Атрощенко Ірина ФРГТБ 3-1

Сіверська земля Сіверська земля (Сіверщина; рос. Северщина) історична область, колиска зародження Київської Русі, що включала басейн середньої та нижньої Десни, Посем'я і нижнє Посожжя.рос.Київської РусіДесниПосем'я Посожжя Посем'я історичний ареал розселення українців у басейні річки Сейму, а саме племені сіверян.історичнийареалукраїнцівбасейнірічки Сеймуплеменісіверян

Герб Сіверщини (1672 рік)1672

Історичні відомості 1618 року в наслідок Деулінського перемир'я землі Сіверщини увійшли до складу Речі Посполитої. У 1635 році тут було завершено процес створення окремого Чернігівського воєводства. Процес супроводжувався впровадженням на Сіверщині окремих земських урядів, пізніше сеймиків, громадських та земських судів, повітового устрою. 1618Деулінського перемир'яРечі Посполитої1635Чернігівського воєводствасеймиків повітового

Помаранчевим кольором виділені території, що перейшли до Речі Посполитої, згідно з Деулінським перемир'ям

Герб Чернігівської землі Сеймики (пол. sejmik, зменшуване від сейм) орган територіального станового самоврядування в Польщі (з кінця 14 ст.), у Великому Князівстві Литовському (з 1564) і Речі Посполитій ст. з'їзди місцевої шляхти повітів, воєводств і земель. Діяли до скасування Литовських Статутів у 1840 році.пол. сеймПольщі14 ст.Великому Князівстві Литовському1564Речі ПосполитійЛитовських Статутів1840 Пові́т адміністративно-територіальна одиниця в Великому Князівстві Литовському, Польському королівстві, Речі Посполитій, Королівстві Галичини та Володимирії, Західно-Українській Народній Республіці, Російській імперії, а також ранньому СРСР. Нині є адміністративною одиницею середнього рівня в Польщі.Великому Князівстві ЛитовськомуПольському королівстві Речі ПосполитійКоролівстві Галичини та ВолодимиріїЗахідно-Українській Народній РеспубліціРосійській імперіїСРСРПольщі

Звичаї,обряди Сіверщини

Сімейні обряди та звичаї

Найважливіші етапи життя людини і окремі стадії розвитку сім'ї завжди супроводжувалися різноманітними обрядами і звичаями. До традиційної сімейної обрядовості належать обряди, пов'язані з біологічним циклом існування людини народженням (пологові звичаї та хрестини), одруженням (шлюб і весілля), смертю (похорон і поминки). Пологові обряди і звичаї. Вони складаються з трьох тісно пов'язаних циклів: передпологовий, власне пологовий і післяпологовий. Перші два включають звичаї, уявлення, повір'я, обрядові дії, метою яких є збереження вагітності та забезпечення успішного перебігу пологів. Післяпологові обряди спрямовані на охорону і очищення матері та дитини, приєднання новонародженого до сім'ї, громади і церкви.

Значне місце посідали обряди, пов'язані з першою купіллю. Існувало повір'я, що виконані в перший день народження дитини магічні дії впливатимуть на її подальше життя. Щоб дитина росла здоровою, у першій купелі використовували свячене зілля або свячену воду. Крім того, хлопчику до купелі клали дев'ясилу («щоб сильним був»), дівчинці додавали меду, квітів, молока («щоб гарною була»). Кожен, хто приходив до хати під час першої купелі, мав кинути до неї монету «на щастя». Скупану дитину обсушували коло печі. Це робили не тільки з гігієнічних міркувань, але й з метою прилучення новонародженого до домашнього вогнища. Про вшанування вогню і домашнього вогнища та віри в їх очисну і охоронну дії свідчить звичай гуцулів прив'язувати на праву ручку немовляти разом з іншими оберегами (наприклад, часником) мішочок зі шматком глини з печі. У післяпологовий період здоров'я матері й дитини охоронялося від усього злого цілою низкою оберегів. Найпоширенішим в Україні був звичай пов'язувати дитині на ручку червону нитку.

Хресні мама і тато повинні були мати «крижму» біле полотно, на якому тримали дитину під час хрещення. Присутність рідних батьків на обряді була необов'язковою. Хресні батьки мусили бути християнами, тобто хрещеними в церкві, та перебувати у законному церковному шлюбі.

