Історія виникнення дисперсії світла Явище розкладання білого світла на спектр за допомогою призми було відоме досить давно, але пояснити це явище зміг лише І. Ньютон. Ньютон, вивчаючи явище розкладання білого світла на спектр, приходить до висновку, що біле світло є складним, тобто складається із суми простих кольорових променів.

Дослід Ньютона Ньютон працював із простою установкою. На малюнку показано дослід Ньютона із встановлення явища дисперсії світла(1754). У вікні затемненої кімнати було пророблено маленький отвір, через який проходив вузький пучок сонячного світла.

Дисперсія світла. Ми завжди стикаємося з цим явищем в житті, але не завжди помічаємо цього. Але якщо бути уважним, то явище дисперсії завжди нас оточує. Одне з таких явищ це звичайна веселка. Напевно,немає людини, яка не милувався б веселкою. На перший погляд веселка це щось просте, насправді при виникненні веселки відбуваються складні фізичні процеси.

Ко́лір (ба́рва) це суб'єктивна характеристика світла, яка відображає здатність людського зору розрізняти частоту електромагнітних коливань у області видимого світла. Сприйнятий колір (випромінювання або об'єкта) залежить від його спектру та від психофізіологічного стану людини. Розрізняють спектральні і не спектральні хроматичні кольори (наприклад, пурпурний або коричневий колір), а також ахроматичні кольори (білий, сірий, чорний). Колір

Хроматичні та ахроматичні кольори

Дисперсія світла - залежність швидкості поширення пучка світла в певному середовищі від кольору пучка. Для того аби спостерігати дивовижне явище, подібне до веселки, спрямуємо вузький пучок білого світла на скляну призму (мал.1). Проходячи крізь призму, пучок білого світла заломлюється, і на екрані утворюється веселкова смужка спектр. Поява спектра пояснюється тим, що пучок білого світла являє собою сукупність світлових пучків різних кольорів, а світлові пучки різних кольорів поширюються в одному середовищі з різною швидкістю. Дисперсія світла Розкладання білого світла в спектр під час проходження крізь скляну призму. Найбільше заломлюються фіолетові промені, найменше червоні.

У спектрі зазвичай виділяють сім кольорів: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. Світлові пучки двох різних спектральних кольорів у разі накладання один на одного утворюють інші кольори. Це явище називають накладанням спектральних кольорів. Так, спрямувавши на екран пучки оранжевого й зеленого кольорів таким чином, щоб вони перекривали один одного, дістанемо на екрані жовтий колір. Деякі спектральні кольори у разі накладання один на одного утворюють білий колір. Такі пари спектральних кольорів називають доповняльними На рисунку кольори ділянок А і Б є доповняльними, бо вони доповнюють один одного до білого кольору. Особливе ж значення для нашого зору мають три основні спектральні кольори: червоний, зелений і синій. Накладаючи ці три кольори один на один у різних пропорціях, можна діставати різні кольори та відтінки. При цьому зелений, червоний і синій кольори не можуть одержати комбінації інших кольорів спектра. Характеристика кольорів

Залежність поширення швидкості пучка світла в певному середовищі від кольору пучка називають дисперсією світла. У разі дисперсії біле світло, що пройшло, наприклад, крізь призму, утворює спектр, тобто виявляється розкладеним на сім спектральних кольорів. У разі накладання двох різних кольорів утворюються інші кольори. Завдяки тому, що різні тіла по-різному відбивають, заломлюють і поглинають світло, ми бачимо навколишній світ кольоровим.