СТИЛІ МИСТЕЦТВА Античний, Візантійський, Романський, Готичний, Ренесанс

МИСТЕЦТВО Мистецтво – це естетичне пізнання світу в процесі художньої творчості як особливого виду людської діяльності, що відображує дійсність у конкретно - чуттєвих образах відповідно до певних ідеалів прекрасного.

МИСТЕЦТВО ПЕРВІСНОЇ ДОБИ Первісне мистецтво МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ Мистецтво Стародавнього Єгипту Мистецтво Передньої Азії Мистецтво Стародавніх Греції та Риму Античний стиль МИСТЕЦТВО ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Мистецтво ВізантіїВізантійський стиль Романське мистецтвоРоманський стиль Готичне мистецтвоГотичний стиль МИСТЕЦТВО РЕНЕСАНСУМистецтво доби Відродження в І талії, Північне Відродження Стиль ренесанс МИСТЕЦТВО ДОБИ ПРОСВІТНИЦТВА Мистецтво XVII – XVI І I ст. Стиль бароко Стиль рококо Стиль класицизм МИСТЕЦТВО ХІХ СТОЛІТТЯМистецтво 1- ї половини ХІХ ст. Стиль романтизм Мистецтво 2- ї половини ХІХ ст. Стиль реалізм МИСТЕЦТВО ХХ СТОЛІТТЯ

СТИЛЬ У МИСТЕЦТВІ Стиль у мистецтві – це мова мистецтва : сукупність художніх принципів, прийомів і засобів, характерних для мистецтва певних країн певного історичного періоду, напряму або індивідуальної манери художника.

ВИДИ МИСТЕЦТВА Види мистецтва – це форми творчої діяльності, що склалися історично як відображення багатогранності реального світу і проявляються в різноманітності способів та засобів художньо - образного відтворення й естетичного сприйняття.

НАСКЕЛЬНІ МАЛЮНКИ З ПЕЧЕРИ ШОВЕ

АНТИЧНИЙ СТИЛЬ ( ХІ ст. до н. е. – V ст. н. е.)

ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ АНТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ Гомерівська епоха (XI – VIII ст. до н. е.) Архаїчна епоха (V ІІІ – VI ст. до н. е.) Епоха Класики (V І – IV ст. до н. е.) Епоха Еллінізму (III – I ст. до н. е.) Епоха Римської Імперії (I ст. до н. е. – серед. V ст. н. е.)

КОЛІЗЕЙ

СЕРЕДНЬОВІЧНІ СКУЛЬПТУРИ Отріколі Лаукон

АРХІТЕКТУРА Архітектура, або зодчество – мистецтво проектування, зведення та художнього оздоблення споруд, що формують просторове середовище для життя й діяльності людини.

ВИДИ АРХІТЕКТУРИ Архітектура об ємних споруд – включає житлові будинки, громадські будівлі, промислові споруди Ландшафтна архітектура – пов язана з організацією садово - паркового простору ( парки, альтанки, містки тощо ) Містобудування – охоплює створення нових міст і селищ та реконструкцію старих міських районів

ШЕДЕВРИ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ

Відрізнялися масивністю, величною суворістю. Таке враження створювалося завдяки доричним колонам, розміщеним доволі близько одна від одної ХРАМИ БОГИНІ ГЕРИ В ПЕСТУМІ

АНТИЧНА СКУЛЬПТУРА Скульптура ( лат. Sculptura, від sculpo - вирізаю, висікали ) - вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об ' ємну форму і виконуються із твердих або пластичних матеріалів.

