Захворювання шлунково- кишкового тракту Голосної Юлії 9-Б класу

2 Хронічний антральний гастрит Гастрит – це захворювання, яке характеризується запаленням слизової оболонки шлунка. Хронічний гастрит – запалення, що носить тривалий, рецидивуючий характер. Результатом довгостроково перебігу запального процесу стає дегенерація слизової, патологічні зміни її структури, атрофія клітинних елементів. Залози в підслизовій перестають функціонувати і заміщаються інтерстиціальної тканиною. Якщо на початку захворювання зниження секреції і перистальтичні активності шлунка мало виражено, то на пізніх стадіях хронічного гастриту ці симптоми посилюються.

Гастрити

Класифікація хронічних гастритів Хронічні гастрити класифікуються з точки зору: анатомічного розташування зони запалення (антральний або фундального гастрит); походження (бактеріальний, аутоімунний, ендогенні, ятрогенні, рефлюкс-гастрит); гістологічної картини (поверхневий, атрофічний, гіперпластичний) стану секреторної функції (гіпоцидні – знижена секреція, гіперацидний – підвищена таємність, з нормальною секреторною функцією).

Симптоми хронічного гастриту Найпоширеніші симптоми гастриту – це відчуття тяжкості, тиску в епігастрії після прийому їжі, нудота, печія, може бути тупа ниючий біль. Нерідко відзначаються неприємні присмак у роті, розлад апетиту. При дослідженні – помірна болючість передньої черевної стінки в області проекції шлунка. На перших етапах секреторна функція шлунка може зберігатися як в нормальних межах, так і посилюватися або послабляться. З перебігом захворювання секреція залоз, як правило, знижується, кислотність шлункового соку зменшується.

Як виглядає гастрит

Перебіг хронічного гастриту Клінічний перебіг хронічного гастриту на тлі ДГР характеризується літньо- зимовою сезонністю загострення, появою больового синдрому після прийому їжі та більшою вираженістю диспепсичного синдрому. Для хворих на хронічний гастрит на тлі ДГР, асоційованого з H.pylori, період загострення хвороби припадає на весну-осінь, характерними є голодні і нічні болі та менша вираженість диспепсичного синдрому. У хворих на хронічний гастрит із наявним ДГР рівень інфікованості бактеріями H.pylori складає 61,4-64,2% випадків при співставленні різних методів дослідження. У міру зростання вираженості дуоденальної регургітації зменшується частота виявлення та ступінь заселення H.рylori слизової оболонки шлунка.

Ускладнення хронічного гастриту Як правило, хронічний гастрит з часом посилюється виразковою хворобою (слизова із'язвляется, виникає ризик кровотечі, пенетрації стінки шлунка). Також вогнище хронічного запалення може озлокачествляться, і результатом може бути рак шлунка, або пухлина лімфоїдної тканини.

Лікування хронічного гастриту Лікування хронічного гастриту включає в себе дію за кількома напрямками: виправлення способу життя (позбавлення від шкідливих звичок, харчування по режиму Згідно дієті), фармакологічна терапія, фізіотерапія, фітотерапія, а також курси санаторного лікування для закріплення ремісії. Рекомендується приймати їжу часто, потроху, уникати в раціоні дратівливих слизисту продуктів. Фізіотерапевтичні методики доречні після стуханія гострих симптомів і в період ремісії. До застосовуваним при хронічних гастриті методів відносяться електрофорез, фонофорез, КВЧ, бальнеотерапії. Окремо стоїть терапія аутоімунного гастриту. Оскільки при лікуванні цього виду хронічного гастриту найчастіше стоїть завдання стимулювати, а не нижче секреторну діяльність слизової, застосовуються речовини, що підвищують кислотність шлункового соку: Лімонтар, вітамін С і РР, платаглюцід, сік подорожника. У дієту включаються продукти, з багатим вмістом кислот (журавлина, цитрусові, кефір, квашена капуста). Ці препарати та продукти, що стимулюють синтез соляної кислоти, призначають до вживання натщесерце при знижене секреції, але не при повній ахлоргідрії. Для стимулювання процесів регенерації в слизовій шлунка призначають засоби для регуляції тканинного обміну (рибоксин, масло шипшини та обліпихи, стероїди і анаболіки). При аутоімунному гастриті обов'язково включають в терапію вітамін В12, для лікування супутньої мегабластіческой анемії.

Лікарські препарати для лікування гастриту. Препарати, що знижують секрецію соляної кислоти (блокатори Н2- гістамінових рецепторів, інгібітори протонної помпи). До блокаторів гістамінових рецепторів відносяться препарати групи фамотидину. Максимально ефективно блокують секрецію шлункових залоз інгібітори протонної помпи (омепразол і препарати його групи), які також обов'язково застосовуються при ерадикаційної заходи по відношенні до H.Pylori. Антацидні препарати пов'язують соляну кислоту і знижують активність пепсину. До таких препаратів відноситься альмагель (Альмагель-А включає до складу анастезірующіе компоненти), фосфалюгель, Гастао та інші. Препарати-гастропротекторов. До них відносяться препарати вісмуту (Де- нол), що володіють обволікаючим і терпкими властивостями, а також – препарат Вентер (сукральфат), що використовується в терапії ерозивного гастриту і володіє крім основного гастропротекторну властивості, здатністю до адсорбції, антацидними ефектом і противиразкових дією. Для регуляції травлення в терапії хронічного гастриту використовуються ферментні препарати, для зняття спазмів і нормалізації перистальтики – спазмолітичні засоби.

Профілактика хронічного гастриту Первинна профілактика хронічного гастриту – це сприяючий загальному здоров'ю спосіб життя. Правильне регулярне харчування, відмова від куріння і зловживання алкоголем, акуратне застосування лікарських засобів групи НПЗЗ. Заходи вторинної профілактики – це ерадикація хелікобактер і своєчасна терапія для запобігання розвитку ускладнень.

Кінець