Підготувала студентка 4 курсу,4 групи,ФСПО,Цвик Є.О.

Казкотерапія-це Казкотерапія – лікування казками, спільне з клієнтом відкриття тих знань, які живуть в душі та є психотерапевтичними в даний момент. Казкотерапія – процес пошуку сенсу, розшифровки знань про світ та системи взаємовідносин у ньому. Казкотерапія – процес утворення зв язків між казковими подіями і поведінкою в реальному житті; процес перенесення казкового сенсу до реальності. Казкотерапія – процес об єктивізації проблемних ситуацій. Казкотерапія – процес активізації ресурсів, потенціалу особистості. Казкотерапія – процес покращення внутрішньої природи й навколишнього світу. Казкотерапія – метод, що використовує казкову форму для інтеграції особи, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, вдосконалення взаємодій з навколишнім світом. Казкотерапія – розкриття внутрішнього та зовнішнього світу, осмислення пережитого, моделювання майбутнього, процес підбору кожному клієнту своєї особливої казки. Казкотерапія – це терапія середовищем, особливою казковою атмосферою, в якій можуть проявитися потенційні можливості особистості, може матеріалізуватись мрія; а головне, в ній з являється відчуття захищеності та аромат таємниці

Метою казкотерапії- є підведення людини до усвідомлення своєї внутрішньої сутності, своєї єдності і неповторності, до відчуття гармонії із собою і світом. У процесі казкотерапії людина навчається сприймати себе такою, якою вона є, усвідомлювати себе й інших людей, кожного, як неповторну індивідуальність. У кожній людині існує потреба у самовираженні, яка здебільшого, залишається незадоволеною, що породжує внутрішній конфлікт

Функції казкотерапії Діагностична функція відіграє важливу роль ми первинному етапі казкотерапії. Вона дозволяє ви ­ тичити стан дитини і поставити основну мету для подальшої роботи. Прогностична функція казок полягає в тому, що Ми можемо побачити не тільки сьогодення людини, і заглянути в її майбутнє. Цієї мети ми можемо досягти, аналізуючи казки разом із дитиною, даючи відповіді на її запитання. У кінцевому результаті завдяки цій функції нам відкриються особливості поведінки дитини. Виховна функція допомагає нам за допомогою простих сюжетів і яскравих, барвистих образів навчити дитину простих істин, виховати в ній якості та влас ­ тивості особистості, що потрібні їй в певний момент для розв'язання ситуації, що склалася, і знадобляться в подальшому житті. Коригувальна функція є тим кінцевим результатом,який ми хочемо отримати наприкінці казкотерапії. Вона полягає в заміні небажаної поведінки на необхідну

До функцій психокорекційної казки можна віднести наступні: Казка заповнює пропуски індивідуальної історії дитини і доповнює її загальнолюдською інформацією. Казка дозволяє актуалізувати моменти особистої історії, що витісняються клієнтом. Казка дозволяє сформувати новий погляд на ситуацію і перейти на новий рівень її усвідомлення, моделюючи конструктивніше відношення і поведінку. Казка відображає внутрішній конфлікт дитини і дає можливість роздумувати над ним. Казка є символічним « буфером » між дитиною і психологом. Завдяки цьому опір дитини згладжується і енергія прямує на роздум. Казка служить альтернативною концепцією сприйняття неоднозначних життєвих ситуацій. Казка формує Віру в позитивний дозвіл проблеми (правда, для того, щоб це побачити, часто потрібна відійти від стереотипів буденної свідомості).

Алгоритм казкотерапевтично го заняття Ритуал входження в казку Повторення Розширення уявлення Закріплення Інтеграція Резюмування Ритуал виходу із казки

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ КАЗОК Принципи психологічного аналізу казок Казка інформативна. Через аналіз придуманої дитиною казки психолог отримує інформацію про її життя, стан, способи подолання труднощів Казка екологічна. Як дитина, так і психолог, пе ­ ребуваючи в незвичайній, драматичній реальності, емоційно захищені. Тому зменшується ризик « виго ­ рання », підвищується довіра дитини. Казка необмежена. Дитина (психолог), змінюючи казку, змінює та збагачує своє життя. Казка феєрична. Звертаючись до казкотерапії, пси ­ холог отримує можливість використовувати різно ­ манітні костюми, ляльки, музичні інструменти, чим збагачує демонстративність своєї роботи. Казка емоційна. За допомогою казкотерапевтичних сеансів дитина накопичує позитивний емоційний за ­ ряд, зміцнює свій соціальний імунітет. Казка мудра. За допомогою казки психолог дає можливість дітям та дорослим обрати різноманітні способи розв'язання проблемної ситуації. Ще однією перевагою казки є відсутність вікових обмежень, тому що вона ефективна не тільки з до ­ шкільниками, для яких є « рідною мовою », але і з підлітками « групи ризику » та з дорослими людьми.