АНТИЧНА МОНУМЕНТАЛЬНА СКУЛЬПТУРА У часи Античності, коли краса стала вищим мірилом цінності твору художника, скульптура досягла незвичайного розквіту. Уже з V ІІ ст. до н. е. тут з являється монументальна скульптура. Статуї виливали з бронзи та вирізали з каменю. Виразність скульптур посилювали розписом та інкрустацією – вставками з іншого кольору. Очі робили, наприклад, з кольорових камінчиків. Грецькі скульптори оспівували прекрасне тіло людини. Тому грецьке мистецтво називають гуманістичним. Тут і богів зображували у вигляді красивих людей. Це прагнення ідеального образу пояснює велику кількість оголених зображень. Ними підкреслюється гармонія людського тіла, якого нічого соромитися.

АНТИЧНА СТАНКОВА СКУЛЬПТУРА Станкова скульптура незалежна від середовища, має розміри, близькі до натури, конкретний поглиблений зміст. Станковою скульптура називається тому, що створюється на верстаті. Вона не залежить від оточення, носить камерний характер, розміщується в залах виставок ; у зображенні увага зосереджується на тонких нюансах, русі, що відображає внутрішній світ людини та враження художника. Її найвідоміші види - статуя, портрет, анімалістика ( зображення тварин ). Статуя звичайно зображує людину в повний зріст, що в ідеалі робить враження життєвості, легкості, волі. Скульптурна група поєднує кілька фігур, пов ' язаних художнім задумом і сюжетом. Погруддя - це зазвичай портретне, погрудне зображення. Головна вимога до цього виду скульптури - домогтися подібності з моделлю, відобразити його внутрішній світ і характер.

Статуя « Дискобол » перша класична скульптура, що зображує людину в Русі. Талановитий скульптор Мірон утілив образ спортсмена, який приготувався метнути диск. Фігура юнака напівзігнута ; мить і він випростаються й диск полетить у повітря. Митець бездоганно передав анатомію тіла, підкреслив духовну і фізичну красу атлета, ім я якого залишилося невідомим. Не зберігся й оригінал « Дискобола » його слід загубився в Середні віки. Відомі численні римські копії цієї статуї, які знаходяться в музеях Рима, Мюнхена, Флоренції, Берліна. ІДЕАЛІЗМ ТА НАТУРАЛІЗМ ШЕДЕВРІВ АНТИЧНОЇ СКУЛЬПТУРИ

Античне мистецтво залишило нам величезну кількість чудових зразків вазопису орнаментального чи образотворчого декоративного розпису посудин із обпаленої глини, які відігравали надзвичайно важливу роль у житті стародавніх греків. Посудини були різноманітними за формою та призначенням : амфори для зберігання вина й олії, кратери для змішування вина з водою, піксиди з кришками у вигляді фігурок тварин або птахів для пахощів, ойнохої глечики з фігурними вінцями для розливання вина під час бенкетів тощо. ДЕКОРАТИВНЕ МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

АНТИЧНЕ ЮВЕЛІРНЕ МИСТЕЦТВО Давньогрецьке ювелірство витримало випробування часом і стало ще однією славною сторінкою в історії античного мистецтва. Стародавні майстри використовували золото, срібло та їх сплав електр і оздоблювали ювелірні вироби багатим та вишуканим декором. За бажанням замовника, коштовні прикраси могли містити орнаментальні або сюжетні композиції чи їх комбінації. У своїх творах ювеліри часто втілювали міфологічні образи, використовували флористичні й анімалістичні мотиви, а також зображували побутові сцени.

АНТИЧНИЙ ТЕАТР На думку багатьох учених, давньогрецький театр виник з обрядів, присвячених богу родючості, виноградарства й виноробства Діоніса. Історик Плутарх писав, що в 534 р. до н. е. чоловік на ім я Фоспід показав спектакль діалог актора, який виконував роль Діоніса, й хору. Відтоді театральні вистави стали неодмінною складовою подібних святкувань. Розквіт античного театру припадає на V ст. до н. е. Саме в той час творили видатпі поети - драматурги Есхіл, Софокл та Евріпід. Персонажі їхніх трагедій, написаних на основі давньогрецьких міфів, Едіп, Антигопа, Прометей стали вічними образами світового сценічного мистецтва. До наших днів дійшли також комедії Арістофана. Тип театральної споруди в Стародавній Греції склався під впливом кліматичних умов та рельєфу. Глядачі розміщувались на схилах пагорбів, а внизу, па галявині, виступали актори. Перша будівля театру театр Діоніса з явилася наприкінці VI ст. до н. е. в Афінах. Афінський театр міг змістити до ЗО тисяч глядачів. У добу античності мала більшість великих міст.