Весільна обрядовість

Весільна обрядовість. Традиційний український обряд весілля умовно поділяється на три цикли: передвесільний, власне весільний і післявесільний. У різних етнографічних районах України кожному з них були властиві свої ритуали, обряди і звичаї. Основну увагу зосередимо на спільних загальноукраїнських рисах і традиціях українського весілля. До передвесільного циклу належать обряди, пов'язані з досягненням згоди молодих і їх родин на шлюб: запити, сватання, оглядини й заручини. Запити це попереднє розвідування родиною молодого про наміри батьків молодої. Цей термін був поширений переважно на Харківщині та Сумщині; на Чернігівщині й Кіровоградщині «допити», на Івано-Франківщині «визнавки». На розвідини йшли мама або тато молодого чи хтось з близьких родичів. У кінці XIX на початку XX ст. звичай попереднього розвідування щодо згоди на сватання перетворюється у ввічливе попередження про прихід сватів.

Власне весіллям, гостиною керували хресні батьки. Наприкінці весілля у домі молодої відбувався останній її викуп «весільний пропій». Після цього пізно ввечері молоду виряджали до дому чоловіка. її родичі передавали родичам і боярам посаг, вона виходила на подвір'я, а в той час гості співали пісні, в яких була туга і сум за рідною домівкою.

Сьогодні в Україні відбувається відродження народних християнських обрядів і звичаїв, що пов'язані з народженням і смертю людини, створенням нею сім'ї, вихованням дітей тощо. Важливо, щоб у кожному етнографічному районі, в кожному місті та селі дотримувалися і передавали наступним поколінням свої традиції, які всі разом творять самобутній родинний лад українців. Саме завдяки міцній християнській сім'ї український народ через віки лихоліть зумів зберегти свою національну свідомість, психологію і культуру. її традиційні демократичні засади повинні бути основою побудови незалежної демократичної держави. Пам'ятаймо слова митрополита Андрея Шептицького: «...слаба та й нещасна така суспільність, що складена з нещасливих родин».

одяг Національний костюм Чернігівщини Для Чернігівської області характерними є костюми з білими вишивками. Геометричний або рослинний орнамент вишивки вишивається білими нитками або ж із вкрапленням червоного і чорного кольорів. Виконується узор дуже дрібними стібками, що нагадують бісерні вишивки, які характерні для чернігівських сорочок.

Чоловічий костюм Чернігівщини Кінець XIX – початок XX ст. Чоловічий костюм має тунікоподібну сорочку доморобного полотна. Широка маніжка, стоячий комір манжети й поділ прикрашені вишивкою. Одягалася сорочка переважно навипуск під кручений пояс. Штани виготовлені з грубого невідбіленого полотна, неширокі.

Жіночий костюм Чернігівщини Кінець XIX – початок XX ст. Сорочка жіночого костюму виготовлена з доморобного полотна до поликів з широкими у півтори пілки рукавами. На рукавах та поликах є червоно-чорна вишивка гладдю. Синя керсетка – з підрізною спинкою, до фанд (з фалдами). Червона спідниця у складку типу андарака доморобної вовни з тканим різноколірним геометризованим орнаментом по подолу. Білий полотняний фартух вишитий по подолу, з закладками та обшивкою мереживом. Дві різноколірні хустки повязані на білий очіпок. Одна хустка повязана просто, а друга підведена під підборіддя і завязана на маківці. Личаки прямого плетіння у чоловіків та жінок одягалися на полотняні онучі.

кухня на Чернігівщині встановлюється справжня грибна погода: тепло, дощить, а вдосвіта ліси оповиті туманом. "Ой, як же хочеться по гриби!" зітхають торговці на базарі. А що зітхати?! Трбеа брати в руки корзинку і вперед! А ми пропонуємо кілька рецептів смачних грибних страв.