Найпоширеніші теми казок: любов; дитячо-батьківські взаємини і стосунки у сім'ї; особисте зростання; основні життєві цінності; дружба.

Робота з казкою, варіанти зміни казки Калькування. На основі відомої казки пишеться нова, в якій діють усі герої оригінальної казки. Наприклад, із казки створюється мультфільм, детектив, мелодрама тощо. Перефантазування. Казку перефантазовують: не Червона Шапочка, а Жовта тощо. Фантастичний біном. Головні герої казки шикуються, до них приєднується герой з іншої казки та епохи. Наприклад, Червона Шапочка, Бабуся, Вовк, Літак. Потім складається нова казка з використанням нових героїв, що сприяє зняттю стереотипів мислення, вчить знаходити нові засоби вирішення проблеми. Казка навиворіт. Наприклад, Червона Шапочка лиха, а Вовк добрий; Баба Яга добра, а Василина Премудра зла, підступна. Заміна автора розповіді. Розповідь казки ведеться від імені негативного героя, камінця на перехресті доріг, від імені голки, в якій смерть Кощія тощо.

Народні казки. Найбільш стародавні народні казки в літературознавстві називаються міфами. Міфологія складалася у різних народів в період бронзового століття і початку розкладання первісних відносин. Якнайдавніша основа міфів і казок єдність людини і природи. Для нашого далекого предка природа була живою, і процес казкотворення був пов'язаний з принципом «оживотворення». Саме цей принцип ми використовуємо сьогодні, створюючи нові казки. Ожилі речі, істоти, явища природи здатні діяти самостійно. Стародавній свідомості було властиво знаходити персоналії людським відчуттям і відносинам Любов, Горе, Журба і ін. Це явище ми також використовуємо в психолого- педагогічній практиці сьогодні.

побутові казки. Ті, хто говорять, що в казках все закінчується весіллям і ніхто не говорить, що буде потім, помиляються. Побутові казки розповідають про мінливості сімейного Життя, показують способи дозволу конфліктних ситуацій, формують позицію здорового глузду і здорового відчуття гумору по відношенню до знегод, розповідають про маленькі сімейні хитрощі. Тому побутові казки незамінні в сімейному консультуванні і при роботі з підлітками, направленій на формування образу сімейних відносин. страшні казки. Казки про нечисту силу: відьом, упирів, вовкулаків і інших. У сучасній дитячій субкультурі розрізняють також і казки-страшилки. Мабуть, тут ми маємо справу з досвідом дитячої самотерапії: багато разів моделюючи і проживаючи тривожну ситуацію в казці, діти звільняються від напруги і набувають нових способів реагування. Для підвищення стресостійкості корисно використовувати розповідь страшилок в групі дітей (старше 7 років) і підлітків. При цьому, зазвичай, вводяться два правила: розповідати історію потрібно «страшним» голосом, протягуючи голосні, «розтягуючи» інтонацію; кінець страшилки повинен бути обов'язково несподівано смішним. Наприклад, страшна історія про те, як якийсь хлопчик зустрів на кладовищі жахливу стару. Закінчитися історія може несподівано забавно. Раптом він відчуває, що його трясуть за плече. Він прокидається і чує: «Прокинься, Петька, ти вже восьмий матрац доїдаєш!» чарівні казки. Найбільш захопливі казки для тих, кому за 6-7 років. Завдяки чарівним казкам в несвідоме людини поступає «концентрат» життєвої мудрості і інформації про духовний розвиток людини. Символічній інтерпретації сюжету повної чарівної казки ми присвятимо окремий параграф. Робота з казками починається з аналізу, обговорення. Коли казкові сенси пропрацюють і пов'язані з реальними життєвими ситуаціями, можна використовувати і інші форми роботи з казками: виготовлення ляльок, драматизація, малювання.