Визначальною рисою античної моди було те, що одяг не кроїли і не зшивали : тканину призбирували вертикальними складками, вигідно підкреслюючи природні лінії тіла, і скріплювали застібками. Найбільшого поширення набув хітон подібний на сорочку одяг, скріплений на плечах і підв язаний поясом. Короткі хітони носили простолюдини, воїни і молодь, а довгі жінки, люди похилого віку й аристократи. Тканини виготовляли з овечої шерсті та льону і прикрашали вишивкою, каймою. Важливе значення мав колір : у біле вдягалася лише аристократія, а серед інших прошарків населення були популярними зелений, сірий та коричневий кольори. Поверх хітона аристократи носили фарос плащ із дорогого єгипетського полотна красивого пурпурового кольору. Сандалії з переплетених ремінців па шкіряній підошві взували для виходу на вулицю, а вдома і багаті, і бідні ходили босі. МОДА АНТИЧНОСТІ

ВІЗАНТІЙСЬКИЙ СТИЛЬ (VXV ст.)

ВІЗАНТІЙСЬКИЙ СТИЛЬ Характерними рисами Візантійського стилю є урочистість, зовнішня пишність і внутрішня шляхетність, а також строга відповідність системі певних норм і правил, установлених церквою.

ВИДИ АРХІТЕКТУРНИХ СПОРУД ВІЗАНТІЙСЬКОГО СТИЛЮ Хрестово - купольний храм Центричний храм Базилікальний храм Імператорські палаци

СТИЛЬ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ СКУЛЬПТУРИ

ДЕКОРАТИВНО - ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО Художнє ткацтво Художня обробка металів

ВІЗАНТІЙСЬКИЙ ІКОНОПИС Іконопис – вид живопису, релігійного за темами сюжетів, культового за призначенням ; мистецтво написання ікон.

МОЗАЇЧНІ ІКОНИ А ще ікони Візантійського стилю виконувалися мозаїкою. Мозаїка – зображення або візерунок, виконані з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців тощо.

Фреска – живопис на вологій штукатурці, одна із технік настінного малярства, протилежна до розпису по сухому. ВІЗАНТІЙСЬКИЙ МОНУМЕНТАЛЬНИЙ ЖИВОПИС Фресковий живопис Мозаїчний живопис

Стилістично мініатюра була близька до станкового та монументального живопису й органічно пов язана з чудово написаним текстом і буквицями - художньо оформленими першими літерами сторінки чи розділу. Орнаментні заставки включали рослинні та геометричні мотиви. ВІЗАНТІЙСЬКА КНИЖКОВА МІНІАТЮРА

МОДА ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ Мода Візантії дуже пов язана з модою Риму. Але з Античних часів гармонійності та досконалості людського тіла прийшла краса – духовна, яка вимагала приховувати тіло під мішкуватим одягом. А одяг шили та кроїли із золотої парчі, шовку та прикрашали перлами, вишивкою і золотом. Та це собі могли дозволити не всі. Переважав геометричний орнамент зірочки, хрестики, кола, квадрати, рідше – рослинні та анімаційні мотиви

РОМАНСЬКИЙ СТИЛЬ ( ХІ – ХІІ ст.)

РОМАНСЬКИЙ СТИЛЬ Романський стиль ( від лат. romanus римський ) художній стиль в архітектурі, що панував у Європі ( переважно західній ) в XXII ст. ( у деяких місцях і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічної архітектури.

