Космонавти Українці Проект учнів КЗО «СЗШ 97 імені П.І. Шкідченка» ДМР

Юрій Кондратюк Народився у Полтаві в червні 1897 року під іменем Шаргея Олександра Гнатовича; імя Юрія Кондратюка взяв через побоювання про свою подальшу безпеку після при- ходу радянської влади, під цим іменем і став відомий в науковому світі завдяки так званої «теорії траси Кондра- тюка», яка лягла в основу подорожі американської астро- місії на Місяць. У 1921 році починає вивчення завдань космонавтики та основних потенційних способів мандрувати за межі Землі. Роботу дослідник вів незалежно від Костянтина Ціолков- ського. У праці «Завоювання міжпланетних просторів» (1929 рік) вивів основне рівняння польоту ракети, розглянув енергетично найвигідніші траєкторії космічних польотів, виклав теорію багатоступеневих ракет. Там же визначивкосмічних польотів необхідність використання багатоступеневих ракет та ракетного палива за спеціаль- ним рецептом, потенційне створення міжпланетних баз та використання гравітацій- них полів на інших планетах. Мало хто знає, але перший винахід Кондратюка-Шаргея не стосувався космо- навтики: він збудував деревяний елеватор без жодного цвяха, місткість якого скла- дала 10 тис тонн. Паралельно із основною роботою механіка в «Сибхліббуді» він надіслав до Головнауки у Москву рукопис «Про міжпланетні подорожі». Цей руко- пис академіки та професура оцінили дуже високо, а офіційна радянська влада почала шукати того, хто взагалі міг таке написати за межами закритих НДІ року почалася війна, і науковець пішов добровольцем на фронт, ставши телефоністом. Точна дата загибелі невідома, але за свідченнями очевидців та дослідників вважається, що до кінця лютого 1942 року під Кіровом він був ще живий. Загадковість загибелі українського фізика-експериментатора породила безліч міфів: в СРСР довгий час поширювалася версія, що Кондратюк допоміг створити німцям ракету «Фау», або що його папери потрапили до німецької розвідки після його смерті. Місцем поховання вважається братська могила в Кірові Калузької області в Росії. На теоретичному рівні Кондратюк-Шаргей вперше обґрунтував економічну доцільність вертикального злету ракет, створення проміжних баз під час польотів, гальмування у верхніх шарах атмосфери, використання сонячної енергії космічними апаратами, прорахував трасу для ракети на Місяць. Остання розробка була викорис- тана в США під час запуску «місії Аполлон». Факт цього визнано було керівниками програми та підтверджено у журналі Life. Окрім імені в Залі слави космонавтики в США, імя Юрія Кондратюка носить музей авіації та космонавтики у Полтаві, астероїд 3084 та кратер на зворотньому боці Місяця.

Корольов Сергій Павлович Народився 12 січня 1907 року в Житомирі.12 січня1907Житомирі Українськийта радянський вчений угалузірадянськийвчений ракето-будування та космонавтики, конструктор. Вважається основоположником практичної космонавтики.космонавтикиконструктор С.П. Корольов – піонер освоєння космосу. Під його керівництвом створено багато геофізичних і балістичних ракет, запущені перші у світі міжконтинен-тальна балістична ракета, ракета- носій Восток та її модифікації, здійснені польоти космічних кораблів, зокрема, вперше в історії пілотованих людиною та з виходом людини у відкритий космічний простір; створені перші космічні апарати серій Місяць, Венера, Марс, Зонд, штучні супутники Електрон, Блискавка-1; розроблений проект космічного корабля Союз. Корольов виховав численних послідовників – учених та інженерів. ЙогоудостоєноЗолотоїмедаліім.К.Е.ЦіолковськогоАНСРСР (1958), Ленінської премії (1957), нагороджено 2 орденами Леніна, орденом Знак Пошани і медалями. У 1966 АН СРСР заснувала золоту медаль ім. С.П. Корольова За видатні заслуги в галузі ракетно-космічної техніки. Заснованостипендіїім.С.П.Корольовадлястудентіввищих навчальних закладів. У Житомирі, Москві (на початку Алеї космонавтів) та інших містах споруджено памятники вченому, створено меморіальні будинки-музеї в Житомирі, Москві й на Байконурі, його імя носять Куйбишевський авіаційний інститут, вулиці багатьох міст, два науково-дослідних судна, високогірний пік на Памірі, перевал на Тянь-Шані, астероїд, таласоїд на Місяці.будинки-музеї в Житомирі Сергiй Павлович Корольов помер на шiстдесятому роцi життя 14 сiчня 1966 року. Урна з його порохом установлена на Червонiй площi в Кремлiвськiй стiнi

