Чисельність і структура населення України

Населення - історично складена і безперервно відновлювана в процесі відтворення безпосереднього життя сукупність людей, які проживають на певній території. Аналогом поняття населення є термін народонаселення, якому при розробці концепції системи знань про населення у рр. XX ст. надавалося широке соціальне значення. Властивістю населення є його відтворення шляхом постійної зміни поколінь у їхній соціально-еко­номічній обумовленості. Процес відтворення населення становить природ­ний рух населення - міграція, демографічні аспекти розвитку сім'ї і роз­ витку демографічних структур.

Вивченням закономірностей відтворення населення в їх соціально-економічній обумовленості займається демографія. Демографія суспіль­на наука про народонаселення, що вивчає чисельність, склад, розміщення і рух населення. Демографія дає розгорнуту систему стану і динаміки насе­лення, вивчає соціально-економічні закономірності зміни населення, його відтворення на основі біологічних, економічних, соціальних факторів і умов. На теорії і практиці народонаселення базується демографічна по­літика, що регулює демографічні процеси. Найважливішими показниками демографічної характеристики наро­донаселення є чисельність населення, його динаміка, статево- вікова струк­тура.

В Україні сучасна демографічна ситуація викликає занепокоєння. Ско­рочення чисельності населення, зменшення тривалості життя і народжуваності, від'ємне сальдо міграції стали характерними ознаками демографіч­ної ситуації нинішніх років. Низка історичних подій - величезні людські втрати внаслідок першої та другої світових війн, трьох голодоморів (1921, ,1947 р. р.), політичних репресій х р. р., форсованої індустріалізації, примусової колективізації, Чорнобильської ка­тастрофи - вкрай негативно вплинули на нормальний процес демографічної трансформації, призвели до помітних деформацій складу населення. У поєднанні зі зменшенням народжува­ності ще в 60-х роках це обумовило вичерпання демографічного потенціалу, що призвело до високого рівня старіння і депопуляції.

Депопуляція - абсолютне зменшення чисельності населення територій чи країн, при якому чисельність наступних поколінь менша чисельності попередніх. Депопуляція настає, якщо величина загального коефіцієнта смертності перевищує величину загального коефіцієнта народжуваності.

На відміну від економічно розвинутих держав в Україні з кінця 60- х рр. тривалість життя населення зазнавала хвилеподібних змін періоди змен ­ шення смертності змінювалися її зростанням. На якісний склад населен ­ ня негативно вплинули міграційні процеси, викликані розпадом єдиної держави. Той факт, що у пошуках роботи виїжджають в держави ближнього та дальнього зарубіжжя молоді працездатні люди, а повертаються переважно пенсіонери істотно посилює процес старін ­ ня. Внаслідок постійного відбору фахівців і їхньої концентрації за межами країни зменшувався професійний та освітній потенціал України. Впродовж 90- х рр. відбувалося змен ­ шення народжуваності внаслідок передусім економічних і соціопсихологічних чинників ; зростання смертності населення працездатного віку при стагнації показників у післяпрацездатному віці і зменшенні у допрацездатному.

Перші дані про чисельність людності на теренах сучасної України доходять з перших спроб перепису в середньовічній Русі, що відбувалися, аби визначити данину. Пізніше, російський імператор Петро I видав наказ від 26 листопада 1718 року, запровадивши державні ревізії, їх було 10 з 1719 до 1858 роки (1763 року відбулося остаточне закріпачення селян за місцем прописки). Перший перепис населення в сучасному розумінні цього слова відбувся в Російській Імперії 9 лютого 1897 року. В Радянські часи перший загальний перепис відбувся на зламі 1926 року станом на 17 грудня 1926 року. Подальші успішні переписи відбувалися 17 січня 1939 року, 15 січня 1959 року, 15 січня 1970 року, 17 січня 1979 року і 12 січня 1989 року. 5 грудня 2001 року в Україні відбувся перший Всеукраїнський перепис населення.

В першій половині XX століття, населення України, зокрема українці, пройшли нелегкі випробування війнами, репресіями, голодомором, депортаціями. За окремими оцінками демографічні втрати України за цей період становлять близько 16 млн осіб. [5] У другій половині XX століття динаміка показників демографії України характеризується швидким відновленням населення з подальшим зниженням темпів приросту й негативним приростом населення в 90-х роках. У другій світовій війні Україна втратила 14 млн осіб [6]. Тільки в 1959 році, в Українській Радянській Соціалістичній Республіці, чисельність населення сягнула довоєнного періоду в 42,1 млн осіб. Проте, при подальшому збільшенні загальної чисельності населення, динаміка показників природного та міграційного приросту людності вже характеризується тенденцією до зниження. Так, упродовж першого післявоєнного між-переписного періоду ( рр.) чисельність населення зросла на 12,5%, протягом другого ( рр.) - на 5,4%, третього ( рр.) - лише на 3,7%. В період з 1989 року по 1993 рік чисельність населення України зросла всього на 1,5%. В тому ж 1993 році, було зафіксовано найбільшу чисельність населення України - 52,2 млн осіб. Проте в кінці 90-х років Україна почала втрачати населення. Кількість людності в Україні в 2001 році в порівнянні з 1993 роком скоротилась на 7,2%. Зараз, на початок XXI століття, кількість населення України скорочуватись й надалі, з 2001 року до 2013 рік чисельність людності України зменшилась на 6%.

