Дисидентський рух

Дисидентський рух Дисидентський рух рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.

Зародження дисидентського руху У х роках у Радянському Союзі виникло примітне явище, коли політику уряду стала відкрито критикувати невелика, але дедалі більша кількість людей, яких звичайно називали дисидентами й які вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав.

Спочатку осередок українських дисидентів складали «шістдесятники» нове плідне покоління письменників, що здобувало собі визнання. До нього належали Ліна Костенко, Іван Драч, Василь Стус та інші.

Релігійний рух Окремий різновид дисидентства в Україні базувався на релігії. Головне своє завдання релігійна опозиція вбачала у боротьбі за реабілітацію та легалізацію Української греко-католицької церкви, протестантських церков та течій, за свободу совісті та вільне здійснення релігійних обрядів,

Очолив Українську Гельсінкську групу (УГГ), створену 9 листопада 1976 р., письменник Микола Руденко політичний комісар у роки другої світової війни та колишній партійний чиновник у письменницькій організації. Його близьким товаришем був генерал Радянської армії Петро Григоренко кавалер багатьох урядових відзнак, якого відправили у відставку. Микола Руденко Петро Григоренко

Різким контрастом до ксенофобії, притаманної націоналізмові оунівського ґатунку, було те, що палкий патріотизм українських дисидентів не передбачав ворожості до інших народів, навіть до росіян. У 1980 р. в одній із їхніх заяв говорилося: «Ми розуміємо, що значить жити під колоніальним гнітом, і тому заявляємо, що народові, який живе в нашій країні, буде забезпечено найширші політичні, економічні і соціальні права. Будуть безумовно гарантовані всі права національних меншостей і різноманітних релігійних асоціацій.

Виходячи зі своїх легалістських поглядів, члени Української Гельсінкської групи вважали, що найкращим шляхом до незалежності України є застосування гарантованого в радянській конституції права на вихід з СРСР На їхню думку, найефективніший спосіб «деколонізації» Радянського союзу полягав у тому, щоб дозволити його народам провести справді вільні вибори.