Евтрофікація (від грецького eutrophia добре харчування) збагачення водойм біогенними елементами, що супроводжується підвищенням продуктивності водойми. Евтрофікація може бути наслідком природного старіння водойми, внесення добрив або забруднення стічними водами.

За рівнем евтрофікації водойми поділяються на: оліготрофні (слабко евтрофіковані); мезотрофні (середньоевтрофіковані); евтрофні (сильно евтрофіковані);

Розрізняють евтрофікацію водойм природну і антропогенну. Природна евтрофікація триває тисячоліття, повільно і поступово. Внаслідок неповної мінералізації водних рослин спостерігається накопичення органічних речовин і збільшення концентрації біогенних елементів у водоймах. Антропогенна евтрофікація наступає набагато швидше, особливо у водоймах з повільним стоком – озерах, водосховищах, ставках. Це повязано зі значним надходженням біогенних елементів – N, P у вигляді мінеральних добрив, миючих засобів, стоків тваринницьких ферм, атмосферних аерозолів.

При евтрофікації водойм на початкових етапах підвищується до певного рівня первинна продукція, а саме, створюється більш багата кормова база для розвитку риб. Це сприяє збільшенню її чисельності, однак пізніше внаслідок різкого збільшення фітопланктону погіршується якість води, виникає «цвітіння», зменшується її прозорість, вміст у ній кисню, тому високий ступінь евтрофікації водойми викликає замори риб, пригнічує розвиток інших гідро біонтів, що призводить до втрати генофонду, зменшення здатності екосистеми до гомеостазу і саморегуляції.

Цвітіння води - це процес, обумовлений значним (зазвичай набагато вище норми) збільшенням концентрації мінеральних поживних речовин (азот, фосфор, калій і ін), що надходять у водойми з водозбірної площі.

Найчастіше викликають цвітіння прісних водойм в Північній півкулі синьо-зелені (види родів Microcystis, Anabaena, Aphanizomenon та ін), у Південній - діатомові.

Здатність синьо-зелених водоростей до швидкого розмноження пов'язана насамперед з витривалістю до екстремальних температур і концентрацій солей, низькому вмісту біогенів, слабкої освітленості, наявності сірководню, малій кількості кисню, до міксотрофного і хемогетеротрофного живлення, а також здатністю багатьох з них до фіксації азоту.