Чисельність населення ( за оцінкою ) на 1 січня 2015 року та середня чисельність за 2014 рік 1,2 ( тис. осіб ) 1 Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 2 Дані попередні. Наявне населенняПостійне населення на 1 січня 2015 року середня чисельність за 2014 рік на 1 січня 2015 року середня чисельність за 2014 рік Україна42928,943001,042759,342831,4

Чисельність населення України скоротилася до 42,9 млн осіб - Держстат При цьому порівняно з даними на 1 січня 2015 року (42 млн. 928 тис. 9 осіб ) чисельність населення України скоротилася на 17,1 тис. осіб. Чисельність наявного населення України ( без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя ) за станом на 1 лютого 2015 року склала 42 млн 910 тис. 885 осіб. Про це свідчать попередні дані Державної служби статистики України. Станом на 1 лютого 2014 року чисельність населення України становила 43 млн 57 тис. 280 осіб. Таким чином, за рік чисельність населення країни скоротилася на 146 тис. 395 осіб ( або 0,34%). При цьому порівняно з даними на 1 січня 2015 року (42 млн. 928 тис. 9 осіб ) чисельність населення України скоротилася на 17,1 тис. осіб.

Чисельність постійного населення України на 1 лютого 2015 року склала 42 млн 741,2 тис. осіб. Природне скорочення населення України в січні ( без частині зони проведення АТО ) склало 20 тис. 306 чоловік. Коефіцієнт природного скорочення населення склало 5,6 на тисячу жителів України. При цьому в січні народилися 34 тис. 981 дитина. Як повідомлялося, згідно з прогнозом ООН, у разі збереження динаміки скорочення населення до 2030 року населення України може зменшитися до 39 млн. людей. За даними Інституту демографії і соціальних досліджень ім. Птухи, населення України за 20 років скоротилося на 6,5 млн. людей.

СТАТЕВО - ВІКОВА СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Статево - вікова структура населення є одним з важливих демографічних показників. Він дозволяє зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливі зміни динаміки чисельності населення в майбутньому. Сама ж статево - вікова струк ­ тура населення є результатом особливостей народжуваності і смерт ­ ності населення в конкретних історичних умовах відтворення.

Статето - вікова піраміда на 2015 рік

Аналіз статистичних матеріалів свідчить про те, що в Україні спостерігається постійне переважання жінок в загальній чисельності її населення. При цьому абсолютна перевага жінок дещо зростає, хоч відносні показники свідчать про незначне вирівнювання співвідношень між чисельністю чоловіків і жінок. Перевага чисельності жінок над чоловіками пояснюється насамперед нижчою смертністю жінок, з одного боку, та війнами, міграцією за межі держави, що найбільше впливає на чисельність чоловіків, - з другого.

Наприклад, якщо коефіцієнт смертності жінок у віці років становив в останні роки 4,8-6,6 осіб на тисячу населення цього віку, то чоловіків - відповідно 13,1-19,5 осіб. Наявну структуру населення України можна вважати несприятливою з точки зору тенденцій шлюбності та природного відтво ­ рення населення. Так, у віковій групі до 25 років включно чисельність чоловіків була більшою, ніж жінок ; у віковій групі понад 26 років чисельна перевага - на боці жінок. І ця перевага збільшується з кожною віковою групою. Серед міських жителів чисельна перевага настає вже з 17 років, а в сільській місцевості - після 40 років.

Важливу роль у природному відтворенні населення та визначенні демографічної бази трудових ресурсів відіграє характер вікової структури населення. Характерною особливістю сучасної вікової структури населення України є зниження частки дітей в загальній чисельності населення. Це свідчить про те, що в Україні на сучасному етапі її соціально - економічного розвитку склався звужений тип відтворення населення. Причому сільське населення, судячи з його вікової структури, має менші можливості порів ­ няно з міським щодо активізації відтворення нових поколінь.

Важливим фактором подальшого економічного і соціального розвитку країни є співвідношення між основними віковими групами населення - допрацездатного, працездатного та старшого за працездатний. Аналіз вікової структури населення України за останні десятиліття показує істотне зменшення як чисельності, так і питомої ваги дітей у віці до 16 років у загальній чисельності населення країни. Дещо зменшується чисельність і питома вага осіб працездатного віку ( чоловіків у віці років і жінок роки ). Чисельність населення України у віці, старшому за працездатний, щорічно зростає. Зменшення питомої ваги дітей та осіб працездатного віку при одночасному зростанні населення у віці, старшому за працездатний, свідчить про постаріння населення країни. При збереженні сучасних тенденцій народжуваності і смертності у майбутньому цілком можливе подальше збільшення питомої ваги осіб похилого віку і відповідно - загальне постаріння населення України.

Аналіз регіональних особливостей статево - вікової структури населення України показує, що найбільша диспропорція у бік чисельної переваги жінок та загального постаріння населення харак ­ терна для Подільських та центральних областей України. Найбільш сприятлива статево - вікова структура населення у західних областях : Волинській, Закарпатській, Івано - Франківській, Львівській та Рівненській.

Дослідження регіональних особливостей вікової структури населення дуже важливе, оскільки воно дає змогу глибше оцінити зміни в демографічній ситуації, визначити особливості формування трудових ресурсів у регіонах. Таким чином, територіальні особливості вікової та статевої структури населення є результатом відмінностей природного відтворення населення та його міграції.