Прихована загроза

1. Дізнатися що таке озонова діра 2.Механізм утворення 3. Розташування озонових дір на планеті 4. Методи і способи скорочення кількості озонових дір 5. Роль озонового шару

Озонова діра діаметром понад км вперше була відкрита 1985 року в Південній півкулі над Антарктидою групою британських вчених. Вона з'являлася кожний серпень, до грудня або січня припиняючи своє існування. Над Північною півкулею в Арктиці утворювалася інша діра, значно менших розмірів. Озонова діра - локальне падіння концентрації озону в стратосфері на 1040%. Пов'язано це з дією фреонів, зменшенням кількості кисню при запусках космічних кораблів та польотами реактивних літаків.

Механізм синтезу, а також розпаду (фотоліз) озону, був запропонований Сіднеєм Чепманом в 1930 році й носить його ім'я. Реакції утворення озону: О 2 + hν 2О + 2О 2 2О 3 Фотоліз молекулярного кисню відбувається в стратосфері під впливом ультрафіолетового випромінювання з довжиною хвилі нм і до 242 нм. О 3 + hν О 2 + О О 3 + O 2О 2

Головними речовинами, що вносять внесок в руйнуванню молекул озону є: - прості речовини (водень (H 2 ), атоми кисню (O), хлора (Cl), брому (Br)), - неорганічні сполуки (хлороводень (HCl), монооксид азоту (NO)), - органічні сполуки (метан (CH 4 ), фторхлор- і фторбромфреони, які виділяють атоми (Cl) і (Br)).

Існує гіпотеза, що озонова діра утворюється лише над Антарктидою. Це неправильно, бо рівень озону також падає по всій атмосфері. Це показують результати довготривалих вимірювань концентрації в різних точках планети. Ви можете подивитися на графік зміни концентрації озону над Аросою в Швейцарії праворуч.

Хоча людством були вжиті заходи по обмеженню викидів хлор- і бромвмісних фреонів шляхом переходу на інші речовини, наприклад фторвмісні фреони, процес відновлення озонового шару займе декілька десятиріч. Перш за все це обумовлено величезним об'ємом вже накопичених в атмосфері фреонів, які мають час життя десятки і навіть сотні років. Тому затягування озонової діри не варто чекати раніше 2048 року.

Властивості озону: - Здатність поглинати біологічно небезпечне ультрафіолетове випромінювання Сонця. - Озон – найсильніший окислювач (просто кажучи – отрута), тому приземний озон небезпечний. - Здатність поглинати інфрачервоне випромінювання земної поверхні. - Здатність прямим і непрямим чином впливати на хімічний склад атмосфери.

Але основною функцією є затримування УФ проміння. Справа ми бачимо залежність проходження УФ проміння від товщини озонового шару

Отже, озоновий шар є незамінною складовою нашої планети, а отже його потрібно берегти…..