Янгель Михайло Кузьмич Народився 7 листопада 1911 року в селі Зирянова Іркутської губернії. Закінчив Московський авіаційний інститут (1937 р.) та Академію авіаційної промисловості (1950 р.). До 1948 р. Працював у Конструкторському бюро М. М. Полікарпова рр. - начальник відділу Науково-дослід- ного інституту ракетної техніки. З 1954 р. - начальник і головнийконструкторСКБ"Південне" (Дніпропетровськ). Під його керівництвом і за участю створено кілька класів і поколінь стратегічних бойових ракет, зокрема одно- і двоступінчасті ракети на висококиплячих компо- нентах палива з автономною системою керування пер- шого покоління, двоступінчасті ракети з дальністю польоту понад 11 тис. км і складними рішеннями бойових завдань, ампулізована рідинна ракета зі строком перебування в заправленому стані більше пяти років, а також твердопаливні ракети з високими техніко-тактичними ха- рактеристиками. Під час проектування бойових ракет передбачалося використання їх і як носіїв космічних апаратів, що привело до появи штучних супутників Землі, таких як "Космос", "Циклон", "Зеніт". Створив науково-конструкторську школу. На базі бойових ракетних комплексів ще в 50-ті роки янгелівці почали розробляти ракети-носії для штучних супутників Землі. На кріогенних компо-нентах було створено другий ступінь для ракети Р-12. Так зявився космічний носій "Космос", який показав високу надійність і доцільність використання вже створеної, відпрацьованої військової техніки. За ним було створено носії: наймасо- віший і найдешевший для запуску космічних апаратів серії "Космос", "Інтеркосмос", ство- рений на базі Р-14, "Циклон" з автоматизованим стартом - базовий програми "Січ". Гордістю колективу стала ракета-носій "Зеніт", для якої характерна точність виведення на орбіту, що перевершує точність зарубіжних носіїв, висока надійність, рівень автоматизації робіт на стартовому комплексі, екологічна чистота. Вантажо- підйомність "Зеніту" становить кг. Не дивно, що до цього носія виявляють велику зацікавленість зарубіжні фірми. Школа М. К. Янгеля виплекала яскраве сузіря видатних вчених-конструкторів, спеціалістів світового рівня, талановитих керівників галузі, державних діячів. Серед них Л. Кучма, О. Негода, С. Конюхов, Ю. Семенов, В. Уткін, В. Ковтуненко, В. Прісняков та багато інших. М. К. Янгель рано пішов з життя - надлюдські перевантаження, стреси далися взнаки.Серце зупинилося 25 жовтня 1971 р., в день 60-річчя вченого. Учням М. К. Янгеля довелося завершувати розробку розпочатих ним ракетних комплексів третього і четвертого поколінь ( кінець 80-х років).