МИСТЕЦТВО РОМАНСЬКОГО СТИЛЮ 1.Архітектура I.Храми - фортеці II.Монастирі - фортеці III.Замки - фортеці 2.Скульптура I.Монументальні рельєфи 3.Живопис I.Фрески II.Мозаїки

СТИЛЬ РОМАНСЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ В орнаменті переплітаються традиції античності, Візантійської імперії, Ірану й Далекого Сходу. Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів - фортець, монастирів - фортець, замків - фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам ' яних брил удосконалюється, а м ' які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад.

Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками. Архітектори створювали склепіння у вигляді хрестів. Скульптури на площинах стін або поверхні капітелей мали рельєфну форму. В оформленні церков були популярними сюжети Страшного суду, біблійні сцени, скульптури. Перевага духовного над тілесним виражалася в контрасті духовної експресії й зовнішньої потворності. Фігурні композиції мали різні масштаби ; їхні розміри залежали від ієрархічної значущості того, хто зображений : найбільша фігура Христа, трохи менші ангелів і апостолів, найменші простих смертних. Фігури перебували у співвідношенні з архітектурними формами. Зображення всередині більші, ніж ті, що вміщувались у кутках. На фризах фігури мали присадкуваті форми, на опорних частинах подовжені. РОМАНСЬКІ БУДІВЛІ

РОМАНСЬКІ СПОРУДИ Романський портал, Ірландія. Сен-Вінсент в Меріньяк,XII ст., Франція (тинькування пізнє) Церква Діви Марії, XII ст., Левата, Каталонія

У межах романського стилю розвивалися й монументальні живопис і скульптура. За художніми ознаками мистецтво цього періоду схематичне, умовне. Для романської композиції характерні простір, позбавлений глибини, різномасштабні фігури, різкі кольорові гами. Унікальні місцеві особливості мав фресковий живопис романської доби в Каталонії. Схематизм композицій каталонські майстри поєднують з геометричними орнаментами, витоки яких в античному мистецтві і в ретельно розроблених мозаїках Візантії. Відсутність коштовних смальт в Каталонії компенсували яскравими фарбами. На збагачення художніх образів працюють як спроби відтворити шати з коштовних тканин, так і широкі, різнокольорові смуги на тлі. Зроблені перші спроби надати індивідуальних рис і образам святих, що подані з застиглими, виряченими очима : але вони вже розрізняються зачісками, чорним чи сивим волоссям. Поряд з безбородими юнаками сиві чоловіки з « біогрфіями ». Найшанованіших святих супроводжують написи ( Апостол Вартоломей, Євангеліст Матвій, Св. Петро ). За вказівкою атрибутів можна розпізнати шанованих святих і без написів ( Апостола Петра подають з ключами, які той отримав від Христа ). Серед біблійних персонажів і серафіми з крилами замість тіл, і жертовні багатоокі тварини ( віл, ягня ). Біблійні сюжети на фресках доповнені притчами ( діви розумні і нерозумні ), які стануть сюжетами для скульптурних композицій доби готики у Франції. РОМАНСЬКІ ФРЕСКИ КАТАЛОНІЇ

ЗАЛИШКИ Залишки каталонських фресок були знайдені в малих сакральних спорудах в Піренеях. В ті роки їх обережно зняли зі стін і перенесли в Барселону. На початку 21 століття їх експонують в окремих залах на штучно відтворених архітектурних поверхнях, що точно копіюють первісні романські форми в тодішніх інтер ' єрах. Апостоли з Оркау. XII століття. Обидві - Національний музей мистецтва Каталонії, Барселона.Національний музей мистецтва Каталонії

РОМАНСЬКА МОДА Романська мода вбрала в себе традиції костюма різних епох від античності до Візантії. З античного одягу через Візантію в неї прийшов плащ, що захищає тіло, перейшла система соціальних розходжень у вигляді облямівки, вишивок і т. д. Облямівка була вже не тільки прикрасою й знаком відмінності, як це було у Візантії, але і « розділовою » деталлю : наприклад, рукави відділялися від плаття нашитою облямівкою. Романська мода прийняла і ніколи « варварські » штани. Одяг і тканини виготовлялися звичайно в маєток феодала для нього самого або його родини. Тільки в XI в. з розвитком міст з ' являються цехи по пошиттю одягу із лляних і вовняних тканин. Шовк був предметом розкоші і був доступний тільки багатим феодалам, що купували його у візантійських купців.

