Підготував: Студент 4-го курсу ЛБМК Ферцович Володимир Миколайович

Поліомієліт-серйозна хвороба Поліомієліт(застаріле дитячий спинномозковий параліч) гостре вірусне захворювання, яке зумовлене поліовірусом та характеризується переважним ураженням ЦНС з виникненням рухових розладів. Поліомієліт – це гостра інфекційна хвороба, яка вражає нервову систему, призводить до паралічу та смерті. Вірус поліомієліту розповсюджується від людини до людини через фекалії та слину, особливо через заражену їжу та воду. Найбільш вразливими до поліомієліту є діти віком до пяти років. Поліомієліт не виліковний, але його можна попередити шляхом вакцинації. Вакцина від поліомієліту вводиться декілька разів і захищає дитину на все життя.

Збудник поліомієліту Збудник поліомієліту (poliovirus hominis) належить до групи пікорнавірусів родини ентеровірусів (кишкових вірусів) та існує у вигляді 3 незалежних типів (I, II і III). Розміри вірусу 812 нм, містить РНК. Стійкий у зовнішньому середовищі (у воді зберігається до 100 діб, у випорожненнях до 6 міс), добре переносить замороження, висушення. Не руйнується травним соком та антибіотиками. Культивується на клітковинних культурах, характерна цитопатогенна дія. Гине при кип'ятінні, під впливом ультрафіолетового опромінення та дезінфекуючих засобів.

Епідеміологія Джерело інфекції людина (хвора або носій, що переносить зараження безсимптомно); збудник виділяється через рот (декілька діб), а потім із випорожненнями (декілька тижнів, а іноді й місяців). Зараження може відбутися повітряно-крапельним шляхом, але частіше при потраплянні до рота активного вірусу (через забруднені руки, їжу). Механічним переносчиком вірусу можуть бути мухи. Захворюваність поліомієлітом переважає у літньо- осінні місяці. Частіше хворіють діти від 6 місяців до 5 років. Більшість захворювань пов'язано з вірусом типу I.

Диференціальна діагностика ОзнакаПоліомієліт Прогресування паралічуРозвивається через годин Лихоманка на початку захворювання Висока, супроводжує появи млявого паралічу, наступного дня проходить М'язовий тонусВ ураженій кінцівці знижений або відсутній Сухожильні рефлексиЗнижені або відсутні Поразка черепних нервівТільки при ураженні стовбура мозку Порушення сечовипусканняРідко Дихальна недостатністьТільки при ураженні стовбура мозку

Загроза поліомієліту для України 1) Ризик розповсюдження поліомієліту в Україні значно підвищується у звязку з поширенням вірусу на Середньому Сході та продовженням епідемії у Афганістані, Нігерії та Пакистані, а також частими переміщенням людей та низьким рівнем вакцинації в Україні. 2) Менше 50% українських дітей у віці до 1 року повністю вакциновані від поліомієліту. 3) Україна є однією із 13 країн з «червоного» переліку, які мають високий ризик спалаху поліомієліту. Іншими є Ємен, Центральноафриканська Республіка, Уганда, Сирія, Ліван, Йорданія, Південний Судан, Судан, Ірак, Малі, Джибуті та Еритрея

Профілактика Головну роль у профілактиці поліомієліту відіграє вакцинація. Крім вакцинації, ВООЗ в 1988 році дала такі рекомендації з профілактики: o Домогтися широкого охоплення вакцинацією немовлят, для того щоб скоротити кількість сприйнятливих до поліомієліту дітей; o Організувати кампанії з імунізації вдома; o Організувати систему нагляду за епідеміологією поліомієліту в різних країнах; o Організувати систему нагляду за епідеміологією поліомієліту в різних країнах.

ВакцинаціЯ Перші поліомієлітні вакцини з'явилися в х роках. Вони відразу знизили захворюваність по всьому світу. Існує два типи вакцин: інактирована Солка (підвищена імуногенність для підшкірного введення) і живі вакцини Себіна (для прийому всередину). Для планової вакцинопрофілактики використовують тривалентні вакцини. Моновалентну рекомендовано застосовувати в умовах епідеміологічного спалаху, викликаного одним з трьох типів вірусу. Інактивована вакцина містить вірус поліомієліту, убитий формаліном. Вона вводиться трикратно внутрішньом'язово і викликає вироблення специфічного гуморального імунітету. Жива поліомієлітна вакцина містить живий ослаблений) вірус, вводиться перорально, стимулює крім гуморального також і тканинний імунітет. Дітей імунізують живою вакциною, починаючи з 1,5-однорічного віку, кілька разів за певною схемою, з інтервалами в 45 днів і більше. Вакцину дають через рот, у вигляді крапель або цукерок, або вводять внутрішньом'язово. До цього віку, з 3-х місяців застосовують інактировану (не живу) вакцину.

Різні види вакцинації

Неполіомієлітні ентеровірусні інфекції Неполіомієлітні ентеровірусні інфекції – гострі антропонозні хвороби з різноманітними клінічними проявами,спричиняються кишковими вірусами Коксакі і Ехо. Клінічні прояви ентеровірусної інфекції у дітей є поліморфними. Захворювання може протікати в наступних формах: катаральній, гастроентеритичній, ентеровірусної лихоманки, ентеровірусної екзантеми, герпангіни, серозного менінгіту, міокардиту, енцефаломіокардиту новонароджених, конюнктивіту, увеїту та ін. Для виявлення вірусів в біологічних рідинах використовуються методи ПЛР, ІФА, РПГА. Етіопатогенетичне лікування ентеровірусної інфекції проводиться інтерферонами, імуноглобулінами, капсидингібуючими препаратами (плеконарилом).

Причини ентеровірусної інфекції в дітей Збудниками ентеровірусних інфекцій неполіомієлітної етіології є віруси Коксакі А (24 серотипу), Коксакі В (6 серотипу), ECHO (34 серотипу) та некласифіковані ентеровіруси людини 68 – 71 серотипів. Всі неполіомієлітні ентеровіруси характеризуються стійкістю до низьких температур (заморожування, відтавання) та швидкою інактивацією в умовах високої температури (при кипятінні) або впливі хлорвмісних розчинів, йоду, формаліну, перекису водню, УФО. Джерелами ентеровірусної інфекції можуть служити діти і дорослі, які є вірусоносіями або хворими маніфестною формою захворювання. Передача інфекції від людини до людини здійснюється повітряно-крапельним або фекально- оральним шляхами. Рідше відзначається трансплацентарна передача. Сезонні підйоми захворюваності серед дітей відзначаються в кінці літа – на початку осені. Найбільша захворюваність реєструється серед дітей віком від 3 до 10 років. Дорослі та діти старшого віку хворіють рідше, що пояснюється наявністю у них імунітету, який сформувався внаслідок безсимптомної інфекції. Поряд зі спорадичними випадками та епідемічними спалахами ентеровірусної інфекції в дитячих колективах, зустрічаються великі епідемії, що вражають цілі регіони. Проникнення ентеровірусів в організм відбувається через слизові оболонки травного та респіраторного тракту. Реплікація вірусів відбувається з лімфоїдної тканини, епітелії ротоглотки і травного тракту, тому ранніми клінічними проявами ентеровірусної інфекції в дитини можуть бути герпетична ангіна, фарингіт, діарея та ін. Подальше поширення вірусів в організмі відбувається гематогенним шляхом. Органотропність ентеровірусів дозволяє їм вражати нервову тканину, мязи, покривні тканини, судини очей і т.п. Після перенесеної ентеровірусної інфекції в дитини формується типоспецифічний імунітет до того серологічного типу вірусу, яким було викликане захворювання.ангінафарингіт

Класифікація ентеровірусної інфекції Залежно від провідного клінічного синдрому, розрізняють типові та атипові ентеровірусні інфекції в дітей. Типові форми можуть проявлятися у вигляді ізольованих або комбінованих уражень: герпетичної ангіни, катару верхніх дихальних шляхів, гастроентериту, епідемічної міалгії, ентеровірусної лихоманки, ентеровірусної екзантеми, гепатиту. Поразка нервової системи при ентеровірусноій інфекції може протікати у формі енцефаліту, серозного менінгіту, енцефаломіокардиту, паралічу, міокардиту та перикардиту, а також ураження очей у формі геморагічного конюнктивіту та увеїту, ураження сечостатевої системи у формі геморагічного циститу, орхіту, епідидиміту. До атипових форм ентеровірусної інфекції належать випадки стертого та безсимптомного перебігу.З урахуванням вираженості клінічних ознак ентеровірусна інфекція в дитини може мати легкий, середньоважкий та важкий перебіг. Критеріями ступеня важкості виступають вираженість місцевих змін та інтоксикаційного синдрому. За характером перебігу такі інфекції діляться на неускладнені та ускладнені.гепатитусерозного менінгітуміокардитугеморагічного циститу

Симптоми ентеровірусної інфекції в дитини Незважаючи на поліморфізм клінічних проявів, перебігу різних ентеровірусних інфекцій у дітей властиві деякі спільні риси. Тривалість інкубаційного періоду становить від 2 до 10 днів (в середньому 2 – 4 дні). Маніфестація захворювання відбувається гостро, з різким підвищенням температури до 39 – 40 градусів, ознобом, головною біллю, слабкістю, порушенням сну, відсутністю апетиту, періодичною блювотою. При будь-якій формі ентеровірусної інфекції відзначається гіперемія шкіри обличчя, шиї та верхньої половини тулуба, інєкція судин конюнктиви та склери. Можлива поява поліморфної плямисто-папульозної висипки, гіперемії слизової мигдаликів, дужок та задньої стінки глотки, шийного лімфаденіту. Крім загальної симптоматики, в клініці різних форм ентеровірусної інфекції присутні свої специфічні прояви.

Ентеровірусна лихоманка в дітей (літній грип, триденна лихоманка) викликається різними серотипами вірусів Коксакі та ECHO. Для інфекції характерна гостра маніфестація з лихоманки, міалгії, помірних катаральних явищ. У дитини виражені загальні ознаки ентеровірусної інфекції: інєкція судин склер, гіперемія обличчя, збільшення лімфовузлів. Також може відзначатися збільшення печінки та селезінки. Дана форма ентеровірусної інфекції зазвичай протікає легко, протягом не більше 2 – 4 днів. В рідкісних випадках ентеровірусна гарячка продовжується 7 – 10 днів або має хвилеподібний перебіг.

Кишкова (гастроентеритична) форма ентеровірусної інфекції частіше зустрічається в дітей віком до 3 років. Захворювання протікає з незначним ринітом, закладеністю носа, гіперемією слизових ротоглотки, кашлем, диспепсичним синдромом (діареєю, блювотою, метеоризмом). При цьому важка інтоксикація, дегідратація та явища коліту не спостеригаються. Тривалість кишкової форми ентеровірусної інфекції в дітей складає 1 – 2 тижні. Катаральна (респіраторна) форма ентеровірусної інфекції в дітей протікає під виглядом ГРЗ. Відзначається короткочасна лихоманка, ринофарингіт, ларингіт. Можливий розвиток синдрому помилкового крупа. Ентеровірусна екзантема, асоційована з ECHO та Коксакі-вірусами, характеризується появою лихоманки та шкірної висипки. Зовні висипка в дитини може нагадувати скарлатину, кір або краснуху. Її елементи розташовуються переважно на шкірі обличчя і тулуба. Рідше зустрічаються бульбашкові висипання в порожнині рота, що нагадують герпес (пухирчатка порожнини рота). Протягом ентеровірусної інфекції висип та гарячка зникають протягом 1 – 2 днів.ринітомларингітвисипка в дитинискарлатинукіркраснуху

