Подвижницька діяльність жіноцтва Україну порятує жінка, яка народить нову націю… Катерина Мотрин Підготувала студентка групи 4-ОДП Нілова Марія

РОКСОЛАНА...У греків є Таїс, у римлян Лукреція, у єгиптян Клеопатра, у французів Жанна ДАрк, у росіян графиня Морозова, у нас Роксолана. П. Загребельний

«А я не скорилась». Дивовижна Роксолана Настя Лісовська народилась у перших роках ХVІст. У 1520р. Потрапила в татарський полон. Розумна, вродлива й енергійна Роксолана мала великі здібності, писати вірші, знала французьку мову. Вона стала першою порадницею падишаха, мала великий вплив на політичне та соціальне життя Османської імперії. Такої честі не знала жодна жінка Туреччини! Роксолана, Хурем, Хасекі – під цими іменами її знає світ. Цій славетній султанші присвятив один зі своїх найкращих творів видатний український письменник Павло Загребельний, назвавши його «Роксолана».

Роксолана Роксолана спершу наложниця, а потім дружина Сулеймана І Пишного, султана Османської імперії. Мати султана Селіма II. Ймовірно, була донькою священика Лісовського з галицького міста Рогатина. У 1518– 1520 роках потрапила до татарського полону й була продана в рабство. У 1520 році опинилася в султанському гаремі, де стала улюбленою дружиною Сулеймана І. Народила султану 5 синів, а також доньку Міхрімах. Своїм коштом будувала мечеті, школи, караван-сараї та кухні у Стамбулі, Едірне, Єрусалимі, Мецці й Медіні. Посприяла сходженню на турецький престол свого сина Селіма II. Оспівана у літературі, образотворчому мистецтві, музиці та кіно.

Дружина султана Сулейман I Пишний, син Селіма І Грізного, був одним з найвідоміших турецьких султанів. У Європі його звали Пишний. Спочатку наложниця, Роксолана стала великим коханням султана. Сулейман адресував їй свою любовну поезію (був поетом, писав під псевдонімом Мухіббі). Перший син Сулеймана і Роксолани народився в 1520 році. За законами віри, султан міг мати чотири законні дружини та стільки наложниць, скільки міг утримувати. Діти першої дружини ставали спадкоємцями престолу. Але це не могла бути християнка, всі дружини мали прийняти мусульманство. Венеціанські дипломати у Стамбулі називали султану «la Rossa» або «la Rosa» прізвиськом, утвореним від традиційного італійського означення мешканців Русі і вказували на її національність: «руського народу». Ця ідентифікація відповідала тодішній турецькій назві українців «рус». Ім'я Роксолана дав їй посол імператора Священної Римської імперії в Стамбулі барон Ож'є Гіслен де Бусбек у своєму творі «Турецькі листи». Описуючи змагання між наложницями султана Сулеймана, де Бусбек дав їм імена Роксолана та Боспорана, утворені ним від античних однойменних назв сарматських племен роксолани та боспорани. Численні перевидання твору де Бусбека вже в XVI столітті посприяли поширенню і популяризації її вигаданого імені в європейських країнах. У дні розлуки, а Сулейман зробив 13 військових походів, Роксолана і султан листувалися віршами перською і арабською мовами. Збереглося 7 листів Хюррем до Сулеймана. Писали їх палацові писарі, але деякі мають оригінальні автографи султани. Роксолана запропонувала султанові збудувати мечеть, названу його ім'ям Сулейманіє Джамі. У ній султану і поховали.

Смерть Роксолана померла 18 квітня 1558 року (за іншими версіями 1561 або 1563). Після її смерті Сулейман проводив активну діяльність на її честь, по всій імперії збудував велику кількість об'єктів, присвячених Роксолані. Сам султан помер в ніч з 5 на 6 вересня 1566 року під час військового походу на Угорщину. Тіло падишаха (без серця і нутрощів) забрали до Стамбулу і поховали поруч з Роксоланою в мавзолеї, збудованому на подвір'ї мечеті Сулеймана...

Опис сучасників «Роксолана і султан» Карл Антон Хакель, 1780 Міський музей Майнца Сучасники Роксолани описували її «скоріше як милу, ніж красиву». Венеціанець Наваджеро писав, нібито: «Султан так сильно кохав Роксолану, що в османській династії ще не було жінки, яку б поважали так само». На його думку, в неї був дуже милий вигляд і вона добре знала примхи Сулеймана. Венеційський посол Домініко Тревізано казав, що Роксолана «молода, але не красива» (іт. «giovane, ma non bella»), а стамбульський люд вважав її за відьму.

