Художня культура 10 клас Презентація Савченко Т.Т. м. Вінниця

Скульптура ХХ ст. Для скульптури XX ст. характерними є стильові зміни. У цей час співіснують дві основні стильові тенденції класицизм (що перейшов у кінцеву стадію академізм) та реалізм. Наприкінці XIX на початку XX ст. провідного значення набула монументальна пластика, що відповідало загальній атмосфері суспільства. У 1905 р. встановлено пам'ятник просвітителеві і вченому В. Каразіну (скульп. І. Андреолетті) у Харкові, у 1911 p. М. Гоголю (скульп. І. Гінбург) у с. Великі Сорочинці. Складне й насичене подіями XX ст. сповнене цікавих творчих постатей, зокрема скульпторів (П. Забіла, Л. Позен, Б. Едуардс, В. Беклемішев).

Іван Петрович Кавалерідзе Однією з цікавих багатогранних особистостей є Іван Петрович Кавалерідзе (01(14) ) скульптор, режисер кіно та театру, драматург, сценарист, народний артист УРСР (1969). Навчався у Київському художньому училищі, у Петербурзькій Академії мистецтв. У pp. працював скульптором і художником- оформлювачем російської кінофірми «Тімман і Рейнгард». Ще у 1930-і роки здобув репутацію «дисидента»: деякі його фільми («Коліївщина», «Прометей») були заборонені до показу, деякі з пам'ятників знищені, а багато учнів і співробітників репресовані. Його самого від репресій урятувала лише популярність. Скульптури, створені І. Кавалерідзе: пам'ятник княгині Ользі в Києві (знищений у 1919 p., відновлений у 1996 p.); пам'ятник Т. Шевченку в Ромнах (Сумська область);

Кирил та Мефодій пам'ятний знак на території Софійського Собору на честь відкриття першої на Русі бібліотеки Ярославом Мудрим; пам'ятники Г. Сковороді у Києві на Контрактовій площі (1977), у Лохвиці (1922), відновлений автором у бронзі (1972), у Харкові (останній споруджений посмертно за проектом); пам'ятники більшовикові Артему в містах Артемівськ і Святогорськ (останній величезна 27- метрова статуя, що височіть над Сіверським Донцем і Святогорською Лаврою).

Михайло Паращук Інший представник української скульптури Михайло Паращук ( ) родом із Тернопільщини. Молодість скульптора була пов'язана із Галичиною. У pp. молодий скульптор перебував у Кракові, де опанував техніку ліплення, різьблення по каменю, консервації, металевого лиття. Він відвідував Краківську академію (скульптурні студії професора Барабаша). Згодом він продовжив навчання у Віденській академії мистецтва. Однак, брак коштів для подальшого навчання змусив М. Паращука повернутись до Львова, де він продовжив навчання у професора А. Попеля. У pp. М. Паращук жив у Києві. Видатним твором скульптора став пам'ятник польському поетові А. Міцкевичу ( , у співавторстві з А. Попелем), який було встановлено у Львові. Пізніше М. Паращук удосконалював майстерність у Парижі (у студіях Жюльєна та Родена). Він створив цікаві жанрові композиції «Танок», «Скрипачка» до циклу «Поневолені» ( ), виконав скульптурні портрети відомих діячів української культури: В. Стефаника, С. Людкевича, Т. Шевченка, І. Франка, М. Лисенка. Значна частина творчого життя М. Паращука минула поза Україною: у Польщі, Австрії, Німеччині, Франції, Естонії, Латвії, Болгарії.

Памятники Т.Г. Шевченко В українській скульптурі початку XX ст. першочергового значення набула шевченківська тема. До неї зверталося багато скульпторів П. Забіла, С.-Р. Левандовський, М. Манізер, Г. Кузневич, В. Беклемішев, М. Паращук, М. Гаврило, І. Кавалерідзе, М. Грицюк, А. Фуженко, Ю. Синькевич, І. Гончар та ін. У 1929 р. було оголошено Всесоюзний конкурс на пам'ятник Т. Шевченку для Харкова (на той час столиця УРСР). Другий та третій конкурси відбулися у 1933 p., де перемогу здобув проект скульптора М. Манізера й архітектора І. Лангбарда. М. Манізер також є автором пам'ятників Т. Шевченку в Києві (1939, перед будинком Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка) та Каневі (1939).