Костюм вищого стану шили із тканин яскравих квітів : синього, зеленого, пурпурного, а костюми простолюду із тканин більше темних : сірих, коричневих. Одяг жовтого цвіту звичайно не носили, тому що він уважався цвітом зради і ненависті. Кожному цвіту надавали певного значення. Так, білий цвіт символізував чистоту, віру ; чорний - скорбота, вірність ; блакитний - ніжність і т. д. Одяг цілком червоного цвіту - цвіту крові - починаючи із середньовіччя носили кати. Пропорції костюма повинні були підкреслювати мужність чоловіка і жіночність жінки, з ' явилася потреба в створенні форм, що облягають, одягу. Тому в романському одязі матеріал зшивали швами, які оторочувалися тасьмою й тим самим зміцнювали це в історії моди було новинкою. Все інше залишається по - старому. У чоловічому одязі романської епохи позначається вплив лицарського захисного спорядження : форма й покрій верхнього одягу нагадували кольчугу. Нижня й верхня туніка, каміза і котта ( чоловіки і жінки надягали по декілька тунік, звичайно по дві ) у чоловічому одязі піднялися до колін і відкрили штани, заправлені у взуття. Штани минулого або довгими, до щиколотки, вузькими, але не облягають, або у вигляді панчохи - трико, що туго облягає ногу. Найбільш модними вважалися штани червоного цвіту. У холодну пору року носили безрукавні плащі, що доходили до самої землі й застібаються на правому плечі. РОМАНСЬКА МОДА

Фасони чоловічого й жіночого взуття дуже схожі : усі носять м ' які черевики із тканини або кольорової шкіри без шнурків, застібок і твердої підошви. Уперше з ' являється взуття з витягнутими мисками, що одержала широке поширення набагато пізніше. За формою взуття було однакової для правої і лівої ноги. Головні убори являють собою в основному напівкруглі шапки або щось схоже на фрігійський ковпак або каптур. Чоловіка, як і в античний час, коротко підстрижені ( навколо голови до мочок вух, попереду - чубчик ) звичайно без вусів і бороди ( вуси і борода - привілей світської і церковної знаті ). ВЗУТТЯ + ГОЛОВНІ УБОРИ Взуття Головні убори

У ранні періоди жінки носили одночасно дві туніки : нижню, довгими й широку, з довгими вузькими рукавами, і верхню, більше коротку, з короткими широкими рукавами. Кольорові смуги обробки, вишивки розташовувалися по горловині, низу виробу й низу рукавів. ІДЕАЛ ЖІНОЧОЇ КРАСИ Відповідно до ідеалів раннього середньовіччя гарної вважалася жінка висока, із золотавими локонами, темними, але не зрослими бровами, зеленими або блакитними очами, вузькою талією. Підкоряючись етикету, жінки ходили дрібними шажками, опустивши ока, злегка схиливши голову, уміло підхоплюючи й не волочачи по землі довге плаття.