Смажені білі гриби Для приготування потрібно: гриби свіжі - 500г; цибуля ріпчаста - 1 головка; борошно - 1 / 2 склянки; олія рослинна - 1 ст.л.; сметана - 1 / 2 склянки; сіль - за смаком. Приготування: Почищені капелюшки білих грибів промити, крупно нарізати і варити близько 5 хвилин у підсоленій воді. Вибрати гриби шумівкою і дати воді стекти. Потім запанірувати в борошні кожен шматочок гриба і обсмажити на олії до утворення рум'яної скоринки. Цибулю порізати кільцями, обсмажити на маслі і додати гриби. Все залити сметаною і довести до кипіння. При подачі до столу полити розтопленим маслом. Як гарнір подають картопляне пюре або смажену картоплю. Білі гриби з цибульною підливкою Для приготуваня потрібно: гриби свіжі - 5 шт. цибуля ріпчаста - 1 цибулина олія рослинна - 1 ст.л. сметана - 1 склянка сіль - за смаком Приготування: капелюшки молодих грибів очистити, вимити. Підсушити і обсмажувати, часто перемішуючи, близько 15 хвилин на рослинній олії. Приправити сіллю. Після цього поставити їх у нежару духовку. Цибулю дрібно порізати, покласти в сковороду з розігрітим маслом, посолити і тушкувати до м'якості. Потім влити сметану і прокип'ятити. Отриманою підливою.

ХОЧ ЇДКИЙ, ТА СМАЧНО Рецептів страв з хроном існує безліч. Його вживають із мясом, рибою, салом, овочами, використовують для приготування підлив, супів, холодників тощо. Приправи 0,5 склянки дрібно натертого хрону, 100 г сметани, лимонний сік, сіль. Усі інгредієнти старанно перемішати. Подавати до смаженого чи тушкованого мяса. 0,5 склянки тертого хрону, 1 яблуко, 12 ст. л. оцту, 0,5 ч. л. цукру, 34 ст. л. кислого молока, сіль. Яблуко обчистити і натерти, змішати з хроном, додати інші інгредієнти, добре вимішати і покласти в скляну вазочку, подавати до холодного мяса. 1 невелика хрінина, 2 ст. л. окропу, 1 ч. л. меду, 1 ст. л. олії, 0,5 ч. л. лимонного соку, 1 яблуко. Хрінину натерти, залити окропом, додати терте кисло-солодке яблуко, інші інгредієнти, добре вимішати. Подавати до овочевих, мясних та рибних страв. 1 ч. л. тертого хрону, 0,5 склянки сметани, 100 г тертого сиру, 1 зубок часнику. Складові змішати, додати ароматичні трави (кріп, петрушка, майоран). Буряки з хроном. 1 кг буряків, 150 г хрону, цукор, оцет, кмин, сіль. Буряки зварити чи спекти в духовці, обчистити, натерти на дрібній тертці і зєднати з тертим хроном. Заправити сіллю, цукром, оцтом, додати тертого кмину і вимішати. Зберігати в щільно закритому посуді. Салат з морквою. Корінь хрону, 500 г моркви, 500 г яблук, 100 г сметани, сіль, цукор, зелень петрушки. Яблука (необчищені), хрін та моркву натерти на дрібній тертці, усе змішати, посолити, трохи підцукрити, викласти гіркою в салатницю і полити сметаною. Салат з червоноголовковою капустою. 2 ст. л. тертого хрону, 900 г капусти, 2 яблук, цибулина, оцет, сіль, цукор, олія, круто зварене яйце, зелень петрушки. Капусту розрізати навпіл, натерти на грубій тертці і скропити оцтом, так само натерти необчищені яблука, додати дрібно посічену цибулю, усе вимішати, посолити і посипати цукром, додати хрону і залишити, накривши посудину, на 2 години. Викласти в салатницю, полити олією і прикрасити кружальцями яйця та листками петрушки. Грінки з хроном. Батон, 50 г вершкового масла, 1 ст. л. тертого хрону. Черствий батон нарізати скибками завтовшки 1 см, змастити маслом, на деці підпекти в нагрітій духовці впродовж 15 хв. Гарячі грінки посипати тертим хроном. Хрінове масло. Натерти 200 г хрону на дрібній тертці, заправити лимонним соком та медом до смаку, змішати з 100 г мякого вершкового масла.