Епідемічна міалгія (хвороба Борнхольм, плевродинія) – це ентеровірусна інфекція в дитини, що викликається Коксакі та ECHO-вірусами. Основним проявом захворювання є інтенсивні мязові болі, що супроводжуються високою лихоманкою. Найчастіше діти скаржаться на болі в грудній клітці та верхній половині живота, рідше – в спині та кінцівках. Під час руху болі посилюються, викликаючи збліднення шкірних покривів та рясне потовиділення. Епідемічна міалгія вимагає проведення диференціальної діагностики з плевритом, гострим апендицитом або перитонітом. Після больового нападу діти почувають себе значно краще. Ця форма ентеровірусної інфекції в дітей нерідко протікає паралельно з герпангіною та серозним менінгітом. Поліомієлітоподібна (паралітична) форма ентеровірусної інфекції є однією з найбільш важких. Як і при поліомієліті, пошкодження передніх рогів спинного мозку може призводити до розвитку млявих паралічів і парезів нижніх кінцівок. У легких випадках кульгаву ходу, слабкість в ногах, однак зниження мязового тонусу є оборотними і поступово зникають через 4 – 8 тижнів. При важких формах ентеровірусної інфекції в дітей можливий летальний результат внаслідок порушенням функції дихального та судинного центрів.гострим апендицитомперитонітом

Енцефаломіокардит новонароджених викликається вірусами Коксакі типу В і характерний для недоношених та дітей перших місяців життя. На тлі загальної симптоматики (млявості, відмови від грудей, субфебрилітету) наростають явища серцевої недостатності (тахікардія, задишка, ціаноз, аритмія, розширення меж серця та печінки). При енцефаліті розвиваються судоми. Летальність при даній формі ентеровірусної інфекції серед дітей досягає 60 – 80 %. Ентеровірусний увеїт переважно вражає дітей першого року життя. Ця форма ентеровірусної інфекції протікає з лихоманкою, інтоксикацією, кишковим та респіраторним синдромом. Ураження судинної оболонки ока носить стійкий характер і може призвести до дистрофії ока, помутніння рогівки, розвитку увеальної катаракти і глаукоми, субатрофії очного яблука. Щодо особливостей перебігу герпетичної ангіни, вони були розглянуті у відповідній статті.вірусами Коксакігерпетичної ангіни

Діагностика ентеровірусної інфекції Ентеровірусні інфекції в дітей діагностуються на підставі типового симптомокомплексу з урахуванням сезонності та епідеміологічних даних. Обовязковим для встановлення діагнозу є лабораторне підтвердження ентеровірусної інфекції: виявлення РНК ентеровірусу методом ПЛР, визначення титру специфічних антитіл за допомогою ІФА, РСК або РПГА та ін. Лабораторна верифікація збудників може проводитися в різних біологічних рідинах: у крові, виділеннях конюнктиви, змиві з носоглотки, скребках з шкірних висипань, зразках фекалій, спинномозкової рідини (при наявності показань для люмбальної пункції), біоптатах органів та ін. Залежно від провідного клінічного синдрому діти можуть потребувати консультації педіатра, дитячого кардіолога, невролога, дитячого отоларинголога, офтальмолога та інших фахівців.

Лікування ентеровірусної інфекції в дітей Лікування легких ізольованих форм ентеровірусної інфекції проводиться амбулаторно. Госпіталізація потрібна лише при серозному менінгіті, енцефаліті, міокардиті, важких комбінованих поразках. Під час гарячкового періоду дитині необхідний спокій, постільний режим, достатній питний режим. Етіопатогенетична терапія ентеровірусної інфекції в дітей включає застосування рекомбінантних інтерферонів (віферону, реаферону), інтерфероногенів (примавіру, циклоферону), поліспецифічних імуноглобулінів (при важкому перебігу). Високу противірусну активність відносно ентеровірусної інфекції має капсидингібуючий препарат плеконарил. При міокардиті, менінгіті та інших формах призначаються глюкокортикостероїди. Одночасно проводиться симптоматичне лікування (прийом жарознижуючих, дезінтоксикаційна терапія, зрошення порожнини носа, полоскання зіва).

Дякую за увагу!