Попович Павло Романович Льотчик-космонавт, двічі Герой Радянського Союзу, генерал- майор авіації. Народився 5 жовтня 1930 в місті Узин, нині Білоцерківський район Київської області України. У роки Великої Вітчизняної війни перебував на території, окупованій фашистськими військами. З 1947 року жив у місті Магнітогорськ Челябінської області. У 1960 році Павло Попович був зарахований до загону радянських космонавтів (Група ВПС 1). Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях типу " Схід" серпня 1962 року він здійснив свій перший космічний політ в якості пілота космічного корабля "Восток-4" тривалістю 2 доби 23 години. Це був перший груповий космічний політ (з космічним кораблем "Восток-3"). Метою виведення на близькі орбіти двох космічних кораблів є отримання достовірних даних про можливість встановлення безпосереднього зв'язку між двома кораблями, координовані дії льотчиків-космонавтів, перевірка впливу однакових умов космічного польоту на людський організм липня 1974 року Павло Попович здійснив другий космічний політ в якості команди-ра космічного корабля Союз- 14 і орбітальної станції Салют- 3. Це був 1-й політ на орбі- тальній станції. На борту орбітальної станції екіпаж провів численні експерименти і спостереження, що мають велике значення для вирішення багатьох проблем науки, тех- ніки, народного господарства. Політ тривав 15 днів 17 годин 30 хвилин 28 секунд. Помер в ніч на 30 вересня 2009 року в Гурзуфі від інсульту, похований в Москві на Троєкуровському кладовищі. Павло Попович - автор книг "Вилітаю уранці" (1974), "Космонавтика людству" (1981), "Нескінченні дороги Всесвіту" (1985), "Робінзони всесвіту" (1986), "Випробування космосом і Землею" (1982) та ін. НАГОРОДИ Двічі Герой Радянського Союзу (19 серпня 1962, 20 липня 1974) ; Орден "За заслуги перед Вітчизною" IV сступеня (6 жовтня 2000) - за заслуги перед держа- вою і багаторічну плідну працю; Два ордена Леніна, Орден дружби народів (1982), Орден червоної зірки (17 червня 1961), медаль "За освоєння цілинних земель" (1962), медаль "За зміцнення бойової співдружності" (13 травня 1985); Дев'ять ювілейних медалей - Медаль "Золота Зірка", Героя Праці ДРВ (15 листопада 1962), Медаль Республіки Куба, Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня (Україна, 1 грудня 2005) - за значний особистий внесок у розвиток і зміцнення українсько-російських стосунків, сприяння підйому авторитету Української держави у світі. Ім'ям Павла Поповича названі гірський хребет в Антарктиді і мала планета (у 1999 році).

Береговий Георгій Тимофійович Льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу. нині Народився15квітня1915рокувселіФедоровка Карловского району Полтавської області. У1963роцізарахованийдозагонурадянських космонавтів (1963 Група ВПС 2 (додатковий набір). Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях типу Союз жовтня 1968 року вчинив космічний політ на кос- мічному кораблі Союз- 3. У польоті проводилися випро-бування космічного корабля в умовах реального космічного польоту з космонавтом на борту. Політ тривав 3 діб 22 години 50 хвилин 45 секунд. НАГОРОДЖЕНИЙ Двома орденами Леніна Двома орденами Червоного Прапора Орденами Олександра Невского і Богдана Хмельницького 3-ій міри Двома орденами Червоної Зірки Двома орденами Вітчизняної війни 1 міри, медалями Золотою медаллю імені К. Э. Ціолковского АН СРСР, Золотою медаллю імені Ю. А. Гагаріна (FAI). Нагороджений багатьма іноземними орденами і медалями. Почесний громадянин міст Калуга (Росія), Луганськ, Єнакієво, Вінниця (Україна), Плевен, Сливен (Болгарія). Помер 30 червня 1995 року. Похований в Москві. Автор книг "Земля - стратосфера - космос", "Космос - землянам", "Три висоти", "Грань мужності", "Небо починається на Землі", "На заклик серця".