Легендарна постать Марїї Чурай Поетеса, співачка, Маруся народилася 1625 року. Бог наділив її красою, чудовим голосом, умінням складати пісні. ЇЇ обранець зраджує її, одружуючись на іншій. Вона помстилася за зраду, отруївши Гриця настоєм зілля.. Її засуджують до страти, але потім помилують. Змучена докорами сумління, через півроку Маруся помирає. Минають роки, століття, а пісні легендарної «дівчини з легенди» будуть близькими й дорогими для кожного українця, бо велика любов і велика творчість – невмирущі.

Марія Заньковецька Серед тих, хто навічно залишився в пам'яті значної кількості громадян не тільки України, а й інших країн світу, є Марія Заньковецька, яскрава зірка української сцени, перша народна артистка України (1923). Вона увійшла в історію театру як видатна українська трагедійна актриса, що в створюваних сценічних образах уособлювала символ української жінки.

У високому та світлому сузір'ї діячів культури рідного народу пломеніє незгасним вогнем зірка Катерини Білокур, яка виписувала на своїх полотнах диво - чари української землі. Катерина Білокур Художник. Це її суть, її єство. Просто вона народилася Художником. І залишалася ним усе життя. За це вона заплатила сповна. Я не стверджую, що її шлях єдиний у мистецтві. І що пройти такий шлях повинен і може кожен Художник. Вона змогла і пройшла. Як часто не було у неї фарб і полотна, щоб творити; хліба, щоб їсти; дров, щоб зігріти хатину. «Ой, холодно! Бодай він згас, цей нечестивий мороз! Воно ж, як правду сказати, то за що ж його лаяти? Хіба він винен, що в мене нема чим топити мою хатину? Я й однії зими не памятаю, щоб було тепло у моїй хатині. На руки хукаю, а на ногах пальці поприморожую, а літом тоді вже нігті злазять». Страшно навіть уявити ці її зими, а вона жила так не рік, не два все життя. І ні студена хатина, ні відморожені пальці не затуляли від неї світ, те прекрасне, що є на землі. «Зате вже як прийде весна, то якою вона прекрасною здається!. Квіти зацвітуть!. Ой Боже ж мій, як глянеш кругом, то та гарна, а та ще чудовіша! Передаючи яку-небіть квітку, я ніяк на неї не надивлюсь, я не упюсь її красою. Я не втомлюсь, її творячи. Квітка, як і людина, має душу! Квіти така ж жива істота. Зірвана квітка вже не квітка. Це зламана жіноча доля. Не рвіть їх, хай цвітуть на радість людям і сонцю».

Ніна Матвієнко Лине пісня, негучна, гарна. Народна пісня. І витончена її мелодія бринить легко, наче натхнення самої весни. «Піснею до серця - серцем до народу», - кажуть у народі, а отже, до далеких коренів нашої історії.

Жінка з легенди - так називають Ліну Василівну Костенко, найяскравішу зірку на небі сучасного українського письменництва. - Чи потрібні мужність і сила жінці сьогодні? - Чи й справді необхідно, щоб жінка була мужня? Спасибі вам, спасибі за цей пріоритет. Постане всіх віків була потрібна Муза. А жінці хто потрібен, якщо вона - поет? - стверджує Ліна Костенко. - А чи легко бути жінці поетом? Кожна з поетес відповідає на це запитання по- своєму. Яка різниця - хто куди пішов? Хто що сказав, і рима вже готова. Поезія - це свято, як любов. О, то не є розмовка побутова! І то не є дзвінкий асортимент метафор, слів, - на користь чи в догоду. А що, не знаю. Я лиш інструмент, в якому плачуть сни мого народу. Ліна Костенко

Щастя... У кожної людини воно своє. Якою ж буде та життєва стежина? Хочеться жити відкрито, не ховаючись, не тікаючи від труднощів. Найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям. Прожити своє життя так, щоб бути людиною в широкому розумінні цього слова. Старовинна мудрість каже, що людина - творець свого щастя. Справжнє щастя – це передусім уміння любити життя й людей.

Дякую за увагу!