Робота Студентки 351 групи Безпальченко Ольги
Булаховський Леонід Арсенійович (2 (14) квітня квітня 1961) Український мовознавець і педагог
Започаткував наукове вивчення проблеми українського наголосу: «Наголос українських прикметників» (1927) «Український літературний наголос (характеристика норми)» (1943) « 3 історичних коментарів до українського наголосу» (1946) досліджував питання синтаксису: «Питання синтаксису простого речення в українській мові» «Основні синтаксичні поняття в застосуванні до простого речення» «Підмет і присудок в українській мові» (усі 1958) створив ґрунтовну працю з історичної фонетики, морфології і синтаксису «Історичний коментарій до української літературної мови» Він автор оглядових праць «Українська мова серед інших слов'янських» (1942) «Виникнення української мови та її положення серед інших слов'янських» (1948), на основі яких згодом створив монографію «Питання походження української мови» (1956).
три фундаментальні праці з російської мови: «Курс русского литературного языка» (перше видання 1935 р) «Исторический комментарий к русскому литературному языку» (перше видання в 1936 р.) «Русский литературный язык первой половины XIX века» (перший том вийшов у 1941 р., другий у 1948 р. ).
У цьому дослідженні Л. А. Булаховський розглядає різні засоби інтимізації у творах великого українського поета: вживання інтимізуючих займенників, роль звертання.
голосні повного утворення про родовий відмінок множини сполучники і сполучні групи (речення) метатезу форми ступенів порівняння прикметників та прислівників етюди про протетичні приголосні словотвір числівників інфінітив. порядок слів уваги до старовинних засобів синтаксичного оформлення присудків та їх еквівалентів нариси про особові та зворотний займенники займенник третьої особи про кличну форму та морфологічні залишки двоїни.
Леонід Арсенійович був вченим-трудівником. Працюючи над складними проблемами мовознавства, розв'язуючи численні питання славістики, Л. А. Булаховський одночасно вів значну роботу по вихованню лінгвістичних кадрів, брав участь у громадському житті нашої республіки і Радянського Союзу. Леонід Арсенійович був членом багатьох мовознавчих комісій, комітетів..
«Рідне слово»«Граматика малої Лесі»«Початкова граматика української літературної мови»«Бог і світ: читанка...»«Українська граматика для навчання в народних школах»
Друкарство, за словами Івана Огієнка, в Україну прийшло не зі Сходу, а з Заходу і задовго до виходу в Москві у 1654 р. першої друкованої книги – «Апостола» І.Федорова «мова – це душа кожної національності, її найцінніший скарб... Не стане мови – не стане й національності: вона геть розпорошиться поміж дужчим народом...» (І. Огієнко)
Погляди І.Огієнка як просвітителя, мовознавця та історика на питання мовної освіти в Україні були і нині залишаються надзвичайно актуальними. Проблеми, які ставив і вирішував І.Огієнко, не залишають байдужими сучасних мовно-освітніх дослідників, яким доводиться уже в незалежній Українській державі піднімати, по суті, ті ж самі проблеми: давності української мови, її чистоти, любові до своєї мови, становлення її та збереження, формування та розвитку, мовного обєднання нації, написання підручників, розвитку української термінології, видання україномовної літератури, вирішення яких допомогло б сформувати українську свідомість і менталітет українця.