План Вступ. Походження мистецтва, його функції та соціальна сутність. Першопричини походження мистецтва. Висновки.

Слово "мистецтво" - спочатку означало всяку майстерність більш високого і особливого сорту ("мистецтво мислення", "мистецтво ведення війни"). Реальні й щиросердечні джерела мистецтва, тобто художньої творчості, убачаються в різних явищах: фантазії (романтизм), різноманітному прагненні до зміни (Шиллер), прагненні до наслідування (Аристотель, сучасний натуралізм), прагненні до символічного зображення (німецький ідеалізм, експресіонізм) і багато в чому іншому.

Естетичні уявлення людей, закріплені художніми засобами у творі мистецтва, називаються художніми образами. Мистецтво, як таке, на відміну від філософії, науки, релігії й етики починається там, де метою естетичної діяльності стає не пізнання або перетворення миру, не виклад системи етичних норм або релігійних переконань, а сама художня діяльність, що забезпечує створення особливого, вигаданого миру, у якому все є естетичним створенням людини

«Хоча мистецтво і релігія породжені принципово різними соціальними потребами, виникли вони одночасно і реалізувалися спочатку в єдиній, не розмежованій системі духовно-практичної діяльності, яку являв собою первісний міфологічний обрядовий комплекс». Д.Угріновичем «Мистецтво та релігія» Членороздільна звукова мова форма висловлення логічного понятійного мислення, але спілкування може існувати завдяки малюнку, жесту та співу, які часто виступають елементами ритуалу. Універсальний, чисто людський світ ритмів ритми танців, ліній, фарб, форм, візерунків у прадавньому мистецтві оберігав від перевантажень і зривів мозок, що мислив», пише Я. Я. Рогінський.

Традиційне родоплемінне мистецтво завдяки своїй синкретичності (воно переплітається з усіма іншими елементами культури міфологією, релігією, обрядами тощо) є поліфункціональним. Наукове вивчення мистецтва, закономірностей його розвитку розпочалося у XVIII ст. Це, перш за все, було пов'язане з виділенням самостійного розділу філософії, окремої галузі філософського знання про красу і закони її відтворення у творах мистецтва, яка дістала назву "естетика"

1. за його допомогою людина здатна сприймати оточуючий її світ у цілісності; 2. воно може проникати в найпотаємніші куточки людської душі, хвилювати і роботи людину величною; 3. безпосередньо контактує з емоційною сферою особистості, найбільш рухливою і пластичною сферою людської психіки; 4. за допомогою мистецтва ідея втілюється в такій формі, яка збуджує емоції, активізує уяву, викликає особливі переживання, які називають естетичними, або художніми. Особливості впливу мистецтва на людину:

Усі народи схильні до творчості. Кожний із них на своєму рівні розвитку створює мистецькі вироби, які вирізняють його серед інших. Навчившись відображати якусь подію, людина "зупинила мить", завдяки чому здобула владу над часом, заклала підвалини нової художньої форми буття. Щодо першопричин походження мистецтва існує багато гіпотез і наукових концепцій. Історик Я. Рогінський стверджує, що людина почала творити лише тоді, коли соціальні якості її набули самодостатності, тобто в епоху, коли складалися форми родової організації (пізній палеоліт); Г. Плеханов доводить: «мистецтво один із засобів спілкування».

Мистецтво істотно вплинуло на еволюцію цілого біологічного виду, підняло його на якісно вищу сходинку; праця стала творчістю; слово почало жити в часі. У людини завжди існував тісний зв'язок між виробничою та ігровою діяльністю обряди, ігри, танці, театралізовані дійства безпосередньо пов'язані з виконуваною продуктивною роботою полюванням, землеробством та ін.

Споконвіку людина намагалася наслідувати рухи тварин і птахів, на яких полювала; поступово вони складались у певну систему народжувався танець, закріплювались навички та пошановувався звір, якого було впольовано. Кожний народ створював своє музичне мистецтво, складалися характерні типи співзвуч, ритмів, манер. Формувалась національна мова музики, завдяки чому можна легко відрізнити українську, японську, індійську, арабську, російську, французьку мелодію з-поміж інших.

Таким чином, на базі виробничого процесу витворювався мистецький, який фіксував ту чи іншу подію, що вразила людину і мала залишитись у її пам'яті. Найбільш яскрава образотворча діяльність спостерігається в архітектурі, яка розвивається з найдавніших часів і має глибокі історичні корені.

Сприйняття естетичних якостей і художніх ідей, які визріли всередині певної культури та стали естетичною необхідністю. Культура сприйняття вибіркова, її базою є подібне у життєвих обставинах різних народів; Подібності художніх явищ виникають завдяки тотожності історичних обставин; мистецький процес завжди проходить у своєму розвитку подібні стадії; адекватність художніх явищ зумовлюється діалектикою спіралеподібного розвитку художньої культури; кожний пік передбачає наступну трансформацію у вищій якості, ніж попередній;

етноси, як і народи, народжуються в різні періоди, тому мають неоднакові досягнення, що створює ілюзію про більш розвинені та менш розвинені народи; згідно із законами діалектики кожний етнос, народ, нація розвивається у суворо детермінованому часі та просторі подібно до людини, яка також розвивається у часі та просторі, починає свій життєвий шлях, здобуває знання, формує уміння і навички, віддає їх і переходить в історичну пам'ять.