятви не заснем ніде, Хоч маки і ростуть над нами У полі Фландрії.***

Колись давно на наш край нападали вороги. Багато людей гинуло... А хто не загинув, того чужинці забирали в полон. Ішли полонені рідною землею, гарячими слізьми поливали дорогу в неволю... Ось така невільницька валка простувала степом. Серед чоловіків вирізнявся поставою один парубок. Міцні руки, дужі плечі були туго обкручені вірьовками. Сірі очі його аж зчорніли від безсилого гніву, на обличчі застиг гордий вираз нескореності. А одну з полонянок чужинці ховали в наметі. Тільки зрідка долинав звідти сумовитий спів, повен туги і болю. Коли парубок чув той голос, ще більше паленіли його очі, ще грізніше стискалися вуста. Але пута гадюками повїдались йому в тіло, скували рухи.

Він гріє кригу неба іздаля, мелодія цвітка цього – нехитра, великий і гарячий, як земля, ранимий і тендітний, мов повітря. Не руш його, нехай собі горить, не руш, бо він подібний до любові. Він – сміх, він – зойк, він у трагічну мить нагадує мені краплини крові...

Це символ сонця, пишної краси, волі, гордості, отрути, оберегу від нечистої сили, а такожхлопця козак, крові, смерті.

Степами турки і татари На конях мчать, мов чорні хмари, І згаром дихає земля Навкруг пожари, як петля, Й петлю розкручує ординець: Він одшукав живий гостинець Дівча біжить босоніж в бір. Її він схопить у ясир, В прокислу зашморгне сирицю Й продасть у Кафі з торговиці. Втікай, козаче! Та козак Втікать не думав. Ще дівчину Провів очима й по долині Навскіс напасникам помчав.

"Пропав козак! Загинув Мак!" Ординці кинулись до нього. Козак на них поглянув строго: "Ні, не загинув я, кати, Поміж людьми мені цвісти!" Кати підводять вгору зброю: "Твій цвіт, життя вже за тобою, Козаче, зробимо отак: Шаблями скришимо на мак..." Ординці воїна скришили, На землю впало тіло біле І, наче зерно, проросло, А влітку маком зацвіло...

Ви повинні знати, щоб памятати, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Памятати, що агресора зупинили спільними зусиллями обєднаних народів. Памятати, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає!