Декабристи ПІДГОТУВАЛА ПАЛИЧКА Д.М.

Каховський Петро Григорович (* липня 1826) декабрист, поручник російської армії у відставці липня1826декабристпоручникросійської армії

Походив із дворян Смоленської губернії вступив до служби юнкером до лейб-гвардії Єгерського полку. 13 грудня 1816 [1] розжалуваний в рядові за легковажну поведінку і відправлений на Кавказ до 7 єгерського полку за відмінну службу юнкер поручик звільнений у відставку за хворобою. В 1823 проходив лікування закордоном. В грудні 1824 року прийіхав до Петербургу.дворянСмоленської губерніїюнкером1816 [1]КавказюнкерпоручикПетербургу Член Північного товариства, активний учасник повстання на Сенатської площі. Стріляв у генерал- губернатора ПетербургаМилорадовича М. А., якого смертельно поранив і командира лейб-гвардії Гренадерського полку Стюрлера М. К.Північного товаристваПетербургаМилорадовича М. А. Заарештований 15 грудня 1825 року. Засуджений поза разрядами і по конфірмації 10 липня 1826 року присуджений до повішання. Страчений 13 липня 1826 року на кронверку Петропавлівський фортеці. Похований на острові Голодаї.Петропавлівський фортеціГолодаї

Кіндрат Федорович Рилєєв (нар. 1795, с. Батово, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія пом. 1826, Петропавлівська фортеця, Санкт- Петербург, Російська імперія) російський поет і революціоне р-декабрист, один з п'яти страчених керівників грудневого повстання 1825 року, прихильник ідеї національного визволення України.1795БатовоСанкт-Петербурзька губерніяРосійська імперія1826Петропавлівська фортецяСанкт- ПетербургРосійська імперіяпоетреволюціоне рдекабристУкраїни

Син дрібного поміщика, народився в Петербурзькій губернії. Батько підполковник Рилєєв Федір Андрійович ( року, помер у Києві), мати Ессен Анастасія Матвіївна ( ), придбала в 1800 село Батово Петербурзької губернії, де й оселилася з сином. Виховувався у кадетському корпусі. У 1814 році випущений прапорщиком в 1 кінну роту 1 резервної артилерійської бригади. Учасник закордонних походів російської армії років. Після війни разом з ротою квартирував в Ретово Віленської губ., А потім біля Павловська Воронезької губернії року подав прохання про відставку за домашніми обставинами. Перебування у Німеччині, Швейцарії, Франції запліднило його ідеями лібералізму, що переросли в російський демократизм з планами знищення монархії й царської фамілії. На припадає перебування Рилєєва на Слобідській Україні. У 1819 переселився до Санкт-Петербурга і служив спочатку в кримінальному суді, з 1823 в «Рос.-Амер. торг. компанії». З 1819 року співробітничав у журналах («Невський глядач», «Син вітчизни», «Благонамірений»), 25 квітня 1821 вступив членом-співробітником в Вільне товариство любителів російської словесності. У 1824 году обраний членом цензурного комітету і в виконував обов'язки цензора поезії. У видавав разом з Олександром Бестужевим альманах «Полярна зірка».Петербурзькій губерніїБатовокадетському корпусіпрапорщикомНімеччиніШвейцаріїФранціїлібералізмумонархіїСанкт-ПетербургаВільне товариство любителів російської словесностіпоезіїОлександром Бестужевим

Як поет, Рилєєв був романтиком. У його «Думах» відчувається спочатку російський націоналізм, який незабаром заміняється ідеєю боротьби проти московського деспотизму («Марфа Посадниця»), возвеличенням українського козацтва, що під проводом Хмельницького веде боротьбу проти поневолення (дума «Богдан Хмельницький»).поетромантикомХмельницькогодума Інтерес до України у Рилєєва диктувався мотивами естетичними й політичними. Рилєєв вивчав український фольклор, був знайомий з представниками української школи в російській літературі Миколою Маркевичем і Орестом Сомовим, з українською етнографом князем Миколою Цертелєвим. Його симпатії до України визначилися і його переконанням, що українському народові залишилася чужою рабська психіка, породжувана російським кріпацтвом («Про Острогозьке»). Всупереч загальноприйнятій за його часів історичній схемі Миколи Карамзіна, у Рилєєва знаходимо натяки на органічний зв'язок козацького Києва з Київом старокнязівським наслідок впливів «Історії РусівУкраїнифольклорМиколою МаркевичемОрестом СомовиметнографомМиколою ЦертелєвимУкраїнирабськапсихікаМиколи КарамзінаКиївом

». У тонах байронізму написана поема «Войнаровський», в якій Войнаровського, засланого на Сибір, показано в авреолі носія українських національних ідеалів, а натяками піднесено гетьмана Івана Мазепу на п'єдестал героїзму. Хоч поему й скалічила цензура скороченнями і коментарями, твір викликав ентузіазм серед українців (лист Миколи Маркевича від імені українського суспільства до автора, відгук у харківському «Украинском Журнале»), а серед росіян шовіністичне обурення. Саме на противагу Р. О. Пушкін написав поему «Полтава». Збереглися уривки поеми Рилєєва «Мазепа», настроєво сильні, перейняті патосом боротьби проти російського поневолення України.«Войнаровський»СибіргетьманаІвана МазепуцензураМиколи МаркевичаПушкінУкраїни Погляди Рилєєва шанував Шевченко, що спричинило його ідеалізацію декабристського руху. Твори Рилєєва неодноразово перекладено українською.Шевченкодекабристського руху

Великий вплив на життя та творчість Кіндрата Рилєєва мала українська Східна Слобожанщина та її головне історичне місто Острогозьк. Після одруження в 1818-му році з Наталею Тевяшовою, спадкоємницею славного роду острогозьких козацьких полковників Тевяшових, що очолювали острогозьке козацтво 61 рік (у рр.), К. Рилєєв довго живе у маєтку своїх острогозьких родичів. Тут він глибоко переймається демократичною минувшиною українського народу, його великою історією часів Київської Русі та славного козацтва. Саме приклад демократичного, волелюбного українського товариства стає для Рилєєва тією базою, на якій він жадає побудувати майбутнє демократичне суспільство Російської держави. Після відвідання Східної Слобожанщини Рилєєв створює свої найголовніші поетичні праці поеми та балади з українського князівського та козацького життя. Свої балади він навіть називає українським словом «думи», працюючи у цей час над поемами «Войнаровський», «Мазепа», «Наливайко», думами «Олег Віщий», «Ольга при могилі Ігоря», «Святослав», «Святополк», «Володимир Святий», «Рогнеда», «Боян», «Мстислав Удалий», «Богдан Хмельницький», та іншими «українськими» речами. При чому Острогозьк і Східна Слобожанщина для Кіндратія Рилєєва завжди залишаються Україною, українською землею.Східна СлобожанщинаОстрогозькострогозьких козацьких полковників«думи»

Так, в листі до Фадея Булгаріна від 20 червня 1821-го року він повідомляє з Острогозьку: «Ось уже три тижні, як я бенкетую на Україні: п'ю донські вина та об'їдаюся стерлядями» [2]. Коли ж друг Рилєєва Косовський у своєму віршованому листі до поета пише про те, що Рилєєву треба мабуть залишитися на Східній Слобожанщині на довший термін, аби набратися ще більшого натхнення для своїх майбутніх творів, Рилєєв відповідає йому поетичним зверненням «До Косовського (У відповідь на вірші, в яких він радив мені назавжди залишитись на Україні)». Рилєєв пише у цьому зверненні про те, що революційна боротьба проти імперського деспотизму не залишає йому можливості залишитися у «земному раю» на українській Слобожанщині. Завершує цей вірш він так:Фадея Булгаріна [2]Слобожанщині Итак, простите вы: Краса благой природы, Цветущие сады, И пышные плоды, И Дона тихи воды, И мир души моей, И кров уединенный, И тишина полей Страны благословенной

Подіям у місті Острогозьку і зустрічі тут українського гетьмана Івана Мазепи з російським царем Петром І у 1696-му році присвятив Кіндратій Рилєєв свою окрему думу «Петро Великий в Острогозьку». Пише він і статтю «Про Острогозьк», де у короткому обсязі розкриває перед поглядом читача історичну долю полкового міста українського слобідського козацтва. На жаль, участь у повстанні проти царату 14 грудня 1825-го року і наступний арешт, з судом та зі смертним вироком, не дозволили Кіндратію Рилєєву закінчити розпочатих праць, та написати нові, ще більш яскраві поетичні твори з української історії. Але й дотепер пам'ятає Східна Слобожанщина про славного поета- демократа.

Дякую за увагу