Тема : «Різдвяні обряди»

Різдво РІЗДВО Це православне свято, звичайно, найурочистіше. Йому передують шість тижнів Пилипівського посту. У цей період люди пряли, ткали та готувались до Різдва. Шостого січня на Святий вечір варили кутю, готували різні пісні страви на вечерю, а скоромні – на свята, тобто на три дні Різдва, адже готувати їжу у святкові дні не можна.

І от надвечір господар заносив у хату оберемок пшеничної соломи і встеляв нею підлогу. Потім під божницею на покуті ( куток, де висять образи і горить лампадка) ставили великий сніп жита – «дідух».

У чотирьох кутках стола клали по зубцю часнику – щоб «оберіг від усього зла». На стіл господиня ставила 12 пісних страв

. Вечеряти сідали усією сімєю, коли зійде перша зірка. За повірям, вона сповіщає про народження Ісуса. Першою їли кутю. Повечерявши, господиня відправляла дітей до бабок – повитух та хресних батьків.

Ранком першого дня Різдва дідух спалювали, а частину його залишали, щоб підвязати нею плодові дерева – на добрий врожай. Увечері 7 січня збиралися колядники і йшли колядувати. Колядники брали з собою зірку, дзвоник і торбу на гостинці, скриньку на гроші.

Традиції свята, що відзначаємо у Старий Новий рік, цікаві та веселі Вважається, що святкування Щедрого вечора почалося завдяки стародавньому дохристиянському звичаю. А за християнським календарем 13 січня це день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Миланки). Меланка-Вода разом з Василем-Місяцем приходить в свят-вечір до людей, щоб сповістити господарів про наступні торжества.

Щедрування давній звичай новорічних обходів, під час яких групи щедрувальників (переважно молодь) піснями славили господарів, бажали їм здоровя й достатку, за що отримували винагороду

В Україні на Щедрий Вечір Батько ховається від дітей за Пирогами символом щедрости, багатства! "Ввечері, як Зоря засяє, Мати, було, запалять свічку перед образами, обкурять ладаном Хату і поставлять черепяну миску з пирогами на стіл. Тато сядуть на Покутті і голову прихилять ховаються за пирогами. А ми, діти, вдаємо, що не бачимо їх: Мамо, а де наші Тато? А хіба ж ви мене не бачите, Діти? Не бачимо, Тату! Дай, Боже, щоб і на той Рік ви так мене не бачили! Оце так, було, Батько скажуть, перехрестяться і запрошують всю Сімю до Столу, до "Щедрої Куті" "щоб у достатках і спокої Других Свят дочекати!"

Меланка За стародавнім міфом, окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була така мила й чарівна. Одного разу коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився.

Водіння Кози «Коза» – театралізований обряд-гра з масками, що мав свій усталений сценарій, пісенний і музичний репертуар. Центральним моментом ритуального дійства був танець Кози, її «вмирання»і «воскресіння», що символізували прихід нового року. Крім головної зооморфної маски (Кози), в ній діяло багато побутових персонажів: Дід, Баба, Лікар, Кіт, Чорт, Циган, Турок, Юрист та ін.

З плином часу обряд утратив свою первісну магічну функцію і трансформувався в народну пародійно-гумористичну виставу.