РОЗГЛЯНЕМО НА ПРИКЛАДІ

Мистецтво західноєвропейської книжкової мініатюри пройшло декілька етапів розвитку : І. Ілюстрації Меровінзького періоду (V – перша половина V ІІІ ст.), в яких домінував спрощений стиль. ІІ. Період великих орнаментально - декоративних ініціалів і сторінок - килимів у ірландській книзі (V ІІІ - ІХ ст.). ІІІ. Мініатюри часів Каролінзького відродження (V ІІІ - ІХ ст.). І V. Ілюстрації періоду правління імператорів Оттонської династії ( Х - ХІ ст.), для яких характерне поєднання умовно схематичного і монументального стилів. V. Алегоричні мініатюри так званого романського стилю ( ХІІ - ХІІІ ст.). V І. Мініатюри готичної доби ( ХІІІ - ХІ V ст.), які в подальшому дали відчутний вплив при встановленні ранніх форм європейського станкового мистецтва. КНИЖКОВА МІНІАТЮРА

Образотворче мистецтво було цілком підпорядковане релігійному світогляду. Звідси його символічність, умовність прийомів і стилізація форм. В зображенні фігур пропорції порушувались, складки одягу трактувались довільно, незалежно від пластики тіла. Фігури розташовувались у просторі, що позбавлений глибини, між ними не відчувається відстань. Фігури різномасштабні, їхнє трактування залежить від форм самої архітектури. ОДИН ІЗ ВИДІВ ДЕКОРАТИВНО - ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА

РОМАНСЬКИЙ ТЕАТР У цей час спостерігається занепад традиційного театру. На заміну з являється : театр пантоміми ( мімів ), театр мімансу, мандрівний театр жонглерів.

ГОТИЧНИЙ СТИЛЬ ( ХІІ – ХІІІ ст.)

ГОТИЧНИЙ СТИЛЬ Готика ( італ. gotico, від назви германського племені готів ), готичний стиль художній стиль, середньовічної культури країн Західної Європи ( між серединами XII і XVI століть ). Термін « Готика » введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося « варварським ».

СИМВОЛІКА ГОТИЧНОГО ХРАМУ У ХІІ ст. абат Сугерій, який служив у першому готичному соборі Абатство Сен - Дені в Іль - де - Франс, написав трактат « Про освяченні церкви Сен - Дені », де описав символічність всіх елементів архітектури готичного собору. За Сюжером ( французький еквівалент вимови « Сугерій ») храм це корабель, що символізує Всесвіт. Витягнутий інтер ' єр храму неф (nef), фран. navis) перекладається як корабель. Цей Всесвіт ділиться поясом вітражів у верхній частині храму, і масивом стін в нижній, на горний ( небесний ) і Дольний ( земний ) світ, відповідно. Стіни храму як обителі Божої, дематеріалізуются рельєфним і скульптурним ажуром. Такий конструктивний елемент як арка символізує розрив круговороту часу, адже в цілому образ готичного храму також несе смислове навантаження про швидкоплинність і кінець часу ( в той час народ Середньовіччя перебував напередодні швидкого кінця світу ). Готична троянда символізує колесо Фортуни і висловлює циклічність часу. В унікальних готичних вітражах у вікні - троянді можна розгледіти сцени, що відсилають до круговороту часу. Світло, яке проникає через яскраві вітражні скла позначає Божественне світло, Божественне провидіння ( див. Фаворське світло ). Споглядаючи вітражі людина відсторонюється від матеріального, тілесного, людського світу і « потрапляє » в іманентний, духовний, Божественний світ.

ГОТИЧНА СКУЛЬПТУРА Одночасно із розквітом готичної монументальної архітектури відбувався й розквіт монументальної скульптури, в якій втілювався новий зміст. Портали ставали дедалі розкішнішими, що відбивало зріст добробуту міст у порівнянні із монастирями. Прочанські церкви відтепер мають не один оздоблений скульптурою портал, а щонайменше три, і більше того - додалися портали на кінцях трансепта. Підтримуюча тимпан опора прикрашається чудовими скульптурами, які, до того ж, виконуються у реалістичнішій манері. Розмаїттям облич, поз, складок одягу підкреслюється індивідуальність кожного образу, а це, в свою чергу, відбиває зростаючий інтерес до людського в біблейському персонажі. Про популярність образу Діви Марії, що своїм земним походженням наближала до себе віруючих, свідчить велика кількість французьких соборів, присвячених Богоматері, - у Парижі, Шартрі, Ам ' єні, Лані. Зображення Богоматері, що сидить на троні, або « Коронація Богоматері » дедалі частіше з ' являється в оформленні порталу західного фасаду монументальних споруд. За значенням цей образ поступається тільки образу Христа. З ' являються сцени повсякденного життя – що свідчить про те, що християнська культура стає більш світською. Якщо попередня, романського стилю, скульптура зосередилася на ідеї неминучості Страшного Суду, то готична скульптура бере за мету відбити нову роль світської влади, закликаючи таким чином до шанобливості і послуху.

ГОТИЧНА СКУЛЬПТУРА Давид Лан ( Ена )

Вітраж ( фр. vitrage, від лат. vitrum скло ), орнаментальна або сюжетна декоративна композиція зі скла та інших матеріалів, що пропускають світло. В Готичних храмах був релігійного характеру. ВІТРАЖ

Для готичного живопису характерні витонченість і багато - фігурність зображень, наявність орнаментів, елементи пейзажу та натюрморту. ГОТИЧНИЙ ЖИВОПИС

У період готики настав розквіт книжкового мистецтва, зокрема мініатюри, що вирізнялася світськими за характером ілюстраціями до біблійних текстів. У цей час масово створювали християнські рукописи розважально - дидактичного змісту, значну увагу приділяли камерним манускриптам, призначеним для приватного користування. Важливого значення для композиції книги набув орнамент. Мотиви орнаменту – геометричні та рослинні : розетки, трилисники і чотирилисники. ГОТИЧНА КНИЖКОВА МІНІАТЮРА

Характерні риси готичного інтер єру є вишуканість форм і декору, вдале поєднання матеріалів, кольорів та стильова єдність в оформленні внутрішнього простору будівлі. З - поміж кольорів переважали червоний, жовтий, синій, коричневий ; поширеними були золотавий та сріблястий. ДЕКОРАТИВНО - ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО

Жінки носили туго зав язані, багатошарові сукні з довгими шлейфами, жакети й безрукавки оточені хутром, широкі пояси з дорогоцінними пряжками. З часів романського стилю залишились рукавички. Чоловіки носили вузькі штани, короткі куртки, черевики із загостреними носами. Головні убори – капелюхи, берети, чепчики, високі шапки, капелюхи у вигляді тюрбана з повільно спадаючими кінцями. ГОТИЧНА МОДА

ГОТИЧНИЙ ТЕАТР В цей час загоджується релігійний, або церковний театр. Спочатку під час служби розігрувалися сцени з Святого Письма. У ХІІІ ст. їх винесли на паперть, а згодом і на міську площу. Виникає містерія у ХІІІ ст. де головні ролі виконує не духовенство, а міщани хоч і тісно пов язаний з церковним театром.

ЕПОХА ВІДРОДЖЕННЯ, АБО РЕНЕСАНСУ ( ХІІІ – XVI ст.)

ЕПОХА РЕНЕСАНСУ АБО ВІДРОДЖЕННЯ Відродження, або Ренесанс ( фр. Renaissance « Відродження ») культурно - філософський рух кінця Середньовіччя початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.

ПЕРІОДИ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ Протовідродження ( Передвідродження ) – 2- а пол. XIII ст. XIV ст. Раннє Відродження – 1410/1425 рр. XV ст. кін. XV ст. Високе Відродження – кін. XV перша третина XVI ст. Пізнє Відродження – сер. XVI 90- і р. XVI ст. Північне Відродження – XVI ст.

