Люди з давніх часів намагалися зрозуміти властивості матерії : чому одні тіла падають на землю, чому начебто схожі речовини мають різні властивості, тощо. Цікавили людей також питання про будову світу, про природу Сонця і Місяця. Спочатку відповіді на ці запитання намагалися шукати в філософії. Здебільшого філософські теорії, які намагалися дати відповіді на такі запитання не перевірялися на практиці. Проте, незважаючи на те, що нерідко філософські теорії неправильно описували спостереження, ще в древні часи людство добилося значних успіхів в астрономії, а грецький мудрець Архімед навіть зумів дати точні кількісні формулювання багатьох законів механіки й гідростатики.

Фізик - теоретик, один із засновників сучасної фізики, іноземний член - кореспондент РАН (1922) і іноземний почесний член АН СРСР (1926). Народився в Німеччині, з 1893 жив у Швейцарії, в 1933 емігрував у США. В 1905 вийшла у світло його перша серйозна наукова праця, присвячена броунівському руху : « Про рух завислих у рідині часток, що випливає з молекулярно - кінетичної теорії ». У тому ж році вийшла й інша робота Эйнштейна « Про одну евристичну точку зору на виникнення й перетворення світла ». Слідом за Максом Планком він висунув припущення, що світло випускається й поглинається дискретно, і зумів пояснити фотоефект. Ця робота була визнана гідною Нобелівської премії (1921). Найбільшу популярність Эйнштейну все - таки принесла теорія відносності, викладена ним уперше в 1905 році, у статті « До електродинаміки тіл, що рухаються,». Эйнштейн рішуче відкинув концепцію ефіру, що дозволило розглядати принцип рівноправності всіх інерціальних систем відліку як універсальний, а не тільки обмежений рамками механіки. Він висунув дивний і на перший погляд парадоксальний постулат, що швидкість світла для всіх спостерігачів, як би вони не рухалися, однакова. Наслідком цього постулату стала поява в теорії відносності перетворень Лоренца.

Російський вчений - енциклопедист. Ранні наукові праці присвячені вивченню ізоморфізму й питомих об ' ємів (1854–56). Відкрив (1860) « температуру абсолютного кипіння рідин ». Автор фундаментальної праці « Основи хімії », що витримали при житті Д. И. Менделєєва вісім видань. У ході робіт над першим виданням прийшов до ідеї про періодичну залежність властивостей хімічних елементів від їхніх атомних ваг. В виклав основи навчання про періодичність, відкрив періодичний закон і розробив періодичну систему хімічних елементів. На основі системи вперше пророчив (1870) існування й властивості декількох не відкритих ще елементів, у тому числі экаалюмінію - галію ( відкритий в 1875), « экабору » - скандію (1879), « экасіліцію » - германія (1886). Здійснив фундаментальний цикл робіт з вивчення розчинів, розробивши гідратну теорію розчинів. Створив (1873) нову метричну систему виміру температури. Знайшов (1874) загальне рівняння стану ідеального газу, узагальнивши рівняння Клапейрона ( рівняння Клапейрона - Менделеєва ).

Німецький фізик, відзначений в 1901 першою Нобелівською премією з фізики за відкриття променів, названих його ім ' ям. В 1888 Рентген був запрошений у Вюрцбургський університет, в 1894 став його ректором. У стінах цього університету 8 листопада 1895 він зробив відкриття, що принесло йому всесвітню популярність. Використовуючи прилади, які були в будь - якій лабораторії, – іскровий індуктор з переривником, газорозрядну трубку й флуоресціюючий екран, – він помітив дивне світіння кристалів, що лежали на лабораторному столі. Протягом майже двох місяців Рентген на самоті працював у лабораторії над вивченням властивостей нових променів : їхнім відбиттям, поглинанням, здатністю іонізувати повітря. 28 грудня 1895 він виступив з першим повідомленням про своє відкриття перед Вюрцбургським фізико - медичним товариством. Відкриття Рентгена відразу залучило до себе увагу : брошура з його доповіддю за кілька днів була видана п ' ять разів і переведена на англійську, французьку, італійську і російську мови, тільки в 1896 йому було присвячено більше 50 публікацій. Однак сам учений відкинув пропозицію Берлінського електричного товариства передати йому за більшу суму право на використання його винаходу, думаючи, що воно повинне стати надбанням усього суспільства. Природа таємничих променів була пояснена лише в 1912 фізиками Лауэ, Фрідріхом і Кніппінгом : вони показали, що промені утворюються при зіткненні катодних променів, що виходять із розрядної трубки, зі стінками трубки й поширюються в усі сторони зі швидкістю світла, а довжина їхньої хвилі менше, ніж в УФ - випромінювання. Рентген був визнаний гідним багатьох престижних нагород – медалі Б. Румфорда, Королівської відмінності Баварської корони, ордена « Залізний хрест » і ін.

Англійський фізик, відзначений в 1935 Нобелівською премією за відкриття нейтрона. Закінчив Манчестерський і Кембриджський університети, стажувався у Вищій технічній школі в Г. Гейгера. З 1923 працював у Кавендішській лабораторії. Викладав у Кембриджському й Ліверпульському університетах. В очолював групу англійських учених, що працювали в Лос - Аламосськійлабораторії над створенням атомної бомби. Роботи Чедвіка присвячені проблемам ядерної фізики. В 1914 в одній з ранніх робіт показав безперервність спектра β - випромінювання. В 1920, досліджуючи розсіювання α - часток на ядрах платини, срібла й міді, виміряв заряди цих ядер і підтвердив рівність їхньому порядковому номеру елемента в періодичній таблиці. У цих же дослідах ним був перевірений закон зміни силипоблизу платинового ядра ; він показав, що ще на відстанях ~10– 11 див строго виконується закон зворотних квадратів. Разом з П. Блеккетом і Дж. Оккіаліні вивчав утворення електрон - позитронних пар з γ - квантів. В 1932, досліджуючи випромінювання, що виникає при бомбардуванні берилієвої мішені α - частками, Чедвік показав, що воно являє собою потік нейтральних часток – нейтронів. Займався дослідженням ланцюгової ядерної реакції ; одним з перших розрахував критичну масу для урану Був нагороджений медалями Д. Юза (1932), Коплі (1950), М. Фарадея (1950), Б. Фракліна (1951). В 1945 був зведений у дворянське звання.