Порушення прав людини в Україні

Кожен з нас чув про Загальну декларацію прав людини, мало хто читав, ще менше тих, хто дійсно притримується її норм. Всього 30 статей декларації перевертають наш з вами світогляд. Тож візьміть у руки Загальну декларацію прав людини, і почнемо аналізувати деякі статті і нашу реальність. Сенека говорив: «Рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а в тому, що вони всім надані Стаття 1. Дух братерства…Чи завжди ми діємо по відношенню до інших у дусі братерства. Ні! Переважно, у тебе свої проблеми, у мене свої. Колись донедавна пануючий принцип «моя хата скраю» у свідомості наших громадян відійшов на останній план, а може й взагалі зник. Непроста ситуація на Сході України довела, що братерство існує. Стаття 2. Як би людство не кричало, що не існує різниці у расі, кольорі шкіри, статі, релігії, національності, політичних поглядах, соціального положення, на жаль, воно є. Нас ділять на бідних і багатих, на білих і чорний, на правих та лівих, на жінок та чоловіків. Це не справедливо, але наші з вами свободи залежать від різних факторів. І різниця між людьми буде завжди. Але свобода в першу чергу залежить від людяності, а не від національності. Саме моральні якості нас роблять людьми.

Стаття 3. Життя - це єдиний цінний скарб, який є у людини, але його інколи забирають. Свободи позбавляють без всяких причин, а особисту недоторканність мають лише представники влади Стаття 4. Рабство – найгірший прояв людської слабкості. Факт залишається фактом, навіть у ХХІ столітті є рабство у різних її проявах. Стаття 5. Війна – це вже тортури, жорстоке поводження з людьми. Війна повністю у всіх проявах ламає та знищує права людини. Стаття 6. Ви дійсно впевнені, що будучи в іншій країні буде на 100% врахована ваша правосубєктність? На жаль, ні. Стаття 7. Всі люди рівні перед законом… Але тут не потрібні коментарі, іноді складається враження, що всі рівні тільки на папері. Стаття 8. Якщо ваші права будуть поновлені, не факт, що ви доживете до цього щасливого дня.

Стаття 9. Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту… Якщо немає підстави, то можна її вигадати. Навіть найбільш маразматична підстава згодиться, головне підійти до справи з фантазією. Думаю, справа Надії Савченко чудовий приклад. Стаття 10. «…має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.» І в цій статті мені знову згадується справа Савченко. Стаття 11. Закон і порядок рулить. Винність людини можна доводити роками. Наше право робить нас рабами. Стаття 12. Як мінімум можуть зламати вашу пошту або пароль до ВК/Однокласників. Ви впевнені, що у наше особисте життя ніхто не втручається? Стаття 13. «Добре там, де нас не є». На жаль, це право стає нашою бідою. На чужині, як правило. Люди не шукають легкої долі, а виїжджають на заробітки, щоб хоч якось прогодувати сімю.

Стаття 16. Напевно єдине право, яке не порушується, це створити сімю і продовжити свій рід. Стаття 19. Інформацію у нас вміють поширювати особливо не правдиву. Справжня інформаційна війна це довела. Дивно, але право на інформацію може порушувати права людини. Стаття 23. Болюча тема. Будемо чесними. Роботу обираємо, яка є, бо «криза в країні», умови праці бувають різними, але ж знову, не важливо, бо «криза в країні». Захист від безробіття?! Підійміть руку хоч один, кому центр зайнятості знайшов достойну роботу з достойною оплатою праці? Мені дуже подобається речення: «Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сімї». Вибачте, але цього немає. Стаття 25. З кожною наступною статтею декларації розуміємо, що ми не живемо, а виживаємо. Згадайте хоча б розмір прожиткового мінімуму.

Стаття 26. Освіта, болюче питання для всіх випускників. Файно сказано: «…вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх…». Можете забути про освіту, в тому числі і середню спеціальну, якщо ви живете на прожитковий мінімум. Вища освіта - дороге задоволення, але крім того, не факт, що маючи диплом магістра ви зможете скористатися правами статті 23 на повну силу. Стаття 27. Культура, мистецтво, література – єдині вільні речі у своєму прояві. Але й тут реалізувати себе в силу певних причин іноді неможливо, та все ж таки багатьом це вдається. Стаття 28. Якби Декларація прав людини виконувалася повністю кожною людиною, напевно. Ми б жили в казці. Стаття 29. До цієї статті влучним є вислів Ф. Емерсона: «Моя свобода розмахувати руками закінчується там, де починається ніс мого сусіда».

Спираючись на міжнародно-правові стандарти, проголошені в Декларації, у 1996 році Верховна Рада України прийняла Конституцію України. В ній зазначено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави. Водночас, на думку провідних міжнародних правозахисних інституцій, українське суспільство є поки що далеким від реального втілення високих ідеалів Декларації. Велика кількість наших громадян до цього часу не забезпечена мінімальними правами, передбаченими цим Документом.. Права людини починаються не з держави, не з влади, а з самої людини. Будучи у різних ситуаціях, не залежно від професії, релігії, соціального положення, саме люди порушують права людини. Якщо кожна людина буде вчиняти по совісті, враховувати права і свободи свого ближнього, світ стане краще. Починайте з себе, захищайте свої та чужі права !!!!