Панські торбинки" Для налисників: 0,5 л молока, 3 яйця, склянка борошна, 1 ст. л. цукру, 1 ст. л. олії, сіль за смаком. Начинка: 150 г шампіньйонів, 2 великі цибулини, 200 г курячого філе. Тісто для налисників досить вибагливе, тож я не змішувала всі інгредієнти одночасно. Спочатку збила яйця і додала 250 мл молока, все добре вимішала. Потім ще додала цукор, олію й дрібку солі. В окремий посуд насипала борошна і туди додала всю суміш. Далі збивала міксером, тісто виходить без грудочок. Насамкінець долила ще 250 мл молока. Тісто вийшло досить рідким, і я сумнівалася, чи добре спечуться налисники. Але вони, на диво, не розвалювалися і добре переверталися. З цієї кількості тіста вийшло 14 млинців. Шампіньйони дрібно порізала й смажила разом із дрібно нарізаною цибулею 15 хвилин, потім посолила, поперчила за смаком. Гриби під час готування пускають сік, тому до них нічого не потрібно доливати. Варене куряче філе дрібно порізала і додала до грибів, перемішала. Потім додала 2 столові ложки сметани і ще пять хвилин тушкувала. Столову ложку з гіркою начинки поклала на млинець, зібрала краї і завязала пірям зеленої цибулі. Пірям цибулі зручно завязувати "торбинку" і воно майже не рвалося.

Діалект,вимова «казаць» – говорити «тертеники» або «тертуни» чи «деруни» - випічка з тертої картоплі «налисники» - блинці з сиром «боршч» - борщ «юшка» - картопляний суп з мясом «куття» - обрядова каша з ячменю з додаванням меду «гамула» - каша яку робили пастухам «чікмень» або «чекміль» - одяг, який носили місцеві селяни осінню, із «бушлаком» - накидкою. Він одягався зверху на у кожух під час поїздок на возі. «пашла, паіхала, палапатіла» – пішла, поїхала, полапотіла «каняка» – кобила «далувка» – назва земляного полу «не пуйде» – не піде «шибка» – скло у вікні «лаштавать» – готувати, лагодити (напр.- налаштуй парасятам їсти) «сулія» – 4-х літровий бутиль «кабеняк» – давній одяг «тепер» чи «теперя» – зараз «чуччо» – ось тільки, що «таді, тадіе» – тоді

Ландарі – деруни (оладки, спечені з тертої картоплі Кузік – гудзик Шанька – торбинка Пуога – батіг Гладишка – глечик Пуостілка – рядно (покривало зшите з домашнього полотна) Ріпа – картопля Обиваха – лежень Хапить – хватить Хлопюк – хлопець Хропустя – капусті Тік, туок – смалець (розтоплений жир)

Наш Чернігівський північний діалект – унікальний. У ньому зустрічаються справжні слова-перлини. Візьмемо для прикладу село Голубичі, що в Рікинському районі. Там дуже цікава місцева говірка. Спочатку пропоную тест на розуміння цього діалекту: Лє лавки – біля магазину Лє мене – біля мене Супіні каня лє пня – зупини коня біля пня. А тепер перейдемо до окремих слів. Кожний знає, що означає слово «москалі». А в селі Голубичі воно вживається в іншому значенні: «москалі» - це матюк, матюччя. Про чоловіка, який часто вживає нецензурщину, скажуть «він суче москалі» («йуон сучее маскалі»), або синонимічно «вуон маскалячицца». Пряма вказівка на те, звідки все це пішло. Інші приклади Каліво – гудина картоплі, картоплиння; Апука – мяч (у дитинстві ми грали в апуку) Зух – бідова, непосидюча дитина (польськ.) Глижка – грудка землі Ріезніки (рєзніки) – сушені фрукти Маладіца – молода заміжня жінка Сіберна маладіца – така, що здатна на рішучі, непередбачувані вчинки Рахманий – ручний, спокійний, спокійний Ашитрити – виявити щосб сховане (кури ашитрили ячмінь в канці гароду) Цікаві архаїчні слова, які дйшли до нас принаймні від часів Івана Мазепи, бо використовувалися офіційно в його унівкрсалах.(див С. Павленко) Оттуль – звідтіль, Отсюль – звідсиль Откуль-відкиль Теди – тоді. Тепер перейдімо до Куликівського району. Мікдан – бузок (с. Вересоч) Шупеня – пшоняна каша з грибами (с. Вересоч) Круптяк, гартаначка – зварена на вогні в казані картоплі (с. Вересоч та інші села) Драглі – холодець (с. Авдіївка) Ноділь – раптом (ноділь не уродить ріпа, то...) (с. Авдіївка) Абазорить – побачити, подивитися (с. Авдіївка) Регедзуля – розсілася, розсілася наче регедзуля, кажуть про жінку, що зайшла в гості і чваниться. Озія – велика хата з просторими кімнатими (від Азія) (Куликівка) Гнила – гнила фаза місяця (Куликівка)

Дякую за увагу!!!!