Авторські художні казки більш трепетні, образні, чим народні. Якщо ми хочемо допомогти пацієнтові усвідомити свої внутрішні переживання, ми, напевно, виберемо авторську казку, не дивлячись на велику кількість особових проекцією (вони-то і цінні на той момент!). Є думка, що деякі авторські казки формують негативний життєвий сценарій. Наприклад, «Русалочка» Г.-X. Андерсена може складати комплекс «жертви» і «нещасної любові». Компанія У. Діснея навіть узяла на себе благородну функцію переписування цієї історії. Художні казки, міфи, притчі, байки дозволяють початківцеві казкотерапевту не навантажувати себе придумуванням «правильних» казок. Нам залишена така велика спадщина, що є з чого вибирати. При цьому ми пам'ятатимемо, що народні казки дають нам «концентрат» мудрості, а авторські історії чудово «розбавляють» його образами, відчуттями, відношенням, інтерпретацією. Саме авторські історії розповідять нам про приватні сторони життя, що є надзвичайно важливим для світобачення.

Дидактичні казки створюються педагогами для «зібрання» учбового матеріалу. При цьому абстрактні символи (цифри, букви, звуки, арифметичні дії і ін.) одушевляються, створюється казковий образ світу, в якому вони живуть. Дидактичні казки можуть розкривати сенс і важливість певних знань. У формі дидактичних казок «подаються» учбові завдання.

Алгоритм дидактичної казки-завдання: 1. Введення в казкову країну, в якій живе символ, що одушевляється. Розповідь про вдачі, звички, життя в цій країні. 2. Руйнування благополуччя. Як руйнівник можуть виступати злі казкові персонажі (дракон, Кощій), стихійні лиха (ураган, злива), важкий емоційний стан (нудно, тужливо, відсутність друзів). 3. Звернення до дитини. Тільки людина з палким серцем і знаннями може все врятувати. Тому, щоб відновити країну, потрібно виконати певне завдання. На казкотерапевтичних заняттях хлоп'ята вчаться переписувати задані додому математичні приклади у вигляді дидактичних казок. У цих історіях рішення прикладу – це проходження випробування, ряд вирішених прикладів приводять героя до успіху.

Психокоректувальні казки створюються для корекційного впливу на поведінку дитини. Під корекцією тут розуміється «заміщення» неефективного стилю поведінки на продуктивніший, а також пояснення дитині сенсу того, що відбувається. Треба сказати, що застосування психокоректувальних казок обмежене за віком (приблизно до років) і проблематиці (неадекватна, неефективна поведінка). Створити психокоректувальну казку неважко, і багато письменників, самі не усвідомлюючи цього, складають їх блискуче.

Алгоритм психокоректувальної казки: 1. В першу чергу, ми підбираємо героя, близького дитині по статті, зросту, характеру. 2. Потім описуємо життя героя в казковій країні так, щоб дитина знайшла схожість зі своїм життям. 3. Далі, поміщаємо героя в проблемну ситуацію, схожу на реальну ситуацію дитини, і приписуємо героєві всі переживання дитини. 4. Герой починає шукати вихід з положення, що створилося. Або ми починаємо посилювати ситуацію, приводити її до логічного кінця, що також підштовхує героя до змін. Герой може зустрічати істот, що опинилися в такому ж положенні і дивитися, як вони виходять з ситуації; він зустрічає «фігуру психотерапевта» мудрого наставника, що пояснює йому сенс того, що відбувається і ін. Наше завдання через казкові події показати героєві ситуацію з іншого боку, запропонувати альтернативні моделі поведінки, знайти позитивний сенс в тому, що відбувається. «Побачене в правильному світлі, все є благом» цю мудрість хотілося б донести до дитини через казку. 5. Герой розуміє свою неправоту і стає на шлях змін.

