Ольга Петрівна Косач (Олена Пчілка) (29 липня жовтня 1930)

Олена Пчілка (Ольга Петрівна Драгоманова, в одруженні Косач) народилася 29 червня 1849 року у дворянській родині правника Петра Драгоманова і Лизавети Цяцьки у місті Гадячі на Полтавщині.

1866 року Ольга закінчила зразковий пансіон шляхетних дівчат у Києві, де здобула ґрунтовні знання з літератури, оволоділа німецькою і французькою мовами. Ідеї, якими жила у той час громадськість Києва, захоплювали брата ( Михайла) і сестру Драгоманових, їхнє найближче оточення. Серед знайомих Михайла Драгоманова був і Петро Антонович Косач, який згодом став чоловіком Ольги, батьком Лесі Українки, її братів і сестер.

Вони одружилися 1868 року і незабаром виїхали до Новограда-Волинського (Звягеля), де після закінчення університету П. А. Косач одержав посаду голови з'їзду мирових посередників. 25 лютого 1871 року у Звягелі народилася друга дитина донька Лариса (Леся Українка) р. Косачі переїхали до Луцька (Петра Антоновича переведено сюди на ту ж посаду), а 1880 р. до села Колодяжного у Ковельському повіті.

На Волині Ольга Петрівна займається вивченням народної творчості записує пісні, збирає орнаменти, починає творити сама. Її діяльність розпочалася наприкінці 1870-х років. Майже п'ятдесят літ трудилася вона на ниві української культури і літератури, виступаючи як прозаїк, поет, драматург, перекладач, літературний критик, фольклорист, етнограф, видавець, редактор року у Києві було вперше надруковано дослідницьку працю Олени Пчілки «Украинский народний орнамент. Вишивки, ткани, писанки». До вивчення та збирання народної творчості її заохочували М. Лисенко, М. Старицький, брат М. Драгоманов. Олена Пчілка, у свою чергу, прищеплювала любов до народної творчості своїм дітям, вчила їх розумітись на фольклорі та етнографії, формувала змалку їх естетичні смаки.

і роки були часом розквіту літературної творчості Олени Пчілки. Вона працює над перекладами і виданням творів М. В. Гоголя; пробує сили в драматургії: перша друкована п'єса-жарт на одну дію «Сужена не огужена!» року в Києві виходить книжечка поетичних перекладів «Українським дітям».

Разом з М.Старицьким готує і видає альманах «Рада», в якому 1883 року було опубліковано її поему «Козачка Олена» року в Києві виходить її перша збірка поезій «Думки-Мережанки». З початку 1880-х років регулярно друкується в журналі «Зоря» року видає підготовлений разом з Н. Кобринською за активної підтримки Івана Франка альманах «Перший вінок» (в альманасі були надруковані дві її поезії та оповідання «Товаришки»). Завдяки Олені Пчілці побачили світ «Співомовки» Степана Руданського.

Значне місце в літературному доробку Олени Пчілки посідають переклади. Вона перекладає Льва Толстого, Лєрмонтова, Пушкіна, Кольцова, Гоголя, Фета, Тютчева, Надсона, Тургенєва, авторів античної та західноєвропейської літератури: Сафо, Овідія, Лонгфелло, Свіфта, Діккенса, Гете, Шіллера, Гейне, Гюго, Доде, Словацького, Міцкевича, Андерсена, Мопассана та інших.

У кінці 90-х років родина переїжджає на постійне мешкання до Києва. Ольга Петрівна завідує літературним відділом « Київського літературно- артистичного товариства»,виступає з доповідями про українських, російських та польських письменників, пише нариси та спогади про видатних діячів української культури :Т. Шевченка, Є.Гребінку,М. Драгоманова, Б. Грінченка, П. Житецького та ін..

З 1905 року Олена Пчілка член редколегії, а з 1907 редактор і видавець журналу «Рідний край». У журналі друкувалися Леся Українка, А. Кримський, Л. Яновська, Олександр Олесь, Н. Кибальчич, С. Васильченко, Грицько Григоренко. Тут дебютували Павло Тичина і Максим Рильський. Свої твори Олена Пчілка теж друкує у цьому журналі.

Після смерті Лесі Українки Олена Пчілка переїздить до Гадяча, туди ж переносить редакцію «Рідного краю» і «Молодої України». У роках редагує газету гадяцького земства.

Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се-молода Україна Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се-молода Україна Багато енергії й таланту Олена Пчілка віддала справі виховання і освіти україських дітей, щоб не виростали вони перевертнями, щоб звикали шанувать своє рідне: з 1908 р. почав виходити додаток до «Рідного краю» журнал для дітей «Молода Україна». Байки, казки, вірші, оповідання, що побачили світ у «Молодій Україні», становлять помітний внесок в українську дитячу літературу. у 1917 р. організовує аматорський дитячий театр, пише для нього п'єси. створює комісію при товаристві Просвіта,яка б дбала про дітей.

Для художньої структури повістей Олени Пчілки характерна : -розповідь від третьої особи з авторськими коментарями, оцінками; відступи в описі передісторії життя головних персонажів. ; виражальну роль відіграють діалоги, дискусії, в яких виявляється світогляд персонажів; приділяє увагу психологічній мотивації вчинків – через відтворення роздумів персонажа у формі прямої мови; охоче вдається до внутрішнього монологу.

1924 року Олену Пчілку запрошують на роботу в Академію Наук УРСР, і вона повертається до Києва року її обрано членом-кореспондентом Академії Наук УРСР. В останні роки життя, коли почалися сталінські репресії проти української інтелігенції, Ольга Петрівна Косач також зазнала переслідувань.

Померла Олена Пчілка 4 жовтня 1930 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з чоловіком і донькою.

Вона була по-материнському невсипущо-працьовита і по- чоловічому, як на свій час, освічена. Збирала пилок пізнання з найкращих квіток світових і несла до українського вулика мед солодкий, а часом і гіркий, національного прозріння... Недарма ж узяла собі за псевдонім назву трудолюбної комахи. Олена Пчілка...