Шонін Георгій Степанович Льотчик-космонавт, генерал-майор авіації, Герой Радянського Союзу. Народився 3 серпня1935 року в місті Ровеньки Луганської області. 7 березня 1960 був зарахований до першого загону космонавтів СРСР. Політ в космос здійснив жовтня 1969 року в якості командира космічного корабля "Союз-6" спільно з Курбасо- вим В.Н. Політ проходив одночасно з польотом кораблів "Союз-7" і "Союз-8". Екіпаж виконав велику програму науково-технічних експериментів, вивчення навколоземного космічного простору, атмосфери і геолого-географічних об'єктів Землі. На борту космічного корабля "Союз-6" уперше проведені випробування різних способів зварювання металу в умовах космосу. Також був проведений експеримент " Факел" по виявленню запусків балістичних ракет. Георгій Степанович помер в ніч на 6 квітня 1997 р. від серцевого нападу у себе вдома в Зоряному містечку. Автор книг "Найперші" (1976; про членів першого загону космонавтів, яким не довелося брати участь в космічних польотах), "Пам'ять серця" (2001). НАГОРОДИ Медаль "Золота Зірка" Героя Радянського Союзу і орден Леніна (22 жовтня 1969 року) Орден Жовтневої Революції (30 грудня 1990). Орден Трудового Червоного Прапора (15 жовтня 1976). Орден Червоної Зірки (17 червня 1961). Десять ювілейних медалей: Медаль "25 років Народної влади" (НРБ, ). 3 медалі МНР 5 медалей ЧССР.

Ляхов Володимир Опанасович Радянськийкосмонавт,полковник,двічіГеройРадян- ського Союзу. Народився 10 липня 1941 року в місті Антрацит Воро- шиловградської (нині Луганської) області. У 1967 році зарахований до загону радянських космо- навтів (1967 Група ВПС 4). Пройшов повний курс загально- космічної підготовки і підготовки до польотів на космічних кораблях типу " Союз" і орбітальних станціях типу " Салют" (ДОС). Політ в космос вчинив з 25 лютого по 19 серпня 1979 року спільно з Рюміним В.В. в якості командира екіпажу космічного корабля "Союз-32" і орбітальної станції "Салют-6". В ході 175-добового польоту екіпажем виконаний великий об'єм науково-технічних і медико-біологічних експериментів і досліджень. Виконані більше 50 експериментів по отриманню в невагомості монокристалів напівпровідникових матеріалів, металевих сплавів і з'єднань. В умовах космічного вакууму і невагомості успішно проведені експерименти по нанесенню металевих покриттів методом випару і подальшої конденсації. На орбіті уперше змонтований космічний радіотелескоп КРТ- 10, що доставляється на станцію автоматичним вантажним кораблем "Прогресс-7". 15 серпня 1979 року разом з В. В. Рюміним вчинив позаплановий вихід у відкритий космос, де провів відділення елементу що зачепився за елементи конструкції станції антени космічного радіотелескопу КРТ- 10. Уперше в практиці космічних польотів була введена в дію і широко використовувалася система двостороннього телевізійного зв'язку. Другий політ в космос вчинив з 27 червня по 23 листопада 1983 року разом з О.П. Александровим в якості командира космічного корабля "Союз Т-9". Працював на борту орбітальної станції "Салют-7". Тривалість перебування в космосі склала 149 днів 10 годин 46 хвилин. 29 серпня 1988 року утретє стартував в космос в якості командира космічного корабля "Союз ТМ-6" спільно з В.В. Поляковим і афганцем А.А. Момандом). Впродовж 7 днів працював на борту орбітальної станції "Світ". Повернувся на Землю на борту космічного корабля "Союз ТМ-5" разом з афганським космонавтом. НАГОРОДИ Двічі Герой Радянського Союзу (19 серпня 1979 і 23 листопада 1983), Два ордени Леніна (19 серпня 1979 і 23 листопада 1983), Орден Жовтневої Революції (07 вересня 1988), 11 ювілейних медалей: Медаль "Золота Зірка" Героя Республіки Афганістан, Орден "Сонце Свободи" (Республіка Афганістан, ), Орден "Народна Республіка Болгарія" I ступеня (НРБ, 1988), Орден Сухе-Батора (МНР), Золота медаль імені К. Э. Ціолковського АН СРСР. Заслужений майстер спорту СРСР (1980)