Створюючи психокоректувальні казки, важливо знати приховану причину «поганої» поведінки. Зазвичай їх п'ять. Дитина поводиться погано, якщо: 1. Вона бажає привернути до себе увагу. В цьому випадку в коректувальній казці міститимуться моделі соціально прийнятних, позитивних способів залучення уваги. 2. Вона бажає володарювати над ситуацією, дорослим, однолітками. При цьому в психокоректувальній казці може бути запропонована позитивна модель прояву лідерських якостей (бо влада пов'язана з вираженими лідерськими якостями): хороший предводитель перш за все піклується про своїх друзів. 3. Вона бажає за щось помститися дорослому. При цьому в психокоректувальній казці є вказівка на спотворене бачення героєм проблеми і конструктивна модель поведінки. 4. Їй страшно, тривожно, вона бажає уникнути невдачі. В цьому випадку герої коректувальної казки подають головному героєві підтримку і пропонують способи подолання страху. 5. У неї не сформовано відчуття міри. В цьому випадку психокоректувальна казка може довести ситуацію до абсурду, показуючи наслідки вчинків героя, і залишаючи вибір стилю поведінки за ним. У створенні психокоректувальних казок нам допоможе наш життєвий досвід. Адже багато ситуацій вже пережито нами в дитинстві і ми можемо поділитися цим з хлоп'ятами в казковій формі.

Психотерапевтичні казки.... Казки, що лікують Душу... Казки, що розкривають глибинний сенс подій, що відбуваються. Історії, що допомагають побачити що відбувається з іншого боку, з боку життя Духу. Вони не завжди однозначні, не завжди мають традиційно щасливий кінець, але завжди глибокі і проникливі. Психотерапевтичні казки часто залишають людину з питанням. Це, у свою чергу, стимулює процес особового зростання. Багато психотерапевтичних казок присвячено проблемам життя і смерті, відношенню до втрат і придбань, подій, що повторюються, Любові і Шляху. Ці казки допомагають там, де інша психологічна техніка безсила; там, де нам потрібно перейти в область Філософії подій і взаємин. Немало людей і фахівців ставили нам питання: «Як пояснити дитині відхід близької людини? Ми не знаємо, як говорити з ним про смерть!» У відповідь на це питання приводимо тут психотерапевтичну казку, спеціально написану для розмови мами з п'ятирічним сином за ситуації, коли сім'я втратила старшу двадцятирічну дочку. Називається казка «найважливіший секрет».

До психотерапевтичних казок можна віднести також і казки самого клієнта, казки складені спільно з клієнтом, притчі, історії Старого Завіту, деякі авторські казки, наприклад, Г.-Х. Андерсена.

Медитативні казки Медитативні казки створюються для накопичення позитивного образного досвіду, зняття психоемоційної напруги, створення в душі кращих моделей взаємин, розвитку особового ресурсу. Головне призначення медитативних казок повідомлення нашому несвідомому позитивних «ідеальних» моделей взаємин з навколишнім Світом і іншими людьми. Тому відмінна особливість медитативних казок – це відсутність конфліктів і злих героїв.

У системі казкотерапії ми виділяємо три типи медитативних казок: 1. Медитативні казки, направлені на усвідомлення себе в сьогоденні, «тут і зараз». Вони орієнтовані також і на розвиток різних видів чутливості: зоровий, слуховою, нюховою, смаковою, тактильною і кінетичною. Характер цих казок подорож. Сама казка схожа на «чукотську пісню»: «Що бачу, про те і співаю». Для того, щоб створити таку казку, необхідно пригадати ситуацію, коли ми відчували себе щасливими, спокійними, радісними. Коли у внутрішньому світі панували Ясність і Гармонія. І далі формувати позитивні образи по всіх п'яти модальностях (створити позитивні зорові, слухові, нюхові, смакові і тактильно- кінетичні образи). 2. Медитативні казки, що відображають образи «ідеальних» взаємин: між батьками і дітьми, друзями, людиною і навколишнім світом, тваринами, учнем і Вчителем, учнем і учбовими предметами, між чоловіком і жінкою. Образи, що транслюються через казку, можуть стати згодом духовними орієнтирами. Подібні казки особливо необхідні дітям і підліткам, що мають негативний соціальний досвід. Позитивні образи медитативних казок проникають в несвідоме і формують там справжнісінький «енергетичний фундамент особи», компенсуючи дефіцит батьківського тепла. Крім того, такі казки створюють у дитини образ альтернативних відносин. 3. Медитативні казки, направлені на підтримку потенціалу особи, розкриття Філософії взаємин і самореалізації.