Міністерство охорони здоровя України Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика Інститут сімейної медицини Кафедра сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги Депресивний синдром Підготував: лікар-інтерн Столовнік О.В. Група 2 Київ Тема 7

Визначення Депреси́вний синдро́м (депре́сія) (від лат. depressio пригніченість) психопатологічний синдром, який характеризується тріадою симптомів: знижений настрій за типом гіпотимії, загальмована інтелектуальна діяльність (брадипсихія), рухова загальмованість.

Групи ризику Критерії віднесення пацієнта до групи ризику розвитку депресії наступні: - наявність психічних та поведінкових розладів в особистому та/або - сімейному анамнезі; - наявність епізодів депресії в анамнезі; - наявність тяжких захворювань з хронічним перебігом; - інвалідність; - психоемоційне навантаження, втрата близької людини; втрата роботи тощо; - соціальна ізоляція та відсутність міжособистісних підтримуючих стосунків у сімї.

Класифікація Легкий депресивний епізод (F33.0) Помірний депресивний епізод (F33.1) Тяжкий депресивний епізод (F33.2) Рекурентний депресивний розлад (F33) Дистимія

Клініка Основні симптоми: 1) зниження настрою; 2) втрата цікавості і задоволення від того, що раніше було приємним; 3) зниження енергії, мотивів і підвищена втома.

Клініка Додаткові симптоми: 1) труднощі концентрації та уваги; 2) зниження самооцінки і впевненості в собі; 3) ідеї провини і неповноцінності; 4) ажитація чи загальмованість; 5) суїцидальні тенденції і спроби; 6) порушення сну; 7) втрата апетиту.

Діагностика Для виявлення ДР у пацієнтів групи ризику у ЗОЗ використовують стандартизований опитувальник PHQ-2: 1.Чи часто у Вас був знижений настрій, туга або почуття безнадійності упродовж останнього місяця? 2.Чи часто Ви помічали відсутність інтересу або задоволення від речей, які зазвичай Вас цікавили або приносили Вам задоволення, упродовж останнього місяця? (Patient Health Questionnaire PHQ-9, PHQ-15, Госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS) 3. У пацієнтів з депресією проводиться аналіз суїцидальних намірів – за допомогою запитання «Чи часто упродовж останнього місяця Вас турбували думки про здійснення самогубства?»

Клінічна ситуаціяКонсультація/Госпіталізація Високий ризик суїциду, самозневагаКонсультація/Госпіталізація Наявність психотичних симптомів та гострого збудження Консультація/Госпіталізація Диференційний розлад (біполярний розлад, зловживання ПАР) Консультація Тяжка депресія (виражена дезадаптація у звязку з ДР) Консультація Відсутність ефекту лікування пацієнтів з легкою та помірною депресією впродовж 4-6 тижнів Консультація Повторний епізод впродовж рокуКонсультація Погіршення соматичного стану внаслідок терапії, що проводиться Консультація ВагітністьКонсультація Побажання пацієнтаКонсультація Показання до направлення на консультацію до лікаря-психіатра (лікаря-психолога/лікаря- психотерапевта)/ на госпіталізацію

Мета та етапи лікування Традиційно етапи лікування поділяють на активне лікування, тривале (стабілізуюче) і підтримуюче (профілактичне) лікування.

Лікування лікарем ЗПСМ Терапія підтримки (АД не менше 6 місяців) Контакт з пацієнтом через 1-2 тижні Направлення до психотерапевта + Оцінка побічної дії Оцінка ступеня покращення з використанням шкали PHQ-9 Зміни < 20% Зміни 20% Перехід на інший препарат Ремісія Контроль 1 р на 2-4 тижні Підвищення дози Призначення АД При відсутності ефекту – вторинна МД або інший АД

Немедикаментозне лікування Всім пацієнтам рекомендувати дотримуватись режиму дня, гігієни сну, засад раціонального харчування, режиму регулярної фізичної активності. Інформаційний лист про депресію пацієнта Направити пацієнта до лікаря-психотерапевта – при наявності відповідної структури (Групова когнітивна терапія, терапія вирішення проблем, фототерапія, стимуляція блукаючого нерва, дієтотерапія, фізична активність (лікувальна фізкультура), арт-терапія, музикотерапія, культ терапія) ЛЗП-СЛ терапія вирішення проблем, коротка когнітивно- поведінкова психотерапія (КПТ)

Медикаментозна терапія Пацієнтам з депресією (помірного ступеня, або легкого при наявності обтяжуючих обставин або неефективності заходів немедикаментозної корекції упродовж 2-4-х тижнів) призначити антидепресанти. Препаратами вибору є АД І лінії. Вибір АД має бути індивідуальним Провести розяснення щодо відсутності звикання та виникнення залежності при лікуванні АД. Надати рекомендації щодо прийому ліків Надати інформацію щодо потенційної побічної дії препаратів Медикаментозне лікування супутніх захворювань

Перелік антидепресантів Рекомендовані як препарати І лінії лікування Бупропіон Циталопрам Дулоксетин Есциталопрам Флуоксетин Флувоксамін Міансерин Міртазапін Пароксетин Сертралін Тіанептин Венлафаксин Рекомендовані як препарати ІІ лінії лікування Амітриптилін, кломіпрамін та ін. Кветіапін Селегілін Тразодон

Моніторинг ефективності та корекція лікування При первинному зверненні контроль терапії проводиться через 1-2 тижні (бажано підтримувати регулярний звязок з хворим для надання рекомендацій, підтримання мотивації та контролю прийому ліків) У людей молодше 30 років – раніше (небезпека суїцидальних спроб вища) При неефективності проводиться збільшення дози або зміна препарату (направлення до вторинної ланки) При ефективний медикаментозній терапії протягом 3-4 місяців (активна фаза) лікування продовжують ще на 6 місяців Відміна препарату поступова, протягом 4 тижнів доза зменшується

Список використаної літератури: Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги – УКПМД «Депресія» 2014 р.