Кизим Леонід Денисович Народився 5 серпня 1941 року в місті Червоний Лиман у Донецькій області. У 1965 році зарахований до загону радянських космо- навтів (1965 Група ВПС 3). Пройшов повний курс загально- космічної підготовки і підготовки до польотів на космічних кораблях типу " Союз" і "Союз Т", а також орбітальних станціях " Салют". Перший політ вчинив з 27 листопада по 10 грудня 1980 року в якості командира екіпажа спільно з Макаровим О.Г. на космічному кораблі "Союз Т-3" і орбітальній станції "Салют-6". Це був перший політ корабля серії "Союз Т" в тримісному варіанті. Другий політ в космос вчинив з 8 лютого по 2 жовтня 1984 року в якості командира екіпажа на космічному кораблі "Союз Т-10" і орбітальній станції "Салют-7" спільно з Соловйовим В.А. і Атьковим О.Ю. За 237 діб польоту екіпаж прийняв і обробив п'ять автоматичних вантажних кораблів " Прогрес". На борту станції спільно з основним екіпажем провели роботи дві експедиції відвідування. Результати досліджень і експериментів, отримані в ході польоту, знайшли застосування в різних галузях науки і народного господарства. Третій політ вчинив на космічному кораблі "Союз Т-15" в якості командира корабля. До екіпажа також входив В. Соловйов. Політ проходив з 13 березня по 16 липня 1986 року. Під час польоту брав участь в роботах на орбітальних станціях "Салют- 7" і " Світ". Загальна тривалість третього польоту склала 125 днів і 56 секунд. НАГОРОДИ Двічі Герой Радянського Союзу (10 грудня 1980, 2 жовтня 1984) Орден Пошани (23 лютого 1998) Орден Дружби (21 лютого 1996) - за великий вклад в успішне завершення першого етапу російсько-американської співпраці в області пілотованих космічних польотів за програмою "Мир-Шаттл" Три ордени Леніна (10 грудня 1980, 2 жовтня 1984, 16 липня 1986) Медаль "За освоєння цілинних земель" (1980) Дев'ять ювілейних медалей Заслужений майстер спорту СРСР (1981), іноземні нагороди: медаль "100-річчя падіння Османського ярма" (НРБ), орден "Кирти чакра" (Індія, 1985), орден Сухе-Батора (МНР), медаль "30 років перемоги над Японією" (МНР), медаль "60 років МНР", Кавалер ордена Почесного легіону (Франція, 1982).

Попов Леонід Іванович Льотчик-космонавт СРСР, полковник. Народився 31 серпня 1945 року в місті Олександрія Кіровоградській області. З1970року-вЗагонірадянськихкосмонавтів. Перший політ - з 9 квітня по 11 жовтня 1980 року спільно з бортінженером В.В. Рюміним на КК "Союз-35" і ОС "Салют- 6". За час 185-добового польоту на борту ОС "Салют-6" побували чотири експедиції відвідування, три з яких – між- народні екіпажі (за участю космонавтів Угорщини, В'єтна- му, Куби). Здійснені стикування з вантажними КК: "Прогресс-8", "Прогресс-9", "Прогресс-10". Повернення на Землю здійснене на КК "Союз-37". Другий космічний політ вчинив травня 1981 року в якості командира міжнародного екіпажу спільно з космонавтом-дослідником громадя- нином Соціалістичної Республіки Румунії Дмитру Прунаріу на кораблі "Союз-40" і орбітальній станції "Салют-6". Третій космічний політ виконав серпня 1982 року в якості командира екіпажу спільно з Серебровим А.А. і Савицькой С.Е. на космічному кораблі "Союз Т-7" і орбітальній станції "Салют-7". НАГОРОДИ Дві медалі "Золота Зірка" Героя Радянського Союзу ( і ) Три ордени Леніна ( , і ) 10 ювілейних медалей: Медаль "Золота Зірка" Героя ВНР (ВНР, 1980) Медаль "Золота Зірка" Героя Республіки Куба і орден "Плайя Хирон" (Куба, 1980) Медаль "Золота Зірка" Героя Праці СРВ і орден Хо Ши Мина (СРВ, 1980) Медаль "Золота Зірка" героя СРР (СРР, 1981) Орден свободи I ступеня (Лаос, 1981) Золота медаль імені К. Э. Ціолковського СРСР. Заслужений майстер спорту СРСР Лауреат державної премії України (1982). Бюст Героя встановлений на території Чернігівського ВВАУЛ і на батьківщині.