Кругла скульптура вільно розміщується в просторі, вимагає огляду по колу. Це може бути зображення голови, торсу ( зображення по пояс ), бюсту ( погрудне зображення ), статуя ( зображення у повний зріст ), скульптурна группа. КРУГЛА СКУЛЬПТУРА ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ

Рельєф - вид скульптури, у якому зображення лише частково виступає над поверхнею. Інакше кажучи, рельєф – об ємне зображення, яке розгорнуте на площині й частково виступає або заглиблене в неї. Рельєфи були поширені в мистецтві Давнього Дворіччя, Індії, Ірану. В Давньому Єгипті заглибленим рельєфом прикрашали маленькі скриньки, величезні храми. В залежності від характеру виступання над площиною рельєфи поділяють на – барельєф, горельєф, контррельєф. РЕЛЬЄФНА СКУЛЬПТУРА ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ

Леонардо да Вінчі італійський живописець, графік, скульптор, архітектор, учений та інженер. Плідне поєднання наукової та художньої діяльності дозволило йому зробити відкриття, які випередили свій час, як у живописі, так і в анатомії, механіці, інженерії, оптиці тощо. Одним із його мистецьких досягнень є оновлення техніки малюнка за допомогою прийому сфумато. Живописні твори Л. да Вінчі втілили іуманістичний ідеал людини (« Мадонна Літта », « Поклоніння волхвів », « Мадонна в скелях », « Джоконда » (« Мона Ліза »)). СТАНКОВИЙ ЖИВОПИС ЕПОХИ РЕНЕСАНС

В епоху Ренесансу фрески були дуже поширеними. Такі картини вкривали як стіни старих, ще готичних споруд, так і нових у провінціях і мистецьких центрах. В основі фресок були сюжети зі Старого Завіту ( наприклад, створення Адама ), сцени з життя Марії і страсті Христові, алегорії, міфічні персонажі ( Геракл, сивіли ), батальні сцени, події папського двору, значущі події дрібних герцогських дворів тощо. ФРЕСКОВИЙ ЖИВОПИС ЕПОХИ РЕНЕСАНС

ТЕАТР ЕПОХИ РЕНЕСАНС В епоху Відродження, батьківщиною якого була Італія, спостерігається підйом у більшості видів мистецтва. Оскільки релігійні основи слабшали, це істотним чином вплинуло на європейській культурі - у ній знову стали затребувані і засяяли новими гранями ідеали античності, раніше відкидаємо церквою як язичницькі. Зміни йшли і у всіх аспектах театрального життя : з ' являлися нові жанри, форми, театральні професії, мінялися і принципи театрального мистецтва. Незважаючи на підйом мистецтва в Італії театр тут не досяг таких висот, як образотворче мистецтво або архітектура, яка все ж відклала відбиток на розвиток театру : поряд з традиційними античними театрами будувались і нові, що поєднують сцену і глядацьку залу. Поява повноцінних будівель з дахом розширило можливості театру : у постановках стали по - новому використовувати музику, світло, декорації, а це призвело до становлення і бурхливого розвитку нової театральної форми - класичної опери. В Італії зародився оперне мистецтво користувалося великим успіхом

Медальєрне мистецтво Італії ( італ. Medaglie italiane) уславлена галузь мистецтва Італії, де була задіяна велика кількість ювелірів, художників - дизайнерів і скульпторів впродовж декількох століть. МЕДАЛЬЄРНЕ МИСТЕЦТВО ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ

У новій моді дуже важливі були ріст і форма груди людини, його колір волосся й зачіска. При цьому основними критеріями стали загальнолюдські подання. Зрозуміло, що мода Ренесансу активно виступала проти неприродної моди епохи готики. Біляві волосся були дуже важливою умовою краси в Італії й до Ренесансу, і під час його розквіту, і надалі. Цього досягали за допомогою найрізноманітніших засобів. МОДА РЕНЕСАНСУ

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА Підручник « МИСТЕЦТВО » 8 клас – Л. Г. Кондратова ; Wikipedia; НАРОДНА ОСВІТА ХК ( Юрченко ) Парад Мод