Васютін Володимир Володимирович Народився 8 березня 1952 року в місті Харкові Україн- ської РСР. Льотчик-космонавт СРСР, генерал-лейтенант, Герой Радянського Союзу. У 1976 році зарахований до загону радянських космо- навтів (1976 Група ВПС 6). Пройшов повний курс загально- космічної підготовки і підготовки до польотів на кораблях типу "Союз Т" і орбітальних станціях " Салют". Свій політ в космос почав 17 вересня 1985 року разом з Георгієм Михайловичем ГРЕЧКО і Олександром Олександро- вичем ВОЛКОВИМ в якості командира космічного корабля "Союз Т-14". Працював на борту орбітальної станції "Салют-7". Програма польоту передбачала піврічну роботу на борту станції. Проте під час польоту Васютін серйозно захворів і політ був достроково перерваний. Повернувся на Землю 12 листопада 1985 року разом з Віктором Петровичем САВІНИХ і Олександром Олександровичем ВОЛКОВИМ на борту космічного корабля "Союз Т-14". Тривалість перебування в космосі склала 64 дні 19 годин 52 хвилини. НАГОРОДИ Орден Пошани (1996) Орден Леніна Медаль "За зміцнення бойової співдружності" (1991) Медаль "За зміцнення бойової співдружності" (1998) Уругвайський орден Медаль "Братерство по зброї" (Польща, 1990).

Волков Олександр Олександрович Народився27травня1948р.вмістіГорлівкау Донецькій області, Україна. Льотчик-космонавт СРСР, Герой Радянського Союзу. 23 серпня 1976 р. А.А.Волков був зарахований до за- гону космонавтів ЦПК ВВС у складі 6-го набору. Цей набір, що включав дев'ять льотчиків, був зроблений з метою підго- товки майбутніх пілотів багаторазового корабля " Буран". 17 вересня 1985 р. О.О.Волков уперше стартував в кос- мос в якості космонавта-дослідника на борту корабля "Союз Т- 14" разом з В.В.Васютіним і Г.М.Гречко. Політ був присвячений в основному дослідженням і експериментам в інтересах міністерства оборони. Другий політ Олександр Олександрович виконав з 26 листопада 1988 по 27 квітня 1989 рр. в якості командира корабля "Союз ТМ-7" і станції " Світ" за прог- рамою ЭО жовтня на кораблі "Союз ТМ-13" О.О.Волков утретє стартував на орбіту. Він блискуче впорався з поставленим перед ним завданням і успішно доставив на станцію двох пасажирів. За три космічні польоти Олександр Волков провів в космосі 391 добу 11 годин 53 хв. 16 с., виконав два виходи у відкритий космос загальною тривалістю 10 годин 12 хв. Звільнений в запас за віком 20 серпня 1998 р. НАГОРОДИ Герой Радянського Союзу (20 грудня 1985) Орден Дружби народів (25 березня 1992) - за успішне здійснення космічного польоту на орбітальній станції " Світ" і проявлені при цьому мужність і героїзм Орден Леніна (20 грудня 1985) Орден Жовтневої Революції (1989) Медаль "За заслуги перед Вітчизною" II ступеня (9 квітня 1996) Вісім ювілейних медалей Командир ордена Почесного легіону (Франція, 1989) Орден Орла 2-го ступеня (Асоціація промисловців Росії, 2 травня 1992).

Левченко Анатолій Семенович Радянськийкосмонавт,ГеройРадянськогоСоюзу (1987). Народився 21 травня 1941 року в місті Краснокутськ у Харківській області, УРСР. У1978роцізарахованийдорадянськогозагону космонавтів (1978 Група пілотів " Буран" 1). Пройшов повний курс загальнокосмічної підготовки, підготовки до польотів на орбітальному кораблі " Буран" і кораблях типу " Союз" грудня 1987 року вчинив космічний політ в якості космонавта- дослідника космічного корабля "Союз ТМ-4". Працював на борту орбітального комплексу " Світ". Тривалість польоту склала 7 діб 21 годину 58 хвилин. У травні 1988 року несподівано захворів. Хвороба виявилася невиліковною. Помер 6 серпня 1988 року. Похований в Москві на Биковському кладовище.

Арцебарський Анатолій Павлович Льотчик-космонавт СРСР, льотчик-випробувач, Герой Радянського Союзу, полковник запасу. Народився 9 вересня 1956 р. сел. Просяна Покровського р-ну Дніпропетровської обл., УРСР. 8 січня 1988 р. - зарахований до загону космонавтів ЦПК ВВС на посаду космонавта-випробувача 2 групи. З 18 травня по 10 жовтня 1991 р. вчинив космічний політ в якості командира на КК "Союз ТМ-12" і ОКИ " Світ" за програмою ЭО- 9/Juno разом з Сергієм Крикалевим і Хелен Шарман (Великобританія), а також з Віктором Афанасьєвим, Мусою Манаровим, Олександром Волковим, Токтаром Аубакіровим і Францем Фибеком (Австрія). В ході польоту вчинив 6 виходів у відкритий космос тривалістю 32 години 17 хвилин. Тривалість польоту : 144 діб 15 годин 21 хвилина 50 секунд. НАГОРОДИ І ЗВАННЯ Герой Радянського Союзу з врученням медалі "Золота Зірка" і ордена Леніна (10 жовтня 1991) Льотчик-космонавт СРСР (10 жовтня 1991) Заслужений випробувач космічної техніки (2000) 11 медалей.

Каденюк Леонід Костянтинович Український космонавт, генерал-майор ВПС України. Народився 28 січня 1951 року на Україні в селі Клишковичи Хотинского району Чернівецької області. У 1976 році був включений в загін радянських космо- навтів (1976 Група ВПС 6). Пройшов повний курс підго- товки до польотів на кораблях типу " Союз" і орбітальних станціях типу " Салют". З 1988 року готувався в загонах радянських космонавтів до польотів на кораблях типу " Буран". 19 листопада - 5 грудня 1997 року вчинив космічний політ в якості експери- ментатора на космічному кораблі " Columbia" (STS - 87). Під час польоту займався проведенням експериментів по штучному запиленню паростків сої і рапсу з метою отримання насіння в умовах невагомості. Політ тривав 15 діб 16 годин 35 хвилин 1 секунду. Після закінчення польоту повернувся на батьківщину і працює в Національ- ному космічному агентстві України. Продовжує числитися в групі космонавтів NASA. НАГОРОДИ Відзнака Президента України «Герой України» з врученням, орден «За заслуги» III ступеня, відзнака Президента України орден «За мужність» I сту- пеня за визначний внесок у піднесення міжнародного авторитету національної«Герой України»орден «За заслуги»орден «За мужність» космічноїгалузі,особистумужністьігероїзм,виявлені українсько-американськихнауковихдослідженьнаборту «Колумбія» (19 січня 1998 р.), відзнака «Іменна вогнепальна(19 січня1998«Іменна вогнепальна під час проведення космічного корабля зброя» за особисті зброя» заслуги у забезпеченні обороноздатності України, зразкове виконання військового та службового обов'язку (25 січня 2001 р.), медаль «На славу Чернівців».(25 січня2001

Адамчук-Чала Надія Іванівна Народилася 4 жовтня 1970 в Києві. Учений-біолог, космонавт з України. Вересень включена до складу групи космонавтів України для проходження підготовки до польотів на кораблях системи Спейс Шаттл. імені України Досвіду космічних польотів не має. Працює в Інституті ботаніки Н.Г.Холодного Національної академії наук (НАНУ). роботу Готує експерименти, які мають бути поставлені на орбітальній станції преміяПрезидентаУкраїнидлямолодихученихза "Гравічутливість рослин на клітинному і молекулярному рівнях".

Нелюбов Григорій Григорович Народився 31 березня 1934 року в місті Порфірївка Євпаторійського району Кримської області, РРФСР (нині - Автономна республіка Крим у складі України). За іншими даними - народився в селі Веселе Запорізької області УРСР. Радянськийвійськовийльотчик,членпершогозагону радянських космонавтів. Закінчив авіаційне училище. Проходив службу в морсь- кій авіації. У 1960 році був зарахований до першого загону космо- навтів СРСР. Пройшов підготовку для польоту на космічному кораблі " Схід". Був одним з претендентів на перший космічний політ. Був призначений запасним космонавтом під час польоту Юрія Гагаріна. Входив до групи підготовки космонавтів до польоту кораблів "Восток-2", "Восток-3" і "Восток-4". У червні 1962 року був виведений з групи підготовки до польоту "Восток-3" і "Восток-4" за станом здоров'я. За порушення військової дисципліни був відрахований із загону космонавтів 4 травня 1963 року. Григорій Нелюбов загинув 18 лютого 1966 року під колесами потягу.

Валентин Бондаренко Радянський льотчик-винищувач, член першого загону космонавтів СРСР. Народився 16 лютого 1937, в місті Харкові. У 1960 році відібраний для підготовки до космічного польоту. 28 квітня був зарахований до першого загону ра- дянських космонавтів. З 31 травня 1960 року В. Бондаренко числився за військовою частиною в Москві. За п'ятизначним номером ховалося військове містечко Чка- ловський, де проходили тренування космонавтів з першої двадцятки. Сьогодні ми називаємо їх "гагаринським загоном". Проте в першу шестірку, відібрану пізніше для найперших польотів за програмою " Схід", він не потрапив. Можливо, тому що був наймолодшим в загоні. По графіку в Інституті медико- біологічних проблем В.Бондаренко повинен був почати випробування 13 березня 1961 року. Уранці він попрощався з дружиною Ганною і матір'ю, поцілував сина. Сказав, що їде у відрядження днів на Була десята доба тренування Валентина в сурдобарокамері, встановленої в НІІ- 7 ВПС (нині Інститут авіаційної і космічної медицини), в Москві. Він проходив випробування в перевернутому режимі дня - вдень повинен був спати, вночі - не спати. Тренування в "обмеженому об'ємі" - "абсолютній тишині", де змінюється тиск повітря, температура, вміст кисню і вуглекислоти, добігала кінця. Тиск в сурдобарокамері був зниженим, але це компенсувалося високим вмістом кисню. Валентину дозволили зняти з себе медичні датчики. Почервонілу шкіру він протер ватою, змоченою в спирті, і, не дивлячись, кинув її в кошик для сміття. Але вата впала на спіраль електроплитки. "Висота" у барокамері була 4,5 метри, в перенасиченій киснем атмосфері цього було досить, щоб виникла пожежа. Полум'я миттєво охопило маленьке приміщення. На Валентині спалахнув вовняний тренувальний костюм. Він намагався збити з себе полум'я. Черговий лікар не зміг відразу відкрити герметичні двері сурдобарокамери із-за перепаду тиску - був потрібний час, щоб вирівняти внутрішній і зовнішній тиск... Коли Валентина винесли з сурдобарокамери, він був ще у свідомості і увесь час повторював: "Нікого не звинувачувайте, я сам винен". Після евакуації Валентина з сурдобарокамери він був негайно доставлений у Боткінську лікарню. За життя В.Бондаренко лікарі боролися вісім годин. Співробітники НІІ- 7 для рятування життя Валентина навперебій пропонували свою кров, шкіру для пересадки. Але, на жаль, вони були безсилі. Він помер від опікового шоку. Похований в Харкові на кладовищі в Липовому Гаї. 17 червня 1961 року указом Президії Верховної Ради СРСР"За успішне виконання завдання уряду" нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).